ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 752/2190/26 Суддя (судді) першої інстанції: Чекулаєв С.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1958949 від 19.01.2026.
У позовній заяві позивач вказав на протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 183 КУпАП. Позивач вказав на те, що о 16 год. 00 хв. він дійсно телефонував на лінію « 102», проте метою цього дзвінка був не виклик поліції, а подання скарги на неправомірні дії/бездіяльність працівників поліції.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2026 в адміністративній справі № 752/2190/26 за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення позовні вимоги були задоволенні; визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1958949 від 19.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП України.
Не погоджуючись вказаним рішенням у справі щодо відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог та вимог позивача до предмета спору, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін, в іншій частині рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у повному обсязі задовольнити позовні вимоги: стягнути 61360 грн майнової шкоди; 208337,25 грн моральної шкоди; на користь Держави: 3000 грн судового збору; фактично виплачені кошти адвокатам з бюджету; винести окрему ухвалу; зобов`язати Офіс Генерального прокурора вступити у справу для підтримуи вимог про відшкодування коштів до Державного бюджету. Апелянт вважає, що в частині відмови в задоволенні вимог, судом неповно з`ясовано обставин справи та не надано їм належної оцінки, порушено судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання 17.09.2026 та 30.09.2026 сторони не з`явились, будучи повідмоленими про дату та час апеляційного розгляду, з огляду на що, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.01.2026 старшим лейтенантом поліції Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві Бистрицькою Тетяною Миколаївною винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1958949, згідно якої, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене статті 183 КУпАП України.
Як вказано у постанові 19.01.2026 о 17 год. 01 хв. ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції (єо 3159) за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження: 1202610[телефон приховано] за зверненням ОСОБА_1 ; попередня кваліфікація ч. 1 ст. 365 КК України.
Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, і, як наслідок, законності винесеної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1958949 від 19.01.2026.
Натомість, апелянт наголошує на тому, що:
- вимагає компенсувати йому час, який він витратив на самостійне написання 300 сторінок тексту (оцінює у 200 грн за сторінку), а також витрати на папір та тонер;
- судом не було задоволено вимог про стягення моральної шкоди, при цьому, заявлену суму розраховано, як три посадових оклади начальника Голосіївського УП на основі його декларації. Позивач вважає моральну шкоду «безумовною» через сам факт 4-місячного судового процесу та «штучної судимості»;
- апелянт вважає, що призначені державою адвокати проявили «професійну бездіяльність», не збирали доказів, а їхня присутність була формальною;
- суд першої інстанції не змусив поліцію примиритися на початковому етапі;
- апелянт просить направити матеріали до ДБР та НАБУ через «фальсифікацію документів заднім числом» (зміна суми з 850 на 3400 грн), а також залучити Офіс Генерального прокурора для захисту інтересів держави.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тож, оскільки відповідачем не було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, висновки суду про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, не переглядаються, натомість, колегією суддів оцінюються доводи апеляційної скарги позивача.
Згідно змісту ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом норм ч. ч. 1 та 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. (ч. ч. 1-3 ст. 9 КАС України)
Колегія суддів звертає увагу на тому, що згідно з приписами ст. 132, 134 КАС України, до судових витрат належать витрати на правничу допомогу адвоката, витрати свідків, експертів та судовий збір.
Водночас, КАС України не передбачає можливості стягнення коштів на користь позивача за його власну інтелектуальну чи технічну працю, зокрема, набір тексту, аналіз законів, що також не є реальними збитками чи упущеною вигодою в розумінні ЦК України.
Також, заявлена позивачем сума 208337,25 грн, яка прив`язана до річного доходу та окладів начальника управління, є необґрунтованою належним чином та абстрактною. Позивачем не було доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності та завданням йому моральної/матеріальної шкоди. Також, шкода стягується з державного органу (суб`єкта владних повноважень) за рахунок бюджетних асигнувань, а не особисто з керівника чи на основі поданих керівником декларацій. Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що сам факт скасування постанови про адмінправопорушення автоматично не означає безумовності заподіяння моральної шкоди, а її наявність та причинно-наслідковий зв`язок підлягають доведенню. Колегія суддів вважає, що вимоги позовної заяви в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також звертає увагу і на тому, що суд згідно з нормою ст. 190 КАС України, може сприяти примиренню, якщо є взаємна згода сторін, проте суд не може примушувати сторін укладати мирову угоду чи виплачувати позивачу кошти за примирення.
Крім того, вимоги провести розслідування, визнати дії поліції незаконними в частині, що не стосується предмета спору, або надати оцінку судом діям адвокатів, виходять за межі адміністративного судочинства та предмета спору. Суд у межах даного спору, мав оцінити виключно законність притягнення до відповідальності позивача за ст. 183 КУпАП, при цьому, винесення окремої ухвали за ст. 249 КАС України, є правом, а не обов`язком суду, якщо він виявить порушення закону.
Колегія суддів у контексті доводів апеляційної скарги, наголошує на тому, що предметом спору є вимоги визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1958949 від 19.01.2026 та пов`язані вимоги про стягнення моральної чи матеріальної шкоди, як взаємопов`язані, проте такі вимоги мають бути належним чином обґрунтованими та доведеними, чого, у даному випадку, позивачем здійснено не було, натомість, такі вимоги ґрунтуються на суб`єктивних твердженнях. Інші ж вимоги не входять до предмету доказування у даній справі, тому суд першої інстанції обґрунтовано не дава їм оцінку, натомість, вирішив спір по суті вимог, тим самим захистивши права позивача.
Також, заявлені в апеляційній скарзі клопотання та вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та не стосуються предмету позову і не входять до обсягу необхідних процесуальних дій в межах апеляційного перегляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтвоаними та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято рішення по суті спору з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду від 16.04.2026 підлягає залишенню без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.