П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/10119/26
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
повний текст судового рішення
складено 17.08.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючої судді Голуб В.А.,
суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 400/10119/26 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 03.08.2026 -
В С Т А Н О В И В:
14 серпня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 03.08.2026 головного державного виконавця відповідача, винесених під час виконавчих проваджень №№ 81386249, 81386439, 81386578 та 81386725, відкритих на виконання виконавчих листів, виданих Миколаївським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі № 400/5041/25, про накладення на позивача штрафу у розмірі 5 100 грн за невиконання рішення суду.
Ухвалою від 17.08.2026 суд позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також додані до неї документи - повернув. Так, повертаючи позовну заяву місцевий суд вказав, що позивач об`єднав чотири основні позовні вимоги, які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, що є підставою для повернення позову.
Позивачем надано до суду апеляційну скаргу. Так, апелянт вказав, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 , об`єднані у поданій позовній заяві, пов`язані між собою підставами виникнення та наданими доказами. Зокрема, надані позивачем копія супровідного листа від 31.07.2026 вих. № 1451/22/ НОМЕР_2 і копії комплекту документів на погодження до військової частини НОМЕР_3 підтверджують одночасне вжиття всіх передбачених законодавством заходів на виконання всіх чотирьох вимог ОСОБА_1 , задоволених рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/5041/25.
По-друге, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи мав право до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства. Проте зазначеним правом суд не скористався.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 про повернення позовної заяви, постановлену справі № 400/10119/26, за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про накладення штрафів та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Відповідач своїм правом на надання відзиву скористався та зазначив, що усі виконавчу провадження, перелічені в позовній заяві, відкриті на підставі різних виконавчих листів. Крім того, протиправність кожної з постанов про накладення штрафу позивач мотивує різними обставинами і доказами, які, на його думку, підтверджують виконання судового рішення у відповідній частині або відсутність вини позивача у невиконанні судового рішення. Тому відповідач вважає, що позивач об`єднав чотири основні позовні вимоги, які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду від 17.08.2026 - без змін.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача або відповідачів, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що норми КАС України передбачають можливість подання позовної заяви та її розгляду в одному провадженні лише у тому випадку, якщо заявлені вимоги пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Так, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що позовна заява містить окремі позовні вимоги, кожна з яких пов`язана з окремим публічно-правовим спором, у зв`язку з чим у позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог.
Водночас без зазначення та аналізу того, які саме обставини, заявлені у позові, та підстави позову та правовідносин, які з них виходять, є різними, передчасними є висновки суду першої інстанції про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог та про наявність підстав для застосування пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Посилання суду першої інстанції виключно на те, що провадження відкриті на підставі різних виконавчих листів, а також на відмінність мотивування колегія суддів вважає недостатніми підставами для повернення позовної заяви, адже фактична об`єднаність вимог випливає з підстави виникнення спору, а саме виконання рішення у справі № 400/5041/25.
Місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не встановив об`єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Наведені висновки суду фактично зводяться до підстав для роз`єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
В аспекті наведеного колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19, від 03 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би проявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд ухвали суду від 17.08.2026 в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, як наслідок, наявність підстав для скасування ухвали суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 400/10119/26 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 400/10119/26 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 03.08.2026 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко