ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/547/26 Справа № 204/14767/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
28 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши у м.Дніпро в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу № 204/14767/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, П`ята дніпровська державна нотаріальна контора про визнання правочинів недійсними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Логвінова Сергія Сергійовича на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 серпня 2025 року, в якій представником ОСОБА_1 - адвокатом Алексєєвим Олександром Євгеновичем подана заява про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Книш А.В., -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Логвінова С.С. - залишено без задоволення. Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 серпня 2025 року - залишено без змін.
07 серпня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Алексєєв О.Є. звернувся із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі на стадії апеляційного провадження, які складаються з витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 грн.
В обґрунтування заяви зазначив, що позивачем понесено судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Яланська Ю.П. подала до суду заперечення щодо заяви позивача відносно стягнення з відповідачів судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, в яких вважає, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо інших сторін спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні документи, у яких би містилось посилання на те, що кошти були сплачені позивачем адвокату за надання правничої допомоги у даній цивільній справі. Сам по собі рахунок-фактура є лише розрахунковим документом для надання коштів до сплати, а не доказом фактичного виконання робіт чи надання послуг, а, відтак, відсутні докази наявності розрахункових операції між позивачем та його представником.
Зауважує, що вимоги позивача про необхідність відшкодування йому витрат на правничу допомогу є формальними, завищеними, та необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.
У зв`язку з чим, просила відмовити у задоволенні заяви позивача відносно стягнення з відповідачів судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В питанні критеріїв співмірності витрат, слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.
Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У справі, що переглядається, встановлено, в провадженні Дніпровського апеляційного суду перебувала на розгляді цивільна справа №204/14767/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Третя особа: П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання правочинів недійсними.
05 серпня 2026 року по вищезазначеній справі було винесено постанову, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Логвінова С.С. залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії АЕ № 1444465 від 19 грудня 2025 року; Договір про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2025 року; Додаткова угода № 2 від 01 грудня 2025 року до Договору про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2025 року; Акт наданих послуг від 05 серпня 2026 року до Договору про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2025 року; рахунок-фактура № 05/08/26 від 05 серпня 2026 року на суму 30 000 грн.; квитанція від 06 серпня 2026 року до рахунку за послуги друку та доставки квитанції про оплату адвокатських послуг (номер замовлення 2187245) на суму 53,46 грн.; квитанція від 06 серпня 2026 року до рахунку за послуги друку та доставки квитанції про оплату адвокатських послуг (номер замовлення 2187250) на суму 53,46 грн.; квитанція від 06 серпня 2026 року до рахунку за послуги друку та доставки квитанції про оплату адвокатських послуг (номер замовлення 2187254) на суму 53,46 грн.
Пунктом 1.1. Договору про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2025 року визначено, що клієнт доручає, а виконавець приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової допомоги, які розглядаються за участі ОСОБА_1 .
Клієнт приймає на себе зобов`язання сплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу та фактичні витрати в обсязі та на умовах і в порядку, що визначені даним договором.
З тексту п.2 Додаткової угоди №2 від 01 грудня 2025 року вбачається, що сторони домовились п.4.1. Договору викласти в наступній редакції: «Вартість наданої правничої допомоги за цим договором у справі визначеній у п. 1.1. Договору, у суді апеляційної інстанції, складає 30 000 грн., які підлягають сплаті клієнтом на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт»
У відповідності до Акту наданих послуг від 05 серпня 2026 року за Договором про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2025 року, сторони підтверджують, що виконавцем були надані та підлягають оплаті наступні послуги: аналіз апеляційної скарги у справі №204/14767/23, аналіз судової практики на яку посилався апелянт в апеляційній скарзі; складання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
Згідно рахунку-фактури №05/08/26 від 05 серпня 2026 року вартість наданих послуг складає 30 000 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено сукупний розмір вартості наданої правової допомоги та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №204/14767/23 на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 19 лютого 2025 року склав 30000 грн.
Розподіляючи витрати, які очікує понести позивач на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є не співмірними зі складністю цієї справи, а наданий адвокатом обсяг послуг у суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності їхнього розміру.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18 та інших.
Представником позивача подано належні та допустимі докази щодо надання правничої допомоги, однак, беручи до уваги, що заявлений представником позивача розмір витрат не відповідає критерію співмірності, колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Алексєєва О.Є. задовольнити частково та відшкодувати витрати за надання професійної правничої допомоги на стадії апеляційного перегляду у розмірі 15 000 грн. У іншій частині вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст.141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Алексєєва Олександра Євгеновича, про ухвалення додаткового рішення по справі № 204/14767/23 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну допомогу на стадії апеляційного перегляду справи у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
У іншій частині вимог - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: