ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/435/26 Справа № 203/2189/25 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
28 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши у м.Дніпро в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу № 203/2189/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна та грошових зобов`язань об`єктами спільної сумісної власності, стягнення компенсації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Попової Ірини Сергіївни на рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 08 жовтня 2025 року, в якій представником ОСОБА_1 - адвокатом Кравченко Олександрою Олександрівною подана заява про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Казак С.Ю., -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Попової І.С. - залишено без задоволення. Заочне рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 08 жовтня 2025 року - залишено без змін.
У червні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравченко О.О. звернулась із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі на стадії апеляційного провадження, які складаються з витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 26 200 грн.
В обґрунтування заяви зазначила, що позивачем понесено судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 200 грн.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В питанні критеріїв співмірності витрат, слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.
Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У справі, що переглядається, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002814 від 22 червня 2021 року; Договір про надання правової допомоги №14 від 14 січня 2026 року; Договір про надання правової допомоги №15 від 15 січня 2026 року; Акт виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги №14 від 14 січня 2026 року та Договором про надання правової допомоги №15 від 15 січня 2026 року; квитанції про оплату адвокатських послуг.
Пунктом 1.1. Договору про надання правової допомоги №14 від 14 січня 2026 року визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги клієнту з питань ознайомлення з матеріалами справи № 203/2189/25.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаного договору, за надані послуги визначені п. 1.1. цього Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000 грн.
З п. 5.1 договору вбачається, що по факту надання послуг адвокат надає клієнту 2 примірника Акту та Звіт, а клієнт повинен підписати та повернути підписаний зі свого боку примірник Акту протягом 5 календарних днів.
Пунктом 5.2. вказаного договору визначено, що якщо протягом 5 календарних днів з моменту отримання Акту Клієнт не повернув підписаний зі свого боку примірник Акту, послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті клієнтом у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Пунктом 1.1. Договору про надання правової допомоги №15 від 15 січня 2026 року визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги клієнту з питань юридичного супроводу справи клієнта про поділ майна подружжя в суді апеляційної інстанції до отримання постанови суду у справі № 203/2189/25.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаного договору, за надані послуги визначені п. 1.1., 1.2. цього Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 14 000 грн., з яких 11 000 грн. - підготовка відзиву на апеляційну скаргу; 3 000 грн. - у разі необхідності підготовка заперечень. Участь адвоката у кожному судовому засіданні сплачується в день засідання у розмірі 3 000 грн. за кожне засідання, яке відбулось
З п. 5.1 договору вбачається, що по факту надання послуг адвокат надає клієнту 2 примірника Акту та Звіт, а клієнт повинен підписати та повернути підписаний зі свого боку примірник Акту протягом 5 календарних днів.
Пунктом 5.2. вказаного договору визначено, що якщо протягом 5 календарних днів з моменту отримання Акту Клієнт не повернув підписаний зі свого боку примірник Акту, послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті клієнтом у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
У відповідності до Акту виконаних робіт від 03 червня 2026 року за Договором про надання правової допомоги №14 від 14 січня 2026 року та Договором про надання правової допомоги №15 від 15 січня 2026 року Адвокатське об`єднання «Офіс законності» в особі адвоката Кравченко О.О. погодила з ОСОБА_1 надання правничих послуг, а саме: первісна консультація, аналіз судової практики у сумі 1 200 грн; ознайомлення з матеріалами справи № 203/2189/25 у сумі 5 000 грн.; підготовка відзиву на апеляційну скаргу у сумі 11 000 грн.; написання письмових пояснень у сумі 3 000 грн.; участь адвоката у судовому засіданні 6 000 грн.
Згідно наданих платіжних інструкцій наданих адвокатом Кравченко О.О. клієнт ОСОБА_1 сплатила за надані адвокатом послуги у сумі 26 200,00 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено сукупний розмір вартості наданої правової допомоги та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 203/2189/25 на підставі Договору про надання правової допомоги №14 від 14 січня 2026 року та Договору про надання правової допомоги №15 від 15 січня 2026 року склав 26 200,00 грн.
Розподіляючи витрати, які очікує понести позивач на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та співмірності.
Колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану стороною суму є не співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко О.О. задовольнити частково та відшкодувати витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 13 200 грн. У іншій частині вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляцыйний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченко Олександри Олександрівни, про ухвалення додаткового рішення по справі № 203/2189/25 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну допомогу на стадії апеляційного перегляду справи у розмірі 13 200 (тринадцять тисяч двісті) гривень.
У іншій частині вимог - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: