Дата документу 02.10.2026 Справа № 314/2247/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 314/2247/26 Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.В.
Провадження № 22-ц/807/1734/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Мінгазова Р.В.,
Онищенка Е.А.
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту батьківства,
У С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту батьківства відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій містилося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 червня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року відмовлено.
Визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у цій справі.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у цій справі залишено без руху.
Надано ОСОБА_1 строк десять днів з дня вручення копії ухвали для направлення до Запорізького апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.
Попереджено, що якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані у заяві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Вказана ухвала Запорізького апеляційного суду від 29 червня 2026 року направлялась ОСОБА_1 29.06.2026 року та 23.07.2026 року на адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі.
22 липня 2026 року та 14 серпня 2026 року поштові відправлення повернулися на адресу апеляційного суду не врученими.
15.09.2026 року згідно ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний суд повідомив ОСОБА_1 , що ухвалою суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року по справі № 314/2247/26 (апеляційне провадження 22-ц/807/1734/26) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту батьківства, залишено без руху. З моменту розміщення оголошення на офіційному вебсайті Запорізького апеляційного суду ОСОБА_1 вважається повідомленою про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
До апеляційного суду заява від ОСОБА_1 про зміну місця проживання або місцезнаходження не надходила.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі.
Станом на 02 жовтня 2026 року ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 червня 2026 року заявниця не виконала, відомостей про те, що вона вживала заходи щодо усунення недоліків скарги в Єдиній автоматизованій системі діловодства Запорізького апеляційного суду не має, тому суд не може вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.
ОСОБА_1 з заявою про продовження строку для усунення недоліків до апеляційного суду не зверталася.
Отже, ОСОБА_1 заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у цій справі із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження суду апеляційної інстанції не подала.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, якою визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У рішенні від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", заява N 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.99 у справі "Брумареску проти Румунії").
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти росії").
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відтак, чинне процесуальне законодавство не пов`язує право суду поновити пропущений строк з чітко визначеним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. При цьому, на суд покладається обов`язок обґрунтовувати відповідне своє рішення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а також встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (принцип правової визначеності).
Виходячи з викладеного, клопотання чи заява про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України в редакції).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Таким чином, строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.02.2018 у справі N 2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з - прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (див. mutatis mutandis рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.89, N 11681/85)).
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, N 8371/02 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) від 14.10.2003, заява N 50966/99)).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова невизначеність.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі №9901/42/20).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Заявницею не подано суду апеляційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку на оскарження ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у цій справі із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, тому колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у цій справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 44, 354, 357, 358, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - факту батьківства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: Р.В. Мінгазов
Е.А. Онищенко