ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 697/2489/25
Провадження № 22-ц/821/1646/26
категорія: 311000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Дмитренко В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне агентство України з управління зоною відчуження, Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного агентства України з управління зоною відчуження на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у складі головуючого судді Колісник Л. О.,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що з 05.12.2024 він обіймав посаду генерального директора ДСП «Північна Пуща» відповідно до контракту від 05.12.2024, укладеного між ним та ДАЗВ як уповноваженим органом ДСП «Північна Пуща» терміном з 05.12.2024 по 05.12.2029.
Наказом голови № 189-25-ОС від 29.08.2025 «Про розірвання контракту та звільнення з посади генерального директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 » вказаний контракт розірвано та звільнено його з посади з підстав, передбачених пунктом «г» підпункту 6.2, підпункту «в», «ж» пункту 6.3 Розділу 6 Контракту та п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважає своє звільнення незаконним, так як заборгованість підприємства перед бюджетом та із виплати заробітної плати виникла до його призначення на цю посаду, відсутність документа про освіту не може бути підставою для його звільнення, оскільки роботодавець знав про кваліфікаційні вимоги і призначив позивача на цю посаду.
Зазначає, що план заходів впровадження рекомендацій, наданих за результатами позапланового внутрішнього аудиту на тему: «Оцінка дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення на посади керівників державних підприємств, що належать до сфери управління ДАЗВ, а також їх заступників, у періоди з 17.01.2024 по 05.12.2024», яким рекомендовано з метою запобігання неефективного управління підприємством, запобігання прийняття деструктивних управлінських рішень, направлених, зокрема, на отримання неправомірної вигоди під час керівництва підприємством, та враховуючи, що освіта генерального директора ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам, на підставі пп. «г» п. 6.2 Контракту припинити його дію, звільнивши ОСОБА_1 із займаної посади у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, як такого, що не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, не ґрунтуються на реальних фактах, не підкріплюється доказово, носять абстрактний характер і є припущенням.
Вказує, що жодних рішень уповноважених органів та судів про встановлення в діях ОСОБА_1 складу порушень законодавства, зокрема антикорупційного, не приймалось.
Під час перебування на посаді генерального директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 не займав інших посад та не володів корпоративними правами.
Досвід роботи в минулому в сфері діяльності лісогосподарства, лісозаготівлі та торгівлі деревиною не є свідченням конфлікту інтересів, а свідчить лише про досвід роботи.
Податковий борг, про який зазначено в службовій записці, виник до призначення ОСОБА_1 на посаду, а тому виключається можливість застосування до нього норми п. 96.4 ст. 96 ПК України.
Наявність податкового боргу у ДСП «Північна Пуща» є наслідком форс-мажорних обставин, які стали наслідком тимчасової окупації зони відчуження військами рф, які сталися до його призначення на посаду, та про що свідчать сертифікати про форс-мажорні обставини, а тому не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями/бездіяльністю/кваліфікацією позивача.
Зауважує, що службова записка в. о. начальника відділу економіки та фінансів ОСОБА_2 від 28.08.2025 № 133, яка є підставою видання оскаржуваного наказу, складена зацікавленою особою, тому не є об`єктивною.
Також на час призначення ОСОБА_1 на посаду генерального директора ДСП «Північна Пуща» було відкрито 197 виконавчих проваджень, у рамках яких накладено арешти на майно та кошти підприємства, що унеможливлювало ведення нормальної господарської діяльності підприємства. Грошові надходження спрямовувалися на погашення заборгованості та виплату заробітної плати, натомість ДАЗВ не виконував свої зобов`язання в частині створення належних умов для матеріального забезпечення і організації праці керівника та підприємства, не зважаючи на звернення про виділення фінансування для покриття необхідних витрат.
Вказує, що лист-погодження Вишгородської районної військової адміністрації Київської області від 05.06.2025 № 07-17/2185 не містить інформації про підстави звільнення ОСОБА_1 .
Службова записка від 28.08.2025 № 150/1-25 не має жодної юридичної сили в контексті доказування обставин невиконання ОСОБА_1 умов контракту, та в ній викладено недостовірну та перекручену інформацію. Погодження про звільнення позивача датоване майже на 3 місяці раніше ніж службова записка, тому на момент погодження взагалі не існувало жодного доказу «недотримання» ОСОБА_1 умов контракту.
Крім того, акт службового розслідування, передбачений Порядком проведення службового розслідування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950, не складався. За час роботи позивача в.о. генерального директора підприємства не було допущено порушень виплати заробітної плати.
Відповідачі інших посад ОСОБА_1 не пропонували. Контракт розірвано з посиланням на підстави, які передбачені підпунктами «в», «ж» пункту 6.3 Розділу 6 контракту, що фактично відповідає нормі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, але в самому наказі зазначено п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважає, що його звільнення не обґрунтоване законними підставами, було створено недостовірний (у частині, яка стосується ОСОБА_1 ) План заходів. Звільнення з посади відбулось з порушенням строків та порядку його проведення.
Просив визнати протиправним і скасувати наказ ДАЗВ № 189-25-ОС від 29.08.2025 «Про розірвання контракту та звільнення з посади генерального директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДСП «Північна Пуща» з дати звільнення з посади та допустити рішення в цій частині до негайного виконання; стягнути з ДСП «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2025 по дату ухвалення рішення у даній справі; стягнути з ДАЗВ, ДСП «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження № 189-25-ОС від 29.08.2025 «Про розірвання контракту та звільнення з посади генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДСП «Північна Пуща» з дати звільнення з посади.
Стягнуто з ДСП «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 1241650,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступним утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Державного агентства України з управління зоною відчуження на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнуто з ДСП «Північна Пуща» на користь держави судовий збір у розмірі 12416,51 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішення суду мотивовано тим, що звільнення з посади ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України лише через невідповідність його займаній посаді через відсутність спеціальної освіти саме по собі не може бути в подальшому підставою для його звільнення за цим пунктом.
У матеріалах справи відсутні докази, та відповідачами в судовому засіданні не підтверджено, що перед звільненням позивача за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України йому було запропоновано наявні на підприємстві роботу, посади а чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти та кваліфікації, досвіду тощо.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Державне агентство України з управління зоною відчуження оскаржило його в апеляційному порядку та просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2026 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за час перебування на посаді керівника ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 податковий борг підприємства збільшився на 1298351,81 грн.
Зазначає, що Канівським міськрайонним судом Черкаської області взагалі не взято до уваги збільшення розміру податкового боргу, а тільки акцентовано увагу на тому, що підставою звільнення позивача та розірвання з ним контракту вказано не п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а пп. «г» п. 6.2, пп. «в», пп.«ж» п. 6.3. розд. 6 контракту та п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
ДАЗВ вважає, що саме неналежне виконання трудових (посадових) обов`язків ОСОБА_1 через його недостатню кваліфікацію призвело до збільшення податкового боргу.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, враховував тількитвердження позивача, не надав належну правову оцінку доказам, які наявні у матеріалах справи та не змінив формулювання причини звільнення для приведення рішення ДАЗВ у відповідність з законодавством.
Вказує, що на день звільнення позивача, на ДСП «Північна Пуща» були відсутні вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю та інша вакантна робота, яку ОСОБА_1 міг би виконувати з урахуванням його освіти, а посада генерального директора ДСП «Північна Пуща» була єдиною на підприємстві.
Тому вважає, що висновок суду першої інстанції про порушення відповідачами процедури звільнення зроблений внаслідок неналежного встановлення обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу Державного агентства України з управління зоною відчуження залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.05.2026 залишити без змін.
Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, у той час як рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, ухваленим на підставі повно, всебічно та об`єктивно з`ясованих обставин справи, дослідження всіх наявних доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Наголошує, що недотримання ДАЗВ при звільнення ОСОБА_1 вимог п. 2ч. 1 ст. 40 КЗпП України було визначене позивачем однією з підстав позовних вимог у даній справі, адже це є порушенням процедури звільнення, що тягне за собою незаконність такого звільнення.
Скаржником ні в суді першої інстанції, ні разом з апеляційною скаргою, не було надано доказів того, що ОСОБА_1 пропонувалися інші посади на підприємстві.
Більше того, скаржник у своїй скарзі прямо визнає, що таких посад не пропонувалося.
Отже суд першої інстанції повністю встановив обставини справи в даній частині та правильно застосував відносно них норми матеріального права, з урахуванням висновків Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Відповідно до наказу ДСП «Північна Пуща» № 254-ОС-502983 від 03.06.2024 ОСОБА_1 прийнятий на роботу у відділ збуту ДСП «Північна Пуща» на посаду менеджера зі збуту з 04.06.2024 (т.1 а.с. 250).
Згідно з наказом ДСП «Північна Пуща» № 257-ОС-502983 від 05.06.2024 ОСОБА_1 переведений з менеджера зі збуту на заступника генерального директора ДСП «Північна Пуща» з 06.06.2024 (т.1 а.с. 249).
Відповідно до наказу ДАЗВ № 59-24-ОС від 06.06.2024 покладено виконання обов`язків генерального директора ДСП «Північна Пуща» на ОСОБА_1 , заступника генерального директора адміністративно-управлінського персоналу, з 06.06.2024 до призначення керівника у встановленому порядку (т.1 а.с. 248).
Згідно з наказом ДСП «Північна Пуща» № 258-ОС від 06.06.2024 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків генерального директора ДСП «Північна Пуща» з 06.06.2024 до призначення керівника у встановленому порядку, з визначенням посадових обов`язків щодо управління ДСП «Північна Пуща» відповідно до розділу 8 Статуту підприємства «Північна Пуща», затвердженого наказом ДАЗВ від 13.12.2023 № 197-23 та з правом підпису документів організаційно-розпорядчого та адміністративно-господарського характеру з дня підписання цього наказу. Визнано таким, що втратив чинність з 06.06.2024 наказ ДСП «Північна Пуща» від 21.05.2024 № 250-ОС «Про покладання обов`язків генерального директора ДСП «Північна Пуща» (т.1 а.с. 247).
Наказом ДАЗВ № 211-24-ОС від 05.12.2024 ОСОБА_1 вирішено призначити на посаду генерального директора ДСП «Північна Пуща» та укласти із ним контракт терміном на 5 років з 05.12.2024 по 05.12.2029 (т.1 а.с. 246).
05.12.2024 між ДАВЗ і ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 (далі за контрактом - керівник), призначено на посаду генерального директора ДСП «Північна Пуща» на строк з 05.12.2024 по 05.12.2029 (т.1 а.с.19-25).
Згідно з п. 2.1.1. контракту керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво Підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.
Відповідно до п. 2.1.4 контракту керівник зобов`язується забезпечувати виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства згідно з додатком 1 до цього Контракту.
За змістом п. 2.1.9 контракту керівник письмово інформує уповноважений орган управління про проблеми, які потребують втручання уповноваженого органу управління. При цьому Керівник надає обґрунтовані пропозиції щодо вирішення проблеми.
Пунктом 2.1.11 контракту передбачено, що керівник вживає заходи щодо погашення простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості та недопущення заборгованості з виплати заробітної плати.
Додатками 1, 2 до контракту визначено показники ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства та порядок преміювання керівника ДСП «Північна Пуща» (т.1 а.с. 26-28).
Відповідно до Плану заходів впровадження рекомендацій, наданих за результатами позапланового внутрішнього аудиту на тему: «Оцінка дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення на посади керівників державних підприємств, що належить до сфери управління ДАЗВ, а також їх заступників, у період з 17.01.2024 по 05.12.2024, затвердженого 20.02.2025 головою ДАЗВ Г. Іщенко, проведеними дослідженнями дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення на посади керівників державних підприємств, що належать до сфери управління ДАЗВ, а також їх заступників, у період роботи з 17.01.2024 по 05.12.2024, встановлені недоліки та порушення як з боку керівників підприємств, так і ДАЗВ, зокрема щодо генерального директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 встановлено, що, перебуваючи на посаді генерального директора, його освіта не відповідає кваліфікаційним вимогам щодо посади, які б надавали право продовжувати перебувати йому на займаній посаді, а також виявлені порушення: встановлена наявність ознак приватного майнового інтересу, який випливає з наявності у нього корпоративних прав у сфері діяльності лісогосподарства, лісозаготівні та торгівлі деревиною, договірних відносин з ДСА «Північна Пуща» у період 2022-2024 р.р., що створює ризики виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів; встановлена наявність можливого корупційного проступку через невжиття відповідних заходів, направлених на запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції з боку головного бухгалтера підприємства; встановлена наявність ознак одночасного перебування на посаді генерального директора юридичної особи публічного права та директора комерційного підприємства; передача корпоративних прав з порушенням вимог чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, на думку аудиторської групи, ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю достатнього рівня освіти та інших виявлених порушень не може забезпечити ефективного функціонування підприємства та виходу його із кризи, через що його подальша діяльність на зазначеній посаді може розцінюватись як намір нанести збитки державі під час воєнного стану шляхом прийняття деструктивних управлінських рішень, направлених, зокрема, на отримання неправомірної вигоди під час керівництва підприємством. За висновком аудитора, з метою запобігання неефективного управління підприємством, запобігання прийняття деструктивних управлінських рішень, направлених, зокрема, на отримання неправомірної вигоди під час керівництва підприємством, та враховуючи, що освіта генерального директора ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам, на підставі підпункту «г» п. 6.2 цього контракту рекомендовано припинити його дію, звільнивши ОСОБА_1 із займаної посади у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації (т.1 а.с. 36-40).
З витягу зі звіту позапланового внутрішнього аудиту на тему «Оцінка дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення на посади керівників державних підприємств, що належить до сфери управління ДАЗВ, а також їх заступників, у період з 17.01.2024 по 05.12.2024» від 14.02.2025 № 02 було встановлено недоліки та порушення як з боку керівників підприємств, так і ДАЗВ.
З метою запобігання неефективного управління підприємством, запобігання прийняття деструктивних управлінських рішень, направлених, зокрема, на отримання неправомірної вигоди під час керівництва підприємством, та враховуючи, що освіта генерального директора ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам, рекомендовано на підставі пп. «г» п. 6.2 цього контракту припинити його дію, звільнивши ОСОБА_1 із займаної посади у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.
Зі змісту службової записки від 28.08.2025 в.о. начальника відділу економіки та фінансів висловлено пропозицію т.в.о. голови ДАЗВ передбачити заходи впливу на керівництво у зв`язку з податковим боргом ДСП «Північна Пуща» станом на 10.07.2025 в сумі 4308,2 тис. грн, розглянути питання про доцільність розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства (т.1 а.с.41).
Листом Вишгородської районної військової адміністрації Київської області від 05.06.2025 з додатком погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (т.1 а.с 33-34).
Відповідно до наказу ДАЗВ № 189-25-ОС від 29.08.2025 та № 137-к від 30.08.2025 достроково 29.08.2025 розірвано контракт з генеральним директором ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 та звільнено із зазначеної посади з підстав, відповідно до пп. «г» п. 6.2, пп. «в», «ж» п. 6.3 Розд. 6 Контракту та п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та виплачено компенсацію ОСОБА_1 за невикористані дні відпусток та вихідну допомогу (т.1 а.с.29, 31).
З листів від 15.04.2025 № 01-15/564, 03.06.2025 № 01-15/753, 22.01.2025 № 01-15/100 вбачається, що ДСП «Північна Пуща» повідомляло ДАЗВ про необхідність додаткового фінансування (т.1 а.с.194-197, т. 2 а.с. 151-155).
Відповідно до наказу від 24.02.2022 № 53 ДСП «Північна Пуща» з 24.02.2022 на період дії воєнного стану оголошено простій - зупинення роботи підприємства, не з вини працівника, викликане невідворотною силою (т. 2 а.с. 127-128).
Із наказів ДСП «Північна Пуща» від 22.04.2022 № 65 та від 29.04.2022 № 66 вбачається, що було створено тимчасову інвентаризаційну комісію для проведення позапланової інвентаризації, термін якої продовжувався, основних фондів, нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, МШІІ, орендованих основних засобів, нематеріальних активів та активів на відповідальному зберіганні станом на 01.04.2022 в ДСП «Північна Пуща» (т. 2 а.с. 129-131).
Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 30.06.2022 проведеної після перебування структурних підрозділів ДСП «Північна Пуща» на тимчасово окупованій території та відновлення доступу до них, станом на 01.04.2022 виявлено часткову відсутність, знищення та пошкодження основних фондів, нематеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, МШІІ, орендованих основних засобів, нематеріальних активів та активів на відповідальному зберігання (т. 2 а.с. 132-139).
Наказом ДСП «Північна Пуща» від 30.06.2022 № 115 було затверджено результати позапланової інвентаризації (т. 2 а.с.140-141).
Як вбачається із заяви про вчинення злочину від 29.06.2022 з додатком ДСП «Північна Пуща» повідомило правоохоронні органи про відсутність майна на суму 35478545,87 грн та просило внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР (т. 2 а.с.142-143).
На підстав вказаної заяви розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ч.1 ст. 438 КК України (т. 2 а.с. 144-145).
Згідно з наказом ДСП «Північна Пуща» від 07.03.2024 № 31 наказано провести позапланову інвентаризацію підрозділів підприємства (т. 2 а.с.146-147).
Зі змісту заяви ДСП «Північна Пуща» від 12.06.2024 та додатку до неї, відділ поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області повідомлено, що виявлено розбіжності в результатах інвентаризації, проведеної в квітні 2022 року, оскільки збитки від військової агресії становлять 49281873,22 грн (т. 2 а.с.148-150).
Як вбачається із сертифікатів Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-25-0828 від 23.05.2025, № 3200-25-0829 від 23.05.2025, № 3200-25-0830 від 23.05.2025, № 3200-25-0831 від 23.05.2025 про форс-мажорні обставини, встановлено факт існування форс-мажорних обставин в ДСП «Північна Пуща», а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, дата настання та закінчення форс-мажорних обставин: 24.02.2022-31.03.2022 (т. 1 а.с. 42-57).
Відповідно до постанови державного виконавця Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.06.2024 на рухоме та нерухоме майно ДСП «Північна Пуща» накладено арешт у виконавчому провадженні № 74441188 по примусовому виконанню виконавчих листів, виданих на виконання судових рішень про стягнення коштів на користь фізичних та юридичних осіб в межах суми стягнення - 13022282,49 грн (т. 1 а.с. 67-78).
Згідно з постановою державного виконавця Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2024 на грошові кошти ДСП «Північна Пуща», розміщені на рахунках накладено арешт у виконавчому провадженні № 74441188 по примусовому виконанню виконавчих листів, виданих на виконання судових рішень про стягнення коштів на користь фізичних та юридичних осіб на загальну суму 4599391,86 грн (т. 1 а.с. 58-66).
Відповідно до постанов державного виконавця Іванківського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.11.2024 виконавчі провадження № 73770645, 73943921, 74053381, від 27.11.2024 виконавчі провадження № 74057170, 74137284, від 27.01.2025 виконавчі провадження № 74136422, 74232173, 74276961, 74334370, 74334727, 74407528, 74440931, 74672099, 74675766, від 29.01.2025 виконавчі провадження № 74719306, 74894467, 74896047, 74896207, від 30.01.2025 виконавчі провадження № 74334995, 74503782, 74688244, від 02.04.2025 виконавчі провадження № 74927606, 74951894, від 11.06.2025 виконавчі провадження № 74989248, 75046505, від 12.06.2025 виконавче провадження № 75207986, від 13.06.2025 виконавчі провадження № 75063339, 75063492, 75208786, 75209093, 75209387, 75209556, 75258119, 75258276, 75702651, від 16.06.2025 виконавчі провадження № 75262752, 75319279, 7543851, 75446868, 75447284, 75447387, 75447568, 75517626, від 17.06.2025 виконавчі провадження № 75517803, 75517925, 75519382, 75519605, 75557082, 75566724, 75595061, 75595170, 75595251, 75595375, 75698823, 75699421, 75699940, 75701540 про стягнення із ДСП «Північна Пуща» на користь фізичних осіб грошових коштів були закінчені у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості (т. 1 а.с. 79-192).
З копії довідки головного бухгалтера ДСП «Північна Пуща» від 13.01.2025 № 3 вбачається, що за період з 06.06.2024 по день видачі довідки не було допущено порушень виплати заробітної плати працівникам ДСП «Північна Пуща». Заробітна плата по підприємству виплачувалася вчасно (т. 1 а.с. 193).
Відповідно до листа ДПС України від 21.05.2025 № 7355/5/99-00-24-01-01-05 станом на 05.12.2024 у ДПС «Північна Пуща» обліковується податковий борг у сумі 3009848,19 грн, заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутня. Станом на 23.04.2025 у ДПС «Північна Пуща» обліковується податковий борг у сумі 4207306,99 грн, заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутня (т. 2 а.с. 54-55).
З листа ГУ ДПС у Київській області ДПС України від 11.07.2025 № 47/5250-25 вбачається, що станом на 10.07.2025 у ДПС «Північна Пуща» обліковується податковий борг у сумі 4308211,27 грн (т. 2 а.с. 56-57).
Відповідно до листа ГУ ДПС у Київській області ДПС України від 04.12.2025 № 82817/6/10-36-13-08 станом на 06.06.2024 по ДСП «Північна Пуща» обліковувався податковий борг в сумі 2820766,94 грн. У період з 06.06.2024 по 29.08.2025 податковий борг ДСП «Північна Пуща» збільшився і станом на 29.08.2025 складав 4503335,50 грн (т. 2 а.с.203).
Згідно з довідкою ДСП «Північна Пуща» про нараховані та виплачені суми від 06.10.2025 № 150 ОСОБА_1 як генеральний директор ДСП «Північна Пуща» відпрацював протягом двох останніх місяців роботи, які передують звільненню, у червні 2025 року 5 робочих дні, у липні 2025 року 19 робочих днів за графіком роботи 4/3 та йому було нараховано до виплати, з яких до виплат, які враховуються до заробітної плати, з якої розраховується середній заробіток за червень 2025 року: 43384,07 грн (26780,29 грн (оклад) + 13390,15 грн (надбавка за складність та напруженість у роботі) + 3213,63 грн (доплата за інтенсивність у роботі) та липень 2025 року: 147639,09 грн (91053,00 грн (оклад) +133,23 грн (індексація зарплати) + 45526,50 грн (надбавка за складність та напруженість у роботі) +10926,36 грн (доплата за інтенсивність у роботі) (т. 2 а.с. 76-77).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43 Конституції України).
У відповідності до ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч. 3 ст. 21 КЗпП України).
За змістом абз. 9 п. 2 та абз. 6 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(І)/2019 контракт як особлива форма трудового договору є джерелом суб`єктивних прав та обов`язків найманого працівника і роботодавця, він укладається для виконання за винагороду роботи, яка має, як правило, постійний або досить тривалий характер. Сторони контракту мають право виходити за межі сфери нормативного регулювання трудових правовідносин, передбачених законодавством України про працю, за умови відсутності погіршення юридичного становища працівника. Водночас контракт може встановлювати низку умов, які одночасно обмежують певні трудові права працівника та надають йому певні привілеї, не передбачені законодавством.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2024 у справі №760/1125/20-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду надаючи оцінку правовій природі контракту як регулятора трудових правовідносин вказав, що правове становище осіб, які працюють за контрактом, істотно відрізняється від правового статусу працівників, які виконують свої трудові обов`язки відповідно до трудового договору. Трудовий контракт є особливою угодою про працю, водночас має певні відмінності від трудового договору. Найважливішою відмінністю контракту від традиційного трудового договору є співвідношення нормативного та договірного регулювання трудових відносин.
При укладенні контракту переважає договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери. На стадії укладення контракту сторони обговорюють питання щодо обсягу роботи та вимог до якості й строків її виконання, строку дії контракту, прав, обов`язків та взаємної відповідальності сторін, умов оплати й організації праці, матеріального забезпечення, підстав припинення і розірвання контракту, соціально-побутових та інших умов, необхідних для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.
Трудовий контракт є формою індивідуального договірного регулювання трудових відносин, а також інших, пов`язаних із виконанням сторонами прийнятих зобов`язань. Трудовий контракт не лише встановлює трудові відносини, а й визначає їх зміст, забезпечуючи при цьому специфічні інтереси роботодавця і працівника. Контракт спрямовується на забезпечення реалізації особистих, індивідуальних інтересів, які, отримуючи певну фіксацію і визнання, перетворюються у суб`єктивні права. У контракті встановлюються спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов`язань, що не є притаманними іншим видам трудового договору.
Загальним для права принципом є обов`язковість умов укладеного договору для його сторін, договір повинен виконуватися, його наявність і зміст створює обов`язки для обох його сторін. Відповідно, ця загальна засада поширюється й на трудовий контракт як різновид трудового договору.
Трудовий контракт є різновидом трудового договору, а трудовий договір є, в основі своїй, таким самим приватноправовим договором, як і будь-який інший, постаючи лише як окремий специфічний вид у складі договірного типу - договорів про виконання робіт і надання послуг. Тому на усі види трудових договорів (включаючи і трудовий контракт) поширюються правила ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зроблено висновок, що трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.
Підставами припинення трудового договору згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).
У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (п. 17 і п. 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170).
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2024 між ДАВЗ і ОСОБА_1 укладено контракт, за умовами якого ОСОБА_1 (далі за контрактом - керівник), призначено на посаду генерального директора ДСП «Північна Пуща» на строк з 05.12.2024 по 05.12.2029.
Відповідно до наказу ДАЗВ № 189-25-ОС від 29.08.2025 та № 137-к від 30.08.2025 достроково 29.08.2025 розірвано контракт з генеральним директором ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 та звільнено із зазначеної посади з підстав, відповідно до пп. «г» п. 6.2, пп. «в», «ж» п. 6.3 Розділу 6 Контракту та п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Підпунктом «г» п. 6.2. контракту між ДАЗВ та ОСОБА_1 від 05.12.2024 передбачено, що контракт припиняється, зокрема, з інших підстав, передбачених законодавством та цим Контрактом.
Зі змісту підпунктів «в» та «ж» п. 6.3 контракту слідує, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи уповноваженого органу управління, до закінчення терміну його дії у разі: невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати (пп. «в»); допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості (пп. «ж»).
Пунктом 96.4 ст. 96 Податкового кодексу України також передбачено, що виникнення у державного або комунального підприємства податкового боргу є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з керівником такого підприємства.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на 06.06.2024 по ДСП «Північна Пуща» обліковувався податковий борг в сумі 2820766,94 грн. У період з 06.06.2024 по 29.08.2025 податковий борг ДСП «Північна Пуща» збільшився і станом на 29.08.2025 складав 4503335,50 грн, про що свідчить лист ГУ ДПС у Київській області ДПС України від 04.12.2025 № 82817/6/10-36-13-08.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою звільнення позивача та розірвання з ним контракту вказано не п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а пп. «г» п. 6.2, пп. «в», «ж» п. 6.3 Розділу 6 Контракту та п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
При розгляді справ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у п. 1, п. 2 і п. 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦК України).
Касаційний суд вже вказував, що: підставою для розірвання трудового договору згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18));
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 621/704/17 (провадження № 61-3948св20));
Підставою для розірвання трудового договору за п. 2 ст. 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність, яка може полягати у неякісному виконанні робіт, неналежному виконанні трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію тощо. Для звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України необхідною умовою є встановлення, що неналежне виконання працівником трудових обов`язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов`язків і не може бути підставою для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Якщо власник має докази винного неналежного виконання трудових обов`язків працівником з його вини, він вправі притягти його до дисциплінарної відповідальності, в тому числі у виді звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 219/9462/20 (провадження № 61-19414св21));
При розгляді справ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 212/2982/21 (провадження № 61-2483св22)).
У разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця роботодавець за результатами атестації має право звільнити працівника відповідно до Кодексу законів про працю України (постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року, справа № 554/3108/18-ц).
Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (постанова Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 487/3850/19).
Згідно зі ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція), трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. За змістом п. 2 ст. 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Згідно зі ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається та наголошувалось відповідачем, що звільнення з посади ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України відбулось через невідповідність його займаній посаді, що призвело до неналежного виконання посадових обов`язків, що було встановлено в тому числі після проведення внутрішнього аудиту.
Зокрема, аудиторською групою рекомендовано припинити дію контракту, звільнивши ОСОБА_1 із займаної посади у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.
Тобто, встановивши збільшення податкового боргу підприємства, відповідач дійшов висновку про звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, проте не надав суду доказів того, що перед звільненням позивачу було запропоновано наявні на підприємстві роботу, посади а чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти та кваліфікації, досвіду тощо.
Крім того, в апеляційній скарзі та під час надання пояснень в судовому засіданні відповідачами наголошувалось, що в ДСП «Північна Пуща» відсутні вакантні місця з відповідною професією чи спеціальністю та інша вакантна робота, яку ОСОБА_1 міг би виконувати з урахуванням його освіти, а посада генерального директора ДСП «Північна Пуща» є єдиною на підприємстві.
Проте, до апеляційної скарги не було додано жодного доказу в підтвердження даної обставини, зокрема щодо наявності чи відсутності вакантних місць на підприємстві станом на час звільнення позивача із займаної посади.
Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що наказ ДАЗВ №189-25-ОС від 29.08.2025 «Про розірвання контракту та звільнення з посади генерального директора ДСП «Північна Пуща» ОСОБА_1 » є протиправним і підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді генерального директора ДСП «Північна Пуща» з дати звільнення.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
За сталою позицією Верховного Суду, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.
Така правова позиція була сформована Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13 та підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № 822/1832/16, від 24.10.2018 у справі № 820/5932/16, від 19.06.2019 у справі № 2-а-1648/00 (2-а/215/15/16), від 01.08.2019 у справі № 820/1446/17, від 10.06.2021 у справі № 813/2950/16 та багатьох інших).
Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до п. 2 розділу II Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
З довідки ДСП «Північна Пуща» про нараховані та виплачені суми від 06.10.2025 № 150 ОСОБА_1 як генеральний директор ДСП «Північна Пуща» відпрацював протягом двох останніх місяців роботи, які передують звільненню, у червні 2025 року 5 робочих дні, у липні 2025 року 19 робочих днівза графіком роботи 4/3 та йому було нараховано до виплати, які враховуються до заробітної плати, з якої розраховується середній заробіток за червень 2025 року: 43384,07 грн та липень 2025 року 147639,09 грн.
Розмір середньоденної заробітної плати позивача на час звільнення становив 7959,30 грн ((43384,07 грн +147639,09 грн)/ (5 днів +19 днів) ).
Вимушений прогул позивача виходячи з графіку роботи 4/3 становить 156 дні, починаючи з наступного дня після звільнення (30.08.2025) до дня винесення рішення - 29.05.2026.
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 1241650,80 грн (7959,30 грн х 156 днів).
Згідно з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
У зв`язку із незаконним звільненням позивача, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1241650,80 грн з наступним утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Слід зазначити, що апеляційна скарга не містить доводів щодо невірного підрахунку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм трудового законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, не встановив.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника Державного агентства України з управління зоною відчуження - залишити без задоволення.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.
Головуючий: Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко