ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8632/26 Справа № 208/6591/26 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», інша особа: Кам`янська філія ДП Дніпростандартметрологія» про стягнення невиплачених сум заробітної плати та інших належних виплат померлого, встановлення розміру заборгованості та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 04 червня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
30 червня 2026 року до Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», інша особа: Кам`янська філія ДП Дніпростандартметрологія» про стягнення невиплачених сум заробітної плати та інших належних виплат померлого, встановлення розміру заборгованості та відшкодування моральної шкоди (а.с.1-6).
Ухвалою судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 04 червня 2026 року матеріали № 208/6591/26 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», інша особа: Кам`янська філія ДП Дніпростандартметрологія» про стягнення невиплачених сум заробітної плати та інших належних виплат померлого, встановлення розміру заборгованості та відшкодування моральної шкоди передано за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра (а.с.21).
Не погодившись із вказаною ухвалою судді, представником ОСОБА_1 - адвокатом Бєліком С.П. подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на звужене застосування судом першої інстанції норм ст. 28 ЦПК України, помилковість висновку про відсутність підстав для застосування ч. 6, ч. 7 ст. 28 ЦПК України, без належного врахування характеру спірних правовідносин та правил альтернативної підсудності та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.39-42).
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ч. 1 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Нормою ч. 1 ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За загальним правилом відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Стаття 28 ЦПК України унормовує альтернативну підсудність справ за вибором позивача. Частиною 3 цієї статті, зокрема, встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди, частиною 6 встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди, частиною 7 встановлено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята ст. 28 ЦПК України).
Із системного аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що хоча альтернативна підсудність надає позивачу можливість також звернутися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів, однак не виключає можливість для позивача звернутися до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача).
З матеріалів справи вбачається, що до Заводського районного суду міста Кам`янського звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», інша особа: Кам`янська філія ДП Дніпростандартметрологія» про стягнення невиплачених сум заробітної плати та інших належних виплат померлого, встановлення розміру заборгованості та відшкодування моральної шкоди, зазначаючи про застосування альтернативної територіальної підсудності відповідно по положень частини 6, 7 ЦПК України, а також з посиланням на зареєстроване місце проживання позивача у зв`язку з порушенням прав фізичної особи, а саме порушеного майнового права позивача, на отримання належних йому виплат та ненаданням відповідачем інформації та і документів, що перебувають у його володінні (а.с. 1зв).
З копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Заводським РВ у м. Дніпродзержинську у ДМС Україин в Дніпропетровській області від 24.12.2015 року, вбачається, що позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 27 березня 2009 року (а.с. 12).
З відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2979580 від 03.07.2026 року вбачається, що місцезнаходженням відповідача Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» є вул. Барикадна, буд. 32, м. Дніпро.
В той же час за адресою вул. Любавичського Ребе, буд. 18, м. Кам`янське, Дніпропетровської обл.зареєстровано відокремлений підрозділ юридичної особи з найменуванням «Кам`янський науково-технічний відділ повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки ДП «Дніпростандартметрологія», код ЄДРПОУ 41822690 (а.с.30-32).
З витягу з Єдиного демографічного рестру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 був керівником зазначеного відокремленого підрозділу.
З досудової вимоги та відповіді ДП «Дніпростандартметрологія» вбачається, що позивачка з метою вирішення спору зверталась та вела листування саме з відповідачем, а не його відокремленим підрозділом.
З вкладиша НОМЕР_2 від 16.06.2014 року до трудової книжки від 19.12.1968 року, який долучено до апеляційної скарги,вбачається, що ОСОБА_3 було переведено на посаду директора Кам`янської філії, а відповідно до наказу від 12.06.2020 року трудовий договір ОСОБА_2 з Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» припинено у зв`язку зі смертю (а.с. 25-36).
Передаючи справу за підсудністю на розгляд Соборного районного суду міста Дніпра суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів позовної заяви не вбачається підстав для застосування процесуальних норм, викладених у ч.ч.6, 7 ст. 28 ЦПК України, а саме не вбачається шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб; не вбачається, що позов виник із діяльності філії. До матеріалів справи долучені заяви позивача, що були адресовані саме до відповідача Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Барикадна, буд.23., тому ця справа не підсудна Заводському районному суду міста Кам`янського.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Висновок суду першої інстанції про те, що позов виник із діяльності філії, оскільки позивачка адресувала свої заяви безпосередньо до відповідача є помилковим, оскільки право вибору між судами, яким згідно із правилами загальної підсудності і правилами альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про непідсудність даної справи Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновок суду першої інстанції про наявність підстав для направлення справи до Соборного районного суду міста Дніпра є помилковим.
Також щодо наданого клопотання позивача про витребування додаткових доказів, колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Дослідження нових доказів здійснюється у випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування доказів, не навела об`єктивних причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.
Обґрунтування ОСОБА_1 про відсутність доступу до документів відповідача, не може бути визнано об`єктивною причиною, тому що ці докази, хоча й знаходилися у виключному володінні відповідача, могли бути отримані іншим шляхом, зокрема шляхом направлення офіційних запитів до ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» або ініціювання клопотання про витребування доказів у суді першої інстанції. Відсутність доступу до особової справи її померлого батька , яка містить первинні кадрові накази та розпорядження за всі 38 років його роботи не є непереборною перешкодою для отримання документів, а є питанням, яке позивач мав вирішити на етапі розгляду справи в суді першої інстанції.
У постанові від 12 січня 2023 року у справі №9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена.
Неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали, що відповідно до ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 04 червня 2026 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Судді: