Єдиний унікальний номер 205/9552/26
Номер провадження2-а/205/144/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Шеремет В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Балюра Олена Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Балюра О.В., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
05 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №210 у справі про адміністративне правопорушення, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 гривень
В оскаржуваній постанові Відповідач зазначив, що: повісткою №5971592 від 15.12.2025 Позивача викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год. 26.12.2025 «для уточнення даних»; повістка нібито була направлена рекомендованим поштовим відправленням №R067059121194 з описом вкладення; Позивач начебто був належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560; адміністративне правопорушення нібито було «виявлено» 14.02.2026; повідомлення про розгляд адміністративної справи нібито було направлено Позивачу іншим рекомендованим відправленням №R49[телефон приховано]; Позивач не прибув до ТЦК та СП і не з`явився на розгляд справи.
Водночас постанова не містить відомостей про дату фактичного направлення повістки, дату її доставки, результат вручення, вид і дату поштової відмітки, здійснення спроби особистого вручення, інформування Позивача поштовим оператором, дату повернення відправлення, а також про фактичне вручення повідомлення про розгляд адміністративної справи.
Позивач особисто не отримував повістку №5971592 від 15.12.2025, із її змістом до 26.12.2025 не ознайомлювався, від отримання відповідного поштового відправлення не відмовлявся, повідомлень у поштовій скриньці про надходження листа з позначкою «Повістка ТЦК» не виявляв, телефонних дзвінків, SMS-повідомлень або інших електронних повідомлень від АТ «Укрпошта» про надходження відправлення не отримував, повідомлення про дату, час і місце розгляду адміністративної справи не отримував. Копію постанови №210 після її винесення від Відповідача не отримував.
Про існування постанови №210 та застосування до Позивача штрафу він дізнався лише 16.07.2026 року після арешту рахунків. На підставі постанови №210 Відповідач звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове стягнення подвійного розміру штрафу - 51 000,00 гривень. Виконавче провадження № 81501528 відкрито постановою державного виконавця від 16.07.2026 року.
Позивач не погоджується з постановою №210, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що винесена з істотним порушенням матеріального і процесуального права.
Також зазначає, що відповідач не довів дату виявлення правопорушення та дотримання ст. 38 КУпАП.
У постанові зазначено, що неявка мала місце 26.12.2025, але правопорушення нібито було «виявлено» 14.02.2026.
При цьому не вказано ким саме воно виявлене, яким первинним документом це оформлено, які обставини стали відомі саме 14.02.2026, коли повернулося поштове відправлення чи складено акт, рапорт, протокол або витяг із Реєстру та чому неприбуття на конкретно визначену дату не могло бути встановлено 26 або 27 грудня 2025 року.
Стаття 38 КУпАП передбачає, що за правопорушеннями, визначеними статтями 210, 210-1 КУпАП, стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше року з дня вчинення.
Дата виявлення не може визначатися посадовою особою довільно та зазначатися без підтвердного документа.
Якщо Відповідач не надасть первинного документа, який підтверджує 14.02.2026 як дату встановлення всіх ознак правопорушення, днем виявлення слід вважати день неприбуття або найближчий наступний робочий день - 26 або 27 грудня 2025 року.
За такого обчислення тримісячний строк сплив у березні 2026 року, тоді як постанову винесено лише 05.05.2026. У такому разі справа підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. На підставі викладеного просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №210 від 05 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено штраф у розмірі 25 500,00 гривень. Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Альтернативно, якщо суд установить сплив строку накладення адміністративного стягнення, закрити справу на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу.
ІНФОРМАЦІЯ_3 надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки викладені у позовній заяві ОСОБА_1 обставини не відповідають дійсності і є спробою позивача ухилитися від відповідальності, так:
- у відповідності до підпункту 1 пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України ід 16 травня 2024 року №560, ОСОБА_1 була надіслана повістка №5971592 від 16.12.2025 року (в постанові помилково вказано 15.12.2025 року) з зобов`язанням прибути по ній о 14:00 год 26.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення своїх персональних даних, в тому числі персональних даних, передбачених пунктом 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», (відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку) відомості щодо яких в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів по ОСОБА_1 відсутні, і дані відомості не можуть бути уточненні у спосіб, передбачений в примітці статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, окрім того в період особливого періоду та/або режиму воєнного часу підлягають уточненню 1 раз на 1 рік. Відсутність персональних даних передбачених пунктом 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підтверджується наданим ОСОБА_1 до суду електроним військово-обліковим документом. Згідно наявних даних зазначених на самій повістці і на оболонці поштового конверту, повістка була підписана 16.12.2025 року, а датою її подання до АТ «Укрпошта» є 16.12.2025 року 14:34 год;
- твердження позивача про те, що він в порушення вимог підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України ід 16 травня 2024 року №560, не був належним чином оповіщеним про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , спростовується самою повісткою №5971592 від 16.12.2025 року з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067059121194 яке надсилалося на його поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), повернутим поштовим конвертом, яким надсилалося вказане поштове відправлення з відміткою про причини повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою» і трекінгом по вказаному поштовому відправленню з зазначенням аналогічної причини повернення;
- твердження позивача про те що він не був належним чином повідомлений про необхідність прибути на розгляд справи про адміністративне правопорушення, спростовується супровідним листом №21/6/2072/25 від 24.04.2026 з повідомленням про розгляд справи №21/6/2072/25/1 від 24.04.2026 та підтвердними документами про надсилання вказаних документів рекомендованим поштовим відправленням №R49[телефон приховано] (опис вкладення до поштового відправлення, накладна, фіскальний чек, повернутий поштовий конверт з зазначенням на ньому номеру телефону позивача ( НОМЕР_1 ) і відміткою про причину повернення: «адресат відсутній». Окрім того згідно відповіді АТ «Укрпошта»: «За результатами перевірки, проведеної за даними відділення поштового зв`язку №49128 м. Дніпро, встановлено, що поштове відправлення №R49[телефон приховано], адресоване ОСОБА_3 , надійшло 27.04.2026. Того ж дня листоношею було здійснено спробу його доставки за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання та відсутністю індивідуальних поштових скриньок у будинку, бланкове повідомлення ф. 22 про надходження рекомендованого листа було залишено в дверях квартири адресата №35. Окрім цього, 27.04.2026 на номер мобільного телефону отримувача ([телефон приховано]), зазначений на відправлені, було автоматично сформовано та надіслано електронне сповіщення про надходження листа до ВПЗ №49128 та можливість його отримання. Фактичною причиною повернення відправлення є «Адресат відсутній», про що оператором поштового зв`язку було зроблено належну відмітку безпосередньо на поштовому конверті. Внесення даних до системи статусу «За закінченням встановленого терміну зберігання» відбулося через технічну помилку оператора під час введення даних, тому фактичні відомості на оболонці конверта є первинними та відповідають дійсності».
Твердження позивача про начебто винесення постанови поза межами строку передбаченого ст. 38 КУпАП не відповідає дійсності, оскільки правопорушення вчинене ОСОБА_1 було виявлено 14.02.2026 року (співпадає з датою подачі звернення до поліції в порядку пункту 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України ід 16 травня 2024 року №560, про доставляння ОСОБА_1 , як особу що вчинила правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП), а притягнення до відповідальності згідно постанови відбулося 08.05.2026 року, тобто у відповідності до вимог частини 9 статті 38 КУпАП.
Просили суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Балюра О.В. надала суду відповідь на відзив, в якій зазначила Позивач не заперечує, що дані трекінгу містять записи про переміщення певних конвертів поштовою мережею та їх надходження до відділення поштового зв`язку №49128.
Водночас надходження поштового відправлення до відділення АТ «Укрпошта» не є тотожним його надходженню адресату, особистому врученню, доставленню до поштової скриньки або належному інформуванню про можливість його отримання.
Жодне із трьох поштових відправлень:№R067059121194; №R49[телефон приховано]; №4906400314270, Позивачу особисто не вручалося. У матеріалах відсутні: підпис Позивача про отримання; зазначення його прізвища та ініціалів як одержувача; повідомлення про вручення з його підписом; відеозапис вручення; підтвердження відмови Позивача від одержання;належний технічний звіт про доставлення SMS; первинний документ про вкладення паперового повідомлення до поштової скриньки.
Пункти 85 та 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, передбачають особисте вручення листів із позначками «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто», а факт такого вручення підтверджується підписом адресата із зазначенням його прізвища та ініціалів або імені та прізвища. Такого підтвердження у справі немає.
Відповідач стверджує, що повістку №5971592 було передано АТ «Укрпошта» 16.12.2025 о 14:34. Водночас доданий самим Відповідачем трекінг містить першу фактичну операцію: «Прийнято - 18.12.2025, 05300, м. Київ». Отже, дата, зазначена у сформованій супровідній формі, не збігається з датою фактичного прийняття відправлення поштовим оператором.
Пункт 34 Порядку №560 передбачає, що повістка надсилається протягом 48 годин після її підписання, а день явки для особи з населеного пункту, який є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб від дня надсилання повістки рекомендованим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Повістку підписано 16.12.2025, фактично прийнято оператором 18.12.2025, а датою явки визначено 26.12.2025. ТЦК використовує дату 16.12.2025 як дату надсилання, хоча трекінг підтверджує початок поштового пересилання лише 18.12.2025. Це має істотне значення для перевірки: дотримання 48-годинного строку; правильності визначення дати явки; реального часу, який залишався для доставки та ознайомлення з повісткою.
Повідомлення про розгляд справи №R49[телефон приховано] не доводить своєчасного сповіщення. Пункт 41 Порядку №560 не замінює гарантій статті 268 КУпАП. Пункт 41 Порядку №560 регулює підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК. Натомість повідомлення особи про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення регулюється насамперед статтею 268 КУпАП.
Підсумовуючи викладене у відповіді на відзив зазначила Відзив ТЦК не спростовує позовні вимоги, а навпаки підтверджує, що: 1. жодне відправлення Позивачу особисто не вручалося; 2. відсутні документи про отримання ним виклику; 3. немає доказів вкладення повідомлення до наявної поштової скриньки; 4. перше відправлення не містило номера телефону; 5. друге відправлення оформлено без нормативної позначки «Повістка ТЦК»; 6. причини повернення на конвертах і в трекінгу суперечать одна одній; 7. твердження про відсутність поштових скриньок не відповідає дійсності; 8. SMS та телефонні дзвінки не підтверджені технічними даними;9. відповідь Укрпошти щодо постанови містить неможливу хронологію; 10. постанову передано оператору з порушенням триденного строку; 11. опис вкладення до постанови відсутній; 12. дата виявлення правопорушення 14.02.2026 документально не підтверджена; 13. причина виклику щодо ВЛК з`явилася лише у відзиві; 14. стан Реєстру станом на грудень 2025 року не підтверджений; 15. справа розглянута без протоколу за відсутності передбачених статтею 258 КУпАП умов. Матеріали Відповідача підтверджують лише факт повернення невручених конвертів, але не підтверджують належного оповіщення, отримання виклику, події правопорушення та вини Позивача.
Ухвалою суду від 31 липня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони у судове засідання не з`явилися. Позивач та його представник виклали свою позицію щодо позовних вимог у позовній заяві та у відповіді на відзив. Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому виклала свою позицію щодо позовних вимог.
У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання, технічними засобами не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 05 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №210 у справі про адміністративне правопорушення, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 гривень.
В оскаржуваній постанові Відповідач зазначив, що: повісткою №5971592 від 15.12.2025 Позивача викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год. 26.12.2025 «для уточнення даних»; повістка нібито була направлена рекомендованим поштовим відправленням №R067059121194 з описом вкладення; Позивач начебто був належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560; адміністративне правопорушення нібито було «виявлено» 14.02.2026; повідомлення про розгляд адміністративної справи нібито було направлено Позивачу іншим рекомендованим відправленням №R49[телефон приховано]; Позивач не прибув до ТЦК та СП і не з`явився на розгляд справи.
Водночас постанова не містить відомостей про дату фактичного направлення повістки, дату її доставки, результат вручення, вид і дату поштової відмітки, здійснення спроби особистого вручення, інформування Позивача поштовим оператором, дату повернення відправлення, а також про фактичне вручення повідомлення про розгляд адміністративної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень: на підставі та в межах повноважень; із використанням повноваження з метою, з якою воно надане; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; із забезпеченням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається лише протиправна та винна дія або бездіяльність.
Статті 251 і 280 КУпАП зобов`язують орган, який розглядає справу, встановити:
чи мало місце правопорушення; чи винна конкретна особа; чи підлягає вона відповідальності;
чи існують обставини, які виключають відповідальність; інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Частина друга ст. 77 КАС України покладає обов`язок довести правомірність постанови саме на Відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі документи й матеріали, які можуть бути доказами у справі.
У постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а Верховний Суд сформулював загальний висновок: презумпція невинуватості діє також у провадженнях про адміністративні правопорушення; всі нерозв`язані сумніви щодо події правопорушення та вини особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія і вина прирівнюються до доведеної невинуватості.
Пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначає декілька різних способів підтвердження оповіщення.
У разі поштового направлення ними є: 1. фактичне отримання поштового відправлення особою; 2. відмітка про відмову від отримання; 3. відмітка про відсутність особи за належною адресою.
Таким чином, навіть сам Порядок №560 чітко розрізняє: фактичне отримання; відмову від отримання; відсутність адресата.
Зазначені обставини не є фактично тотожними. У постанові №210 не вказано, яка саме із перелічених обставин нібито мала місце: фактичне отримання; відмова від отримання; відсутність за адресою.
Наведено лише загальне твердження про направлення рекомендованого відправлення №R067059121194. Проте направлення кореспонденції саме по собі не є належним доказом її вручення або виникнення передбаченої п. 41 Порядку №560 юридичної фікції оповіщення.
Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, передбачають спеціальний порядок доставки листів із позначкою «Повістка ТЦК»: лист має вручатися особисто адресату; за відсутності адресата працівник пошти інформує його за наявним номером телефону та/або залишає повідомлення у поштовій скриньці; лише якщо адресат не з`явився протягом трьох робочих днів після такого інформування, працівник може проставити відмітку «адресат відсутній»; відмітка повинна бути засвідчена підписом працівника та відбитком поштового пристрою; лист повинен бути повернутий відправнику не пізніше наступного робочого дня.
Отже, законність поштової відмітки залежить від дотримання послідовної процедури, а не лише від факту повернення конверта.
Відповідач повинен довести: 1. що відправлення мало позначки «Повістка ТЦК» і «Вручити особисто»; 2. що була здійснена реальна спроба доставки за належною адресою; 3. що Позивача було проінформовано телефоном та/або повідомленням у поштовій скриньці; 4. що після такого інформування минуло три робочі дні; 5. що відмітка містить підпис працівника та належний відбиток поштового пристрою; 6. що відмітку проставлено до або після дати явки; 7. що конверт містив саме повістку №5971592 від 15.12.2025. Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про дотримання цих умов.
Навіть якщо певна поштово-процедурна обставина дозволяє вважати особу оповіщеною, це не означає автоматичного встановлення всіх елементів адміністративного правопорушення.
Тому висновок Відповідача про те, що Позивач «проігнорував виклик», без установлення способу вручення, обізнаності та вини є припущенням.
постанові Відповідач послався на рекомендоване поштове відправлення №R067059121194 як на доказ направлення Позивачу повістки №5971592 від 15.12.2025. Водночас станом на 16.07.2026 року за результатами перевірки зазначеного ідентифікатора в офіційному трекінг-сервісі АТ «Укрпошта» відомості про відправлення відсутні, а сервіс повідомляє: «Відправлення не знайдено».
Таким чином, за номером, безпосередньо зазначеним Відповідачем в оскаржуваній постанові, з відкритих даних поштового оператора неможливо встановити: факт створення та прийняття відправлення до пересилання; дату і час його прийняття; особу відправника; адресу одержувача; вид і категорію поштового відправлення; наявність позначки «Повістка ТЦК»; наявність позначки «Вручити особисто»; дату надходження до відділення; спроби доставки; інформування Позивача; дату та причину повернення відправлення.
Така обставина виключає можливість підтвердження тверджень Відповідача лише посиланням на номер відправлення.
Саме Відповідач посилається на відправлення №R067059121194 як на доказ належного оповіщення, а тому відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов`язаний довести існування такого відправлення, його зміст, дату направлення, дотримання процедури доставки та настання передбачених пунктом 41 Порядку №560 юридичних наслідків.
Зазначення у постанові лише номера, за яким неможливо перевірити жодної поштової операції, не є самодостатнім доказом належного оповіщення.
Відповідно до статей 251 та 280 КУпАП факт правопорушення і винуватість особи мають підтверджуватися належними фактичними даними, а не неперевіреним твердженням посадової особи.
Стаття 258 КУпАП є нормою закону та передбачає винятковий випадок, коли протокол за статтями 210, 210-1 КУпАП може не складатися.
Для цього одночасно повинні існувати такі умови: 1. особа не з`явилася без поважної причини або не повідомила причини; 2. особа була належно повідомлена про дату, час і місце виклику; 3. у ТЦК та СП наявні підтвердні документи про отримання особою виклику.
Законодавець використав сполучник «та», отже йдеться про сукупність умов, а не про одну альтернативну умову.
Пункт 41 Порядку №560, який є підзаконним актом, визначає належне підтвердження оповіщення і розрізняє фактичне отримання, відмову та відсутність адресата.
Відмітка «адресат відсутній» за своєю фактичною природою не підтверджує, що особа отримала виклик. Вона може за визначених умов створювати фікцію оповіщення, але не перетворюється автоматично на документ про фактичне отримання виклику.
Відповідно до ст. 7 КАС України суд застосовує Конституцію та закони України, а в разі невідповідності між актами - акт вищої юридичної сили.
Отже, за відсутності доказу фактичного отримання, належно зафіксованої відмови або інших документів, які відповідають вимогам ст. 258 КУпАП, Відповідач не мав підстав застосовувати виняткову процедуру без складання протоколу.
Якщо ж протокол складався, Відповідач повинен надати: його копію; докази вручення Позивачу; докази роз`яснення прав; докази надання можливості подати пояснення та заперечення.
У постанові №210 про існування протоколу не зазначено. Таким чином, Позивача було позбавлено можливості: ознайомитися з обвинуваченням; надати пояснення; подати докази; заявити клопотання; скористатися правничою допомогою; повідомити про рішення у попередніх судових справах.
У разі неоднозначності співвідношення понять «оповіщення», «вручення» та «отримання особою виклику» має застосовуватися принцип тлумачення закону на користь особи - in dubio pro persona. Такий принцип сформульовано Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі №240/4894/23.
Повістку №5971592 датовано 15.12.2025, а явку визначено на 26.12.2025.
Пункт 34 Порядку №560 встановлює одночасно дві вимоги: 1. повістка надсилається адресату протягом 48 годин після її підписання; 2. для особи з населеного пункту, який є адміністративним центром області, день явки визначається протягом семи діб від дня надсилання повістки.
Отже, за датою повістки та датою явки не вбачається календарної дати направлення, яка б одночасно відповідала обом вимогам п. 34 Порядку №560.
Відповідач у постанові взагалі не зазначив дату фактичного прийняття листа поштовим оператором. Недотримання порядку формування та направлення повістки виключає висновок про наявність у Позивача належним чином сформованого та доведеного обов`язку прибути 26.12.2025.
У постанові №210 метою виклику зазначено лише: «для уточнення даних». Водночас Відповідач не зазначив:
які конкретно персональні або військово-облікові дані Позивача були відсутні; які дані були недостовірними чи неактуальними; коли та на підставі чого Відповідач установив їх неактуальність; чому була необхідна особиста присутність Позивача; чому відомості не могли бути отримані через електронну інформаційну взаємодію; чи враховувалися відомості, наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; чи враховувались попередні судові рішення щодо відсутності у Позивача порушень.
Примітка до ст. 210 КУпАП установлює, що положення статей 210 і 210-1 КУпАП не застосовуються, якщо персональні дані можуть бути отримані держателем Реєстру шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних, тому відповідач зобов`язаний довести конкретну, актуальну та передбачену законом потребу в такому виклику.
До винесення оскаржуваної постанови або в межах спору щодо того самого фактичного періоду Позивач оскаржував внесення до Реєстру відомостей про порушення та перебування в так званому «розшуку».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 року у справі №160/4149/26, яке набрало законної сили 12.05.2026 року, установлено:
«Позивачем уточнено облікові дані 02.07.2024. З матеріалів справи вбачається, що внесення відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів пов`язано саме з неявкою позивача за повісткою. Оскільки звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки було сформоване за відсутності ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, відкликанню підлягає і саме звернення ТЦК як таке, що не має законного підґрунтя. Отже, позовна заява підлягає задоволенню. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про ОСОБА_1 як про особу, що порушила правила військового обліку».
Зазначене рішення стосуються Позивача, його військово-облікового статусу, відомостей у Реєстрі та наявності або відсутності порушень протягом періоду, який охоплює дату 26.12.2025 та дату 14.02.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються повторно в іншій справі, у якій бере участь та сама особа або особа, стосовно якої такі обставини встановлено.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України та ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.
В оскаржуваній постанові Відповідач не згадав про судові рішення; не пояснив співвідношення постанови №210 із встановленими судами обставинами; не вказав, які нові докази з`явилися; не довів, що постанова стосується іншого, не дослідженого судами порушення; не пояснив, як «виявлення» порушення 14.02.2026 узгоджується з установленою судом відсутністю порушень у відповідний період.
Стаття 268 КУпАП гарантує особі право: знайомитися з матеріалами; давати пояснення; подавати докази; заявляти клопотання; користуватися допомогою адвоката; бути присутньою при розгляді справи.
Розгляд справи без особи допускається лише за наявності даних про її своєчасне повідомлення.
Стаття 277-2 КУпАП передбачає завчасне повідомлення особи про дату і місце розгляду справи.
В оскаржуваній постанові зазначено лише, що повідомлення було «направлено» рекомендованим відправленням №R49[телефон приховано]. Не зазначено: дати відправлення; змісту опису вкладення; дати засідання, вказаної у повідомленні; дати доставки; результату вручення; поштової відмітки; дати повернення; дотримання строку, достатнього для підготовки до розгляду; фактичного отримання повідомлення Позивачем. Сам факт направлення не є доказом своєчасного повідомлення.
В офіційному огляді судової практики Верховного Суду наведено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №759/7249/23. Суд зазначив, що повідомлення особи про дату, час і місце розгляду адміністративної справи є передумовою законного винесення постанови, а відсутність доказів такого повідомлення становить істотне порушення процедури.
Позбавлення Позивача права на участь у розгляді не є формальним недоліком. Якби Позивач був повідомлений, він міг би надати:докази відсутності фактичного отримання повістки; докази своєчасного оновлення даних; судові рішення у справах про скасування «розшуку»; заперечення щодо строку притягнення; заперечення щодо законності мети виклику; клопотання про витребування поштових документів; пояснення щодо відсутності вини.
Отже, процедура притягнення не відповідала статтям 268, 277-2 та 280 КУпАП.
У постанові зазначено, що неявка мала місце 26.12.2025, але правопорушення нібито було «виявлено» 14.02.2026.
При цьому не вказано: ким саме воно виявлене, яким первинним документом це оформлено, які обставини стали відомі саме 14.02.2026; коли повернулося поштове відправлення; чи складено акт, рапорт, протокол або витяг із Реєстру; чому неприбуття на конкретно визначену дату не могло бути встановлено 26 або 27 грудня 2025 року.
Стаття 38 КУпАП передбачає, що за правопорушеннями, визначеними статтями 210, 210-1 КУпАП, стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше року з дня вчинення.
Дата виявлення не може визначатися посадовою особою довільно та зазначатися без підтвердного документа.
Відповідач не надав первинного документа, який підтверджує 14.02.2026 як дату встановлення всіх ознак правопорушення, днем виявлення слід вважати день неприбуття або найближчий наступний робочий день - 26 або 27 грудня 2025 року.
За такого обчислення тримісячний строк сплив у березні 2026 року, тоді як постанову винесено лише 05.05.2026. Таким чином відповідач не довів дату виявлення правопорушення та дотримання ст. 38 КУпАП. У такому разі справа підлягає закриттю також на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та правового висновку Верховного Суду у справі №463/1352/16-а всі нерозв`язані сумніви повинні тлумачитися на користь Позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення №210 від 05 травня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закриттю.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 542,06 гривень.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 246, 250, 255, 286 КАС України,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Балюра Олена Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №210 від 05 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено штраф у розмірі 25 500,00 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань
ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 542,06 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ;
Представник заявника адвокат Балюра Олена Володимирівна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_6 тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_8 адреса АДРЕСА_4 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ;
Третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ел. пошта druh.prav.dvs@justdnipro.gov.ua, адреса 49044, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108 ЄДРПОУ 44896456.
Суддя О.О. Костромітіна