УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 440/16297/25
адміністративне провадження № К/990/42114/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Військової академії (м.Одеса) на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №440/16297/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової академії (м.Одеса), у яякому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 8 параграфу 7 наказу начальника Військової академії (по особовому складу) від 07 жовтня 2025 року №95-РС;
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу начальника Військової академії (по строковій частині) від 07 жовтня 2025 року №292;
- поновити ОСОБА_1 на військовій службі (навчанні) на перший навчальний курс Військової академії (м. Одеса) з 07 жовтня 2025 року;
- стягнути з Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 8 параграфу 7 наказу начальника Військової академії (по особовому складу) від 07 жовтня 2025 року №95-РС.
Визнано протиправним та скасовано пункт 6 наказу начальника Військової академії (по строковій частині) від 07 жовтня 2025 року №292.
Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі (навчанні) на перший навчальний курс Військової академії (м. Одеса) з 07 жовтня 2025 року.
Стягнуто з Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2025 року по 28 квітня 2026 року у розмірі 71229,02 грн ( сімдесят одну тисячу двісті двадцять дев`ять гривень 02 копійки).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень).
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення. Прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової академії м. Одеса на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
11 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової академії (м.Одеса) на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №440/16297/25. Заявник просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Військової академії м. Одеса на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що підставою касаційного оскарження судового рішення відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що апеляційним судом при вирішенні питання про розмір витрат на професійну допомогу застосованого положення статей 134 та 139 КАС України без врахування висновків Верховного Суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 25 квітня 2025 року у справі №260/8523/23, від 29 серпня 2024 року у справі №560/10132/21, від 02 грудня 2024 року у справі №520/24417/23.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відповідачем лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов), а також незгода скаржника з наданою судом апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Також Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Військової академії (м.Одеса) на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №440/16297/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак