ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5974/26 Справа № 172/1635/24 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Пищиди М.М.
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 11 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення.
Заяву мотивував тим, що заявник має статус внутрішньо переміщеної особи, втратив стабільне джерело доходу, роботу та звичайні умови господарської діяльності, що призвело до істотного погіршення його матеріального стану. Крім того, заявник зазнав та продовжує зазнавати додаткових постійних втрат, пов`язаних з орендою житла, оплатою комунальних послуг, забезпечення базових побутових потреб. Доходи заявника мають нерегулярний та нестабільний характер, не дозволяють йому погасити визначений рішенням суду розмір кредитної заборгованості одноразовим платежем. Сплата одразу всієї суми боргу призведе до позбавлення заявника мінімальних засобів до існування.
Враховуючи зазначене, заявник просив суд розстрочити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року №172/1635/24 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №20[телефон приховано] від 10 січня 2018 року станом на 01 липня 2024 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42585,04 гривень строком на 10 місяців з моменту набрання ухвалою суду законної сили.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 11 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року по цивільній справі №172/1635/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалу просив скасувати та постановити нову про задоволення його заяви.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №20[телефон приховано] від 10 січня 2018 року станом на 01 липня 2024 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 42585,04 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір в розмірі 1419,17 гривень.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а вищевказане рішення суду першої інстанції - без змін.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд зазначив про відсутність істотних обставин з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість відстрочення виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.
Між тим, частинами 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочення виконання рішення суду це надання боржнику можливості виконання рішення по частинах у певні строки.
Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Виходячи із вимог статті 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання цього рішення. У вирішенні питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані.
Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.
При цьому, в ході розгляду справи боржником не було надано суду доказів на доведення існування виключних обставин, з наявністю яких процесуальне законодавство пов`язує можливість відстроченим виконання судового рішення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз`яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими та правильними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не навів виняткових обставин, які могли б слугувати достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду, відповідно до ст. 435 ЦПК України.
Необґрунтованим є посилання заявника на запровадження в Україні воєнного стану, оскільки саме лише посилання на факт впровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для розстрочки виконання судового рішення. ОСОБА_1 не довів причинного зв`язку між неможливістю виконання судового рішення та запровадженням воєнного стану в Україні, зокрема, підтверджену належними і достатніми доказами втрату останнім роботи, заробітку, житла тощо внаслідок військової агресії проти України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскарженої ухвали судом першої інстанції були додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 11 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "30" вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено "01" жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: