УХВАЛА
02 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/588/24 (908/906/26)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2026 (колегія суддів у складі: Соп`яненко О.Ю. - головуючий, Дармін М.О., Верхогляд Т.А.)
у справі №908/588/24 (908/906/26)
за заявою Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
про забезпечення позову до подачі позовної заяви Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ледокол» ; 2) Акціонерного товариства «МетаБанк»; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП»
про визнання правовідносин припиненими та визнання протиправним і скасування рішення
в межах справи № 908/588/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ледокол»,
ВСТАНОВИВ:
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 15.09.2026 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2026 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026. Також скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи у касаційному порядку.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 встановлений у розмірі 3328,00 грн.
Частиною третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подана до Верховного Суду у електронній формі через систему Електронний Суд.
Враховуючи викладене, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 2662,40 грн (3328,00 х 0,8), однак до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, проте подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтовано тим, що Міністерство юстиції України є органом державної влади з обмеженим фінансуванням, розрахунково - касове обслуговування якого відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Зважаючи на майновий стан скаржника та обмеженість у фінансуванні, внаслідок впровадження воєнного стану, скаржник наразі об`єктивно позбавлений можливості сплатити судовий збір.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Наведеними положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено умови, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України як державний орган до визначених цією нормою категорій осіб не належить, а предмет спору у цій справі не відповідає передбаченим цією статтею умовам для відстрочення сплати судового збору.
Наведеними положеннями пунктів 1- 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено умови, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до категорій осіб, визначених пунктами 1 і 2 цієї частини, не належить, а предмет позову, на забезпечення якого постановлено ухвалу від 14.04.2026, не належить до категорій, передбачених пунктом 3 цієї частини.
Положення пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» у цьому випадку також не підлягають застосуванню, оскільки клопотання про відстрочення сплати судового збору заявлено Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України як особою, яка подала касаційну скаргу, а не арбітражним керуючим або боржником щодо заявника (позивача), який перебуває у передбаченій цією нормою судовій процедурі.
Посилання скаржника на обмеженість бюджетного фінансування та необхідність здійснення видатків через органи Державної казначейської служби України не є самостійними підставами для відстрочення сплати судового збору. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснювати розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Особливості фінансування державного органу не можуть бути підставою для надання йому процесуальних переваг порівняно з іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
З огляду на викладене, оскільки наведені Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обставини не становлять передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для відстрочення сплати судового збору, у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Вимогами частини другої статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 2662,40 грн.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2026 у справі №908/588/24 (908/906/26) у сумі 2662,40 грн.
2. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2026 у справі №908/588/24 (908/906/26) залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков