ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 752/2190/26 Суддя (судді) першої інстанції: Чекулаєв С.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У С Т А Н О В И В :
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2026 в адміністративній справі № 752/2190/26 за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення позовні вимоги були задоволенні; визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1958949 від 19.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП України.
11.05.2026 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив: стягнути матеріальну шкоду у розмірі 26560,00 гривень; стягнути відшкодування за втрату часу у розмірі 208055,25 гривень; стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката залученого в межах надання безоплатної вторинної правової допомоги у розмірі 9000,00 гривень; встановити судовий контроль; винести окрему ухвалу.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 752/2190/26 відмовлено.
Не погоджуючись з відмовою ухвалення додаткового рішення у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у повному обсязі задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин справи та ненадання їх належної оцінки, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання 17.09.2026 та 30.09.2026 сторони не з`явились, будучи повідмоленими про дату та час апеляційного розгляду, з огляду на що, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, виходив з того, що вимоги позивача, що стягнення з відповідача матеріальної шкоди, а також «відшкодування втраченого часу» у межах адміністративної справи № 752/2190/26, не заявлялися та судом не вирішувалися, а тому, правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо цих вимог відсутні.
Стосовно вимоги про стягнення витрат БВПД, адвокат Грибова Ольга Олександрівна була залучена до справи, як представник позивача на підставі Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги виданого Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги від 19.02.2026 № 4-26-2026-001423, тому позивач не поніс жодних витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 752/2190/26, водночас, заявлення вимог про стягнення судових витрат на користь інших суб`єктів, зокрема держави або центру з надання безоплатної правничої допомоги процесуальним законодавством не передбачено.
Натомість, позивач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:
- суд безпідставно зазначив, що вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не заявлялися;
- суд скасував штраф поліції з формальних підстав, але проігнорував розгляд пов`язаних майнових вимог, чим порушив ст. 21 КАС України;
- висновок суду першої інстанції про те, що судовий процес був для позивача безкоштовним, оскільки він звільнений від судового збору, як особа з інвалідністю, є помилковим;
- апелянт вимагає винести окрему ухвалу;
- оскільки виник процесуальний спір щодо наявності вимог у тексті, апеляційний суд має призначити комплекс експертиз.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Слід звернути увагу на те, що в межах адміністративного позову в даній справі, суд першої інстанції вирішував лише питання законності винесення старшим лейтенантом поліції Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1958949, згідно якої, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП України.
Водночас, колегія суддів зауважує на тому, що чинне процесуальне законодавство передбачає відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, витрат на експертів, свідків чи судовий збір, проте компенсація позивачу ринкової вартості «набору тексту» чи «інтелектуальних зусиль» за те, що він самостійно писав заяви, законом не передбачена, тому, вказане виходить за межі предмета спору та обсягу позовних вимог, які має вирішити суд.
Також, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на тому, що адміністративний суд розглядає законність дій чи рішень суб`єктів владних повноважень, натомість апелянт намагається в межах спору про законність притягнення до адміністративної відповідальності, змістити акцент на отримати рішення суду з обґрунтуванням кримінального провадження, вимагаючи від адміністративного суду встановлення вини за статтями КК України.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд при вирішенні спору, самостійно дає правову оцінку матеріалам справи та змісту позовних вимог, тому питання призначення судово-лінгвістичної експертизи для того, щоб експерт розтлумачив суду, що саме просить позивач у позові, є порушенням принципу, згідно з яким, суд знає закон і самостійно оцінює вимоги та вирішує спір.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, а також «відшкодування втраченого часу» у межах адміністративної справи № 752/2190/26, судом не вирішувалися з огляду на невіднесення до предмету позову, а тому, правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо цих вимог відсутні.
Стосовно вимоги про стягнення витрат безпоплатної вторинної правничої допомоги, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що адвокат була залучена до справи, як представник позивача на підставі Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги виданого Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги від 19.02.2026 №4-26-2026-001423, а отже, позивач не поніс витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 752/2190/26, водночас, заявлення вимог про стягнення судових витрат на користь інших суб`єктів, зокрема держави або центру з надання безоплатної правничої допомоги процесуальним законодавством не передбачено.
У іншій частині апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що при розгляді адміністративної справи № 752/2190/26 у суду були відсутні підстави для винесення окремої ухвали. Крім того, це є правом, а не обов`язком суду, яке застосовується у порядку, визначеному приписами КАС України.
Також, заявлені в апеляційній скарзі клопотання та вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та не стосуються предмету позову і не входять до обсягу необхідних процесуальних дій в межах апеляційного перегляду даної справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правильного висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі (у вигляді додаткового рішення) підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 252, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.