з
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року №320/9326/25
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Щавінського В.Р., суддів Лапія С.М., Василенко Г.Ю., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участі: представників позивачів Залужного Віталія Григоровича, Тодощака Олега Володимировича, ОСОБА_1 - Кравця Р.Ю., Мартиненко А.В., представника позивача Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» - Лещенка О.В., представників відповідача Кабінету Міністрів України - Ткачук Я.О., Лемішева Р.О., представника Міністерства освіти і науки України - Матвіюка М.А., представника третьої особи Одеського національного університету імені I.І. Мечникова - Масіна В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет "Одеська юридична академія", Одеський національний університет імені I.I. Мечникова, про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №111-р «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія»» (далі - Розпорядження №111-р);
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія»» (далі - Наказ №213).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 відкрито провадження у справі №320/9326/25, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет імені І.І. Мечникова.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №320/9326/25 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково: зупинено дію наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 № 213 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборонено Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання підпункту 4 пункту 8 зазначеного наказу, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №320/9326/25 апеляційні скарги Міністерства освіти і науки України, Кабінету Міністрів України на вищевказану ухвалу залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 - без змін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №320/9326/25 у задоволенні заяви Одеського національного університету імені І.І. Мечникова про роз`яснення судового рішення у адміністративній справі №320/9326/25 відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №320/9326/25 у задоволенні заяви Міністерства освіти і науки України про відвід судді Щавінського В.Р. у справі №320/9326/25 відмовлено.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет "Одеська юридична академія", Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, про визнання протиправними та скасування наказу від 13.02.2025 №213 та розпорядження від 12.02.2025 №111-р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі 320/9327/25 та визначено, що справа буде розглядатися одноособово суддею Лапієм С.М. за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №320/9327/25 залучено Первинну профспілкову організацію Національного університету «Одеська юридична академія» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №320/9327/25 об`єднано в одне провадження адміністративні справи №320/9326/25 та №320/9327/25. Присвоєно об`єднаній адміністративній справі загальний №320/9326/25.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №320/9326/25 у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи Національний університет «Одеська юридична академія», Одеський національний університет імені І.І. Мечникова в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 року "Про реорганізацію Національного університету "Одеська юридична академія";
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13.02.2025 року "Про реорганізацію Національного університету "Одеська юридична академія".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі 320/9328/25 та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі 320/9328/25 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №320/9328/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 про відмову в забезпеченні позову скасовано. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213 до моменту набрання законної сили рішенням у справі. Заборонено Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання п.8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213, а саме заборонено здійснення вивільнення працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів до моменту набрання законної сили рішенням у справі. У задоволені решти вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 24.02.2026 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №320/9328/25 залишено без змін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №320/9328/25 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача первинну профспілкову організацію Національного університету «Одеська юридична академія».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі №320/9328/25 заяву представника первинної профспілкової організації Національного університету "Одеська юридична академія" про об`єднання адміністративної справи №320/9328/25 в одне провадження з адміністративною справою №320/9326/25 задоволено. Об`єднано в одне провадження адміністративну справу №320/9328/25 та адміністративну справу №320/9326/25, які перебувають у провадженні Київського окружного адміністративного суду. Передано адміністративну справу №320/9328/25 на розгляд судді Щавінському В.Р.
Первинна профспілкова організація Національного університету "Одеська юридична академія" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 "Про реорганізацію Національного університету "Одеська юридична академія";
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13.02.2025 "Про реорганізацію Національного університету "Одеська юридична академія" (з урахуванням Наказу Міністерства освіти і науки України від 17.02.2025 №294 "Про внесення змін у додаток до Наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213").
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/11950/25 та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний університет "Одеська юридична академія" та Одеський національний університет імені І.І. Мечникова.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/11950/25 у задоволенні заяви Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №320/11950/25 визнано необґрунтованою заяву Міністерства освіти і науки України про відвід судді Щавінського В.Р. у справі №320/11950/25. Матеріали адміністративної справи №320/11950/25 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог чистини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №320/11950/25 відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства освіти і науки України про відвід судді Щавінського В.Р. Передано адміністративну справу №320/11950/25 для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №320/11950/25 клопотання представника Первинної профспілкової організації Національного університету "Одеська юридична академія" про об`єднання справ в одне провадження задоволено. Об`єднано в одне провадження адміністративні справи №320/9326/25 та №320/11950/25. Присвоєно об`єднаній адміністративній справі номер 320/9326/25. Визначено подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів здійснювати у межах об`єднаної адміністративної справи №320/9326/25.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі №320/9326/25 визначено подальший розгляд об`єднаної адміністративної справи здійснювати колегіально.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду адміністративної справи №320/9326/25 визначено склад колегії суддів: Щавінський В.Р. (головуючий суддя), Лапій С.М., Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі №320/9326/25 у задоволенні клопотання представника Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» про призначення судово-економічної експертизи відмовлено.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі №320/9326/25 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 у справі №320/9326/25 у задоволенні клопотання представника Кабінету Міністрів України Ткачук Я.О. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Первинної профспілкової організації Національного університету Одеська юридична академія до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет "Одеська юридична академія", Одеський національний університет імені I.I. Мечникова, про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження від 25.05.2026 відмовлено.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначають, що оскаржувані акти прийняті відповідачами поза межами їх повноважень та з порушенням установленої процедури, а саме:
1) розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №111-р прийнято з порушенням вимог §33, §44, §49, §50, §52, §53, §55, §55-1 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950, оскільки проект акта внесено без обов`язкових додатків і матеріалів погодження, без висновку правової експертизи Міністерства юстиції України, без висновку експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів України та без попереднього розгляду урядовим комітетом;
2) пояснювальна записка до проекту акта містить недостовірні відомості про те, що проект не потребує проведення консультацій з громадськістю та не матиме впливу на права громадян, ринок праці та рівень зайнятості населення;
3) не виконано обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», щодо завчасного (не пізніше ніж за три місяці) надання первинній профспілковій організації інформації про заплановані вивільнення та проведення консультацій;
4) Міністерство освіти і науки України, видавши наказ від 13.02.2025 №213, перебрало на себе виключні повноваження Кабінету Міністрів України, визначені пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про вищу освіту», а також вийшло за межі того, що було погоджено розпорядженням №111-р;
5) оскаржувані акти не відповідають критеріям законності та пропорційності, оскільки реорганізацію здійснено за відсутності нормативно визначених критеріїв відбору закладів вищої освіти для реорганізації, без оцінки наслідків та без урахування думки здобувачів освіти і трудового колективу.
Відповідач - Кабінет Міністрів України проти позову заперечив, подавши відзив та додаткові пояснення. Пояснив, що проект розпорядження внесено Міністерством освіти і науки України листом від 12.02.2025 з додатками; що на засіданні Уряду 12.02.2025 розпорядження №111-р прийнято «з доопрацюванням» у порядку абзацу другого пункту 2 §55-1 Регламенту, з урахуванням виключення в пункті 2 розпорядження слова «земельних ділянок»; що проект було включено до порядку денного засідання Кабінету Міністрів України без попереднього розгляду урядовим комітетом за рішенням Прем`єр-міністра України на підставі абзацу другого пункту 1 §55-1 Регламенту; що 13.02.2025 на виконання протоколу засідання Уряду №17 від 12.02.2025 Міністерство освіти і науки України надіслало доопрацьований проект розпорядження.
Стверджує, що підготовка та прийняття акта здійснювались відповідно до Регламенту. Також вказує на відсутність порушеного права позивачів та обрання ними неналежного способу захисту, оскільки оскаржуване розпорядження регулює питання реорганізації закладу, а не порядок вивільнення працівників.
Відповідач - Міністерство освіти і науки України подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначає, що розпорядженням №111-р Кабінет Міністрів України прийняв саме рішення про реорганізацію, визначивши правонаступника та джерело фінансування заходів, а Міністерство освіти і науки України діяло в межах повноважень, наданих Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630, а також статтями 4 і 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», як уповноважений орган управління об`єктом державної власності.
Вказує, що реорганізація університету не може відбуватися без реорганізації його структурних підрозділів, оскільки територіально відокремлений структурний підрозділ не є юридичною особою.
Зазначає, що підпунктом 4 пункту 8 Наказу №213 передбачено забезпечення дотримання трудових прав і соціальних гарантій працівників, а вивільнення станом на дату подання позову не відбулося, отже право позивача на працю не порушено.
Позивачі подали відповідь на відзив, у якій, з урахуванням отриманих відповідей на адвокатські запити, підтримали позовні вимоги та зазначили, що відповідачі фактично визнають обов`язковість дотримання Регламенту Кабінету Міністрів України при прийнятті оскаржуваного розпорядження, однак наведені ними обставини не спростовують, а підтверджують порушення цієї процедури.
Третя особа - Одеський національний університет імені I.І. Мечникова подала письмові пояснення, де проти позову заперечила з тих підстав, що згідно з Конституцією України (ст. 113, 116, 117), Законом «Про Кабінет Міністрів України» (ст. 19, 24) та Законом «Про вищу освіту» (ст. 12, 31), рішення про утворення, ліквідацію та реорганізацію державних закладів вищої освіти ухвалює саме Кабінет Міністрів України. Відтак, видання Розпорядження №111-р здійснено у межах прямої компетенції Уряду, Міністерство освіти і науки України реалізує права засновника державних закладів вищої освіти, управляє державним майном і на виконання урядового розпорядження зобов`язане видати відповідні організаційні накази та утворити комісію з реорганізації (ст. 104, 105 ЦК України, Положення про Міністерство освіти і науки України), також вказує на відсутність порушеного права у позивачів.
До суду 24.03.2025 надійшли пояснення від 14.03.3035 №18-25/ю.а. від голови комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» В.Труби, в яких наводились аналогічні до викладених Одеським національним університетом імені I.І. Мечникова, аргументи щодо правомірності оскаржуваних рішень та безпідставності позовних вимог.
У судових засіданнях представники позивачів позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
У судових засіданнях представники відповідачів проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судових засіданнях представник третьої особи - Одеського юридичного університету імені І.І.Мечникова проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.
Третя особа - Національний університет «Одеська юридична академія» явку свого представника у судові засідання не забезпечила.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, пояснення представника третьої особи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.1997 №1350 «Про утворення Одеської державної юридичної академії» на базі юридичного інституту Одеського державного університету імені І.І. Мечникова утворено Одеську державну юридичну академію.
Указом Президента України від 20.04.2000 №601/2000 Одеській державній юридичній академії надано статус національної.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №1564-р «Про реорганізацію Одеської національної юридичної академії» академію реорганізовано шляхом перетворення в університет, а Указом Президента України від 02.09.2010 №893/2010 за університетом «Одеська юридична академія» збережено статус національного.
Національний університет «Одеська юридична академія» (код ЄДРПОУ 20933314) є закладом вищої освіти державної форми власності; основний вид діяльності - 85.42 «Вища освіта».
Відповідно до пункту 4.1 Статуту університету Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно цього закладу.
Позивач ОСОБА_2 обіймає посаду декана Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія» - територіально відокремленого структурного підрозділу університету, утвореного на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 15.06.1998 №218.
На посаду виконувача обов`язків декана ОСОБА_2 призначено наказом від 07.06.2017 №1513-79, на посаду декана переведено наказом від 09.03.2023 №618-73.
Позивач ОСОБА_3 був ректором Національного університету «Одеська юридична академія» до прийняття спірного наказу Міністерством освіти і науки України.
Позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із університетом.
Позивач - Первинна профспілкова організація Національного університету «Одеська юридична академія» - створена 05.01.1998 та діє в університеті.
Кабінетом Міністрів України 12.02.2025 прийнято розпорядження №111-р «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія»», яким вирішено:
« 1. Погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки щодо реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» (код згідно з ЄДРПОУ 20933314) шляхом приєднання його до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (код згідно з ЄДРПОУ 02071091). Реорганізацію здійснити в межах бюджетних призначень, передбачених зазначеному Міністерству на відповідні цілі.
2. Установити, що Одеський національний університет імені І.І. Мечникова є правонаступником майна, прав та обов`язків Національного університету «Одеська юридична академія».
3. Взяти до відома, що здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються в Національному університеті «Одеська юридична академія», його відокремлених структурних підрозділах, продовжують навчання в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова та його відокремлених структурних підрозділах за обраними спеціальностями та джерелами фінансування.
4. Міністерству освіти і науки здійснити в установленому законодавством порядку заходи, пов`язані з реорганізацією Національного університету «Одеська юридична академія»».
Наступного дня, тобто 13.02.2025, Міністерство освіти і науки України видало наказ №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія»», пунктом 1 якого визначено: «Реорганізувати Національний університет «Одеська юридична академія» (код згідно з ЄДРПОУ 20933314) шляхом приєднання його до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (код згідно з ЄДРПОУ 02071091) разом з відокремленими структурними підрозділами». Наказ підписано тимчасово виконуючим обов`язки міністра освіти і науки.
Пунктом 6 Наказу №213 утворено Комісію з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія», до якої перейшли повноваження з управління справами університету; підпунктом 4 пункту 8 наказу на Комісію покладено обов`язок попередити в установленому порядку працівників університету та його відокремлених структурних підрозділів про реорганізацію та повідомити Державну службу зайнятості України про заплановане вивільнення працівників; підпунктами 7 і 8 пункту 8 - провести інвентаризацію майна та встановлено двомісячний строк заявлення вимог кредиторами.
Наступного дня після видання наказу, тобто 14.02.2025, відбулося засідання Комісії з реорганізації, обрано її голову та визначено місцезнаходження, а повноваження ректора Національного університету «Одеська юридична академія» Тодощака О.В. (позивач) припинено. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відомості про перебування університету у стані припинення.
За змістом отриманих на адвокатські запити відповідей, долучених до матеріалів справи, судом установлено такі обставини щодо процедури прийняття Розпорядження №111-р:
- супровідний лист Міністерства освіти і науки України від 12.02.2025 №1/2709-25, яким проект розпорядження внесено до Кабінету Міністрів України, зареєстровано в Кабінеті Міністрів України 12.02.2025 о 17 год. 19 хв. До зазначеного листа додано лише проект акта та пояснювальну записку;
- лист Міністерства освіти і науки України від 12.02.2025 №1/2723 з матеріалами погодження надійшов до Кабінету Міністрів України 13.02.2025 о 09 год. 11 хв., тобто після прийняття оскаржуваного розпорядження;
- як вбачається з відповіді Кабінету Міністрів України на адвокатський запит від 26.03.2025 № 7513/0/2-25, проект Розпорядження №111-р не був предметом розгляду на засіданні урядового комітету, а Секретаріатом Кабінету Міністрів України висновок за результатами експертизи проекту акта в порядку §52 Регламенту не складався;
- листом Кабінету Міністрів України від 05.03.2025 №5557/0/2-25 підтверджено, що Розпорядження №111-р прийнято «з доопрацюванням»;
- листом Міністерства освіти і науки України від 24.02.2025 №1/3518-25 підтверджено, що погодження проектів урядових рішень стосовно реорганізації закладів вищої освіти здійснюється відповідно до вимог Регламенту Кабінету Міністрів України. До листа також надано копії надісланих до Кабінету Міністрів України документів;
- комунікативний план, а також докази надсилання проекту акта Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій до Кабінету Міністрів України разом із проектом акта не подавалися і в матеріалах справи відсутні;
- у розділі 6 пояснювальної записки до проекту розпорядження зазначено, що проект акта не потребує проведення консультацій з громадськістю, оскільки не стосується соціально-трудової сфери та не стосується сфери наукової і науково-технічної діяльності. У розділі 8 зазначено, що реалізація акта не матиме впливу, зокрема, на ринок праці та рівень зайнятості населення;
- доказів надання Кабінетом Міністрів України первинній профспілковій організації Національного університету «Одеська юридична академія» інформації про заплановані вивільнення працівників не пізніше ніж за три місяці до намічуваних звільнень та проведення з нею консультацій матеріали справи не містять;
- доказів прийняття Прем`єр-міністром України рішення про включення проекту акта до порядку денного засідання Кабінету Міністрів України без попереднього розгляду урядовим комітетом (у формі окремого доручення, протокольного рішення або відповідного запису в протоколі засідання) Кабінетом Міністрів України не надано.
Крім того, судом установлено, що рішенням Рахункової палати від 26.11.2024 №54-1 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему "Проблеми мережі закладів вищої освіти: далі утримувати чи реформувати"» констатовано, що процес реорганізації закладів вищої освіти здійснюється за умов нормативної невизначеності механізму системного реформування мережі закладів вищої освіти, відсутності актуальної інформації про її стан та критеріїв відбору закладів вищої освіти для реорганізації.
Доказів проведення оцінки наслідків приєднання Національного університету «Одеська юридична академія» до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, зокрема спроможності останнього забезпечити підготовку здобувачів вищої освіти за спеціальністю 081 «Право» у межах ліцензованого обсягу, а також доказів проведення консультацій (опитувань, громадського обговорення) з працівниками та здобувачами освіти університету відповідачами до суду не надано.
Стосовно тверджень представників відповідачів, що оскаржувані рішення не порушують права позивачів у сфері публічно-правових відносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Заперечуючи проти позову, відповідачі посилаються на відсутність порушеного права позивачів, оскільки на момент звернення до суду їх не було звільнено, а також на обрання позивачами неналежного способу захисту.
Суд вважає вказані аргументи необґрунтованими, виходячи з наступного.
У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес», який є самостійним об`єктом судового захисту та означає прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом у межах правового регулювання.
Оскаржувані акти безпосередньо стосуються правового становища позивачів: Розпорядженням №111-р погоджено припинення Національного університету «Одеська юридична академія» як юридичної особи шляхом приєднання, а Наказом №213 розпочато процедуру реорганізації, у межах якої підпунктом 4 пункту 8 прямо передбачено попередження працівників університету та його відокремлених структурних підрозділів про вивільнення і повідомлення Державної служби зайнятості України про заплановане вивільнення. Отже, вплив оскаржуваних актів на трудові права позивачів - фізичних осіб - не є гіпотетичним, а випливає безпосередньо зі змісту самих актів.
Суд зазначає, що порушення прав особи може здійснитися не лише самим фактом звільнення, а й процедурою, яка передує звільненню, у тому числі в частині наявності правових підстав для його проведення та дотримання визначеного законом порядку. Чинність оскаржуваних актів створює правову підставу для подальшого вивільнення, а тому оскарження в майбутньому лише наказу про звільнення не забезпечить ефективного захисту прав позивачів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №520/7440/21, в якій, розглядаючи спір про оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України про реорганізацію закладу вищої освіти за позовом його працівника, вказав, що оскаржене розпорядження Кабінету Міністрів України прямо стосується права позивача на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України, та його трудових гарантій, закріплених у законодавстві; така реорганізація у будь-якому разі зумовить масове вивільнення працівників незалежно від того, чи будуть вони у майбутньому працевлаштовані шляхом зарахування до штату закладу-правонаступника.
Щодо позивача - Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» - суд зазначає, що частиною третьою статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 №1045-XIV (далі - Закон №1045-XIV) цій організації надано самостійне право на отримання інформації про заплановані вивільнення та на проведення консультацій, а тому невиконання відповідного обов`язку безпосередньо порушує її права як учасника відповідних правовідносин.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачі є належними, а обраний ними спосіб захисту - визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів - відповідає характеру спірних правовідносин і є ефективним у розумінні статті 5 КАС України.
Посилання представника Кабінету Міністрів України на постанови Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/364/17 та від 28.03.2019 у справі №755/3495/16-ц суд відхиляє, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними. Предметом спору в них були рішення власника щодо визначення структури та штату, а не акти суб`єктів владних повноважень про припинення закладу вищої освіти, ухвалені в межах спеціальної, нормативно врегульованої процедури.
Щодо правової природи оскаржуваних актів та меж судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Оскаржувані розпорядження та наказ стосуються прав та інтересів визначених у них осіб (Національного університету «Одеська юридична академія», Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, а також здобувачів освіти і працівників). Їх дія вичерпується виконанням, а отже за своєю правовою природою вони є індивідуальними актами. Це узгоджується і з позицією представника Кабінету Міністрів України, який у додаткових поясненнях зазначив, що розпорядження Уряду України не мають нормативно-правового характеру, а є актами з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 Конституційний Суд України наголосив, що імператив частини другої статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватися принципу законності при здійсненні своїх повноважень. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.10.2023 у справі №9901/43/21 виснувала, що вжите законодавцем формулювання «у межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
Суд наголошує, що встановлена нормативно процедура прийняття акта суб`єктом владних повноважень не є формальністю. Вимоги щодо погодження проекту акта заінтересованими органами, проведення правової експертизи, експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів України та попереднього розгляду урядовим комітетом спрямовані на забезпечення всебічного дослідження питання, виявлення ризиків і наслідків та, як наслідок, на обґрунтованість рішення Уряду. Недотримання таких вимог позбавляє колегіальний орган можливості ухвалити рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення, а тому є істотним і таким, що впливає на правомірність акта.
Щодо дотримання процедури прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження №111-р, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, третьої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII Кабінет Міністрів України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Регламент Кабінету Міністрів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (далі - Регламент). Відповідно до пункту 1 §30 Регламенту акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. За приписами пунктів 1, 2, 4 §86 Регламенту Кабінет Міністрів, здійснюючи свої повноваження у відносинах з державними господарськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями, видає, зокрема, акти з питань їх утворення, реорганізації та ліквідації; матеріали з таких питань готують та подають на розгляд Кабінету Міністрів в установленому Регламентом порядку центральні органи виконавчої влади.
Обов`язковість застосування Регламенту при прийнятті оскаржуваного розпорядження учасниками справи не заперечується та прямо визнана відповідачами у листах Міністерства освіти і науки України від 24.02.2025 №1/3518-25 і Кабінету Міністрів України від 05.03.2025 №5557/0/2-25 та в додаткових поясненнях Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 §49 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів разом з додатками до нього, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 3).
Згідно з пунктом 1 §50 Регламенту до проекту акта Кабінету Міністрів додаються: пояснювальна записка (додаток 4); довідка про погодження проекту акта (додаток 5); протокол узгодження позицій (у разі потреби); висновки Мінфіну, Мінекономіки та Мінцифри; висновок Мін`юсту; порівняльна таблиця (у відповідних випадках). Пунктом 3 §50 Регламенту передбачено, що до проекту акта, який має важливе суспільне значення і стосується прав та обов`язків громадян, додається комунікативний план.
Судом установлено, що супровідним листом Міністерства освіти і науки України від 12.02.2025 №1/2709-25 до Кабінету Міністрів України внесено проект акта лише з пояснювальною запискою. Жодного з інших обов`язкових додатків, визначених пунктами 1 і 3 §50 Регламенту, а саме довідки про погодження, висновків Мінфіну, Мінекономіки та Мінцифри, висновку Мін`юсту, комунікативного плану до проекту акта не додано.
Лист Міністерства освіти і науки України від 12.02.2025 №1/2723 не може вважатися належним внесенням обов`язкових додатків. Оскільки, як установлено судом, він надійшов до Кабінету Міністрів України 13.02.2025 о 09 год. 11 хв., тобто вже після прийняття оскаржуваного розпорядження.
На переконання суду наведене свідчить про порушення вимог пункту 1 §49 та пунктів 1, 3 §50 Регламенту.
Відповідно до пункту 5 §33 Регламенту проект акта підлягає обов`язковому погодженню всіма заінтересованими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри. Згідно з пунктом 7 §33 Регламенту під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, такий проект акта в обов`язковому порядку надсилається Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій для проведення його експертизи та підготовки відповідних рекомендацій.
Суд звертає увагу на суперечливість позиції Міністерства освіти і науки України. У розділі 6 пояснювальної записки зазначено, що проект акта не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності. Однак у листі від 24.02.2025 №1/3518-25 Міністерство вказало, що рішення щодо реорганізації приймалися відповідно до Порядку утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2018 №529. За будь-якого з цих підходів вимоги Регламенту виконано не було. Доказів надсилання проекту акта Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій матеріали справи не містять.
Згідно з пунктом 1 §44 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження та порівняльною таблицею. Відповідно до пункту 1 §46 Регламенту за результатами експертизи Мін`юст оформляє висновок, невід`ємною частиною якого є висновок за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У висновку Мін`юсту обов`язково зазначаються правові підстави прийняття акта з посиланням на норми законодавчих актів, згідно з якими предмет правового регулювання проекту акта належить до повноважень Кабінету Міністрів.
Висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту оскаржуваного розпорядження, який був наданий після прийняття оскаржуваних актів, в розділі чек-лист 1 під пунктом 6 вказує, що проект розпорядження подано без додержання вимог пункту 5 §33 глави 2, пункту 1 §44 глави 4 розділу 4 Регламенту.
Відповідно до пункту 1 §52 Регламенту Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання. Секретаріат перевіряє внесений проект акта на відповідність вимогам, встановленим Регламентом.
Пунктом 4 §52 Регламенту передбачено, що якщо проект акта внесено до Кабінету Міністрів із порушенням вимог, встановлених, зокрема, пунктом 5 §33, пунктом 1 §49, пунктами 1 і 3 §50 Регламенту, Секретаріат Кабінету Міністрів не пізніше ніж протягом двох робочих днів після надходження повертає його головному розробникові для приведення у відповідність із зазначеними вимогами, а у визначених випадках - відмовляє в реєстрації проекту акта.
Згідно з §53 Регламенту за результатами експертизи проекту акта Секретаріат Кабінету Міністрів оформляє висновок за формою, встановленою Державним секретарем Кабінету Міністрів.
Як вбачається з відповіді Кабінету Міністрів України на адвокатський запит від 26.03.2025 №7513/0/2-25, Секретаріатом Кабінету Міністрів України висновок за результатами експертизи проекту оскаржуваного розпорядження не складався.
Ураховуючи, що проект акта було внесено з порушенням вимог пункту 5 §33, пункту 1 §49, пунктів 1 і 3 §50 Регламенту, такий проект підлягав поверненню головному розробникові в порядку пункту 4 §52 Регламенту, а не включенню до порядку денного засідання Кабінету Міністрів України.
Крім того, проведення повноцінної експертизи проекту акта було об`єктивно неможливим з огляду на те, що матеріали погодження надійшли до Кабінету Міністрів України лише наступного дня після внесення акту та його прийняття.
Згідно з пунктом 1 §55 Регламенту опрацьований проект акта Кабінету Міністрів разом з матеріалами, поданими головним розробником, та висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету.
Відповідно до пункту 1 §55-1 Регламенту розглянутий на засіданні урядового комітету проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів; до проекту акта, крім матеріалів, поданих головним розробником, та висновку Секретаріату Кабінету Міністрів, додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо їх не врегульовано після розгляду урядовим комітетом.
Абзацом другим пункту 1 §55-1 Регламенту встановлено, що за рішенням Прем`єр-міністра до порядку денного засідання Кабінету Міністрів може бути включено проект акта без попереднього розгляду урядовим комітетом.
Судом установлено, що проект оскаржуваного розпорядження не був предметом розгляду на засіданні урядового комітету, що безпосередньо підтверджено відповіддю Кабінету Міністрів України від 26.03.2025 №7513/0/2-25.
Посилання Кабінету Міністрів України на абзац другий пункту 1 §55-1 Регламенту суд відхиляє, оскільки доказів прийняття Прем`єр-міністром України відповідного рішення до суду не надано.
Водночас таке рішення, з огляду на його правове значення, має бути зафіксоване у визначений спосіб і не може презюмуватися.
Зі змісту протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №17 не вбачається внесення рішення Прем`єр-міністра в порядку абзацу другого пункту 1 §55-1 Регламенту, однак цей виняток стосується виключно етапу попереднього розгляду проекту урядовим комітетом і в жодному разі не звільняє головного розробника від обов`язку внести проект акта з усіма обов`язковими додатками та матеріалами погодження, а Секретаріат Кабінету Міністрів - від проведення експертизи проекту акта та складення висновку.
Суд також враховує, що саме врегулювання розбіжностей щодо проектів актів, стосовно яких заінтересованими органами висловлено зауваження щодо суті проекту, віднесено до компетенції урядового комітету (абзац другий підпункту 1 пункту 2 §28-1 Регламенту).
Відтак, повне виключення цього етапу за одночасної відсутності матеріалів погодження позбавило Кабінет Міністрів України можливості встановити позиції заінтересованих органів і врахувати їх.
У додаткових поясненнях Кабінет Міністрів України зазначив, що на засіданні Уряду 12.02.2025 Розпорядження №111-р прийнято з доопрацюванням у порядку абзацу другого пункту 2 §55-1 Регламенту (з урахуванням виключення в пункті 2 розпорядження слова «земельних ділянок»), а 13.02.2025 Міністерство освіти і науки України на виконання протоколу засідання Уряду №17 від 12.02.2025 надіслало доопрацьований проект розпорядження.
Суд зазначає, що абзац другий пункту 2 §55-1 Регламенту, який допускає прийняття акта з доопрацюванням, якщо до нього висловлені зауваження, врахування яких не призведе до суттєвих змін основних положень проекту акта, є винятком з процедури і не може підміняти собою обов`язкові стадії підготовки проекту акта. Ця норма врегульовує наслідки обговорення проекту на засіданні Уряду, але не легалізує внесення проекту без обов`язкових додатків, відсутність погоджень заінтересованих органів, відсутність експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Більше того, наведені Кабінетом Міністрів України обставини самі по собі підтверджують, що на момент голосування 12.02.2025 остаточного тексту проекту акта не існувало, а доопрацьований проект надійшов до Кабінету Міністрів України лише 13.02.2025, тобто того самого дня, коли Міністерством освіти і науки України вже було видано Наказ №213 про реорганізацію університету.
Згідно з додатком 4 до Регламенту в розділі 6 пояснювальної записки зазначаються результати публічних консультацій, проведених відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 №996 (далі - Порядок №996), у тому числі узагальнена інформація про враховані та невраховані зауваження і пропозиції заінтересованих сторін; якщо проект акта стосується соціально-трудової сфери - зазначається позиція уповноважених представників всеукраїнських профспілок, їх об`єднань, а також визначається ступінь відображення такої позиції в проекті акта.
У розділі 8 наводиться прогноз очікуваних результатів реалізації акта, а якщо реалізація акта матиме вплив на ринок праці та рівень зайнятості населення, про це зазначається окремо з наведенням даних і розрахунків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №996 консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
Судом установлено, що в розділі 6 пояснювальної записки до проекту оскаржуваного розпорядження зазначено, що проект акта не потребує проведення консультацій з громадськістю, оскільки не стосується соціально-трудової сфери. Водночас у розділі 8 зазначено, що реалізація акта не матиме впливу на ринок праці та рівень зайнятості населення.
Ці відомості спростовуються змістом самих оскаржуваних актів. Пунктом 3 Розпорядження №111-р вирішено питання щодо продовження навчання здобувачів вищої освіти, а пунктами 3, 6, 7 та підпунктом 4 пункту 8 Наказу №213, виданого на виконання цього розпорядження, вирішено питання щодо прав здобувачів освіти і трудового колективу, у тому числі щодо попередження працівників про вивільнення та повідомлення Державної служби зайнятості України про заплановане вивільнення.
Відтак, пояснювальна записка, яка була єдиним (поряд із проектом акта) документом, поданим до Кабінету Міністрів України на момент прийняття розпорядження, містила відомості, що не відповідають дійсності, а саме у частині, яка мала визначальне значення для вирішення питання про необхідність проведення консультацій з громадськістю та для оцінки наслідків акта.
Посилання відповідачів на пункт 12 Порядку №996 суд відхиляє, оскільки зазначена норма регулює проведення консультацій щодо проектів нормативно-правових актів, тоді як необхідність проведення консультацій у цьому випадку випливає з пункту 3 цього Порядку.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №1045-XIV у разі якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
У постанові від 28.05.2024 у справі №520/7440/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вжитий у частині третій статті 22 зазначеного Закону термін «роботодавець» охоплює як власника відповідної установи, так і уповноважений ним орган (керівника), у тому числі в особі органу державної влади; Кабінет Міністрів України, здійснюючи управління закладом вищої освіти та реалізуючи адміністративно-розпорядчі повноваження як власник такого закладу, підпадає під наведене визначення роботодавця. На необхідності дотримання вимог частини третьої статті 22 цього Закону наголошувалося також у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №520/6929/19.
Доказів надання Кабінетом Міністрів України первинній профспілковій організації Національного університету «Одеська юридична академія» відповідної інформації не пізніше ніж за три місяці до намічуваних звільнень і проведення з нею консультацій матеріали справи не містять.
Ураховуючи, що між прийняттям Розпорядження №111-р (12.02.2025), виданням Наказу №213 (13.02.2025) та утворенням Комісії з реорганізації з припиненням повноважень ректора (14.02.2025) минуло менше двох діб, виконання цього обов`язку було й об`єктивно неможливим.
Доводи Кабінету Міністрів України про те, що оскаржуване розпорядження регулює питання реорганізації, а не порядок вивільнення працівників, суд відхиляє, оскільки Верховний Суд у наведеній вище постанові прямо вказав, що вимоги частини третьої статті 22 Закону мали б бути обов`язково виконані шляхом повідомлення первинної профспілкової організації про такі заходи та проведення консультацій у встановленому законом порядку та в межах визначених для цього строків.
Сукупність установлених судом обставин свідчить, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №111-р прийнято з порушенням пункту 5 §33, пункту 7 §33, пункту 1 §44, пункту 1 §49, пунктів 1, 3 §50, пунктів 1, 4 §52, §53, пункту 1 §55 та пункту 1 §55-1 Регламенту Кабінету Міністрів України, а також без виконання вимог частини третьої статті 22 Закону №1045-XIV.
Зазначені порушення не є формальними чи такими, що не вплинули на зміст прийнятого рішення. Навпаки, вони мають системний характер і в сукупності означають, що рішення про припинення закладу вищої освіти було ухвалене за відсутності будь-яких погоджень заінтересованих органів, без експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів України, без розгляду урядовим комітетом і на підставі пояснювальної записки, що містила недостовірні відомості.
Зважаючи на викладене суд вважає, що за таких умов Кабінет Міністрів України був позбавлений можливості ухвалити рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення (п. 3 ч.2 ст. 2 КАС України).
Щодо протиправності наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію закладу вищої освіти приймається: для закладів державної форми власності - Кабінетом Міністрів України.
Національний університет «Одеська юридична академія» є закладом вищої освіти державної форми власності, утвореним на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.1997 №1350.
Отже, прийняття рішення про його реорганізацію належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.
Суд відхиляє доводи Міністерства освіти і науки України про наявність у нього відповідних повноважень на підставі статей 4 і 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V.
У разі наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону (lex specialis derogat generali). Якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин. Закон України «Про вищу освіту» є спеціальним щодо правовідносин з утворення, реорганізації та ліквідації закладів вищої освіти, а тому саме він підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
З цих же підстав суд відхиляє посилання Міністерства освіти і науки України на приписи Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630 (далі - Положення), щодо повноважень утворювати, ліквідовувати та реорганізовувати підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України, як на загальну норму.
Відповідно до підпункту 72 пункту 4 Положення Міністерство має право подавати в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення та реорганізації державних наукових установ, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету.
Згідно з п. 16 ч.1 ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848-VIII науковою установою є юридична особа, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною.
Статтею 12 цього Закону передбачено ведення Державного реєстру наукових установ. Доказів того, що Національний університет «Одеська юридична академія» має статус наукової установи та внесений до зазначеного реєстру, матеріали справи не містять. Основним видом його діяльності є вища освіта, проте Одеський національний університет імені І.І. Мечникова офіційно внесений до Державного реєстру наукових установ, а з огляду на те, що спірними актами запроваджено реорганізацію, то положення законодавства про наукові установи також підлягають застосуванню.
Водночас, якщо виходити з позиції застосування Порядку утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2018 №529, то вимог пунктів 4- 6 цього Порядку також дотримано не було. Оскільки до проекту акта не додано обґрунтування щодо реорганізації із зазначенням мети, цілей, завдань, прогнозованого соціально-економічного ефекту та можливих наслідків, відомостей про результати діяльності за попередні три роки, пропозиції про правонаступника та гарантій дотримання прав та інтересів працівників, які будуть вивільнені, а також не отримано рекомендації Міжвідомчої ради з координації фундаментальних і прикладних досліджень в Україні.
Окремо суд зазначає, що Наказ №213 є похідним актом, виданим на виконання Розпорядження №111-р, про що прямо зазначено у його преамбулі.
У постанові від 05.02.2024 у справі № 140/5638/23 Верховний Суд вказав, що з моменту набрання судовим рішенням про скасування індивідуального акта законної сили такий індивідуальний акт утрачає юридичне значення і не породжує будь-яких юридичних наслідків, за винятком тих, що пов`язані з його скасуванням.
Отже, у разі скасування Розпорядження №111-р відпадає і єдина правова підстава, на виконання якої видано Наказ №213.
Оскаржуваними актами вирішено питання про припинення юридичної особи публічного права - закладу вищої освіти - шляхом приєднання, що безпосередньо втручається у сферу реалізації права на освіту та права на працю, гарантованих статтями 43 і 53 Конституції України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практикою Європейського суду з прав людини вироблено критерії правомірності втручання у права особи: законність втручання, наявність легітимної мети та пропорційність (справедлива рівновага між застосованими засобами і поставленою метою).
На обґрунтованості пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою наголошено, зокрема, у пункті 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», на яке посилається і Кабінет Міністрів України.
Щодо критерію законності суд зазначає наступне.
У рішенні у справі «S. and Marper v. the United Kingdom» від 04.12.2008 Європейський суд з прав людини вказав, що формулювання «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржувані заходи мали певні підстави в національному законодавстві та відповідали принципу верховенства права. У рішенні у справі «The Sunday Times v. the United Kingdom» від 26.03.1979 суд наголосив, що для визначення правомірності обмеження недостатньо констатувати наявність закону: необхідно перевірити, чи є цей закон доступним та передбачуваним.
Щодо критерію пропорційності суд зазначає, що обов`язок обґрунтувати необхідність втручання покладається на суб`єкта владних повноважень. У рішенні у справі «Фрессоз і Руар проти Франції» від 21.01.1999 Європейський суд з прав людини наголосив, що необхідність будь-якого обмеження має бути обґрунтована з усією переконливістю; у рішенні у справі «Ляшко проти України» від 10.08.2006 - що суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим і необхідним у демократичному суспільстві, чи було воно пропорційним і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми.
Матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті оскаржуваних актів відповідачами оцінювалися:
спроможність Одеського національного університету імені І.І. Мечникова забезпечити підготовку здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Право» у межах ліцензованого обсягу та належної якості;
наслідки припинення спеціалізованого юридичного закладу вищої освіти для потреб регіону у правничих кадрах;
можливість досягнення заявленої мети менш обтяжливими засобами.
Не надано й доказів урахування позиції трудового колективу та здобувачів освіти.
За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувані акти не відповідають критеріям законності та пропорційності, а отже й критерію необхідності у демократичному суспільстві.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб`єкти владних повноважень правомірності винесення оскаржуваних актів не довели.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 №111-р «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія»» та наказ Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія»» прийняті не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що Кабінет Міністрів України не є юридичною особою, то суд вважає, що судовий збір слід стягнути з Міністерства освіти та науки України яке наділено таким статусом.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 року «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія".
3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України №213 від 13.02.2025 року "Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія".
4. Стягнути сплачений судовий збір на користь ОСОБА_2 у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства освіти і науки України.
5. Стягнути сплачений судовий збір на користь ОСОБА_3 у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства освіти і науки України.
6. Стягнути сплачений судовий збір на користь Бакаянової Нани Мезенівної у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства освіти і науки України.
7. Стягнути сплачений судовий збір на користь Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» у розмірі 9084 (дев`ять тисячі вісімдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства освіти і науки України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий суддя Щавінський В.Р.
Судді: Лапій С.М.
Василенко Г.Ю.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 вересня 2026 р.