ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
01 жовтня 2026 року справа № 380/20617/26 м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В., розглянувши матеріали справи № 380/20617/26 за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Плюс», Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Плюс» ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження виїзду за кордон, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Плюс», Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Плюс» ОСОБА_1 , в якому просить:
- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «Простір Плюс» - ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу в розмірі 2405609,40 грн або настання інших обставин, зазначених у пункті 87.14 статті 87 ПК України.
29.09.2026 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою встановлено в строк до 11:00 год 30.09.2026 для усунення недоліків позовної заяви, у спосіб: подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Копію вказаної ухвали суду позивачем отримано 29.09.2026 о 20:24 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
30.09.2026 позивачем подано клопотання на виконання ухвали суду від 29.09.2026 в якій позивач зазначає, що несплата податкового боргу протягом 240 календарних днів не може розпочатися раніше, ніж такий податковий борг виник. Відтак, для податкового боргу, який виник після вручення податкової вимоги, 240 календарних днів його несплати обраховуються з дня, коли сума такого боргу перевищила 1 мільйон гривень. Так, сума податкового боргу перевищила 1 мільйон гривень 01.12.2025 (437219,41 грн за терміном сплати 30.10.2025 + 656130,01 грн за терміном сплати 01.12.2025 = 1093349,42 грн). Указані суми не сплачувались відповідачем з 01.12.2025 по дату звернення до суду. Відповідно, 240 календарних днів несплати указаного податкового боргу сплинули 29.07.2026. Саме з цієї дати, на думку позивача, у Головного управління виникло право на звернення до суду щодо заявленого податкового боргу та почався перебіг тримісячного строку згідно абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, який спливає 29.10.2026.
З позовною заявою Головне управління звернулось до суду 29.09.2026, тобто у межах указаного строку. Крім цього, станом на дату звернення до суду 240 календарних днів несплати сплинули щодо кожної із заявлених сум податкового боргу, в тому числі за терміном сплати 30.12.2025 (27.08.2026) та за терміном сплати 30.01.2026 (27.09.2026).
При постановленні ухвали судом враховується наступне:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно із ч. 1 ст. 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Згідно із пп. 20.1.35-2 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього ж Кодексу, мають право:
звертатися до суду щодо зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган.
Згідно із п. 87.13 ст. 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
При вирішенні питання щодо строку звернення до суду із вказаним позовом судом враховується наступне.
Позивач звернувся до суду на підставі вимог п. 87.13 ст. 87 ПК України та ст. 289-2 КАС України, які чітко та однозначно встановлюють для позивача порядок реалізації його прав у відповідній категорії справ.
Суд зазначає, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що наведені норми чітко встановлюють момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень: саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід вважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.
Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому, вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. А тому контролюючий орган чи інші суб`єкти владних повноважень не можуть самостійно «розтягувати» строки, визначені законом. Це прямо пов`язано з принципом, що суб`єкт владних повноважень «зв`язаний законом» і діє лише у межах строків, які встановив законодавець.
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує рівність інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.
Суд зазначає, що наведені норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду. При цьому, правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24, від 12 вересня 2024 року у справі №140/26462/23, від 01 липня 2025 року у справі № 120/2450/24, від 24 липня 2025 року у справі № 80/11507/24, від 11 вересня 2025 року у справі № 460/1354/25.
Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 280/5892/25 та від 18 грудня 2025 року у справі160/20031/25, від 27 січня 2026 року у справі №160/20024/25.
Так, у даній справі, судом встановлено, що контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» №0[телефон приховано]-0716, яка отримана відповідачем 13.08.2024, про що зазначено позивачем у позові. Відповідно 240 календарних днів сплинули 11.04.2025, а відтак саме з вказаної дати почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Натомість, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду лише 29.09.2026, що свідчить про те, що позивач скористався своїм правом звернення до суду значно пізніше визначеного законом тримісячного строку, при цьому жодних поважних причин такого пропуску, як в позові так і в клопотанні поданому ним на ухвалу суду про залишення позову без розгляду, позивачем не наведено.
Тлумачення позивачем строку звернення до суду не у відповідності до вимог п. 87.13 ст. 87 ПК України та ст. 122, ст. 289-2 КАС України, судом не враховуються, оскільки вказані норми чітко та однозначно встановлюють для позивача порядок і строки реалізації його прав у даній справі.
Вказана позиція суду повністю відповідає та узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10.09.2026 у справі № 320/41802/25.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації, у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, його права на судовий захист.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 248, 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання позивача від 30.09.2026 про поновлення строку звернення до суду, відмовити.
Позовну заяву за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Плюс», Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Простір Плюс» ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження виїзду за кордон - повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Гавдик Зіновій Володимирович