ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/475/26 Справа № 202/12599/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Дніпро
30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року - залишено без змін (том 2 а.с. 109-112).
29 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про стягнення понесених судових витрат. У заяві просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн. (том 2 а.с. 114-116).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 329/766/18.
Разом з тим, якщо суд визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Такі висновки збігаються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04).
У заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено, що позивач у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді поніс витрати на професійну правничу допомогу АО "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП" у розмірі 50 000 грн.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав копії Витягу з Договору про надання правової допомоги № 1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року, Договору передоручення № б/н від 17.02.2025 року, Додаткової угоди № 1 від 06.02.2026 року до договору №б/н передоручення від 17.02.2025 року, Додаткової угоди № 28/10/25 від 28.10.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року, Акту № 24/06/26 приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2026 року до Договору про надання правової допомоги № 1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року, Копія Додатку № 1 до акту № 24/06/26 приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2026 року до Договору про надання правової допомоги №1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року (том 2 а.с.117-122).
Дослідивши доводи заяви, обставини справи, колегія суддів вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними проведеним роботам, наданим послугам, а також часом, який був реально витрачений адвокатом.
Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів встановлено, що представником позивача - адвокатом Гулою М.С. було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
При цьому, зазначені в додатку № 1 до акту № 24/06/26 приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2026 року до Договору про надання правової допомоги №1232-30/07/2024 від 30.07.2024 року послуги з правничої допомоги, за своїм змістом охоплюються діяльністю адвоката з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та не свідчать про виконання самостійного обсягу роботи, який зумовлював би необхідність окремого відшкодування.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 910/5724/23.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.
З огляду на вищевикладене, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн. у даній справі є завищеними, оскільки не є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих ним послуг.
За наведених обставин розмір витрат, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 , підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст додаткової постанови складено 30 вересня 2026 року.
Судді: