УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2924/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 (колегія суддів: Соп`яненко О. Ю. - головуючий, Мартинюк С. В., Джепа Ю. А.)
за позовом Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області
до Селянського (фермерського) господарства ?Агро Трейд?,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 2) Товариство з обмеженою відповідальністю ?Інтер?,
про стягнення несплаченої орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вичинити дії,
за участю: відповідача Корсік Я. І. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області звернулася до господарського суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства (далі - СФГ) "Агро Трейд" про:
- стягнення з СФГ "Агро Трейд" 44 814,96 грн несплаченої орендної плати;
- розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та СФГ "Агро Трейд" (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 14.12.2018);
- зобов`язання СФГ "Агро Трейд" повернути земельну ділянку Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані систематичним порушенням умов договору оренди землі в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 (суддя Педорич С. І.) позов задоволено.
2.2 Суд мотивував рішення тим, що матеріалами справи підтверджується факт як і заборгованості так і систематичної недоплати орендної плати, що як неналежне виконання зобов`язання призвело до істотного порушення умов договору.
2.3 Це рішення оскаржене в апеляційному порядку в частині розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.
2.4 Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 рішення в оскарженій частині скасовано, а у позові про розірвання договору - відмовлено з мотивів того, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання. Однак суд першої інстанції формально заначив про істотне порушення, натомість з урахуванням статті 3 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України суд апеляційної інстанцій таких обставин не встановив.
2.5 Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 відмовлено позивачу у покладенні на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу з мотивів відмови у позові.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить наведені судові рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Покласти на відповідача заявлені судові витрати.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суд:
- не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 (Велика Палата) щодо істотності порушення договору, від 22.01.2025 у справі № 914/72/23 щодо детального з`ясування питання систематичної несплати орендної плати, від 16.04.2024 у справі № 924/617/22, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 щодо того, що підставою для розірвання договору є сплата орендної плати не у повному обсязі, від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (на відповідача покладено процесуальний обов`язок спростувати розмір заборгованості, заявлений позивачем), від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19 (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню), від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 16.04.2024 у справі № 924/617/22, від 30.04.2024 у справі № 903/775/23, від 22.01.2025 у справі № 914/72/23, від 20.06.2019 у справі № 383/708/16 (факт погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позову про розірвання договору оренди) (пункт 1);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 651 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 105, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.11.2018 № 552, статтями 271, 286 Податкового кодексу України щодо:
1) які чинники (показники) при виконанні договору оренди землі є основними для висновку щодо істотності порушення договору оренди землі та наявності підстав для його розірвання;
2) які є інші чинники (показники) при виконанні договору оренди, що свідчать про істотність порушення договору оренди землі та наявність підстав для його розірвання;
3) чи є відсоток сплати / відсоток несплати орендної плати основним чинником (показником) для висновку щодо істотності порушення договору оренди землі та наявності підстав для його розірвання;
4) чи є тривалість періоду неповної сплати орендної плати основним чинником (показником) для висновку щодо істотності порушення договору оренди землі та наявності підстав для його розірвання;
5) чи є систематичність неповної сплати орендної плати основним чинником (показником) для висновку щодо істотності порушення договору оренди землі та наявності підстав для його розірвання;
6) чи є сплата орендної плати у розмірі 73,24% (3/4) від належного (дійсного) розміру орендної плати з урахуванням загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення протягом 2019-2025 років істотним порушенням договору оренди землі протягом тривалого строку;
7) чи є несплата орендної плати у розмірі 26,4% від належного (дійсного) розміру орендної плати підставою для розірвання договору оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) на підставі частини другої статті 651 ЦК України;
8) чи впливає відсутність пропозиції орендодавця/орендаря укласти додаткову угоду у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі на обов`язки орендаря сплачувати орендну плату з урахуванням зміненої нормативної грошової оцінки у належному розмірі та строки;
9) чи зобов`язані органи місцевого самоврядування (орендодавці земельної ділянки) повідомляти орендарів про зміну нормативної грошової оцінки внаслідок проведення державою на підставі рішення Уряду та затвердження наказом центрального органу виконавчої влади в галузі аграрної політики загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, проведеної у 2018 році, яка набула чинності з 01.01.2019 та є обов`язковою для застосування;
10) чи потрібно після зміни правової позиції Верховного Суду щодо ефективного способу захисту прав орендодавця враховувати попередню (змінену) правову позицію Верховного Суду під час оцінки судом правовідносин між сторонами за договором оренди землі на предмет істотності, систематичності, тривалості порушення орендарем умов договору оренди (пункт 3);
- не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4, а саме пункт 1 частини 1 статті 310 ГПК України).
3.3 Крім того, скаржник за текстом касаційної скарги просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Щодо додаткової постанови - скаржник без окремих доводів просить її скасувати у випадку задоволення касаційної скарги.
3.4 У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення та зазначив, зокрема, що суд апеляційної інстанції відповідно до вимог частини 4 статті 236 ГПК України врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (щодо належного способу захисту орендодавця у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки), від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 (щодо застосування частини 2 статті 651 ЦК України), а підстави для формування висновків у цій справі відсутні. Інші наведені скаржником справи не є подібними до цієї, що розглядається.
3.5 Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області та треті особи не повідомляли суд касаційної інстанції будь-яким способом про неможливість забезпечення явки своїх представників у судове засідання, а їх неявка не перешкоджає розгляду касаційної скарги з урахуванням того, що відповідно до положень частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно із положеннями частини 1 статті 118 цього Кодексу відповідач втратив право на подачу доповнень до касаційної скарги, а треті особи, з урахуванням положень статті 295 ГПК України, втратили право на подачу відзивів на касаційну скаргу.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 23.11.2018 між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та СФГ "Агро Трейд" укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1792, площею 22 га, із земель колишнього КСП "Колос" (невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - сіножаті), розташованої на території Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, строком на 28 років.
4.2 Право оренди зареєстровано за СФГ "Агро Трейд" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 29196332).
4.3 23.11.2018 між Запорізькою РДА та СФГ "Агро Трейд" підписаний акт прийому-передачі об`єкту (земельної ділянки), к.н. [номер приховано]:01:003:1792.
4.4 14.12.2018 між Запорізькою РДА та СФГ "Агро Трейд" укладена додаткова угода до Договору від 23.11.2018, якою строк дії договору було збільшено до 49 років.
4.5 До 01.01.2019 орендодавцями нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок виступали сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації - Наталівська сільська рада та Запорізька РДА для земельної ділянки. Після 01.01.2019 орендодавцями нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок є виключно сільські, селищні, міські ради. З 11.11.2020 Степненська сільська рада є правонаступником Наталівської сільської ради та орендодавцем земельної ділянки з к.н. [номер приховано]:01:003:1792.
4.6 Згідно з пунктами 4.1 - 4.4. Договору від 23.11.2018 за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю оренду плату у грошовій безготівковій формі.
4.7 Річний розмір орендної плати становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 22 га за кадастровим номером [номер приховано]:01:003:1792 складає 10 052,30 грн (десять тисяч п`ятдесят дві гривні 30 копійок).
4.8 Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
4.9 Виплата орендної плати проводиться за перший рік - у п`ятиденний строк після підписання договору оренди, його державної реєстрації та подачі до податкового органу; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України на рахунок Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця в рівних частинах від загальної суми на рахунок: 33213812008135, одержувач: УК у Запоріз.р-ні/Наталівська/18010600, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38025393 код платежу 18010600".
4.10 Згідно з Витягом від 19.06.2024 № НВ-9941852732024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році становить: 185 424,93 грн.
4.11 Відповідно до Витягу № НВ-9977854262025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2025 НГО земельної ділянки складає 207 654,75 грн.
4.12 Відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.08.2025 № 7509/5/08-01-04-07-07 у спірному періоді відповідач нараховував в податкових деклараціях та сплачував орендну плату за земельну ділянку в наступних розмірах:
У 2025 році - 18 832,77 грн; у 2024 році - 10 564,97 грн; у 2023 році - 10 052,31 грн; у 2022 році - 1675,39 грн; у 2021 році - 10 052,31 грн; у 2020 році - 10 052,31 грн; у 2019 році - 10 052,31 грн.
4.13 Степненською сільською радою складено розрахунок несплаченої суми орендної плати за нормативною грошовою оцінкою, визначеною відповідно до витягу № НВ-9977854262025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.09.2025, за договором оренди землі 23.11.2018 СФГ "Агро Трейд" за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:003:1792, площею 22 га, відповідно до якого несплачена орендна плата становить:
У 2025 році (станом на 01.09.2025) - 5210,75 грн; у 2024 році - 7977,52 грн; у 2023 році - 7590,41 грн; у 2022 році - 1265,06 грн; у 2021 році - 7590,41 грн; у 2020 році - 7590,41 грн; у 2019 році - 7590,41 грн (всього на суму 44 814,96 грн).
4.14 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.15 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито, зокрема, за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 виснувала наступне.
"176. Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини 2 статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.
177. Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини 2 статті 651 ЦК України немає потреби.
178. У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України, а загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України.
179. Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
180. У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.
181. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини 2 статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати)."
4.17 Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин частину 2 статті 651 ЦК України, виходив з того, що позивач не довів істотного порушення відповідачем договору. При цьому суд апеляційної інстанції спростував висновки суду першої інстанції про те, що часткова несплата орендної плати з урахуванням процентного співвідношення свідчить про істотність порушення договору і можливість застосування до спірних правовідносин пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України.
4.18 Суд апеляційної інстанції, зокрема, врахував обставини справи, поведінку сторін та умови договору, а саме:
1) за останньою актуальною позицією Великої Палати Верховного Суду у сторін відсутній обов`язок вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки. Зі зміною НГО, автоматично змінився й розмір орендної плати попри те, що сторони не уклали додаткову угоду до договору;
2) відповідач не заперечував обставину про те, що протягом 2019-2025 років він сплачував орендну плату у меншому розмірі;
3) позивач не довів, що відповідач не сплачував орендну плату повністю протягом декількох періодів (систематичність несплати). Тобто відповідач не допускав повної несплати орендних платежів, а лише вносив орендну плату не у повному розмірі, а тому до правовідносин сторін не підлягає застосуванню норма пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України;
4) позивач не звертався до відповідача з повідомленням про наявність у нього заборгованості та з вимогою її погасити, що спростовує його твердження про те, що для нього несплата орендної плати у повному розмірі сприймається як істотне порушення договору;
5) позивач не довів, що відповідач свідомо припускався порушення договору оренди землі;
6) договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України.
4.19 Отже, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду у цій категорії справ і підстави для формування нового правового висновку Верховного Суду на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України відсутні.
4.20 При цьому скаржник не довів, що відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, є помилковими, неефективними чи застосований у рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Тому відсутні правові підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як про це просить скаржник. Такого ж висновку дійшов також Верховний Суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 908/2922/25 та Верховний Суду в ухвалі від 23.09.2026 у справі № 908/2926/25.
4.21 Враховуючи вищевикладене, зазначене є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.22 Крім того, касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито, зокрема, за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.23 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.24 Проаналізувавши посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у наведених ним у касаційній скарзі постановах, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки судові рішення у вказаних справах хоча й ухвалені за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, встановлених судами, з урахуванням інших поданих сторонами доказів, у залежності від оцінки яких вони і були ухвалені.
4.25 Так, метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 908/2609/20, від 15.09.2021 у справі № 10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі № 908/1671/16.
4.26 Отже, колегія суддів зазначає, що визначена скаржником підстава касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
4.27 Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.28 При цьому оскільки за положенням пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є недослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, а визначені скаржником підстави касаційного оскарження за виключними випадками касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, визнано необґрунтованими, відсутні правові підстави для перегляду та скасування, а відповідно і для оскарження судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження як недослідження судом зібраних у справі доказів.
4.29 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункти 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України).
4.30 Також, за вказаних обставин, відсутні правові підстави для касаційного перегляду додаткової постанови.
4.31 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження належить закрити на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.32 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 240, 296 ГПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження у справі № 908/2924/25 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов