ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/1048/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Макрова А.В.;
від Фізичної особи ОСОБА_1 - не з`явився;
від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 (повний текст рішення складено 01.06.2026)
по справі № 916/1048/25
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про визнання недійсним та скасування рішення,
(суддя першої інстанції Бездоля Д.О., дата та місце ухвалення рішення: 22.05.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
В С Т А Н О В И В:
У березні 2025 року Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просила суд визнати недійсним та скасувати п.1 рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2024 № 65-16-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 32-10/2023.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що спірне рішення в оскаржуваній частині було прийнято без з`ясування всіх обставин, що мають значення для встановлення наявності у діях Позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при цьому, Позивач наголошував на тому, що: головний спеціаліст відділу у Миколаївській області всупереч законодавства, за відсутності повноважень та відповідних підстав, провів позапланову перевірку за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, а отже адміністративну справу розпочато за відсутністю встановлених законом підстав; збір доказів здійснювався Відповідачем в особі головного спеціаліста відділу до початку розгляду справи із порушенням законодавства, без правових підстав та без повноважень/доручення, що є порушенням ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 є самостійними суб`єктами господарювання, не мають впливу один на одного, не перебувають у відносинах контролю чи управління, а тому сам лише факт щодо родинних зв`язків цих осіб не може вважатись доказом узгодження ними дій при прийняті участі у процедурі закупівлі; Позивач наголошував, що зміст пропозицій ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 суттєво відрізняються, були подані в різний час, з різних майданчиків, що виключає обізнаність один одного з пропозиціями кожного, тобто забезпечено таємність пропозицій учасників. В цей же час, Позивач посилався на те, що копію оскаржуваного рішення він не отримував, а про його наявність дізнався 18.03.2025 під час ознайомлення з матеріалами справи № 915/329/25. Позивач зазначає, що через безпекову ситуацію з початку війни він був вимушений виїхати на постійне проживання до Львівської області, а потім до Черкаської, при цьому Позивачем не здійснювалась підприємницька діяльність.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 по справі №916/1048/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
У своєму рішенні суд зазначив, що спірне рішення Позивачем було отримане 25.04.2024, строк для звернення Позивача до суду з позовом сплив 26.06.2024, в цей же час, Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача 19.03.2025. У зв`язку з тим, що Позивачем пропущений встановлений законом присічний строк для звернення до суду з позовом про оскарження спірного рішення Відповідача, вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
В цей же час, суд вважав необхідним додатково зазначити, що Позивач встановлені Відповідачем у спірному рішенні обставини під час розгляду справи не спростував, натомість наголошував на їхній неповноті і не погоджувався з висновками Відповідача, викладеними у спірному рішенні, стверджуючі, що факти родинних зв`язків Позивача з Третьою особою, їх спілкування, проживання за однією адресою та використання однієї техніки самі по собі не свідчать про узгодженість між ними поведінки саме щодо участі у торгах. Натомість, пояснення Позивача не враховують, що доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині. Так, за результатами дослідження доказів у даній справі, суд дійшов висновку, що сукупність вищевикладених обставин цілком дозволяли Відповідачу зробити висновок про порушення Позивачем у спірних правовідносинах законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки останній мав можливість узгодити свою поведінку під час проведення торгів, що вплинуло на економічну конкуренцію під час їх проведення.
Не погоджуючись з таким рішенням, Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На переконання Апелянта, оскаржуване рішення ухвалено з порушеннями норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а тому з огляду на вимоги ст.ст.254, 277 Господарського процесуального кодексу України таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.
Апелянт вважає, що ухвалюючи рішення, суд не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, згідно з яким суд спочатку має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність, строк звернення до суду за відповідними вимогами сплив, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив цього строку.
Як зазначає Скаржник, суд дійшов висновку, що Позивач пропустив строк звернення до суду. Проте такі висновки ґрунтується лише на одному документі - копії рекомендованого повідомлення від 25.04.2024, а також обізнаності Позивача про дату розгляду справи в суді першої інстанції. Водночас, Апелянт вважає, що такий висновок ґрунтується на припущеннях, не відповідає дійсним обставинам та спростовується матеріалами справи, проте суд, усупереч ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не надав належну правову оцінку всім доказам у справі в їх сукупності та поясненням третьої особи з цього приводу.
Апелянт стверджу, що ОСОБА_1 отримала копію Рішення від Відповідача на її запит лише 26.03.2025, отже початок встановленого ст.60 Закону двомісячного строку на оскарження рішення починається з дати отримання копії Рішення саме ОСОБА_1, з 26.03.2025.
Позивач зазначає, що пояснення третьої особи - ФОП ОСОБА_2 спростовують твердження Відповідача та висновок суду про отримання ОСОБА_1 25.04.2024 копії рішення, оскільки свідчать про отримання копії Рішення ОСОБА_2, який також є учасником справи. Саме його номер телефону ( НОМЕР_1 ) зазначений на поштовому відправленні, а тому саме йому дзвонив працівник Укрпошти та він отримав відправлення, тому на повідомленні міститься саме його підпис, а не ОСОБА_1
Апелянт стверджує, що з 15.03.2024 вона прийнята на роботу в ГУ ДНСН у Миколаївській області (копія наказу додано), тобто на час отримання повідомлення 25.04.2024 (четвер) знаходилась на роботі у м. Миколаєві та не мала фізичної можливості отримати кореспонденцію.
З огляду на ст. 56 Закону Відповідач, встановивши із заяви ОСОБА_1 про її проживання в м. Миколаєві та неотримання рішення, мав оприлюднити інформацію про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради) за останнім відомим місцем проживання. Однак, Відповідачем ці вимоги Закону не виконані, Рішення після отримання відповідної заяви Позивача не було опубліковано, а було направлено копію рішення ОСОБА_1 на її запит, яку нею отримано 26.03.2025. Однак, це залишено поза увагою суду, який безпідставно не застосував вказані норми права. Відтак, сукупність доказів у справі підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не пропустила строк оскарження Рішення, а суд дійшов хибного висновку.
Крім того Апелянт вважає, що спірне рішення в оскаржуваній частині було прийнято без з`ясування всіх обставин, що мають значення для встановлення наявності у діях Позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при цьому, Позивач висловлює позицію, яка була викладена в позовній заяві, а саме: збір доказів здійснювався Відповідачем до початку розгляду справи із порушенням законодавства, без правових підстав та без повноважень/доручення, що є порушенням ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 є самостійними суб`єктами господарювання, не мають впливу один на одного, не перебувають у відносинах контролю чи управління, а тому сам лише факт щодо родинних зв`язків цих осіб не може вважатись доказом узгодження ними дій при прийняті участі у процедурі закупівлі; Позивач наголошує, що зміст пропозицій ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 суттєво відрізняються, були подані в різний час, з різних майданчиків, що виключає обізнаність один одного з пропозиціями кожного, тобто забезпечено таємність пропозицій учасників.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.
01.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків до якої апелянтом надано докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 по справі №916/1048/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/1048/25 на 14.09.2026 року об 11-00 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1048/25.
06.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1048/25.
07.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу.
На переконання Відповідача, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи ґрунтуються на припущеннях, суперечать чинному законодавству та правовим позиціям Верховного Суду.
Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 у справі №916/1048/25 ухвалено з врахуванням всіх фактичних обставин справи, судом надано належну оцінку всім доказам і доводам сторін у справі, а отже, вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, а наведені у апеляційній скарзі пояснення та міркування не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, викладених у рішенні, де зазначено, що Позивачем пропущений встановлений законом присічний строк для звернення до суду з позовом про оскарження спірного рішення Відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відносно зауважень Позивача про нібито отримання копії рішення іншим учасником справи № 32-10/2023 ФОП ОСОБА_2, Відповідач зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують обставини щодо вручення Рішення саме ОСОБА_2. Натомість, Рішення № 65/16-р/к направлено ОСОБА_2., як Відповідачу у справі № 32-10/2023, для виконання (оскільки вказаним рішенням на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 1920,00 грн), і листом від 18.06.2024 ФОП ОСОБА_2 (за вх.№65-01/1748 від 27.06.2024) надано інформацію щодо сплати штрафу.
Відповідач вважає, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 060[телефон приховано] є належним та допустимим доказом, який свідчить про вручення 25.04.2024 копії Рішення 65/16-р/к ОСОБА_1
На думку заявника, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а тому суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
11.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 14.09.2026 у зв`язку з перебуванням представника у відпустці з 11.09.2026 по 21.09.2026.
При цьому, у зв`язку з оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №916/1048/25 призначене на 14.09.2026 не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 повідомлено учасників справи №916/1048/25, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 відбудеться 24.09.2026 року о 14-30 год.
24.09.2026 у судове засідання з`явився представник Відповідача, який підтримав доводи, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу. Представник Позивача та Третьої особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників Позивача та Третьої особи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника Відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.05.2023 № 65/41-рп/к (а.с. 139-зворотна сторінка - 140, т.1, а.с. 61-68, т.3) було постановлено розпочати розгляд справи № 32-10/2023 відносно ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за ознаками вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro на закупівлю послуг з поточного ремонту пришкільного майданчика Калинівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, за адресою: вул. Шкільна, 12, с. Калинівка, Миколаївська область, послуги ДК 021-2015: 45450000-6 - інші завершальні будівельні роботи, які проведені Відділом освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради (Миколаївська область), відповідно до ідентифікатора закупівель UA-2021-06-10-008576-b.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих станом на 18.03.2024 (а.с. 137-138, т.1), ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця з 15.05.2002 по 15.01.2024, а місцезнаходженням позивача в реєстрі значилось: АДРЕСА_1 .
Супровідним листом від 01.05.2023 за вих. № 65-02/913 (а.с. 139, т.1) Відповідач направив на адресу Позивача: АДРЕСА_1, копію вищевказаного розпорядження від 01.05.2023 № 65/41-рп/к, яке, згідно з даними наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 140-зворотна сторінка, т.1, а.с. 70, т.3), вручено особисто адресату під розпис 10.05.2023.
Листом від 19.12.2023 за вих. № 65-02/2753 Відповідач направив Позивачу копію подання з попередніми висновками та додатками за результатом розгляду справи № 32-10/2023 та роз`яснено право Позивача подати власні зауваження щодо цих висновків (а.с. 141-156, т.1, а.с. 141-156, т.3). У зв`язку з тим, що здійснене Відповідачем поштове відправлення на адресу Позивача було повернуто неврученим із відміткою працівника оператора поштового зв`язку від 16.01.2024 "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 156-зворотна сторінка - 157, т. 1), інформація щодо попередніх висновків була розміщена на сайті Антимонопольного комітету України 03.04.2024 о 15:08 (а.с. 157-зворотна сторінка - 159, т.1, а.с. 170-172, т.3).
В цей же час, представник Позивача та ФОП ОСОБА_2 - адвокат Порошина Н.Г. 08.02.2024 ознайомилась з матеріалами адміністративної справи № 32-10/2023, що підтверджується наявними у справі розписками та доказами повноважень адвоката (а.с. 159-зворотна сторінка - 161, т.1, а.с. 173-175, т.3).
08.03.2024 представником Позивача та ФОП ОСОБА_2 були подані до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України письмові заперечення на подання з попередніми висновками (а.с. 162-169, т.1, а.с. 162-169, т.3), в яких, зокрема, зазначено адресу Позивача: АДРЕСА_1, а також контактний номер телефону представника - НОМЕР_2 .
03.04.2024 представником відповідача було здійснено телефонограму представнику позивача - адвокату Порошиній Н.Г. за номером телефону НОМЕР_2 про призначене на 17.04.2024 об 11:00 засідання з питання прийняття рішення у справі № 32-10/2023 (а.с. 170, т.1).Також телефонограму здійснено і ФОП ОСОБА_2. (а.с. 161, т.2).
17.04.2024 Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято спірне у цій справі рішення у справі № 32-10/2023 (а.с. 18-33, т.1, а.с. 171-187, 214-223, т. 1, а.с. 119-135, т. 2), яким визнано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). За вказане порушення накладено на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штраф у розмірі 1920,00 грн. Водночас, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_1, на Позивача штраф за зазначені вище порушення не був накладений.
Так, зі змісту вищевказаного рішення Відповідача вбачається, що підставою для його прийняття були такі обставини:
1) Відділ освіти, культури, молоді та спорту Березанської селищної ради (Миколаївська область) проводив відкриті торги на закупівлю послуг з поточного ремонту пришкільного майданчика Калинівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, за адресою: вул. Шкільна, 12, с. Калинівка, Миколаївської області, послуги за ДК 021-2015: 45450000-6 - інші завершальні будівельні роботи (оголошення про проведення відкритих торгів, опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор закупівлі UA-2021-06-10-008576-b) (а.с. 86-106, т.1);
2) в торгах приймали участь два учасника - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2;
3) за результатом оцінки тендерних пропозицій по торгам акцептовано тендерну пропозицію ФОП ОСОБА_1, з якою замовник послуг уклав договір від 26.07.2021 № 375;
4) не зважаючи на те, що вищевказані суб`єкти господарювання під час участі у торгах мали діяти як конкуренти, відповідачем були встановлені обставини, що свідчать про узгодженість поведінки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 під час підготовки та участі у торгах, з огляду на таке:
- ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , учасники торгів зареєстровані за однією адресою, а тому зазначені обставини свідчать про тісні родинні зв`язки між учасниками торгів, які сприяють спільному здійсненню ними господарської діяльності, у зв`язку з чим вони не могли бути не обізнані про напрямки ведення фінансової та господарської діяльності один одного та мали можливість доступу та обміну інформацією між ними, в тому числі щодо участі у торгах;
- суб`єктами господарювання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені однакові відомості щодо засобу зв`язку, при цьому, під час участі у торгах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали один і той самий засіб зв`язку; ОСОБА_1 у складі тендерної пропозиції подала проєкт договору, в якому зазначений контактний номер телефону, який одночасно вказувався ОСОБА_2 у поданих ним документах під час участі у торгах, при цьому оператор зв`язку надав інформацію, що відповідний номер телефону, у період часу проведення торгів, був зареєстрований за ОСОБА_2; ОСОБА_2 у власних документах, завантажених у складі тендерної пропозиції, фактично зазначено адресу свого конкурента - ФОП ОСОБА_1, а тому враховуючи наявність тісних родинних зв`язків, такий збіг не може бути випадковим та свідчить про спільне використання зазначеної контактної інформації для ведення підприємницької діяльності обох учасників;
- між телефонним номером НОМЕР_3 , який використовувався ОСОБА_1 та телефонним номером НОМЕР_4 , який використовувався ФОП ОСОБА_2, відбувались з`єднання у період торгів, що свідчать про тісну комунікацію та координацію між учасниками під час участі у торгах;
- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для подання власних тендерних пропозицій у торгах спільно використовували одну ІР-адресу: НОМЕР_5 , при цьому ця ж ІР-адреса використовувалась ОСОБА_1 в інший проміжок часу, а саме для входу в аукціон торгів, що не може бути випадковим збігом обставин й свідчить про спільне використання одного телекомунікаційного обладнання та умови обміну інформацією між ними під час участі у торгах;
- торги були оголошені замовником 10.06.2021, кінцевий строк подання тендерних пропозицій встановлений до 00 год. 00 хв. 08.07.2021, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали можливість подати власні тендерні пропозиції для участі у торгах у проміжок часу з 10.06.2021 до 00 год. 00 хв. 08.07.2021, натомість, такі пропозиції подані учасниками в один день, а саме - передостанній день, визначений замовником - 07.07.2021;
- учасниками торгів були допущені нехарактерні для самостійної участі помилки у документах, зокрема, ОСОБА_2 у складі власної тендерної пропозиції завантажено файл "документи ОСОБА_3 .pdf", який містить довідку від 14.06.2021 № 11 щодо достовірності поданої ФОП ОСОБА_2 інформації, в цей же час, у тексті даної довідки, зокрема, зазначено: "За достовірність інформації, вказаної у документах, які входять до складу пропозиції відповідальність безпосередньо несу я - фізична особа-підприємець ОСОБА_1.". Вказане, за висновками відповідача, не може бути випадковістю та свідчить про координацію власних дій ОСОБА_2 з ОСОБА_1 під час підготовки тендерної документації, зокрема, про спільне використання шаблонів документів з метою участі у торгах або підготовку документів однією особою;
- за результатами аналізу властивостей електронних файлів, які завантажені учасниками торгів до системи електронних закупівель, встановлено, що деякі з них мають спільні унікальні особливості, а саме: версія виробника програмного забезпечення PDF-1.5: файлу, завантаженого ФОП ОСОБА_2, співпадає з більшістю файлів, завантажених ФОП ОСОБА_1; автор (Пользователь Windows): файлу, завантаженого ФОП ОСОБА_2, співпадає із одним з файлів ФОП ОСОБА_1 За висновком відповідача, вказані обставини свідчать про одночасне та послідовне використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одного і того ж програмного забезпечення для виготовлення (створення) файлів, які завантажені для участі у торгах, що не може бути випадковим збігом обставин та свідчить про спільну підготовку до участі у торгах;
- ОСОБА_2 було подано тендерну пропозицію, яка не відповідала вимогам тендерної документації замовника, що виглядає неприродньо та з точки зору реальної конкуренції є характерним проявом антиконкурентних узгоджених дій з ОСОБА_1 Відповідні копії документів, які подавались ОСОБА_2 у складі тендерної документації містять в матеріалах справи (а.с. 39-51, т.1), з яких вбачається, що учасником вказані посилання на виконання капітальних ремонтних робіт тротуарної частини по вул. Суворова від буд 58 до пров. Млиновий в смт Березанка Миколаївської області, тоді як торги оголошені щодо закупівлі послуг з поточного ремонту пришкільного майданчика Калинівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, за адресою: вул. Шкільна, 12, с. Калинівка, Миколаївської області;
- відповідачем була встановлена обставина обміну фінансовою допомогою ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з однією і тією ж фізичною особою - ФОП ОСОБА_4, яка пов`язана родинними відносинами з учасниками торгів;
- ФОП ОСОБА_1 у складі власної тендерної пропозиції з метою підтвердження відповідності критеріям ТД завантажено файл "документ про освіту.pdf", який містить диплом про освіту, виданий ОСОБА_2 (а.с. 53, т.1), тобто іншому часнику у торгах - ФОП ОСОБА_2.;
- ФОП ОСОБА_2 у період після проведення торгів залучались до виконання робіт фізичні особи, які також співпрацювали за договором цивільно-правового характеру з ФОП ОСОБА_1 у період проведення торгів, окрім того, ФОП ОСОБА_2 у складі власної тендерної пропозиції надано відомості щодо залучення до виконання робіт фізичної особи, яка також співпрацювала з ФОП ОСОБА_1, між учасниками були наявні договірні правовідносини (а.с. 65, т.1, а.с. 75-зворотна сторінка, т.1). Таким чином, як зазначено відповідачем, здійснюючи господарську діяльність протягом 2021 року, учасники торгів залучали або планували залучити до виконання робіт одних і тих же фізичних осіб;
- ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 здійснювали доступ до системи обслуговування банківських рахунків безпосередньо у період проведення торгів з використанням однієї ІР-адреси: НОМЕР_6 , абонентом за якою виступала фізична особа, пов`язана родинними відносинами з ФОП ОСОБА_1 Окрім того, у період до проведення торгів з цією метою учасниками торгів спільно використовувалась ІР-адреса: НОМЕР_7 ;
- ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у період до та під час проведення торгів здійснювали обмін фінансовою допомогою, що свідчить про єдність економічних інтересів та відсутність конкуренції між ними.
В додатках до рішення наведені таблиці щодо проведеного Відповідачем аналізу досліджуваних документів, отриманих при розгляді справи № 32-10/2023 (а.с. 33-зворотна сторінка - 38, т.1, а.с. 189-192, т.1, а.с. 136-140, т.2). Також в матеріалів справи містяться документи, які подавались учасниками торгів при проведені спірної закупівлі (а.с. 39-85, т.1), а також досліджені Відповідачем при розгляді адміністративної справи докази, отримані за відповідними запитами (а.с. 178-250, т.2, а.с. 1-60, 71-106, т.3)
Супровідним листом від 18.04.2024 за вих. № 6502/1239 (а.с. 170-зворотна сторінка, т.1) Відповідач направив Позивачу копію спірного рішення на адресу: АДРЕСА_1 . Відповідно до даних наявного у справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 193-зворотна сторінка, т.1), Позивач отримав здійснене Відповідачем відправлення 25.04.2024.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_2 отримав копію спірного рішення 25.04.2024 (а.с. 176, т.2).
На виконання рішення Відповідача ФОП ОСОБА_2 був сплачений штраф у розмірі 1920,00 грн 18.06.2024 (а.с. 224-226, т.1).
Позивач, заперечуючи обставину отримання спірного рішення, наголошує на тому, що ОСОБА_1 змінила місце проживання через безпекову ситуацію, долучивши до матеріалів справи сертифікат про проходження курсу майстра манікюру 23.09.2023 у викладача, який здійснює діяльність у м. Черкаси та подання до Львівської РДА заяви (без дати) про надання допомоги як внутрішньо переміщеної особи (а.с. 14-17, т.1), при цьому Позивачем подано копію свідоцтва про здобуття її донькою базової середньої освіти у 2024 році у Миколаївському ліцеї імені Олега Ольжина Миколаївської міської ради Миколаївської області. Наголошуючи на тому, що Позивач зі спірним рішенням ознайомився лише 18.03.2025, Позивачем до матеріалів справи долучений знімок екрану з електронного кабінету (а.с. 13, т.1), з якого вбачається подання у справі №915/329/25 заяви про ознайомлення з матеріалами справи 17.03.2025. Крім цього, Позивачем до матеріалів справи долучено копію наказу ГУ ДНСН у Миколаївській області від 14.03.2024 № 41ок про прийняття ОСОБА_1 з 15.03.2024 на роботу (а.с. 199, т.1) та докази отримання від Відповідача на власний запит від 17.03.2025 копії спірного рішення 26.03.2025 (а.с. 202-205, 227-228, т.1).
Позивач наполягала на тому, що спірне рішення не було розміщено на офіційному сайті АМКУ, а на підтвердження цих доводів Позивачем долучено роздруківку з сайту Відповідача, з якого вбачається, що пошук здійснювався за типом документа "рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ" (а.с. 109, т.1). При цьому Відповідачем подано власну роздруківку з сайту Південного міжобласного відділення АМК за критерієм пошуку "рішення адміністративної колегії" (а.с. 194, т.1), яка свідчить про те, що спірне рішення було розміщено на сайті Відповідача.
Отже, Позивач вважав, що оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України є неправомірним, ґрунтується лише на припущеннях, які не свідчать про наявність фактів антиконкурентних узгоджених дій. Тому оскаржив відповідне рішення в судовому порядку.
Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 по справі №916/1048/25 у задоволенні позову відмовлено повністю через пропуск встановленого законом присічного строку для звернення до суду з позовом про оскарження спірного рішення Відповідача.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Виходячи із приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Частиною другою статті 4 Закону передбачено, що суб`єкти господарювання зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 5 Закону (в редакції, на час проведення торгів) узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.
Згідно зі ст. 6 Закону (в редакції, на час проведення торгів) антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього Закону. Органи Антимонопольного комітету України на підставі вмотивованого клопотання в інтересах розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції забезпечують конфіденційність інформації про особу. Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена у цій частині, якщо вона: не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України; була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями; не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.
Частиною 2 ст. 35 Закону визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України; збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи. На офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України оприлюднюється інформація про справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За змістом ст. 41 Закону доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Докази мають право надавати особи, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи орган Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважені ними працівники Антимонопольного комітету України, його територіального відділення збирають докази шляхом вчинення процесуальних дій, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, а також отримують докази від інших органів влади. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об`єктивність).
Статтею 42 Закону встановлено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 48 Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі. Органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, який забезпечує достатній її захист та достатню прозорість щодо обґрунтування органом Антимонопольного комітету України прийнятого рішення. Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 цього Закону. Вони можуть виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз`яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.
Статтею 59 Закону визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначений статтею 60 Закону України "Про захист від економічної конкуренції" строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється, а закінчення такого строку, незалежно від причин його пропуску, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) АМК та його органів (постанови від 12.02.2019 у справі №915/352/18, від 08.07.2019 у справі №915/756/18, від 27.08.2019 у справі №922/3685/18, від 23.04.2019 у справі №910/6538/18, від 14.03.2023 у справі №910/4518/22, від 20.04.2023 у справі №910/20438/21, від 20.06.2023 у справі №910/8880/22).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 у справі №922/327/18 зазначив, що строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України є присічними та відновленню не підлягають. Закінчення присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів, при цьому на спірні правовідносини не поширюють свою дію приписи статті 257 Цивільного кодексу України та положення про загальну позовну давність.
На законодавчому рівні чітко визначено строки звернення до суду у справах щодо оскарження рішень АМК і такі строки не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача (постанова Верховного Суду від 08.04.2025 у справі №910/19226/23).
Частиною 1 ст. 56 Закону визначено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Відповідно до п. 1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Згідно з п. 81 Правил, в редакції станом на 25.04.2024, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.
Причиною виникнення спору у справі стала незгода Позивача з рішенням Відповідача від 17.04.2024 № 65/16-р/к у справі № 32-10/2023 в частині, що стосується Позивача, яким було визнано, що Позивач та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
При цьому, як встановлено судовою колегією, вищевказане рішення на наступний день після його прийняття було направлено Позивачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 , яке було вручено працівником поштового зв`язку адресату 25.04.2024, про що свідчать дані рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 193-зворотна сторінка, т.1).
В апеляційній скарзі Апелянт заперечує обставину отримання вищевказаного листа, з посиланням на те, ОСОБА_1 отримала копію Рішення від Відповідача на її запит лише 26.03.2025, отже початок встановленого ст.60 Закону двомісячного строку на оскарження рішення починається з дати отримання копії Рішення саме ОСОБА_1, з 26.03.2025. Позивач зазначає, що пояснення третьої особи - ФОП ОСОБА_2 спростовують твердження Відповідача та висновок суду про отримання ОСОБА_1 25.04.2024 копії рішення, оскільки свідчать про отримання копії Рішення ОСОБА_2, який також є учасником справи. Саме його номер телефону ( НОМЕР_1 ) зазначений на поштовому відправленні, а тому саме йому дзвонив працівник Укрпошти та він отримав відправлення, тому на повідомленні міститься саме його підпис, а не ОСОБА_1
Водночас, такі твердження Апелянта повністю спростовуються наявними у справі доказами. Судова колегія враховує, що адреса, за якою здійснювалось відправлення Позивачу спірного рішення, була зазначена на час здійснення відправлення як адреса місцезнаходження позивача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; представник позивача у письмових запереченнях від 08.03.2024, поданих на попередні висновки відповідача, вказав саме ту адресу, на яку і було здійснено відправлення, а тому посилання позивача на те, що вона не проживає за адресою реєстрації ще з початку введення воєнного стану судом оцінюються критично; позивач була обізнана про розгляд адміністративної справи, про що свідчать такі обставини, як: ознайомлення представника позивача з матеріалами адміністративної справи 08.02.2024, подання представником 08.03.2024 заперечень на попередні висновки відповідача, прийняття представником позивача 03.04.2024 телефонограми з повідомленням про місце, дату та час розгляду справи; будучи обізнаною про розгляд адміністративної справи відповідачем та дату проведення засідання адміністративної колегії, позивач не повідомила відповідача про зміну адреси для направлення кореспонденції.
Крім того, судова колегія зазначає, що доводи Апелянта про те, що на поштовому відправленні (яким Позивачу направлено оскаржуване рішення) зазначено номер телефона ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_1) не підтверджується жодними доказами, оскільки матеріали справи містять поштове повідомлення (штриховий ідентифікатор 060[телефон приховано], яке підтверджує, що Позивач отримав оскаржуване рішення 25.04.2024) на якому не зазначено номер телефона отримувача, а копії поштового конверту, на якому така інформація могла би бути зазначена, в матеріалах справи не міститься. При цьому, дійсно, у листі Відповідача від 18.04.2024 №65-02/1239 адресованому ОСОБА_1 вказано номер телефону ( НОМЕР_1 ), проте яким чином означене може вплинути на отримання Позивачем оскаржуваного рішення залишається незрозумілим, адже працівники Укрпошти не мають доступу до вкладень у поштові відправлення. Крім того, такі доводи жодним чином не спростовують встановлені вище судом обставини та не впливають на правильність ухваленого судом рішення.
Судова колегія також звертає увагу, що Позивач наполягає на тому, що спірне рішення не було розміщено на офіційному сайті АМКУ, а на підтвердження цих доводів долучає роздруківку з сайту Відповідача, з якого вбачається, що пошук здійснювався за типом документа "рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ" (а.с. 109, т.1). При цьому Відповідачем подано власну роздруківку з сайту Південного міжобласного відділення АМК за критерієм пошуку "рішення адміністративної колегії" (а.с. 194, т.1), яка свідчить про те, що спірне рішення було розміщено на сайті Відповідача, з огляду на що доводи Апелянта є неспроможними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
З урахуванням вищевикладеного, та з огляду на наявність у рекомендованому повідомленні відмітки про вручення спірного рішення адресату (Позивачу), а також враховуючи зміст п. 81 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, суд дійшов висновку, що Позивачем не спростована обставина отримання спірного рішення 25.04.2024.
Так, Законом України "Про захист економічної конкуренції", а саме частиною першою статті 60, врегульовано, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, при цьому цей строк не може бути відновлено. Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, зокрема, про те, що: за приписами частини першої статті 60 Закону передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень АМК не може бути відновлено; зазначені строки є присічними; закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК. Така правова позиція стосовно застосування приписів частини першої статті 60 Закону №2210-ІІІ у справах про визнання недійсними рішень органів АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є загальною, сталою та послідовною (зокрема, постанова від 20.04.2023 у справі №910/20438/21, від 08.04.2025 у справі № 910/19226/23).
Приймаючи до уваги, що спірне рішення Позивачем було отримано 25.04.2024, строк для звернення Позивача до суду з позовом сплив 26.06.2024, в цей же час, позивач звернувся з позовною заявою до Відповідача 19.03.2025. У зв`язку з тим, що Позивачем пропущений встановлений законом присічний строк для звернення до суду з позовом про оскарження спірного рішення Відповідача, вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову через пропущення Позивачем встановленого законом присічного строку для звернення до суду з позовом про оскарження спірного рішення Відповідача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. З огляду на наведене, інші доводи Позивача судовою колегією не приймаються до уваги.
Судова колегія також зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Крім того, згідно з приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зокрема, змінено назву ст.79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 по справі №916/1048/25.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи Апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 по справі №916/1048/25 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга Фізичної особи ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Апелянта.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 по справі №916/1048/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2026 по справі №916/1048/25 - залишити без змін.
Постанова, згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено на підписано 30.09.2026.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош