ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9580/26 Справа № 175/1996/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року про залишення позову без розгляду у складі судді Білоусової О.М. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року залишено без розгляду позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу (а.с. 131-132).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Краматорськтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 134-135).
Відповідачі по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що 19 березня 2026 року, 20 травня 2026 року, 25 червня 2026 року представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності не подавав.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі №905/458/21, на яку містяться посилання в апеляційній скарзі, зазначено, що:
«учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №756/6049/19 (провадження №61-4177св21) вказано, що:
«залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі №379/527/23 (провадження №61-4265св24).
Із матеріалів справи вбачається, що у квітні 2024 року ТОВ «Краматорськтеплоенерго» через підситсему «Електронний суд» сформувало позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
28.05.2025 року представник позивача Горлаковська Т.І. через підсистему «Електронний суд» сформувала заяву про розгляд справи без участі, в якій посилаючись на ст. 182 ЦПК України просила розглянути справу без участі представника позивача. Також зазначила про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовільнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, залишено без руху.
На виконання ухвали суду від 28.05.2025 року, представник ТОВ «Краматорськтеплоенерго» - Горлаковська Т.І. через підсистему «Електронний суд» сформувала заяву про усунення недоліків.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, було задоволено.
У грудні 2025 року ОСОБА_3 в особі свого представника адвоката Нещерета О.С. подав заяву про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року, заочне рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2025 року, скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 19.03.2026 року.
Згідно протоколу судового засідання від 19.03.2026 року у зв`язку з неявкою сторін по справі розгляд справи відкладено на 20.05.2026 року.
20.05.2026 року від адвоката Нещерет О.С., який діє в інтересах ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Згідно протоколу судового засідання від 20.05.2026 року у зв`язку з неявкою сторін по справі розгляд справи відкладено на 25.06.2026 року.
Згідно протоколу судового засідання від 25.06.2026 року сторони по справі не з`явились, суд перейшов до стадії ухвалення рішення у формі ухвали.
Про час і місце розгляду справи після скасування заочного рішення учасники справи повідомлялись судовими повістками, в тому числі ТОВ «Краматорськтеплоенерго», що підтверджується довідками про доставку електронного документу в електронний кабінет ТОВ «Краматорськтеплоенерго».
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року залишено без розгляду позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Разом із тим, 28.05.2025 року представник позивача Горлаковська Т.І. через підсистему «Електронний суд» сформувала заяву про розгляд справи без участі, в якій посилаючись на ст. 182 ЦПК України просила розглянути справу без участі представника позивача. Також зазначила про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовільнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Враховуючи, що в даному випадку представником позивача була подана заява про розгляд справи у її відсутності, а також ту обставину, що суд мав можливість розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, оскільки явку представника позивача не визнано обов`язковою мотивованою ухвалою, суд першої інстанції безпідставно залишив позов у даній справі без розгляду.
Позивач не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні докази про втрату інтересу до власної позовної заяви, відтак, використаний судом процесуальний засіб у виді залишення позову без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження права позивача на судовий захист.
Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи із вищевикладеного, ухвала Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року про залишення позову без розгляду не може вважатись законною та обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із порушенням норм процесуального права.
Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року про залишення позову без розгляду - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «29» вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено «30» вересня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров