ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 684/575/25
Провадження № 22-ц/820/1574/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника апелянта, ОСОБА_1 та її представника,
прокурора Скрипнюк А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи виконавчий комітет Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування, військова частина НОМЕР_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області як орган опіки та піклування про усунення перешкод у вихованні та спілкування з дитиною та визначення способів участі матері у вихованні дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області в складі судді Галиш І.Б. від 24 квітня 2026 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в :
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що він та відповідачка ОСОБА_1 з 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Подружнє життя не склалося, рішенням Старинявського районного суду від 02 червня 2022 року у справі №684/83/22 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з батьком ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу мати не займається вихованням доньки, жодного разу не приходила у заклад дошкільної освіти, який дитина відвідувала, не спілкувалася з вихователями, не відвідувала батьківські збори. З 1 вересня 2022 року дитина навчається у Старосинявській гімназії № 1, завжди охайна та доглянута, батько дитини та бабуся спілкуються із педагогами, цікавляться життям дитини, відвідують батьківські збори. Мати не підтримує контакту з школою, де навчається дитина, з вчителями не спілкується. Дитина має досягнення в шкільному та позашкільному житті. З 2022 року мати дитини не спілкується з дитиною ні особисто, ні по телефону чи іншими засобами зв`язку. Відповідачка не цікавиться станом здоров`я дитини, не забезпечує медичного догляду та лікування, не цікавиться її інтересами, фізичним та моральним розвитком, не виявляє батьківського піклування. Всі обов`язки по вихованню дитини виконує батько. З 2022 року мати жодного разу не привітала дитину із днем народження, а у 2025 році дитина сама відмовилася спілкуватися з матір`ю. У липні 2025 року відповідачка приїжджала у селище Стара Синява, але дитину не відвідала. Оскільки відповідачка не надавала коштів на утримання дитини, ОСОБА_2 звернувся до суду та згідно судового наказу з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 на користь батька дитини. У 2023 році відповідачка не сплачувала аліментів на утримання дитини, однак на даний час заборгованості немає.
З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач остаточно просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_4 , встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною. Вказувала, що дійсно у неї в шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 . Також у неї є двоє дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , 2011 року народження, та ОСОБА_6 , 2012 року народження. Подружнє життя з ОСОБА_2 не склалося через непоодинокі випадки домашнього насильства з його боку, і як наслідок, судовим рішенням від 02 червня 2022 року шлюб розірвано. При цьому, найбільш конфліктні ситуації між сторонами припали на період початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Усвідомлюючи загрозу для життя дітей, ОСОБА_1 намагалася евакуюватися з ними до Німеччини, однак ОСОБА_2 без її відома забрав доньку, приховував її місцеперебування, і тим самим позбавив ОСОБА_1 можливості вивезти дитину у безпечне місце. Тому ОСОБА_1 змушена була евакуюватися лише з двома старшими дітьми, а її донька ОСОБА_7 залишилася в Україні не з волі матері, а через протиправну поведінку та маніпуляції батька ОСОБА_2 . Уже перебуваючи закордоном, ОСОБА_1 намагалася зв`язатися з ОСОБА_2 , готова була повернутися за донькою ОСОБА_7 , однак ОСОБА_2 уникав будь-якого контакту, маніпулював почуттями дитини, унеможливив будь-який контакт між ними, блокуючи матір в усіх месенджерах і соцмережах, через що дитина залишилася ізольованою від будь-якої інформації про матір. Така поведінка відображає морально недобросовісну поведінку ОСОБА_2 , він свідомо ставив під ризик життя та здоров`я доньки як засіб тиску та контролю над поведінкою ОСОБА_1 . Водночас ОСОБА_1 опинилась у Німеччині у складних життєвих обставинах, приїхавши біженкою, не маючи джерела доходів, із двома неповнолітніми дітьми. У цей же час погіршилося здоров`я її сина ОСОБА_8 , який переніс декілька хірургічних втручань. У таких умовах ОСОБА_1 розривалася між численними обов`язками та пошуком можливості підтримувати контакт із дочкою, яка залишилася в Україні. При цьому ОСОБА_1 бажає брати участь у вихованні доньки, однак реалізація цього права фактично неможлива через протиправну поведінку батька дитини та його матері ОСОБА_9 , які унеможливлюють будь-які контакти матері з донькою та позбавляють дитину права спілкування з нею, з братом та сестрою. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до служби у справах дітей з метою врегулювання конфліктної ситуації, однак через її перебування за кордоном і складність комунікації ці звернення не дозволили досягти реального результату. Наразі ОСОБА_1 підтримує активну комунікацію з психологом ліцею, де навчається ОСОБА_7 , оскільки наразі дитина не сприймає ОСОБА_1 як матір та перебуває під значним впливом батька та бабусі.
Тобто, позбавлення матері батьківських прав у цій справі не має жодного правового підґрунтя і суперечить реальній ситуації, у якій дитина потребує збереження та відновлення стосунків з обома батьками Позбавлення матері батьківських прав означало б не захист дитини, а остаточне відрізання її від матері, що не відповідає інтересам дитини.
Тому просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановити порядок її участі у спілкуванні та вихованні доньки. Протягом перших трьох місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили встановити адаптаційний період, у межах якого дистанційне та очне спілкування матері з дитиною здійснюється за участю та під супроводом практичного психолога або іншого фахівця органу опіки та піклування Старосинявської селищної ради, а формами участі матері у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_7 є:
- безперешкодне дистанційне спілкування матері з дитиною засобами телефонного та відеозв`язку (Viber, WhatsApp, Messenger, Telegram, тощо) тривалістю не менше 30 хвилин кожного понеділка, середи та п`ятниці у період з 15.00 до 18.00 або в інший час, узгоджений сторонами, без контролю чи втручання з боку батька та за участю практичного психолога або іншого фахівця органу опіки та піклування Старосинявської селищної ради;
- очні зустрічі матері з дитиною під час перебування матері в Україні, не рідше ніж двічі на тиждень, у погоджений відповідним фахівцем і сторонами час, тривалістю не менше 1 години, у нейтральному місці, за участю психолога або іншого фахівця органу опіки та піклування Старосинявської селищної ради;
- у випадку, якщо дитина виявляє бажання спілкуватися з матір`ю поза межами встановленого графіку, батько зобов`язаний забезпечити можливість такого спілкування дистанційно, конфіденційно, без переривань, прослуховування та будь-якого психологічного впливу з його боку чи зі сторони третіх осіб;
Після завершення адаптаційного періоду:
- забезпечити безперешкодне дистанційне спілкування матері з дитиною засобами телефонного та відеозв`язку (Viber, WhatsApp, Messenger, Telegram, тощо) на регулярній основі, у зручний для дитини та матері час, узгоджений сторонами;
- під час кожного приїзду матері в Україну, незалежно від тривалості, надати їй право на регулярні очні зустрічі з дитиною не менше трьох разів на тиждень, тривалістю не менше двох годин, у погоджений сторонами час, з урахуванням стану здоров`я, розпорядку дня та навчального графіку дитини;
- під час літніх канікул надати матері право на спільне перебування з дитиною загальною тривалістю два місяці, з яких один місяць безперервно з правом проживання дитини разом з матір`ю протягом цього періоду, з урахуванням бажання дитини, дотримання її розпорядку дня та стану здоров`я дитини;
- під час осінніх канікул надати матері право на спільне перебування з дитиною протягом одного тижня з правом проживання дитини разом з матір`ю протягом цього періоду, з урахуванням бажання дитини, дотриманням її розпорядку дня та стану здоров`я дитини;
- під час весняних канікул надати матері право на спільне перебування з дитиною протягом одного тижня з правом проживання дитини разом із матір`ю протягом цього періоду, з урахуванням бажання дитини, дотриманням її розпорядку дня та стану здоров`я дитини;
- під час зимових канікул надати матері право на спільне перебування з дитиною протягом одного тижня з правом проживання дитини разом із матір`ю протягом цього періоду, з урахуванням бажання дитини, дотриманням її розпорядку дня та стану здоров`я дитини;
- у непарні роки надати матері право проводити з дитиною день її народження з 12.00 до 18.00; у парні роки забезпечити можливість матері особисто привітати дитину у зручний для дитини час, у тому числі шляхом особистої зустрічі або відеозв`язку;
- зобов`язати батька забезпечити своєчасну передачу дитини матері для здійснення зустрічей у визначені періоди, а також утримуватися від створення будь-яких перешкод у їх проведенні;
- зобов`язати батька невідкладно інформувати матір про стан здоров`я дитини, її захворювання, медичні обстеження чи лікування, зміну місця проживання дитини, шкільні заходи та інші важливі обставини;
- усі зустрічі та інші форми спілкування здійснювати з урахуванням віку дитини, її стану здоров`я, психоемоційного стану та її бажання, при цьому батько не має права схиляти дитину до відмови від спілкування з матір`ю, чинити психологічний тиск або створювати штучні перешкоди;
- крім наведених форм спілкування, за бажанням дитини, забезпечити можливість додаткового контакту з матір`ю, у тому числі дистанційного або очного, у зручний для дитини та матері час, без перешкод з боку батька, з урахуванням віку та стану здоров`я дитини.
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкування із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначено способи участі матері ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановивши наступний порядок спілкування матері із донькою:
1.Протягом перших трьох місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили встановити адаптаційний період, у межах якого дистанційне та очне спілкування матері з дитиною здійснюється за участі та під супроводом практичного психолога (відповідну угоду із яким має укласти ОСОБА_1 ), а формами участі матері у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 є:
- дистанційне спілкування матері з дитиною засобами телефонного та відеозв`язку (Viber, WhatsApp, Messenger, Telegram, тощо) тривалістю не більше 30 хвилин не рідше одного разу на тиждень у період з 15.00 до 18.00 або в інший час, узгоджений сторонами, без контролю та втручання з боку батька та за участю практичного психолога;
- очні зустрічі матері з дитиною під час перебування матері в Україні не рідше двічі на тиждень, у погоджений відповідним фахівцем та сторонами час, тривалістю не менше 1 години, у нейтральному місці за участю практичного психолога.
2. Після завершення адаптаційного періоду встановлено наступний порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 :
- безперешкодне дистанційне спілкування матері з дитиною засобами телефонного та відеозв`язку (Viber, WhatsApp, Messenger, Telegram, тощо) на регулярній основі, у зручний для дитини та матері час, узгоджений сторонами, враховуючи бажання дитини;
- під час перебування матері в Україні регулярні зустрічі із дитиною не менше трьох разів на тиждень тривалістю не менше двох годин, у погоджений час, з урахуванням стану здоров`я, розпорядку дня та навчального графіку та потреб дитини;
- під час літніх канікул надати матері право на спільне перебування з дитиною загальною тривалістю один місяць, з яких два тижні безперервно з правом проживання дитини разом з матір`ю протягом цього періоду, з урахуванням бажання дитини, дотримання її розпорядку дня та стану здоров`я дитини;
- у непарні роки надати матері ОСОБА_1 проводити з дитиною день народження з 12 год. до 18 год., у парні роки надати можливість привітати дитину шляхом особистої зустрічі у зручний для дитини час.
В решті вимог зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору та 15000 грн. витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне, задовольнити його позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . На думку апелянта, суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, не дав належної оцінки представленим доказам і не врахував, що з 2022 року мати ОСОБА_10 у жодний спосіб не спілкується з дитиною, не цікавиться і не піклується про неї, не забезпечує медичний догляд і лікування дитини, взагалі відсутня в житті дитини. Вона не приходила в Старосинявський заклад дошкільної освіти №1 «Зернятко», де дитина навчалася, не відвідує і Старосинявську гімназію № 1 (місце навчання дочки) не цікавиться її вихованням і навчанням, не має контакту з вчителями. Ці обставини підтверджуються відповідними довідками навчальних закладів, яким суд не дав належної оцінки.
Не враховано, що всі обов?язки по вихованню дитини виконував лише він як батько - з початку повномасштабної війни він самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_7 .
Також ОСОБА_10 неналежно виконує судове рішення щодо сплати аліментів, зважаючи на її заробітну плату в Німеччині 1900 Євро (96740,97 грн.), при цьому згідно розрахунку державного виконавця розмір аліментів, що підлягає стягненню, становить 3248,25 грн. (1/4 частина середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості).
ОСОБА_1 не довела вчинення ним перешкод їй у спілкуванні з дитиною. Постанови Старосинявського районного суду Хмельницької області у справах №684/365/20 від 20.07.2020 року і №684/596/20 від 19.11.2020 року щодо вчинення ним домашнього насильства є неналежними доказами у спорі щодо визначення способів участі матері у вихованні дитини. Ці рішення судів були прийняті, коли сторони проживали однією сім?єю і спільно виховували дітей. Постанова Старосинявського районного суду у справі №684/147/22 від 15.06.2025 року також є неналежним доказом у цій справі, крім того, відповідно до ст. 39 КУпАП ОСОБА_2 є особою, яка не була піддана адміністративному стягненню.
Надані ОСОБА_10 докази переписки є неналежними, оскільки не зрозуміло, з ким нею велася переписка. Поданий аудіозапис розмови створений 26.11.2024 року, а 28.11.2025 року до нього внесено зміни, тож неможливо визначити дату розмови. При цьому під час записаної розмови ОСОБА_2 повідомив, що не чинить жодних перешкод у спілкуванні з дитиною. 4 фото, датовані січнем-лютим 2022 року, є ще одним доказом того, що будь-яких перешкод ОСОБА_11 у спілкуванні з дитиною він не чинив. Суд помилково взяв до уваги показання свідків іншої сторони, які не були неупередженими.
З початку повномасштабної війни ОСОБА_10 не зверталася з письмовими зверненнями до Старосинявської селищної ради та її органів стосовно перешкоджання їй у вихованні доньки. Таке звернення не надійшло і в липні 2025 року, коли ОСОБА_10 перебувала в Україні.
Запропоновані позивачкою способи участі у вихованні дитини не враховують інтереси малолітньої дитини, час навчання дитини в навчальному закладі, участь у гуртках, час відпочинку тощо. ОСОБА_10 просить, щоб їх спілкування з донькою відбувалося в супроводі практичного психолога або фахівця органу опіки, але не визначено місце спілкування, хто забезпечить участь психолога, хто буде забезпечувати відеозв?язок з дитиною і якими технічними засобами тощо. Мати ОСОБА_10 має сама цікавитися станом здоров?я дитини, а не вимагати про це її повідомляти. Спілкування ОСОБА_1 без присутності батька зашкодить психологічному здоров?ю дитини, яка не пам?ятає матір, що жорстоко поводилася з нею, надавала перевагу у вихованні дітей від першого шлюбу.
При прийнятті рішення комісією з питань захисту прав дитини про недоцільність позбавлення батьківських прав і визначення способів участі у вихованні дитини окремі члени комісії з питань захисту прав дитини були зацікавленими та діяли в інтересах ОСОБА_12 . В порушення ст. 171 СК України на засіданні комісії не була заслухана дитина ОСОБА_7 , про що просили бабуся дитини ОСОБА_9 та представник позивача ОСОБА_13 . Працівники служби у справах дітей, комісії не провели обстеження умов проживання сім?ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_10 з дитиною є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, а тому не мало враховуватися судом як допустимий доказ при прийнятті судового рішення.
Необґрунтовано відмовивши в його позові і задовольнивши позов ОСОБА_10 , суд не врахував інтереси малолітньої дитини ОСОБА_3 та діяв всупереч правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних справах.
Адвокат Крижанівський Д.О. як представник ОСОБА_10 не надав суду документів на підтвердження своїх повноважень для представництва в суді, визначених ч. 4 ст. 62 ЦПК України. Тому суд безпідставно стягнув з нього витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу.
У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім доказам у їх сукупності, дотримався принципу повного та всебічного з`ясування обставин справи, а також обґрунтовано виходив із пріоритету найкращих інтересів дитини, які полягають не в ізоляції дитини від матері, а у відновленні та підтриманні повноцінних сімейних зв`язків з обома батьками.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
ОСОБА_1 та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як необґрунтовану.
Прокурор Скрипнюк А.В. просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, відповідає найкращим інтересам дитини.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Старосинявського районного суду від 02 червня 2022 року у справі №684/83/22.
У цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .
Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 в період з 06.03.2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 є АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою зареєстрована також донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її мати ОСОБА_1 , 1988 р.н. та ОСОБА_14 , 2012 р.н., ОСОБА_15 , 2011 р.н.
Фактично ОСОБА_2 та його донька ОСОБА_3 проживають без реєстрації у його батьків у АДРЕСА_2 .
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми нарахованого доходу від 23.10.2025 року, довідки ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 27.10.2025 року відомості про доходи ОСОБА_2 з січня по серпень 2025 року відсутні, він не отримував виплати з Пенсійного фонду України.
Згідно довідки Старосинявського ЗДО №1 Старосинявської селищної ради № 2023-50/06 від 13.09.2023 року ОСОБА_3 відвідувала даний заклад у 2021 році, за період перебування в дошкільному закладі вихованням та навчанням дитини займалися бабуся ОСОБА_9 та батько ОСОБА_2 , мама ОСОБА_1 за період перебування дитини в садочку не з`являлася, навчанням та вихованням не цікавилася, батьківські збори не відвідувала.
Відповідно до довідок Старосинявської гімназії ім. О. Казмірова №13 від 13.09.2023 року, №20 від 11.08.2025 року ОСОБА_3 навчалася у даному закладі з 01 вересня 2022 року, регулярно відвідувала заняття в школі, завжди охайна та доглянута, бабуся та батько спілкуються із педагогами, цікавляться життям дитини, приводять у школу та забирають, відвідують батьківські збори, мати контакту зі школою не підтримує, з вчителями не спілкується.
За час навчання ОСОБА_4 у Старосинявській гімназії ім. О. Казмірова видані свідоцтва досягнень за 1-2 клас, 3-4 клас.
Згідно психологічної характеристики учениці 2 класу ОСОБА_4 від 26 вересня 2023 року дитина виховується у неповній сім`ї, мати з дитиною не спілкується, проживає за кордоном, вихованням дівчинки замається бабуся, дідусь і батько, які регулярно відвідують батьківські збори, забезпечують всім необхідним. У спілкуванні дитина згадує тільки бабусю і батька, про матір говорити не хотіла, давно маму не бачила, не хоче ніяких контактів із матір`ю, їй добре з батьком.
Судовим наказом Старосинявського районного суду Хмельницької області від 06 грудня 2022 року (справа №684/456/22) стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 грудня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_7 . За даним судовим наказом відкрито виконавче провадження №70605998, заборгованість станом на 27.10.2025 року відсутня.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у березні 2022 року разом із двома дітьми від попереднього шлюбу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виїхала до Німеччини, де отримала дозвіл на проживання у м.Падерборн та дозвіл на працевлаштування та проживає там досі.
Згідно виписних листів Клініки дитячої та підліткової медицини, наданих суду з офіційним перекладом бюро перекладів «Адмірал», її син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебував на стаціонарному лікуванні з 09.02.2023 року до 11.02.2023 року, з 21.03.2024 року, з 16.09.2024 року до 18.09.2024 року, з 30.10.2024 року, з 11.11.2024 року, з 12.11.2025 року до 13.11.2025 року.
Постановами Старосинявського районного суду від 20.07.2020 року у справі №684/365/20, від 19.11.2020 року у справі №684/596/20 ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо дружини, постановою Старосинявського районного суду від 15.06.2022 року у справі №684/147/22 - за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно повідомлення Старосинявського ліцею ім. О.Романенка №283 від 20.11.2025 року ОСОБА_3 навчається у 4А класі вказаного ліцею, мама ОСОБА_1 від вересня двічі виходила на зв`язок з класним керівником, цікавилася поведінкою та адаптацією доньки у новому освітньому закладі, повідомляла про те, що створюються перешкоди у спілкуванні матері із донькою.
Згідно психологічного висновку щодо учениці 4-А класу Старосинявського ліцею ім. О.Романенка ОСОБА_3 , складеного практичним психологом ОСОБА_16 , у дитини спостерігається помірний рівень тривожності, присутні почуття образи та смутку, дитина сприймає сім`ю як неповну, на 1-му місці тато, 2-дядько, 3-себе, 4-дідусь та 5- бабуся, яка є для дитини найбільш значущою фігурою у сім`ї, відсутність мами вказує на конфліктні ситуації із нею, почуття образи, втрата матері, навіть якщо вона фізично жива, але не присутня у житті дитини створює емоційну порожнечу та відчуття неповноцінної сім`ї, в ході бесід з дитиною ОСОБА_17 відмовляється говорити про маму, на очах сльози «мама мене покинула». Результати даних обстежень показують потребу в емоційній безпеці та любові. Рекомендовано продовжити психологічний супровід для більш глибокого вивчення внутрішнього світу дитини та ефективної допомоги у відновленні сімейних зв`язків.
Відповідно до психологічної характеристики учениці 4-А класу Старосинявського ліцею ім. О.Романенка ОСОБА_3 , наданої практичним психологом ОСОБА_18 та керівником закладу освіти ОСОБА_19 , дитина навчається у даному закладі з 1 вересня 2025 року, проживає з дідусем, бабусею та батьком, мати проживає за кордоном понад три роки, ОСОБА_7 практично не пам`ятає матір, при згадці про неї на очах з`являються сльози. ОСОБА_7 соціально активна, адекватна віку, має позитивні взаємини з дорослими та однолітками. ОСОБА_20 чутливість щодо матері потребує розуміння та підтримки з боку сім`ї та педагогів. Психологічний стан дитини стабільний, але емоційний стан потребує уваги та додаткової підтримки.
Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Старосинявської селищної ради №10/2025 від 18.12.2025 року, визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рекомендовано встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : протягом перших трьох місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили встановити адаптаційний період, у межах якого дистанційне та очне спілкування матері з дитиною здійснюється за участі та під супроводом практичного психолога (відповідну угоду із яким має укласти ОСОБА_1 ), а формами участі матері у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 є:
-дистанційне спілкування матері з дитиною засобами телефонного та відеозв`язку (Viber, WhatsApp, Messenger, Telegram, тощо) тривалістю не більше 30 хвилин не рідше одного разу на тиждень у період з 15.00 до 18.00 або в інший час, узгоджений сторонами, без контролю та втручання з боку батька та за участю практичного психолога;
-очні зустрічі матері з дитиною під час перебування матері в Україні не рідше двічі на тиждень, у погоджений відповідним фахівцем та сторонами час, тривалістю не менше 1 години, у нейтральному місці за участю психолога.
Після завершення адаптаційного періоду формами участі матері у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 є:
-забезпечити безперешкодне дистанційне спілкування матері з дитиною засобами телефонного та відеозв`язку (Viber, WhatsApp, Messenger, Telegram, тощо) на регулярній основі, у зручний для дитини та матері час, узгоджений сторонами, враховуючи бажання дитини;
-під час кожного приїзду матері в Україну, незалежно від тривалості, надати їй право на регулярні зустрічі із дитиною не менше трьох разів на тиждень тривалістю не менше двох годин, у погоджений час, з урахуванням стану здоров`я, розпорядку дня та навчального графіку та бажання дитини;
-під час літніх канікул надати матері право на спільне перебування з дитиною загальною тривалістю один місяць, з яких два тижні безперервно з правом проживання дитини разом з матір`ю протягом цього періоду, з урахуванням бажання дитини, дотримання її розпорядку дня та стану здоров`я дитини.
Відповідно до наданого суду представником ОСОБА_2 психологічного висновку психолога ОСОБА_21 від 22.12.2025 року дитина ОСОБА_3 знаходиться в ситуації постійного страху, через це в неї з`явились ознаки психологічного неблагополуччя і помірний депресивний стан. Дівчинка потребує стабільних і передбачуваних умов життя і вона має спілкуватись з приємними їй людьми. Якщо не забрати джерело стресу і не проводити психокорекцію, це може призвести до деформації особистості і розвитку тривожно-депресивного характеру.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами ухилення матері ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_7 та наявності підстав для позбавлення її батьківських прав, як і не доведено факту і самостійного утримання батьком дитини, оскільки матір`ю сплачуються аліменти на утримання доньки. Сам факт проживання матері окремо не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки це не перешкоджає матері спілкуватися та брати участь у вихованні дитини.
Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що батько чинить перешкоди матері у спілкуванні з дитиною. Між сторонами існує спір щодо участі матері у вихованні дитини, при цьому судом не встановлено жодних обставин, які б унеможливлювали спілкування матері з дочкою, чи обставин, які б свідчили, що таке спілкування перешкоджає нормальному розвитку дитини чи суперечить її інтересам. Тому судом визначено відповідні способи участі матері у вихованні дитини з врахуванням перебування матері за кордоном та необхідності налагодження психоемоційного зв`язку матері та дитини.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.
Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
За частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Так, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
За змістом пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
За змістом статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі доправ дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції дав належну оцінку допустимості, достовірності кожного з поданих сторонами доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, і правильно констатував, що при розгляді даної справи не встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.
Суд обґрунтовано констатував, що складнощі у спілкуванні матері з донькою зумовлені перебуванням ОСОБА_1 з іншими дітьми за межами України через воєнний стан з 2022 року, конфліктною ситуацією сторін у зв`язку з забороною батьком виїзду доньки ОСОБА_7 разом з матір`ю закордон в березні 2022 року і фактично вчиненням їй перешкод у спілкуванні з донькою з того часу.
Так, факт вчинення перешкод матері у спілкуванні з дитиною підтверджується повідомленням начальника служби у справах дітей Старосинявської селищної ради № 326 від 17.11.2025 року щодо неодноразових звернень ОСОБА_22 до служби у справах дітей (усне звернення, спілкування у телефонному режимі та через меседжери) з приводу вчинення їй перешкод колишнім чоловіком ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , а також вчинення таких перешкод бабою дитини, на початку повномасштабного вторгнення рф (березень 2022) з питання вчинення перешкод у евакуації дочки за кордон з матір`ю; у 2023 році через месенджер Telegram щодо вчинення перешкод батьком ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_9 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_7 ; у липні 2025 року особисто щодо перешкод у побаченні з дитиною (а.с.120, том 1).
Згідно наданих ОСОБА_1 скриншотів переписок у месенджері Telegram із начальником служби у справах дітей ОСОБА_23 (серпень - грудень 2023 року), що останній підтвердив у судовому засіданні, ОСОБА_1 зверталася до нього з приводу вчинення їй перешкод батьком дитини та бабою ОСОБА_9 у спілкуванні із донькою ОСОБА_7 , оскільки її заблоковують у всіх контактах, просила надати контакти вчительки ОСОБА_7 та шкільного психолога, щоб дізнатись інформацію про дитину (а.с.121-128, том 1).
Наданий ОСОБА_1 аудіозапис телефонної розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджує прохання ОСОБА_1 поспілкуватися із донькою ОСОБА_7 , на що батько повідомив, що дитина виховується його матір`ю (бабусею), а вона (мати) - для дитини померла (а.с.133, том 1). За змістом апеляційної скарги апелянт визнає, що ця розмова була саме з ним.
Зміст скриншотів листування ОСОБА_1 з ОСОБА_24 від 08.04.2022 року також свідчить про перешкоджання ним спілкуванню матері з дитиною по телефону (а.с.37-40, том 2).
Суд першої інстанції дав належну оцінку цим доказам разом з повідомленням органу ГУНП в Хмельницькій області про звернення ОСОБА_1 щодо перешкоджання ОСОБА_2 у побаченні з донькою ОСОБА_7 , а також показанням свідків і правильно встановив вчинення перешкод ОСОБА_2 матері у спілкуванні з дитиною.
При цьому вказані докази свідчать, що ОСОБА_1 вживала можливі заходи щодо відновлення спілкування з донькою та участі в її житті, що підтверджено також листом керівника Старосинявського ліцею ім. О.Романенка №289 від 27.11.2025 року. Зміст цих доказів свідчить про те, що вона не втратила інтерес та бажання брати участь у вихованні дитини, зацікавлена у подальшому збереженні зв`язку з донькою та відновленні психоемоційного контакту з нею.
Твердження апелянта про неналежну сплату аліментів ОСОБА_1 на утримання доньки є безпідставним, зважаючи на те, що фактичну суму щомісячних аліментів та заборгованість по аліментах визначає державний виконавець, що здійснює відповідне виконавче провадження. У справі відсутні дані щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів.
Суд першої інстанції також правомірно взяв до уваги висновок виконавчого комітету Старосинявської селищної ради як органу опіки та піклування (рішення №10/2025 від 18.12.2025 року), яким визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 і рекомендовано порядок участі Гук ОСОБА_25 у спілкуванні та вихованні дочки як достатньо обґрунтований, прийнятий з урахуванням усіх обставин справи і такий, що відповідає інтересам дитини.
Посилання апелянта на небезсторонність членів комісії з питань захисту прав дитини та служби в справах дітей не ґрунтуються на доказах. Працівники цих органів дійсно не обстежували умови проживання сім?ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки встановили, що в цьому будинку ніхто не проживає.
В свою чергу думка дитини по суті цього спору була з`ясована судом першої інстанції відповідно до ст. 171 СК України.
У справі відсутні докази, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_7 , свідомо не спілкується з дитиною чи не зацікавлена у подальшому збереженні родинного зв`язку. Тож суд обґрунтовано вказав про відсутність визначених законом підстав для позбавлення її батьківських прав, а також для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.
При цьому на час вирішення спору ОСОБА_2 мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відтак апелянт фактично не займається вихованням доньки, а дитину виховує та доглядає його мати ОСОБА_9 .
Встановлені судом способи участі матері у вихованні дитини цілком враховують обставини цієї справи (проживання матері в іншій країні, глибокий конфлікт між сторонами, психоемоційний стан дитини, необхідність психологічної підтримки з метою відновлення її контакту з матір`ю) і цілком відповідають інтересам малолітньої дитини.
Твердження апелянта, що спілкування ОСОБА_1 з донькою без присутності батька зашкодить психологічному здоров?ю дитини, не ґрунтується на доказах, як і твердження про жорстоке поводження матері з дитиною.
Апелянт не в повній мірі усвідомлює, що найкращі інтереси дитини полягають саме у відновленні спілкування з матір`ю, налагодженні психоемоційного зв`язку між ними, і його обов`язок як батька полягає у повному сприянні цьому.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно вказав, що правничу допомогу у цій справі їй надавав адвокат Крижанівський Д.О., повноваження якого підтверджено ордером ВХ №1110851 від 13.11.2025 року, виданим АО «Ватрас та партнери».
Такий висновок суду цілком відповідає нормі ч.4 ст. 62 ЦПК України щодо документів, які підтверджують повноваження адвоката.
Враховуючи, що зустрічний позов задоволено частково, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заявлені витрати на правничу допомогу частково, в сумі 15000 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.
Судді Л.М. Грох
А.М. Костенко
О.І. Ярмолюк