Справа № 166/1045/26 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З.
Провадження № 22-ц/802/1324/26 Доповідач: Киця С. I.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С. І.,
суддів Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») у червні 2026 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.11.2025 був укладений кредитний договір (оферти) № 02.11.2025-1000001011. Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн строком на 217 днів, дата повернення кредиту 06.06.2026 зі сплатою відсотків за процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, та зі сплатою відсотків за процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 900 гривень. Комісія за обслуговування кредиту - 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Договір укладено на умовах його строковості, платності та поворотності. 03.11.2025 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились збільшити суму кредиту до 14 000 грн. Позивач зобов`язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 14 000 грн. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує і станом на дату подання позову утворилась заборгованість в розмірі 46 440 грн, з яких: 14000 грн - тіло кредиту, 21 660 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1260 грн - комісія за надання кредиту, 2520 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 7000 грн - відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України.
Просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.11.2025-100001011 від 02.11.2025 в розмірі 46 440 грн та судові витрати по справі: судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з надісланням відповідачу позовної заяви засобами поштового зв`язку в розмірі 130,98 грн.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 03.08.2026 в цій справі позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.11.2025-10001011 від 02.11.2025 в розмірі 39 440 грн, з яких 14 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 660 грн - заборгованість за відсотками, 3780 грн - залишок за комісіями, а також судовий збір в розмірі 2261,09 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає рішення в частині присудження відповідачу суми комісій за надання та обслуговування кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що у зв`язку із наявністю у нього статусу військовослужбовця - він є старшим лейтенантом військовослужбовцем за контрактом з 28.03.2024, учасник бойових дій, стягнення відсотків за користування кредитом є незаконним і необґрунтованим. За Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням наявних у нього (відповідача) пільг, зменшивши таку суму на суму відсотків за користування кредитом. Стягнення комісії за видачу та обслуговування кредиту є незаконним. Умови договору про сплату позичальником на користь кредитодавця винагороди за надання фінансового інструменту, організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника, інші послуги, які прямо не вказані у даному пункті, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь та які напряму пов`язані із забезпеченням можливості позичальнику своєчасної оплати по кредиту є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства. Вважає, що позивач користуючись його правовою необізнаністю, навмисно включив до кредитного договору несправедливі умови щодо додаткових оплат за кредитом, замаскувавши їх від сплати комісій, яка фактично стягнута за послуги, які не надавалися. Позивач не навів відомостей про те, що відповідач звертався до нього з питань надання інформації про стан кредиту частіше ніж один раз в місяць. Просив скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 03.08.2026 в цій справі в частині задоволених вимог про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» відсотків за користування кредитом та комісії, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача у судах першої та апеляційної інстанцій.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Споживчий центр» зазначив, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених позивачем. Розрахунок є належним та допустимим доказом. Розмір процентів нарахований відповідно до умов кредитного договору. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування позивачем не здійснювалися. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Відповідач не надав документів, які б підтверджували його участь станом на час строку дії договору у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації проти України, чим не довів наявність у нього права на пільгу. Заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача до 3000грн.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
За змістом 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач оскаржує рішення суду виключно в частині задоволених судом першої інстанції вимого про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та залишку по комісіях, тому перегляд цієї справи здійснюється виключно у вищевказаній частині.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.11.2025 року укладено кредитний договір № 02.11.2025-100001011, шляхом підписання заявки. Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти в сумі 10000 грн, строком на 217 днів, дата повернення кредиту 06.06.2026 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% за 1 один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом та за процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту - становить 9 % ві суми кредиту та дорівнює 900 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. 03.11.2025 укладено додатковий договір. Сума кредиту становить 14000 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 4000 грн; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) - 03/11/2025. Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії), заявкою на укладення кредитного договору від 02.11.2025, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 02.11.2025-100001011 від 02.11.2025, примірною пропозицією про укладення додаткового договору (оферти) до кредитного договору кредитної лінії від 03.11.2025, копією підтвердження укладення кредитного договору та додаткового договору, які містять електронний підпис відповідача.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 14000 грн, що підтверджується договором про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 між позивачем та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.01.2024, довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1206 від 12.06.2026. Відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно з наданим товариством розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №02.11.2025-100001011 від 02.11.2025, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 46 440 грн, з яких: 14 000 грн тіло кредиту, 21 660 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3780 грн - залишок комісій, 7000 грн відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частини шостої статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).
Зі змісту ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) вбачається, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на весь час їх призову, а також військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції надав до суду довідку № 3431 від 21.05.2026 військової частини НОМЕР_1 , посвідчення НОМЕР_2 від 26.09.2024 року, посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до яких ОСОБА_1 з 28 березня 2024 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , є учасник бойових дій.
Отже, на дату укладення кредитного договору 02.11.2025 року відповідач мав статус військовослужбовця під час дії особливого періоду та брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (був учасником бойових дій), у зв`язку з чим має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.
Суд першої інстанції помилково трактував вищевказану норму закону виключно як таку, що застосовується до військовослужбовців, призваних на військову службу у порядку мобілізації, тим самим звузивши коло суб`єктів, на яких поширюється дія такої норми.
Колегія суддів також зауважує, що неповідомлення відповідачем при укладенні кредитного договору про наявність у нього визначених ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку чи фінансової установи щодо наявності в особи спеціального статусу.
Апеляційний суд дійшов висновку, що заявлена позивачем ТОВ «Споживчий центр» вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у сумі 21 660 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Частина друга статті 8 цього Закону передбачає, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування та юридичне оформлення.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Закон України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачає право банку або іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, а відповідна умова договору не є нікчемною, і підстав для відмови в стягненні комісії у справі, що переглядається немає. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.
Суд не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, і ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині підлягає зміні - зменшення розміру заборгованості за кредитом, що підлягає стягненню на суму процентів за користування кредитом.
У зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитом, суд апеляційної інстанції на підставі підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України здійснює новий розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції та розподіл витрат, понесених сторонами в суді апеляційної інстанції.
Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу відповідача (на 85,14%), змінено рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості (39440 грн) шляхом зменшення цієї суми на суму відсотків за користування кредитом (21660 грн), що призвело до зменшення відсоткового співвідношення заявлених позивачем вимог та розміру задоволених позовних вимог (позов частково задоволено на суму 17 780 грн, а саме на 38,28%). Позивач за подання позову сплатив 2662,40 грн судового збору, тому з врахуванням його часткового задоволення з відповідача в користь позивача мало б бути стягнуто судовий збір в розмірі 1019,16 грн (2662,40 грн х 38,28%). Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою, не сплатив судовий збір. Виходячи з того, що відповідач не звільнений від сплати судового збору в цій категорії справ, з обсягу апеляційних вимог, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави за подання цієї апеляційної скарги становить 2187,70 грн (1458,47 грн х 1,5). З урахуванням розміру задоволених вимог апеляційної скарги (скаргу задоволено частково на 85,14%), з позивача в користь відповідача, у разі сплати ним судового збору, мало б бути стягнуто судовий збір в розмірі 1862,60 грн (2187,70 грн х 85,14%). Таким чином, з позивача в користь відповідача підлягає стягненню різниця судового збору в розмірі 843,44 грн (1862,60 грн - 1019,16 грн).
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона відповідача надала копії акту прийому-передачі виконаних робіт № 01 від 03.09.2026, додаткової угоди № 2 до договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026, договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026, що підписані ЕЦП адвоката Говорова А. В. та відповідача ОСОБА_1 , платіжних інструкцій про сплату на загальну суму 16000 грн.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач в суді першої інстанції не подавав доказів витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у зв`язку з чим судом першої інстанції не вирішувалося питання про стягнення цих витрат, а тому відповідно і немає підстав для стягнення апеляційним судом витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції. За написання апеляційної скарги по цій справі 16.08.2026 відповідачем Літвиновичем Ю.М. сплачено адвокату 6000 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив зменшити розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 3000 грн, оскільки вважав їх неспівмірними та не підтвердженими, а справу цієї категорії - незначної складності.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо недоведеності факту оплати відповідачем гонорару в користь його адвоката, оскільки така обставина підтверджена платіжною інструкцією. Беручи до уваги доводи щодо пропорційності гонорару обсягу роботи та складності справи, виходячи з того, що справа є малозначною, судова практика у справах даної категорії є сталою, а також часткове задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції стягує з позивача в користь відповідача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року змінити в частині суми кредитної заборгованості, що підлягає стягненню.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.11.2025-100001011 від 02 листопада 2025 року в розмірі 17780 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень, з яких 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) гривень - залишок за комісіями.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 70 к. судового збору за подання цієї апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 843 (вісімсот сорок три) гривні 44 к. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді