Справа № 351/376/13-ц
Провадження № 22-з/4808/101/26
Головуючий у 1 інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
У Х В А Л А
01 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.,
суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Фодчук Оксани Василівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Белелуйської сільської ради про визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суд Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року,
у с т а н о в и в:
19 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Белелуйської сільської ради про визнання права власності на майно.
Снятинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 27 березня 2013 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суд Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року.
11 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фодчук О.В. подала заяву про забезпечення позову. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником сертифіката про право на майновий пай члена КСП «Зелена Діброва», а спірне майно було майном пайового фонду колишнього КСП «Зелена Діброва». Таким чином, спірні об`єкти нерухомого майна є безпосереднім предметом спору. Внаслідок прийняття оскарженого рішення сталося фактичне вибуття цього майна із режиму спільної часткової власності співвласників пайового фонду та виникнення зареєстрованого права приватної власності за ОСОБА_2 .. Відтак вона стала особою, за якою зареєстровано право власності, тому формально має можливість розпоряджатися цим майном, у тому числі відчужувати його, передавати в іпотеку, оренду, інше користування, здійснювати його реконструкцію, поділ, об`єднання або інші юридичні та фактичні дії. У разі вчинення таких дій до завершення апеляційного перегляду може виникнути ситуація, за якої для ефективного поновлення прав апелянта, у випадку задоволення апеляційної скарги, буде необхідним оспорювання додаткових правочинів, реєстраційних дій або прав третіх осіб. Тобто невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективний захист порушених майнових прав апелянта та фактично призвести до ускладнення виконання майбутнього судового рішення. При цьому заявлені заходи мають безпосередній зв`язок із предметом спору, оскільки стосуються саме тих об`єктів нерухомого майна, право власності на які визнано оскарженим рішенням суду першої інстанції.
Необхідність забезпечення полягає у збереженні існуючого стану спірного майна до моменту остаточного вирішення справи.
Апеляційна скарга ґрунтується, зокрема, на тому, що суд першої інстанції не встановив юридичних фактів, необхідних для законного вибуття спірного майна зі складу пайового фонду, зокрема не встановив факту прийняття загальними зборами співвласників рішення про виділення саме спірного майна, його передачі за актом приймання-передачі та припинення права спільної часткової власності інших співвласників. Отже, на цей час існує реальний спір щодо самого правового титулу на спірне майно, а тому до завершення апеляційного перегляду необхідно забезпечити його збереження.
Запропоновані заходи забезпечення є співмірними із заявленими вимогами, оскільки не вирішують питання про належність майна, не позбавляють власника можливості володіти ним та не передбачають передачі майна іншій особі, а лише тимчасово обмежують можливість його відчуження, зміни або обтяження до остаточного вирішення спору. Застосування таких заходів є необхідним саме на період апеляційного розгляду, оскільки після завершення судового розгляду потреба у забезпеченні відпаде залежно від результату вирішення апеляційної скарги.
Вказує, що заявлені заходи забезпечення мають виключно тимчасовий та охоронний характер і спрямовані не на позбавлення ОСОБА_2 права володіння чи користування майном, а виключно на збереження існуючого правового та фактичного стану спірного нерухомого майна до завершення апеляційного перегляду рішення.
Заборона відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6[телефон приховано], не тягне його вилучення, не позбавляє власника можливості володіти ним і не створює для нього невідворотних чи надмірних негативних наслідків. Водночас застосування таких заходів є необхідним з огляду на наявність спору щодо законності набуття права власності на зазначене майно та необхідність недопущення його відчуження, зміни правового статусу або виникнення прав третіх осіб до остаточного вирішення справи апеляційним судом. Заходи забезпечення є співмірними із предметом спору та не мають на меті вирішення спору по суті. За таких обставин відсутні передбачені статтею 154 ЦПК України підстави для застосування зустрічного забезпечення. Таким чином, наявні передбачені статтею 149 ЦПК України підстави для забезпечення позову, оскільки невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити ефективний захист майнових прав апелянта та виконання майбутнього судового рішення.
Просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6[телефон приховано], до складу якого входять: пташник А, прохідна Б, кормоцех В, пташник Г, навіс Д та криниця.
Заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу у власність або користування третім особам, поділ, об`єднання, реконструкцію, перебудову, знесення, зміну технічних характеристик чи інше фактичне або юридичне перетворення об`єкта нерухомого майна - нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6[телефон приховано], до набрання законної сили судовим рішенням за результатами апеляційного перегляду рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року.
Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 6[телефон приховано], у тому числі щодо державної реєстрації переходу права власності, поділу, об`єднання, припинення права власності, виникнення інших речових прав та їх обтяжень, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами апеляційного перегляду рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року.
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення Цивільного процесуального кодексу України свідчать про те, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи і це означає, що суд апеляційної інстанції вправі вирішувати питання про забезпечення позову, але виключно у порядку та спосіб, які передбачені процесуальним законом для захисту прав учасників первісного позовного провадження.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом виключно за заявою учасників справи. Особами, які наділені правом звернутись до суду із заявою про забезпечення позову, є позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, прокурор, органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 149 ЦПК Украіни). Водночас, цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість звернення до суду особи, яка не була залучена до участі у справі та подає апеляційну скаргу на рішення суду, із заявою про забезпечення позову.
Подання апеляційної скарги, особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, є одним із винятків передбачених у ст.358 ЦПК України, який дає право суду відкрити апеляційне провадження на рішення, яке набрало законної сили, однак лише під час розгляду апеляційної скарги суд має вирішити, чи порушені оскарженим рішенням права особи, яка подала апеляційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені в майбутньому. До того ж, інтереси особи, яка подає апеляційну скаргу, можуть бути захищені у спосіб, передбачений положеннями ч.4 ст. 359 ЦПК України, оскільки поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскарженого рішення. Внаслідок чого зупинення дії оскарженого рішення відбувається автоматично в силу прямої дії норми закону.
Таким чином, відсутні законні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 як особи, яка не брала участі у розгляді справи, про застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 153, 365, 381 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Фодчук Оксани Василівни про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
І.О. Максюта