Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 707/2748/26
Номер провадження2/711/4101/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
25 червня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений з відповідачем ОСОБА_2 , а також стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 (вхідний №11728, а.с.1-2).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28 квітня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції між сторонами був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації зроблено запис за № 304.
Як стверджує позивач, спочатку шлюб між сторонами був заснований на взаємній повазі та коханні, однак з часом стосунки між ними суттєво погіршилися внаслідок систематичної подружньої зради зі сторони відповідача, що, на переконання позивача, стало непереборною перешкодою для збереження сімейних відносин.
Ураховуючи, що сторони фактично не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства та не підтримують сімейних відносин як подружжя, тому, на переконання позивача, надалі збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам кожної зі сторін.
Протягом останніх декількох років стосунки з відповідачем розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. У зв`язку з цим, сторони у справі тривалий час проживають окремим життям та своїми інтересами. На даний час, позивач та відповідач проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.
Підсумовуючи викладене, позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 304.
Крім того, позивач у позові зазначає, що, перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наразі позивач разом із сином на законних підставах постійно проживають у м.Берліні, а відповідач участі у вихованні та утриманні дитини не приймає та аліменти добровільно не сплачує.
Підсумовуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.18-19).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами у паперовій формі листом з описом вкладення відповідачу ОСОБА_4 на адресу місця реєстрації його проживання: АДРЕСА_1 , зокрема, розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення, або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.25).
05 серпня 2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків, зареєстрована судом за вхідним №34163/26 від 06.08.2026, до якої, зокрема, долучено докази надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення (а.с.27-28).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 30 хв 11 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.32-33).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2026 року розгляд справи відкладений до 08 год 10 хв 02 жовтня 2026 року та роз`яснено відповідачу ОСОБА_4 наслідки повторної неявки у судове засідання, що передбачені диспозицією ч.4 ст.223 ЦПК України (а.с.40).
У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що була отримана позивачем 15.09.2026 о 04 год 44 хв 34 сек, що є належним повідомлення учасника справи про день, час та місце розгляду справи в розумінні п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.42 зворот).
Водночас, позивач ОСОБА_1 12.08.2026 через канцелярію суду, подала заяву, в якій виявила волю на розгляд справи без її участі (вхідний №34935/26, а.с.35).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 02 жовтня 2026 року о 08 год 10 хв повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв`язку з цим 02 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 28 квітня 2011 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №304, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане 28.04.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, і яка засвідчена позивачем кваліфікованим електронним підписом у порядку, передбаченому п.27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (а.с.10).
Із безпосередньо дослідженої судом копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане 07 червня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що, перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Вирішуючи по суті позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, з урахуванням вимог ст.110 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Аналогічні роз`янення викладено в абз.1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом з`ясовано, що немає згоди позивача на продовження шлюбу з відповідачем. Водночас відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не подав до суду заяви про надання строку на примирення, тобто не виявив волі на продовження перебування у шлюбі з позивачем.
Під час дослідження судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що надалі спільне життя позивача і відповідача та збереження між ними шлюбу буде суперечити їх інтересам як подружжя за відсутності згоди одного з них (у конкретному випадку позивача) на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які, як встановлено судом, у сторін відсутні.
Суд дійшов висновку, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і спільне надалі життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає про таке.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26.04.2001 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
З аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що Сімейним кодексом України на законодавчому рівні закріплений принцип рівності прав та обов`язків батьків, а відповідно брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків, а не лише той з батьків з ким проживає дитина.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З аналізу положень ст. 181, 183, 184 СК України суд робить висновок, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Водночас спосіб стягнення аліментів судом визначається виключно за заявою одержувача аліментів, тобто у конкретному випадку - позивача.
Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 того ж Кодексу, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд звертає увагу, що відповідач доказів належного виконання своїх обов`язків по утриманню малолітнього сина ОСОБА_3 суду не надав, а тому суд дійшов висновку про їх невиконання та порушення відповідного права, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 (аліментів).
Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати матеріальну допомогу, а малолітній син вочевидь потребує такої допомоги зі сторони батька.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач доказів надання допомоги малолітньому сину ОСОБА_6 або неможливості його утримувати з поважних причин, або відомостей про незадовільний стан здоров`я, або підтвердження того, що на його утриманні знаходяться інші особи, суду не надав.
Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
У зв`язку з означеними положеннями матеріального права, аліменти з відповідача слід стягувати, починаючи з 24 червня 2026 року, тобто від дня пред`явлення ОСОБА_1 позову, і до повноліття дитини ОСОБА_3 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У зв`язку з цим, позовна заява підлягає до задоволення.
Що стосується судового збору, що сплачений позивачем за пред`явлення позовної вимоги про розірвання шлюбу, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції про сплату №4918-7318-5447-0101 від 24.06.2026 (а.с.12) позивачем, за подання даної позовної заяви до суду, сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Водночас, оскільки позивач подала позов через підсистему «Електронний суд», то згідно положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подачу конкретної позовної заяви, складає 1 064,96 грн (1331,20 грн х 0,8).
У зв`язку з викладеним, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України у взаємозв`язку з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1064,96 грн за пред`явлення позовної вимоги про розірвання шлюбу.
Також суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Що стосується надлишково сплаченого позивачем розміру судового збору, що складає 266 грн 24 коп (1331,20 грн - 1064,96 грн), то суд зазначає про таке.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки у заявах по суті справи чи у будь-якому іншому документі, що адресований суду позивач ОСОБА_1 не просила суд повернути позивачу надлишково сплачений розмір судового збору, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас, це не позбавляє позивача подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.
Що стосується судового збору, що підлягав сплаті позивачем за пред`явлення позовної вимоги про стягнення аліментів, від сплати якого позивач звільнена відповідно до положень, передбачених ст.5 Закону України «Про судовий збір», то суд зазначає про таке.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Зважаючи на викладене, з відповідача на користь держави належить стягнути 1331 грн 20 коп судового збору за пред`явлення позивачем позовної вимоги про стягнення аліментів.
Керуючись ст. 24, 105, 110, 112, 114, 115, 141, 150, 180, 181, 182, 191 СК України ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 квітня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №304.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1064 (одна тисячі шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини (однієї чверті) всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допустити рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, до негайного виконання
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок судового збору.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 02 жовтня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко