ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2453/26 Справа № 576/1257/26
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
02 жовтня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Черкаський апеляційний суд в особі судді Василенко Л. І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
в с т а н о в и в :
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від області від 14 серпня 2026 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 14 вересня 2026 року апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга містить клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 81, 83 ЦПК України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до частини 1статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У п. 29 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вказано, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору з урахуванням наданих доказів, суд не вбачає достатніх підстав для його задоволення, у зв`язку з тим, що скаржником до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження його майнового стану та не доведено підстав, які б поза розумним сумнівом вказували на неможливість сплати ним судового збору.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку підстав для відстрочення сплати судового збору немає, в зв`язку з чим у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги необхідно відмовити.
Підстав, зазначених у ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, для звільнення належних до оплати витрат, пов`язаних з розглядом справи, немає.
Статтею 4 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що розміри ставок судового збору з позовних заяв немайнового характеру, які подані фізичною особою, складають 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір при поданні апеляційної скарги на рішення суду фізичною особою сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 1 996,80 грн (1 331,20 х 150%), або надати суду відповідні докази для звільнення від сплати судового збору.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху, з наданням строку для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме а саме для оплати судового збору в розмірі 1 996,80 грн або надання доказів звільнення від сплати судового збору, не пізніше десяти днів з моменту отримання скаржником копії ухвали суду.
Копію ухвали направити скаржнику для виконання.
Докази усунення недоліків направити на адресу апеляційного суду в десятиденний термін з дня отримання даної копії ухвали суду.
Роз`яснити особі, що подає апеляційну скаргу, що в разі невиконання цієї ухвали в зазначений термін, апеляційна скарга відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Людмила ВАСИЛЕНКО