КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у закритті провадження
16 вересня 2026 року м. Київ 320/9326/25
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Щавінського В.Р., суддів Лапія С.М., Василенко Г.Ю., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участі: представників позивачів Залужного Віталія Григоровича, Тодощака Олега Володимировича, ОСОБА_1 - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В., представника позивача Первинної профспілкової організації Національного університету "Одеська юридична академія" - Лещенка О.В., представників відповідача Кабінету Міністрів України - Ткачук Я.О., Лемішева Р.О., представника Міністерства освіти і науки України - Матвіюка М.А., представника третьої особи Одеського національного університету імені I.І. Мечникова - Масіна В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження клопотання представника Кабінету Міністрів України Ткачук Я.О. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Первинної профспілкової організації Національного університету "Одеська юридична академія" до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет "Одеська юридична академія", Одеський національний університет імені I.I. Мечникова, про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження,
в с т а н о в и в:
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №320/9326/25 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» до Кабінету міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія», Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №111-р «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія».
Під час розгляду справи до суду від представника Кабінету Міністрів України Ткачук Я.О. надійшло клопотання про закриття провадження у справі №320/9326/25 (в порядку ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України) (далі - Клопотання).
В обґрунтування Клопотання наголошується, що позивачі зазначають, що Уряд України видав оскаржуване розпорядження про реорганізацію Університету «Одеська юридична шляхом приєднання його до Одеського національного університету ім.І.І.Мечнікова чим порушив їх трудові права в частині права на працю. Свою правову позицію, позивачі також обґрунтовують посиланням на висновки Верховного суду у колегії Касаційного адміністративного суду від 28.05.2024 у спpaвi №520/7440/21, в частині застосування положень статті 22 Закону України «Про професійні спілки, права та гарантії діяльності», а саме стосовно наявності прав i повноваження профспілок щодо забезпечення захисту, працівників від безробіття та його наслідків, що визначаються законодавством i колективними договорами та угодами.
Водночас вважає, що приймаючи спірне розпорядження про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична шляхом приєднання його до Одеського національного університету ім.І.І. Мечникова Кабінет Міністрів України діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи публічного права, тому оспорюване рішення в цьому випадку не рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) юридичної особи щодо припинення діяльності закладу. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду 27.05.2020 у справі №813/1232/18, від 09.09.2020 у справі №260/91/19, які підлягають застосуванню судом.
Наголошує на відсутності у Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» належних процесуальних прав для подання позову, оскільки, зважаючи на положення ст.19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» лише у випадку звернення за захистом cвоїх прав до судових органів саме конкретного члена або членів профспілки, сама профспілка може представляти інтереси вказаного члена або членів профспілки у cyдi. Це узгоджується з нормами статті 56 ЦПК України, адже Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» зазначена одна єдина підстава, коли профспілка може представляти інтереси членів профспілки у суді (ч.4 ст.19 Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Зазначає, що згідно правової позиції щодо можливості профспілки звертатися до суду з позовом в інтересах інших осіб, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9010/17, а саме: за відсутності статусу юридичної особи трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю, відповідно, профспілка не може виступати представником трудового колективу у позовах.
У судовому засіданні представник Кабінету Міністрів України, а також представник третьої особи «Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова», підтримали Клопотання, просили закрити провадження у справі.
Позивач - Первинна профспілкова організація Національного університету «Одеська юридична академія» проти задоволення Клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні. До суду подав письмові заперечення на клопотання Кабінету Міністрів України про закриття провадження у справі №320/9326/2 в яких висловила свою правову позиції щодо вказаного клопотання.
Вважає твердження які викладені у Клопотанні безпідставними, необґрунтованими, а саме Клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Зазначає, що у даній справі предметом оскарження є розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №111-р. «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та наказ Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія», які видані суб`єктами владних повноважень у межах своїх управлінських повноважень, тому цей спір є публічно-правом та належить до адміністративної юрисдикції. При цьому, аргументи позивачів у цій справі щодо порушення відповідачами цивільних прав, законних інтересів не вказують на те, що указана справа має приватно-правовий характер та належить до цивільної юрисдикції.
Наголошує, що у постанові від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у рішеннях та вказала, що рішення, які прийнятті та направлені на реорганізацію навчального закладу є такими, що прийняті при виконанні управлінських функцій у публічно-правових відносинах (а не власником навчального закладу у приватно-правових відносинах) та спори про оскарження таких рішень належать до адміністративної юрисдикції.
Зазначає, що позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення призводять до порушення прав та інтересів працівників Національного університету «Одеська юридична академія», оскільки прийняття оскаржуваних наказу та розпорядження відбулися з порушенням вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в частині порядку реорганізації закладу вищої освіти.
Вважає, що профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ. Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.
Наголошує, що посилання на правову позицію щодо можливості профспілки звертатись до суду з позовом в інтересах інших осіб, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9010/17 є помилковим. Наведена у Клопотанні судова практика не є релевантною спірним у цій справі правовідносинам, оскільки такі не є подібними. Згадана справа порушена за позовом профспілки в інтересах трудового колективу ДП «Електронмаш». Зважаючи на зміст позовних вимог, предметом спору є приватноправові, майнові відносини (визначення частки в майні державного підприємства).
У судовому засіданні представники позивачів просили відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, зважаючи на його безпідставність. Вважають, що даний спір має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №320/9326/25 (в порядку ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України) слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз чинного законодавства свідчить, що реорганізація вищого навчального закладу - це процес зміни структури закладу вищої освіти шляхом його злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення, за якого всі права та обов`язки переходять до правонаступників.
Сама процедура реорганізації є багатоетапною та може складатись, зокрема з: прийняття рішення про реорганізацію, передання майна та правонаступництво; припинення або зміна юридичної особи; припинення трудових відносин з працівниками; виконання договорів; державної реєстрації як завершального етапу.
На кожному з цих етапів можуть виникати різні спори між учасниками цих правовідносин, які можуть розглядатись як компетентними органами, так й судами (адміністративними, цивільними, господарськими). Отже, не усі спори при проведенні процедури реорганізації є приватно-правовими, як і навпаки. Це залежать від суб`єктного складу, характеру правовідносин, змісту порушених прав тощо.
Предметом оскарження у даній справі є розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №111-р «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та наказ Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія», які видані суб`єктами владних повноважень у межах своїх управлінських повноважень, тому цей спір є публічно-правом та належить до адміністративної юрисдикції.
При цьому, аргументи позивачів у цій справі щодо порушення відповідачами цивільних прав, законних інтересів не вказують на те, що указана справа має приватно-правовий характер та належить до цивільної юрисдикції.
Суд наголошує, що у постанові від 02.08.2023 у справі №925/1741/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у рішеннях та вказала, що рішення, які прийнятті та направлені на реорганізацію навчального закладу є такими, що прийняті при виконанні управлінських функцій у публічно-правових відносинах (а не власником навчального закладу у приватно-правових відносинах) та спори про оскарження таких рішень належать до адміністративної юрисдикції.
Так, серед іншого, у цій постанові зазначено наступне:
«Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
… підставами позову заявниця зазначила порушення організації та проведення виконавчим комітетом відповідача громадського обговорення проєкту рішення засновника про реорганізацію закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості шляхом пониження його ступеня.
Зазначила, що на час реорганізації навчального закладу вона виконувала повноваження його керівника (директора), проживає у селі Шабельники Золотоніського району Черкаської області за місцезнаходженням цього навчального закладу, отже оскаржене рішення відповідача порушує її конституційні права на працю та на участь у місцевому самоврядуванні (статті 43, 140 Конституції України).
Послалася на порушення відповідачем гарантованого статтею 53 Конституції України права учнів, які навчалися у реорганізованій освітній установі, на здобуття повної загальної середньої освіти у навчальному закладі, що є найближчим до місця їх проживання.
Наведені підстави позову виключають приватно-правовий характер спору між сторонами та свідчать про спір у публічно-правових відносинах.
…
8.21. Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
8.22. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.
8.23. За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
8.24. Відтак до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення..
8.25. Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
8.26. Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
8.27. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
8.28. Стаття 53 Конституції України визначає, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
….
8.30. Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
8.31. Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19 рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
8.32. Предметом спору у цій справі є рішення сільської ради (відповідача) про реорганізацію навчального закладу шляхом пониження ступеня закладу загальної середньої освіти.
…
8.44. На підставі частини другої статті 5 Закону № 2145-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
8.45. До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону № 2145-VIII).
8.46. Як убачається із статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.
Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
…
8.49. Як убачається з абзацу другого частини другої статті 25 Закону № 2145 VIII засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), у тому числі, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.
…
8.55. У розумінні пункту 16 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.
8.56. Шабельниківський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-III ступенів - дошкільний навчальний заклад" як заклад освіти реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу.
8.57. Правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв`язку з реорганізацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.
8.58. Піщанська сільська рада Золотоніського району Черкаської області у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу, тому справа підсудна адміністративному суду.
…
8.62. Отже, сільська рада є суб`єктом владних повноважень, оскаржене рішення якого прийнято на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.
…
8.64. Відтак спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.
…
8.66. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постановах Великої Палати від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 (провадження № 11-90апп20) та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (провадження № 11-1008апп19) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 140/434/19 (провадження № К/9901/34036/19) та від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а (провадження № К/9901/18021/18, № К/9901/18023/18, вказавши, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами КАС України.».
Зважаючи на викладене, суд погоджується з твердженням представників позивачів, що Кабінет Міністрів України та Міністерство освіти і науки України, видавши оскаржувані рішення діяли як суб`єкти владних повноважень, рішення яких прийняті на виконання владних управлінських функцій і є такими, що зачіпають права та інтереси позивачів. Тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та інтересів позивачів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.
Як було зазначено вище, оскаржувані розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13.02.2025 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія») стосуються прав та інтересів працівників Національного університету «Одеська юридична академія», оскільки прийняття таких рішень відбулися, на думку позивачів, з порушенням вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в частині порядку реорганізації закладу вищої освіти.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пунктами 7, 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;
Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Окрім того, основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики визначає Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №996 від 03.11.2010 (далі - Порядок №996).
Відповідно до пункту 3 Порядку №996 консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій його роботі (пункт 4 Порядку №996).
Згідно з пунктом 12 Порядку №996 в обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які, зокрема: стосуються конституційних прав, свобод та обов`язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами.
Згідно ч. 1 ст. 78 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII громадський контроль у сфері вищої освіти є правом суспільства та окремих громадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадського самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців та їх об`єднань, громадських організацій отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до інформації на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки, вносити пропозиції та зауваження до них, погоджувати прийняття визначених законом рішень.
Зі змісту цієї правової норми вбачається, що громадський контроль у сфері вищої освіти забезпечується, крім іншого, доступом до інформації на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки.
Таким чином, проведення консультацій з громадськістю є обов`язковою складовою процедури при розгляді питань, які стосуються конституційних прав та свобод громадян, зокрема, права на освіту.
Первинна профспілкова організація Національного університету «Одеська юридична академія» в обґрунтування своїх позовних вимог стверджує, що її, як профспілковий орган не було повідомлено не менше ніж за три місяці до дати прийняття оскаржуваних актів про відповідну заплановану реорганізацію вищого навчального закладу. Крім того, відповідачі також не провели консультацій з громадськістю, що є обов`язковою складовою процедури при розгляді питань, які стосуються конституційних прав та свобод громадян, зокрема, права на освіту.
Зазначеним аргументам позивача, а також твердженням (запереченням) відповідачів, а також інших учасників справи має бути надана оцінка судом у рішенні по суті справи, в тому числі через призму статті 2 КАС України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Статтею 19 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Статтею 20 Закону №794-VII визначено основні повноваження Кабінету Міністрів України серед яких, зокрема є забезпечення проведення державної політики у сферах охорони здоров`я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів;
Пунктом 1 §86 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 №1156) (далі - «Регламент»), Кабінет Міністрів, здійснюючи відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» свої повноваження у відносинах з державними господарськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями, видає, зокрема, акти з питань їх утворення, реорганізації та ліквідації, затвердження положень про такі об`єднання, підприємства, установи та організації (їх статутів), визначення розміру асигнувань на утримання та граничної чисельності працівників, призначення на посаду та звільнення з посади керівників і заступників керівників та застосування до них заходів дисциплінарної відповідальності.
Пунктами 2, 5 Регламенту визначено, що матеріали з питань, зазначених у пункті 1 цього параграфа, готують та подають на розгляд Кабінету Міністрів в установленому цим Регламентом порядку центральні органи виконавчої влади, відповідальні за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері. Кабінет Міністрів приймає рішення з питань, пов`язаних із здійсненням координації діяльності державних господарських об`єднань, підприємств, установ та організацій, за пропозиціями центральних органів виконавчої влади, відповідальних за реалізацію державної політики у відповідній сфері.
Згідно з пунктами 1, 2, 6, 7 §33 Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів.
Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, СБУ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.
Під час опрацювання проекту акта Кабінету Міністрів повинні бути вжиті вичерпні заходи для врегулювання розбіжностей (проведені узгоджувальні процедури, консультації, наради, робочі зустрічі тощо).
До розроблення проекту акта Кабінету Міністрів можуть залучатися за згодою народні депутати України, науковці та інші фахівці, а також представники об`єднань громадян.
Під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, відповідний проект акта в обов`язковому порядку надсилається уповноваженому представнику всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та уповноваженому представнику всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців.
Згідно з ст. 4 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, Кабінет Міністрів України у цьому конкретному випадку діяв як суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення при виконанні управлінських функцій у сфері освіти, а спір щодо оскарження цього рішення є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Щодо твердження представника Кабінету Міністрів України про відсутність у Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» належних процесуальних прав для подання позову, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи своє твердження, представник відповідача посилається на правову позицію з приводу застосування норм права щодо можливості профспілки звертатись до суду з позовом в інтересах інших осіб, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9010/17, а саме: «За відсутності статусу юридичної особи трудовий колективне наділений процесуальною правоздатністю, відповідно, Профспілка не може виступати представником трудового колективу у позовах».
Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, Первинна профспілкова організація Національного університету «Одеська юридична академія» є добровільним об`єднанням членів профспілки, які працюють або навчаються у Національному університеті «Одеська юридична академія», що здійснює представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок, забезпечує контроль та дотримання трудового законодавства та іншого законодавства відносно найманих працівників та здобувачів освіти не тільки з боку роботодавця, але й органів державної влади, місцевого самоврядування, їх службових і посадових осіб.
Первинна профспілкова організація Академії є організаційною ланкою Одеської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України та має статус юридичної особи.
Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 №1045-XIV (далі - Закон №1045-XIV).
Згідно із статтею 2 Закону 1045-XIV, професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки
Статтею 19 Закону №1045-XIV передбачено, що профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.
У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.
У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.
Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.
Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 22 Закону №1045-XIV профспілки, їх об`єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об`єднаннями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість.
Права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами.
Окрім того, у поданому клопотанні представник Кабінету Міністрів України посилається на правову позицію з приводу застосування норм права щодо можливості Профспілки звертатись до суду з позовом в інтересах інших осіб, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9010/17.
Суд зазначає, що наведена у Клопотанні судова практика не є релевантною спірним у цій справі правовідносинам, оскільки такі не є подібними. Наведена справа порушена (господарське судочинство) за позовом профспілки в інтересах трудового колективу ДП «Електронмаш». Зважаючи на зміст позовних вимог, предметом спору є приватноправові, майнові відносини (визначення частки в майні державного підприємства).
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зокрема зазначила:
« 20. Трудовий колектив не є юридичною особою і не може брати участь у майнових відносинах. У певний період часу законодавство, зокрема стаття 25 Закону СРСР «Про власність СРСР», стаття 20 Закону України «Про власність», дійсно визнавало суб`єктами права колективної власності трудові колективи державних підприємств. Але при цьому члени трудового колективу спільно могли набути право власності на майно державного підприємства виключно шляхом створення юридичних осіб - підприємств чи товариств, які брали участь у процесах оренди чи приватизації майна державних підприємств (товариство покупців, товариство орендарів, колективне підприємство, орендне підприємство, господарське товариство тощо).
21. За відсутності статусу юридичної особи трудовий колектив не наділений процесуальною правоздатністю. Відповідно, Профспілка не може виступати представником трудового колективу у позовах про визнання права власності, адже не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю.»
22. Профспілка не може розглядатись і як представник фізичних осіб - членів трудового колективу ДП «Електронмаш». Стаття 25 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства. Втім, професійна спілка може представляти члена трудового колективу-фізичну особу в цивільному процесі лише за наявності документів, що підтверджують повноваження представника (довіреності). Документи, що підтверджують представництво Профспілкою фізичних осіб - членів трудового колективу ДП «Електронмаш», надані суду не були.
23. Крім того, прибуток ДП «Електронмаш», який передавався у власність членів трудового колективу, був персоніфікованим, кожний член трудового колективу мав свій індивідуальний рахунок в системі обліку, на якому обліковувалась його частка у майні підприємства. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право на частку у майні державного підприємства відповідно до вимог законодавства можуть мати лише ті члени трудового колективу, які працювали на підприємстві у відповідний період і які зазначені у витягу з особових рахунків працівників ДНВП «Електронмаш», які працювали в умовах повного госпрозрахунку і самофінансування та отримали частку доходу за період з 01.01.1989 по 01.04.1994, наданому позивачем. Не втрачають вони право на таку частку і після звільнення. Отже саме ці фізичні особи - працівники або колишні працівники мають право звертатися до суду з вимогою про визначення частки у майні державного підприємства, а не всі члени трудового колективу, які працюють на підприємстві на даний момент.
24. Відповідно, якщо Профспілка не є представником трудового колективу чи окремого члену трудового колективу, вона має вважатись такою, що діє від власного імені як позивач. Відповідачем у цій справі є юридична особа - ДП «Електронмаш».
Отже за суб`єктним складом цей спір не має розглядатись в судах загальної юрисдикції, а підлягає вирішенню в господарських судах.».
З огляду на вище викладене, суд вважає твердження представника Кабінету Міністрів України які викладені у клопотанні про закриття провадження у справі №320/9326/25 (в порядку ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України) необґрунтованими. Відповідно підстави для закриття провадження у цій справі відсутні, а подане Клопотання є таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні клопотання представника Кабінету Міністрів України Ткачук Я.О. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Первинної профспілкової організації Національного університету "Одеська юридична академія" до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет "Одеська юридична академія", Одеський національний університет імені I.I. Мечникова, про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження від 25.05.2026 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки учасників справи, а також у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.
Головуючий суддя Щавінський В.Р.
Судді Василенко Г.Ю.
Лапій С.М.
Повний текст ухвали виготовлено - 30 вересня 2026 року.