Справа № 930/947/26
Провадження № 22-ц/801/2216/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Справа № 930/947/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пузіна Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Науменка С. М. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 вересня 2024 року між сторонами було укладено кредитний договір № 17292030, відповідно до умов якого відповідач отримав 8 900 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора.
Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.
Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору № 17292030 від 17 вересня 2024 року він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 8 900 грн, однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав.
ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка залишилась без виконання.
Станом на день подання позову заборгованість відповідача за вказаним договором становить 45 167,50 грн, з яких 8 900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 817,50 грн - заборгованість за відсотками; 4 450 грн - прострочена заборгованість за штрафами.
Покликаючись на викладене, ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» у заявленому позові просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 17292030 від 17 вересня 2024 року у вказаному розмірі, а також вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 17292030 від 17 вересня 2024 року в сумі 40 717,50 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції вважав доведеними обставини щодо стягнення заборгованості, однак зазначив, що нарахований штраф у розмірі 4 450 грн стягненню не підлягає, адже у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, він звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С. Береговий О. Ю.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять первинної платіжної інструкції, виписки надавача платіжних послуг щодо списання коштів з рахунку позивача і зарахування на рахунок відповідача, квитанції платіжної системи з усіма обов`язковими реквізитами або договору, що визначав повноваження ТОВ «Консалтинговий дім» проводити та підтверджувати відповідний переказ. Є лише інформаційна довідка, складена майже через 17 місяців після заявленої операції та одностороння внутрішня таблиця позивача, через що неможливо перевірити предмет послуг, порядок ініціювання операцій, джерело даних, ідентифікацію одержувача, порядок формування довідок, повноваження підписанта та зв`язок транзакції саме з ОСОБА_1 .
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення наявна розбіжність номерів договорів № 17292030 та №17292930, тоді як позов ґрунтується на договорі №17292930 та є ключовим ідентифікатором платежу.
Позивачем не доведено власного виконання зустрічного обов`язку, тобто фактичного надання коштів відповідачу.
Поданий позивачем розрахунок заборгованості сформований ним самим для обґрунтування позову. Він не є випискою з рахунку, не відображає бухгалтерських проводок або руху коштів у платіжній системі та не містить посилання на первинні документи. Такий документ не може самостійно довести ані видачу кредиту, ані виникнення кожного щоденного нарахування. Суд не перевірив календар нарахувань та не встановив початкову та кінцеву дату днів нарахувань.
Позивач не надав належного підтвердження передання відповідачу примірника саме тієї редакції договору, яку долучено до позову. Немає повідомлення з файлом договору, журналу його завантаження, підтвердження доставки на електронну адресу або іншого технічного запису. Не доведено належного укладення договору щодо процентної ставки, виконання обов`язку з видачі коштів та достовірності періоду нарахування.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
17 вересня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» було укладено кредитний договір № 17292030, відповідно до умов якого відповідач отримав 8 900 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.
1.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника. Типом кредиту є кредит.
1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 8 900 грн у валюті: українська гривня.
1.3. Кредит надається/видається 2024 року загальним строком 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 17 вересня 2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.
1.4. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 12 вересня 2025 року.
1.5.1. Пільгова кредитна ставка за користування кредитом становить 0,95 відсотків в день.
1.5.2. Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн.
1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 365 відсотків річних.
1.7. Пільговий період - це період, який обирає Позичальник у Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. При цьому, строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного Позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.
2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особовий рахунок Позичальника (включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу).
7.1. Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1. цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати, встановлено п. 1.4. Договору.
У п. 12 договору зазначені адреса ОСОБА_1 , номер телефону, адреса електронної пошти, реквізити платіжної картки НОМЕР_1 . Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором cgn9p0m2 17 вересня 2024 року о 16:22:54 (а. с. 6-12).
На а. с. 12 на звороті та а. с. 13 графік платежів.
На а. с. 13 на звороті-15 паспорт споживчого кредиту із аналогічними умовами.
Відповідно до довідки вих. № 876/І від 09 березня 2026 року підтверджено підписання договору із Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 15 на звороті).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» кредитні кошти були зараховані на рахунок відповідача, вказаний ним у договорі (а. с. 16).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, здійсненому ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», її розмір станом на 11 вересня 2025 року становив 45 167,50 грн, з яких 8 900 грн - тіло кредиту, 31 817,50 грн - проценти, 0,00 грн - пеня, 4 450 грн - штраф, 0,00 грн - комісія (а. с. 16 на звороті - 19).
02 березня 2026 року позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 претензію, якою повідомив останнього про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором на користь позивача у зв`язку з неналежним виконання умов договору (а. с. 19 на звороті).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно вимог ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Електронний договір № 17292030 укладений між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 17 вересня 2024 року шляхом використання ним електронного цифрового підпису.
У договорі сторони обумовили усі його істотні умови, тому підписавши його, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати такі умови.
На переконання колегії суддів, позивачем надано належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів, а саме довідку ТОВ «ФК «Консалтинговий Дім». Натомість відповідачем не спростовано перерахування та факт отримання ним коштів на власний рахунок відповідно до умов кредитного договору.
Так, Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.
Апеляційний суд зауважує, що посилання на розбіжність номерів кредитного договору у мотивувальній частині судового рішення не спростовує висновків суду по обставинам справи, а є очевидною опискою, яка не впливає на правильність вирішення спору.
Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, колегія суддів зауважує, що відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8 900 грн та простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 31 817,50 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідачем не надано власного контррозрахунку та не спростовано наявної заборгованості.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції про неправомірність нарахування та стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 4 450 грн.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказана правова позиція є сталою та неодноразово була застосована судами різних інстанцій при розгляді справ про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить 40 717,50 грн, з яких 8 900 грн - заборгованість по тілу кредиту; 31 817,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат припустився помилки при її обрахунку, стягнувши з відповідача на користь позивача судові витрати без урахування вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також у позовній заяві ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 8 000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судом першої інстанції на підтвердження понесених ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» витрат на правничу допомогу досліджено договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг, детальний опис наданих послуг (зворот а. с. 22, 23-24).
Оскільки позовні вимоги було задоволено на 90,15 % (40 717,50 грн х 100 % / 45 167,50 грн), а тому з відповідача на користь позивача слід пропорційно стягнути 2 400,15 грн сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви, а також 7 212 грн судових витрат на правничу допомогу, понесених ним у суді першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на встановлені обставини, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції, в іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга по суті задоволенню не підлягає, понесені ОСОБА_1 судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Пузіна Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року у частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 400,15 грн (дві тисячі чотириста 15 коп.) та 7 212 грн (сім тисяч двісті дванадцять грн) витрат на правничу допомогу, понесені ним у суді першої інстанції.
В іншій частині рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 за перегляд справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. С. Панасюк
О. Ю. Береговий