Справа №676/8361/25
Номер провадження 2/676/1169/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 року
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді - Пилипенко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Райтаровського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8321892, за умовами якого Кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 7000 грн строком на 364 днів з 10.06.2025 року по 08.06.2026 року зі сплатою процентів у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. На виконання умов договору позики №8321892 від 10.06.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7000 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язання за договором позики не виконав, а тому заборгованість за договором кредиту складає 27 195 грн, з яких: 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 4987,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1207,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 14000 - сума заборгованості за пенею/неустойкою. 16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №16/10/25 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит №8321892 від 10.06.2025 року. Відповідно до реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року до договору факторингу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 195 грн.
Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №8321892 від 10.06.2025 року в розмірі 27 195 грн., з яких: 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 4987,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1207,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 14000 - сума заборгованості за пенею/неустойкою, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.
01.10.2026 року від представника відповідача адвоката Підлісного О.В. надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На підставі викладеного вважає, що позовні вимоги стягнення з відповідача неустойки (штрафу/пені) є безпідставними та такими, що суперечать положенням чинного законодавства України. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за кредитом можуть входити лише комісії за конкретні додаткові чи супутні послуги, які фактично надаються споживачу. В свою чергу спірний договір не містить жодної конкретизації, за які саме послуги стягується комісія - фактично плата встановлювалася за сам факт видачі кредиту. Така умова договору є нікчемною і не потребує окремого визнання недійсною. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем до стягнення у розмірі 4500,00 грн. є завищеною та такою, що не відповідає фактичній складності справи, обсягу наданих правничих послуг та принципам розумності і співмірності судових витрат, у зв`язку з чим (в разі якщо суд прийде до переконання про задоволення судом позовних вимог) підлягає зменшенню до справедливого та обґрунтованого розміру. Зважаючи на викладене, у зв`язку з не доведенням позивачем факту укладення кредитного договору, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяви про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Підлісний О.В. в судове засідання не з`явилися; від адвоката Підлісного О.В. через систему електронний суд надійшли письмові пояснення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом на підставі наданих матеріалів, встановлено, наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №8321892, за умовами якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджені умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 2.21-2.2.2 сума кредиту 7000 грн., строк кредитування 364 дні, розмір першого обов`язкового платежу 2138,50 грн.
Згідно п.п. 2.2.7-2.2.8 тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, дата надання кредиту 10.06.2025 року, дата повернення кредиту - 08.06.2026 року, зі сплатою процентів у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.
Договір позики №8321892 від 10.06.2025 року підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 005877, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
На виконання умов договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 10.06.2025 року перерахувало ОСОБА_1 7000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» та платіжною інструкцією від 10.06.2025 року.
Також відповідно до виписки про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 , витребуваною ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2025 року, в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 10.06.2025 року було зараховану на вказану карту 7000 грн. кредитних коштів.
16 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (фактор) та ТОВ «Фінпром Маркет» (клієнт) уклали договір факторингу №16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №8321892 від 10.06.2025 року, укладеного з відповідачем.
Згідно із реєстром прав вимог ТОВ «Фінпром Маркет» набуло прав вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 27195 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту №8321892 від 10.06.2025 року, за період з 15.10.2025 року по 24.10.2025 року заборгованість за договором складає 27195 грн, а саме: 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4987,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1207,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 14000 - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046, ч.1 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
По договору кредитної лінії №8321892 від 10.06.2025 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у письмовій формі було досягнуто згоду з істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку позики та нарахування процентів та комісії за користування кредитом.
Так, на виконання умов договору кредитної лінії ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 10.06.2026 року перерахувало ОСОБА_1 7000 грн, що підтверджується витребуваною судом інформації про рух коштів, з якої слідує, що в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 10.06.2025 року було зараховану на вказану карту 7000 грн. кредитних коштів.
Відповідач ОСОБА_1 жодним чином не спростував факт перерахування кредитних коштів на його платіжний рахунок.
ОСОБА_2 був ознайомлений з такими умовами щодо розміру кредиту, погодив з кредитором загальну суму кредиту, що вказана в договорі та взяв на себе зобов`язання повернути саме такий розмір кредиту, що підтверджується його електронним підписом « НОМЕР_4 » у договорі кредитної лінії №8321892 від 10.06.2025 року. Проте, у встановлений договором термін своїх зобов`язань не виконував, при цьому із позовом щодо визнання кредитного договору недійсним не звертався.
На підставі договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги за кредитними договорами ТОВ «Фінпром Маркет». Таким чином, вищенаведеними доказами підтверджено перехід права вимоги за споживчим кредитом від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінпром Маркет».
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №8321892, внаслідок чого з нього на користь ТОВ «Фінпром Маркет» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за тілом кредиту.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Пунктом 2.2.2 договору кредиту №8321892 передбачено, що строк кредитування 364 дні, а саме з 10.06.2025 року по 08.06.2026 року, розмір першого обов`язкового платежу 2138,50 грн.
Пунктами 2.2.7-2.2.28 договору кредиту №8321892 визначено, що тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту; сплата процентів встановлена у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.
З огляду на викладене, у договорі позики сторони визначили, що строк позики становить 364 днів. З розрахунку суми заборгованості по договору кредиту №8321892 від 10.06.2025 року, за період з 10.06.2025 року по 23.08.2025 року сума процентів становить 4987,50 грн.
Із наданого ТОВ «Фінпром Маркет» розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок неналежного виконання обов`язків за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість за відсотками у розмірі 4987,50 грн., яка і підлягає стягненню, зважаючи на те, що наданий розрахунок заборгованості є належним, допустимим і достовірним доказом по справі, і відповідачем спростований не був.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені у розмірі 14 000 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пунктом 2.2.8 укладеного між сторонами кредитного договору №8321892 від 10.06.2025 року передбачено, що неустойка: 350 грн. нараховується за кожен день невиконання зобов`язання.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває по теперішній час.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 31січня 2024 року у справі № 183/7850/22 та від 28 листопада 2024 року у справі №756/8788/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене в частині стягнення пені в розмірі 14 000 грн. слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1207,50 грн., то суд виходить з наступного.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон України № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі №204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що відповідно до пункту 2.2.8 договору кредитної лінії №8321892 від 10.06.2025 року комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що складає 1207,50 грн.
Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1207,50 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене з підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №8321892 від 10.06.2025 року в розмірі 11987,50 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн. та заборгованості по процентам в розмірі 4987,50 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» тіла кредиту та процентів за договором позики, а тому розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 11987,50 грн., яка складається з 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4987,50 - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин першої третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено частково, що становить 48,52% від заявлених вимог.
Представником позивача ТОВ «Фінпром Маркет» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №579941105.1 від 31.10.2025 р.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1067,78 грн. (2422,40 грн * 11987,50 / 27195).
З матеріалів справи вбачається, що Товариство в позовній заяві просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 4500 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат необхідно:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Фінпром Маркет» надано ордер на надання правничої допомоги відповідно до договору від 25.08.2025 року, договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту №6-ФП від 23.10.2025 року з детальним описом наданих послу: вивчення наявних документів, підготовка та складання позовної заяви, сума наданих послуг складає 4500 грн.
Суд доходить висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути із ОСОБА_1 на корить ТОВ «Фінпром Маркет» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 1983,60 грн. (4500 грн * 11987,50 / 27195).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) заборгованість за договором кредиту №8321892 в розмірі 11987,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33) судовий збір у розмірі 1067,78 грн., а також 1983,60 грн. витрати за надання правничої допомоги.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І.О. Пилипенко