Єдиний унікальний номер 205/9259/26
Номер провадження2-а/205/131/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Шеремет В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мельник Максим Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Мельник М.С., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 15.07.2026 року ОСОБА_1 стало відомо про арешт банківських рахунків.
15.07.2026 року позивачу також стало відомо про відкриття заступником начальника відділу Другого Правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра виконавчого провадження № 81503405 від 15.07.2026 року.
Виконавче провадження № 81503405 було відкрито на виконання постанови № 257 від 06.05.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була складена Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 .
Постанова була складена відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач вважає, що вказана Постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного:
По-перше, Позивач акцентує увагу суду на тому, що Позивачем не отримувалось жодної повістки про виклик Позивача до Відповідача. Позивач постійно здійснює перевірку листів, проживає за зареєстрованим місцем проживання, а тому не міг пропустити та не отримати лист від Відповідача.
По-друге, Відповідачем в постанові зазначається про скоєння Позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, про що зазначено в вступній та перед резолютивною частиною Постанови. Також в Постанові зазначається, що Відповідачем Позивачу було направлено повістку № 5970241 від 16.12.2025 року для уточнення даних.
Постанові зазначається, що Позивачем було порушено саме абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Як вбачається, абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлений вичерпний перелік підстав на підставі яких Позивач зобов`язаний за викликом з`явитись до Відповідача.Така підстава як «уточнення даних» відсутня в абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з чим Позивач не міг порушити зазначену норму матеріального права, а тому і відсутнє вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому і Постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
По-третє, з урахуванням примітки до ст. 210 КУпАП, Відповідач був зобов`язаний спершу отримати персональні дані Позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
По-четверте, Відповідач не повідомляв (не викликав) Позивача про дату, час та місце розгляду та складання протоколу, що є порушенням ч. 6 ст. 258 КУпАП України.
На підставі викладеного просив суд поновити позивачу строк встановлений законом на оскарження постанови № 257 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06.05.2026 року. Скасувати постанову № 257 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06.05.2026 року, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 25 500,00 гривень. Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 надала суду відзив на позов, в якому зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки викладені у позовній заяві обставини не відповідають дійсності і є спробою позивача ухилитися від відповідальності, так:
твердження позивача про те, що він в порушення вимог підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України ід 16 травня 2024 року №560, не був належним чином оповіщеним про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , спростовується повісткою №5970241 від 16.12.2025 року з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067059059537 яке надсилалося на його поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), повернутим поштовим конвертом, яким надсилалося вказане поштове відправлення з зазначенням на ньому номеру телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) та відміткою про причини повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою» і трекінгом по вказаному поштовому відправленню з зазначенням аналогічної причини повернення
Твердження позивача про те що він не був належним чином повідомлений про необхідність прибути на розгляд справи про адміністративне правопорушення, спростовується супровідним листом №21/6/2086/43 від 25.04.2026 з повідомленням про розгляд справи №21/6/2086/43/1 від 25.04.2026 та підтвердними документами про надсилання вказаних документів рекомендованим поштовим відправленням №4906400316051 (опис вкладення до поштового відправлення, накладна, фіскальний чек, повернутий поштовий конверт з зазначенням на ньому номеру телефону позивача ( НОМЕР_1 ) і трекінгом до поштового відправлення, і відповіддю АТ «Укрпошта» в якій зазначається наступне:« за результатами перевірки на підставі даних системи обліку та пояснень працівників відділення поштового зв`язку щодо поштових відправлень адресованих ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), повідомляємо таке:
1. Щодо рекомендованого листа №4906400316051: Відправлення надійшло до відділення зв`язку 29.04.2026. Того ж дня листоношею було здійснено вихід у доставку та спробу вручення за вказаною адресою (що відображено у системі як «Невдала спроба вручення інші причини»), проте вручити лист не вдалося через відсутність одержувача вдома. За адресою доставки було залишено паперове повідомлення. Оскільки на конверті був зазначений номер телефону одержувача НОМЕР_1 , йому також додатково надходило автоматичне SMS-повідомлення. Після закінчення встановленого терміну зберігання відправлення було повернене за зворотною адресою (з відміткою 13.05.2026).»
На підставі викладеного і за наявності вказаних доказів у справі, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення було винесено постанову №257 від 06.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статі 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана постанова була надіслана на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) поштовим відправленням №R49[телефон приховано], яке 27.05.2026 року було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 з зазначенням причини повернення: «закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується повернутим поштовим конвертом на якому зазначено номер телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) і трекінгом до поштового відправлення. Тобто в справі про адміністративне правопорушення також наявні докази про належне надсилання постанови на поштову адресу ОСОБА_1 , а в свою чергу позивач не надав до суду підтвердних документів, про поважність причин пропуску оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №257 від 06.05.2026 року (за період з моменту надходження поштового відправлення до відділення поштового зв`язку - 11.05.2026 року по момент подачі позовної заяви до суду - 21.07.2026 року), які б спростовували факт надсилання постанови і факт сповіщення про необхідність забрати поштове відправлення, яким надсилалася постанова на його поштову адресу.
Ігнорування або неотримання поштових відправлень, якими надсилалася повістка, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджене вищевказаними документами, через неперевірку поштової скриньки/відділення/ повідомлень надісланих на телефон про необхідність забрати такі відправлення ОСОБА_1 , на думку відповідача не є перепоною для притягнення останнього до відповідальності, а також не є поважною причиною пропуску строку оскарження постанови позивачем.
На підставі наведеного просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Адвокат Мельник М.С., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , надав суду відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідачем було порушено строки накладення адміністративного стягнення на позивача, які встановлені ст. 38 КУпАП.
Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідач зазначає в постанові № 257 від 06.05.2026 року, що 15.02.2026 року уповноваженою особою відповідача було виявлено, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме не з`явленням за повісткою для уточнення облікових даних.
Як вбачається з повістки № 5970241 від 16.12.2015 року відповідачем було викликано позивача для уточнення даних на 26.12.2015 року о 14-00 годині. Днем виявлення правопорушення, яке пов`язано з нез`явленням особи за повісткою, є день, коли особі було визначено дату для прибуття за повісткою і така особа не з`явилась і фактично строки, передбачені ст. 38 КУпАП, повинні рахуватись з наступного дня з дня на який особа не з`явилось за повісткою.
Адміністративне правопорушення яке пов`язано з неявкою по повістці не є триваючим, і вважається вчиненим в момент коли особа не прибула за викликом у визначений день, місце та час вказаній в повістці.
В даному випадку, повісткою було викликано позивача на 26.12.2015 року о 14-00, а саме в день та час, коли позивач не з`явився за викликом за повісткою.
Таким чином останнім днем притягнення позивача до відповідальності є 26.03.2026 року, у зв`язку з чим відповідачем було пропущено строки встановлені ст. 38 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Вважає, що з урахуванням викладеного, постанова № 257 від 06.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.
Ухвалою суду 27 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 31 липня 2026 року заяву адвоката Мельника М.С. який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію постанови № 257 від 06.05.2026 року, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 .
Адвокат Мельник М.С. надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його участі Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому виклала свою позицію щодо позовних вимог.
У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання, технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 постановою Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_5 № 257 від 06 травня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В даній постанові зазначено, що відповідачем позивачу було направлено повістку № 5970241 від 16.12.2025 року для уточнення дани та про зобов.язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 щ 14-00 годині 26.12.2025 року.
Також в постанові зазначається, що позивачем було порушено саме абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. 24.02.2022 прийнято Указ Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».
Частинами першою - третьою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Спірні правовідносини регулюються приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно зі статтею 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктом 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Частинами шостою та восьмою статті 258 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, постанова може бути винесена без складення протоколу за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику, після отримання таких документів.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною другою статті 286 КАС України та статтею 289 КУпАП установлено десятиденний строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Перебіг цього строку нерозривно пов`язаний з обізнаністю особи про існування та зміст постанови. Частиною першою статті 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а частиною третьою цієї статті - що копія постанови вручається під розписку, а в разі висилання про це робиться відповідна відмітка у справі.
Судом установлено, що копію постанови позивачу не вручено, поштове відправлення повернуто не вручене, графа про отримання копії постанови не заповнена.
Статтею 38 КУпАП установлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина дев`ята статті 38 КУпАП). Частиною першою статті 38 КУпАП загальний строк накладення адміністративного стягнення встановлено крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності такої обставини, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, а тому день виявлення правопорушення належить до обставин, які підлягають з`ясуванню при вирішенні цього спору. Аналізуючи наведені норми, суд виходить із того, що виявленням правопорушення є момент, коли органу об`єктивно стало відомо про діяння, а не дата складення внутрішнього документа, вчинення похідних від виявлення дій або зазначення такої дати в постанові. Застосування наведеної норми потребує встановлення фактичної дати виявлення правопорушення на підставі доказів.
Вирішуючи питання про характер поставленого позивачу в вину діяння, суд зазначає, що КУпАП не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 визначив триваюче правопорушення як проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом, за якого особа перебуває надалі у стані безперервного продовження дій або бездіяльності, що безперервно порушують закон протягом певного часу; таке правопорушення припиняється лише в разі усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання обов`язку або припинення дії відповідної норми.
Повісткою №5970241 від 16.12.2025 року позивачу було визначено конкретний обов`язок - прибути до відповідача 26 грудня 2025 року о 14 годині 00 хвилин. Обов`язок, обмежений у часі конкретною датою і годиною, після спливу цього часу об`єктивно не може бути виконаний. Неприбуття особи у визначений повісткою час є завершеною бездіяльністю, а правопорушення вичерпується самим фактом такого неприбуття і не створює стану безперервного продовження бездіяльності після 26 грудня 2025 року.
Отже, поставлене позивачу у вину діяння не має ознак триваючого правопорушення, а тому строк за статтею 38 КУпАП не може обчислюватися від довільно обраної пізнішої дати.
Явка за повісткою мала відбутися у приміщенні самого відповідача. Відповідно суд виходить із того, що після 14 години 00 хвилин 26 грудня 2025 року відповідач мав об`єктивну можливість установити факт прибуття або неприбуття позивача за викликом. Саме по собі зазначення дати органом, який виніс постанову, не є доказом дня виявлення правопорушення. Відповідач не зазначив, яка саме подія, дія посадової особи, документ, повідомлення чи інша інформація були отримані ним 15 лютого 2026 року та зумовили встановлення факту неприбуття позивача за повісткою. Документа, складеного цього дня, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Обов`язку довести день виявлення правопорушення відповідач не виконав, а інших дат, ніж дата, коли факт неприбуття об`єктивно став йому відомим, не довів.
Подібного за змістом висновку щодо визначення дня виявлення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 638/6133/25, зазначивши таке: «строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення… є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем правопорушення було виявлено 27.03.2025… адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.» У наведеній справі суд апеляційної інстанції визнав днем виявлення правопорушення день, коли органу фактично стало відомо про нього, а не день, яким орган оформив своє рішення, та скасував постанову територіального центру комплектування та соціальної підтримки із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи відповідача про належне оповіщення позивача про виклик у розумінні пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на наведений висновок не впливають. Незалежно від того, чи вважати оповіщення здійсненим, визначений повісткою час явки залишається незмінним, а день, коли відповідач мав можливість установити прибуття або неприбуття позивача, визначається саме цим часом.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що днем виявлення правопорушення, поставленого позивачу у вину, є 26 грудня 2025 року. Тримісячний строк, обчислений із цієї дати, сплив 26 березня 2026 року, тоді як оскаржувану постанову винесено 06 травня 2026 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 38 КУпАП. Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною і її скасування із закриттям справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.
Встановлення судом закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, має самостійне правове значення та виключає необхідність надання судом остаточної оцінки іншим доводам позову щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки після закінчення такого строку провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення № 257 від 06 травня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закриттю.
Відповідно дост. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 2ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки про складення у відношенні нього матеріалів про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення він дізнався 15.07.2026 року, коли йому стало відомо про арешт банківських рахунків.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 246, 250, 255, 286 КАС України,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мельник Максим Сергійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову № 257 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06.05.2026 року, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді 25 500,00 гривень.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ;
Представник позивача адвокат Мельник Максим Сергійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_3,РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 .
Суддя О.О. Костромітіна