ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/563/26 Справа № 202/9335/24 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши у м. Дніпро в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу №202/9335/24 за позовом Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою про визнання недійсними пунктів кредитного договору №22032000470188 від 29.12.2020 року в частині сплати позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, вартості всіх супутніх послуг процентну ставку за користування кредитом на прострочену заборгованість у розмірі 56,0%, платежів за розрахунково-касове обслуговування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року, в якій представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подана заява про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Маринін О.В., -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 суми прострочених комісій в сумі 35 983,26 грн. та судових витрат скасовано. У задоволені позову в частині стягнення прострочених комісій відмовлено. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року в частині загальної суми стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» - змінено, зменшено суму стягнення зі 175 928,43 грн. до 139 945,17 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій у сумі 1150,64 грн.
17 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Іваненкова Н.М. звернулась із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі, які складаються з витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 66 500 грн.
Вважає подання цієї заяви після ухвалення постанови апеляційного суду є належним процесуальним способом реалізації права позивача на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Від представника позивача АТ «Банк кредит Дніпро» - адвоката Гайдо О.В. надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з АТ «Банк кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору по справі.
В обґрунтування заперечень зазначає, що заявлені стороною відповідача розміри витрат на правничу допомогу сторона позивача вважає необґрунтованими та непропорційними.
Зауважує, що з моменту вступу в справу №202/9335/24 в суді першої інстанції, представник відповідача (зустрічного відповідача) по тексту заяв по провадженню (відзив на позов, апеляційна скарга) вказувала на орієнтовні витрати на правничу допомогу, які можуть бути понесені ОСОБА_1 . Натомість, в прохальних частинах цих заяв вимога стягнення з Банку таких витрат стороною відповідача не вказувалась. Не зазначалось жодних конкретно визначених сум, які потенційно могли бути стягнуті з позивача за результатами вирішення справи в суді.
Вказує, що сторона відповідача не скористалась правом подачі до суду разом з відзивом на позов та апеляційною скаргою відповідного клопотання про відшкодування судових витрат. Отже, заявлені в заяві на ухвалення додаткового рішення витрати на правову допомогу не мають братись до уваги.
Наголошує, що заява на ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтувань, за які саме послуги з правничої допомоги був розрахований вказаний надлишок. Отже, сума стягнення не визначена у належний спосіб.
Крім того, є суперечливими розміри сум судових витрат відповідача. В апеляційній скарзі вказується, що за її написання та подачу до суду ОСОБА_1 поніс витрати у сумі 15 000 грн. Така сама сума заявляється відповідачем як витрачена і на підготовку відзиву в суді першої інстанції. Витрати на написання зустрічної позовної заяви, були оцінені стороною відповідача у 5000 грн. При цьому, тексти як апеляційної скарги, так і відзиву із зустрічним позовом - практично тотожні один одному, та зводяться до цитування двох законодавчих актів, кредитного договору та вибраних уривків Постанов Верховного Суду, які є у вільному доступі на відповідних веб-порталах.
Вважає, що справа №202/9335/24 за своєю суттю не відносилась до категорії складних, вимога стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 66 500 грн. є непропорційно завищеною. Така сума судових витрат є значною, і становить 48 % від присудженої Дніпровським апеляційним судом суми до стягнення з відповідача. Вказані витрати на правничу допомогу, які поніс відповідач, не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, та задоволених вимог Банку, їх сума не відповідає наданим адвокатом обсягам послуг.
Вказує, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року по справі №202/9335/26 вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 були задоволені частково. З огляду на наведене у статті 141 ЦПК, в такому випадку стягненню підлягає сума менша за сплачену при поданні апеляційної скарги, оскільки вимоги не були задоволені в повному обсязі.
У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 66 500 грн повністю, або значно зменшити заявлену суму.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В питанні критеріїв співмірності витрат, слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.
Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У справі, що переглядається, встановлено, що інтереси відповідача у справі № 202/9335/24 представлялися адвокатом Іваненковою Н.М. на підставі Договору про надання правової допомоги №25 від 27 грудня 2024 року. Повноваження адвоката підтверджуються ордером, який міститься в матеріалах справи. Відповідно до умов зазначеного договору правнича допомога надавалася комплексно щодо ведення справи в цілому та включала: надання усних і письмових правових консультацій; аналіз доказів та матеріалів справи; формування правової позиції; підготовку та подання процесуальних документів; підготовку та подання апеляційної скарги; представництво інтересів клієнта в судах; участь у судових засіданнях; вчинення інших необхідних процесуальних та юридичних дій, спрямованих на захист прав та інтересів клієнта.
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №25 від 27 грудня 2024 року Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська по справі №202/9335/24, а саме: ознайомлення із матеріалами справи в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідних для виконання даного договору.
07 лютого 2025 року між адвокатом Іваненковою Н.М. та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги № 25 від 27 грудня 2024 року, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1.1. договору про надання правової допомоги та викласти вказаний пункт в наступній редакції: «1.1. Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська по справі №202/9335/24, а саме:- ознайомлення із матеріалами справи в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська,- - підготування та подання відзиву на позовну заяву, підготування та подання зустрічної позовної заяви, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідних для виконання даного договору». Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. договору про надання правової допомоги №25 та викласти вказаний пункт в наступній редакції: «3.1. Розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги за даним Договором складає:- 3000 грн. за ознайомлення із матеріалами справи та сплачується в день підписання договору,- 15 000 грн. за підготовку та подання відзиву на позовну заяву та сплачується наступним чином: - 7000 грн. сплачуються в день підписання додаткової угоди №1,- 3000 грн. сплачуються до 24 лютого 2025 року включно,- 5000 грн. сплачуються до 15 березня 2025 року включно.- 5000 грн. за складання і подання зустрічної позовної заяви та сплачується до 31 березня 2025 року включно, 1900 грн. за вихід в кожне судове засідання не залежно від того чи відбулось судове засідання чи ні.
26 грудня 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги № 25 від 27 грудня 2024 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 4.1. договору про надання правової допомоги №25 та викласти вказаний пункт в наступній редакції: «Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами i діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, але не довше ніж до 27 грудня 2026 року, а у частині виконання зобов`язань Клієнта по оплаті Гонорару до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань».
13 лютого 2026 року між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги № 25, відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1. договору про надання правової допомоги №25 наступним: «Також, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту щодо складання та подання апеляційної скарги на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року по справі №202/9335/24, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідних для виконання даного договору». Сторони дійшли згоди доповнити п. 3.1. договору про надання правової допомоги №25 та викласти вказаний пункт в наступній редакції: «Гонорар Адвоката за складання та подання апеляційної скарги на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 02 лютого 2026 року по справі №202/9335/24 складає 15 000 грн. Гонорар адвоката за вихід в судове засідання суду апеляційної інстанції складає 1900 грн. та сплачується в день такого судового засідання».
В суді першої інстанції справа була призначено до розгляду на 13 серпня 2025 року; 16 вересня 2025 року; 20 жовтня 2025 року справу було знято з розгляду, через зайнятість судді в розгляді кримінальної справи, але оплата за вихід до судового засідання проводиться; 19 листопада 2025 року; 22 січня 2026 року. В суді апеляційної інстанції справі була призначена на 12 серпня 2026 року та закінчено розгляд справи постановленням постанови.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено: Ордер серії АЕ № 1346326 від 27 грудня 2024 року та серії АЕ №1288152 від 17 березня 2025 року; договір про надання правової допомоги №25 від 27 грудня 2024 року; додаткову угоду №1 від 07 лютого 2025 року до договору про надання правової допомоги № 25 від 27 грудня 2024 року; додаткову угоду № 2 від 26 грудня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 25 від 27 грудня 2024 року; додаткову угоду № 3 від 13 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги № 25 від 27 грудня 2024 року; квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 27 грудня 2024 року на суму 3000грн., від 31 березня 2025 року на суму 20 000 грн., від 19 листопада 2025 року на суму 1900 грн., від 22 січня 2026 року на суму 1900грн., від 16 вересня 2025 року на суму 1900 грн., від 20 жовтня 2025 року на суму 1900 грн., від 07 квітня 2025 року на суму 15 000 грн., від 13 серпня 2025 року на суму 1900 грн.
Як було зазначено вище, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1,2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіляючи витрати, які очікує понести позивач на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції було відмовлено, з чим погодилась колегія суддів, то судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом і не підлягають відшкодуванню у розумінні вимог ст. 141 ЦПК України.
Щодо розподілу витрат за первісним позовом апеляційний суд зазначає наступне.
Колегія суддів враховує, що адвокат підготувала два процесуальні документи - відзив на позовну заяву та апеляційну скаргу, яка була задоволена частково апеляційним судом.
Крім того, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції фактично дублює відзив на первісний позов.
Враховуючи, що вимоги відповідача за первісним позовом фактично задоволено на 21%, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 13 965 грн (66 500 грн*21%).
Щодо вимог заяви про вирішення питання щодо стягнення судового збору з позивача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У ч.10 ст.141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки вимоги позивача за первісним позовом задоволено на 79%, а відповідно, з урахуванням задоволеної частини апеляційна скарги, вимоги відповідача за первісним позовом фактично задоволено на 21%, то з урахуванням ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» було стягнено судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій у сумі 1150,64 грн.
Отже, доводи заяви про ухвалення додаткового рішення в цій частині є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іваненкової Н.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та відшкодувати витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 13 965,00 грн. за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанції. У іншій частині вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Іваненкової Наталії Миколаївни, про ухвалення додаткового рішення по справі № 202/9335/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 13 965 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень.
У іншій частині вимог - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: