КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 756/6627/20 Головуючий у суді І інстанції Пукало А.В.
Провадження № 22-з/824/1194/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(д о д а т к о в а)
01 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
в с т а н о в и в:
У січні 2026 року ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. щодо відкриття виконавчих проваджень, скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № 79889473, № 79889515, № 79889538 та № 79889554, зобов`язати приватного виконавця повернути на його банківський рахунок стягнуті з боржника грошові кошти.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги поданої скарги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» залишено без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року залишено без змін.
25 вересня 2026 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. надіслала до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на її користь 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Заяву обґрунтувала тим, що 06 грудня 2024 року між адвокатом Патериловим В.В. та приватним виконавцем Жданович В.М. був укладений договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 25 вересня 2026 року до вказаного договору та акту приймання-передачі виконаних робіт від 25 вересня 2026 року до додаткової угоди приватний виконавець має понести витрати на правничу допомогу у зв`язку із переглядом цієї справи в Київському апеляційному суді в сумі 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні, яке відбулося 23 вересня 2026 року.
У клопотанні про суму витрат на правничу допомогу від 20 вересня 2026 року, поданому до закінчення судових дебатів у справі, представник приватного виконавця - адвокат Патерилов В.В. заявив про суму таких судових витрат у розмірі 3 000,00 грн за участь у кожному судовому засіданні та про те, що докази на підтвердження їх понесення будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, приватний виконавець Жданович В.М. вважає, що обсяг витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000,00 грн, які вона має понести, є реальним та документально підтвердженим, а тому ця заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
Заперечення ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи
З огляду на зазначене, питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі вирішується судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, вимоги та обґрунтування поданої заяви, колегія суддів вважає, що заяву приватного виконавця виконавчогопро ухвалення додаткового рішення слід задовольнити з таких підстав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2026 року представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. - адвокат Патерилов В.В. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про суму витрат на правничу допомогу, у якому зробив заяву про суму таких судових витрат у розмірі 3 000,00 грн за участь у кожному судовому засіданні, а також, що докази на підтвердження їх понесення будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
До матеріалів справи представником приватного виконавця було долучено, зокрема ордер на надання правничої допомоги серії АР № 1211450 від 05 вересня 2026 року, виданий згідно із договором про надання правничої допомоги від 06 грудня 2024 року, на підставі якого адвокат Патерилов В.В.здійснював представництво інтересів приватного виконавця Жданович В.М. в суді апеляційної інстанції.
23 вересня 2026 року Київський апеляційний суд за участю представника приватного виконавця Жданович В.М. - адвоката Патерилова В.В., ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» залишив без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року - без змін.
25 вересня 2026 року приватний виконавець Жданович В.М. подала до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із заявника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, які вона має понести у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження своїх вимог надала: договір про надання правничої допомоги від 06 грудня 2024 року, укладений між адвокатом Патериловим В.В. та приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович В.М.; додаткову угоду № 4 від 25 вересня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 06 грудня 2024 року; акт приймання-передачі виконаних робіт від 25 вересня 2026 року до додаткової угоди № 4 від 25 вересня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 06 грудня 2024 року; докази направлення і доставки заяви із доданими до неї матеріалами до електронних кабінетів інших учасників справи.
Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правничої допомоги вартість, строк та порядок сплати витрат, гонорара адвоката, що надаються по цьому договору, визначаються за домовленістю сторін і вказуються в додаткових угодах (додатках) до цього договору.
Згідно із умовами додаткової угоди до вказаного договору сторони прийшли до згоди щодо вартості гонорару адвоката під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року, а саме 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 23 вересня 2026 року. Гонорар є фіксованим і оплата за участь у судових засіданнях суду не залежить від тривалості кожного судового засідання. Загальна сума гонорару адвоката буде визначена за результатами розгляду скарги та кількості судових засідань, які клієнт має відшкодувати адвокату протягом двох днів з моменту отримання грошових коштів від ТОВ «Броварський алюмінієвий завод», які будуть стягнуті в порядку виконання додаткового рішення у справі № 756/6627/20. Після розгляду справи сторони складають акт приймання-передачі виконаних робіт, який є підставою для сплати гонорару адвоката.
Як визначено в акті приймання-передачі виконаних робіт, сторони прийшли до згоди, що загальна вартість гонорару адвоката становить 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 23 вересня 2026 року. Таким чином, загальна сума сплати гонорару адвоката складає 3 000,00 грн, які клієнт має відшкодувати адвокату протягом двох днів з моменту отримання грошових коштів від ТОВ «Броварський алюмінієвий завод», які будуть стягнуті в порядку виконання додаткового рішення у справі № 756/6627/20.
Згідно із частиною першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
У частині, яка не врегульована статтею 452 ЦПК України, розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця, здійснюється з урахуванням статті 141 ЦПК України.
Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Оцінивши надані апеляційному суду докази та досягнуті домовленості між приватним виконавцем Жданович В.М. та адвокатом Патериловим В.В. в частині визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, а саме за участь представника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в розрізі вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення приватним виконавцем 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (частина третя статті 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 та від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, надавши оцінку доказам щодо витрат приватного виконавця на правничу допомогу, які вона має понести у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, врахувавши відповідність заявленого розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відсутність клопотання заявника про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх неспівмірності, критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви приватного виконавця Жданович В.М. про ухвалення додаткового рішеннята стягнення з ТОВ «Броварський алюмінієвий завод» на її користь 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
За таких обставин, ураховуючи, що під час ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 23 вересня 2026 року не було вирішено питання про витрати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. на професійну правничу допомогу, а заява останньої про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу цих судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованою, наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 134, 137, 141, 270, 452 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі заскаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни, заінтересована особа - ОСОБА_1 , додаткове судове рішення.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський алюмінієвий завод» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни 3 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній