Справа № 126/2302/25
Провадження № 22-ц/801/2499/2026
Категорія: 64
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.
Доповідач:Стадник І. М.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дудіна Леоніда Володимировича
на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року, постановлену під головуванням судді Хмель Р.В.
у справі №126/2302/25
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до ОСОБА_2 (відповідач)
про вселення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про вселення, обґрунтовуючи вимоги тим, що у жовтні 2005 року вони з відповідачкою зареєстрували шлюб, який був розірваний рішенням суду від 10.02.2009 року. Від шлюбу у них народилось двоє дітей. Після розірвання шлюбу вони продовжили проживати однією сім`єю включно до 07.05.2021 року. За період спільного проживання ними побудовано будинок, який 17.12.2018 року зареєстрований за відповідачкою.
08.02.2019, за згодою відповідачки, він був зареєстрований у житловому будинку по АДРЕСА_1 , як член сім`ї, де проживали разом .
В квітні 2022 року він звернувся до суду із позовом про поділ майна, набутого під час спільного проживання, розгляд якого триває дотепер.
З 17.05.2022 по 16.06.2024 він перебував у ЗС України, і після звільнення в запас дізнався, що відповідачка за цей час зняла його з реєстрації місця проживання.
За наведених обставин просив ухвалити рішення про вселення його в житловий по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року провадження у справі зупинене.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючи із судовим рішенням, позивач через свого представника - адвокат Дудін Л.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом не встановлено жодних обов`язкових умов зупинення провадження, передбачених статтею 251 ЦПК України. Так, на думку апелянта між справою про вселення та справою №126/630/22 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права на частину нерухомого майна, яка перебуває на розгляді відсутній матеріально-правовий зв`язок, оскільки право ОСОБА_1 на вселення не залежить від того хто є власником будинку. Крім того, вважає помилковим висновок суду про те, що у справі № 126/630/22 оспорюється право власності відповідачки.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою апеляційного суду від 16 вересня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі - п. 14 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався
Так на думку суду, оскільки під час розгляду цивільної справи №126/630/22 буде встановлено власника будинку за адресою АДРЕСА_1 , а позов у справі № 126/2302/25 пред`явлений саме до власника будинку з вимогою про вселення, відсутня об`єктивна можливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням Бершадського районного суду Вінницької області у справі 126/630/22.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскаржувана ухвала вказаним вимогам відповідає, а колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно частини статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Зупинення провадження у справі застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань цивільного судочинства.
Статті 251-252 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі.
У частині першій статті 251 ЦПК України сформовано вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
Відповідно до змісту п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинення судом провадження в справі можливе лише у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, та лише до набрання законної сили судовим рішенням в такій справі.
При цьому метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Отже необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19).
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті, - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Пов`язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.
Критерії, які б дозволяли переконливо стверджувати про наявність чи відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи, в процесуальному кодексі не визначені.
Водночас між двома справами, що розглядаються, має існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року, справа №6-1957цс16 зробив висновок про те, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання права на вселення, та фактичного допуску до житла, у даному випадку будинку АДРЕСА_1 .
Предмет спору у справі №126/630/22 складається із трьох взаємопов`язаних позовних вимог, що розглядаються в межах одного провадження - встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права на частину нерухомого майна, тобто узагальненим предметом спору є матеріально-правова вимоги про визнання факту сімейних відносин без реєстрації шлюбу, зміну правового режиму набутого майна на сумісну власність, та поділ конкретної частки у цьому майні.
Об`єктом спору у двох справах є житловий будинок, тобто конкретне нерухоме майно.
Отже між цими вимогами наявний чіткий матеріально-правовий зв`язок. Вони випливають з однієї групи правовідносин (сімейних та житлових/майнових), пов`язані між собою підставами виникнення і спільними доказами.
Так, встановлення факту проживання однією сім`єю є матеріально-правовою підставою (базою) для виникнення майнових і житлових прав. Без доведення цього факту неможливо претендувати на визнання майна спільною сумісною власністю за ст. 74 Сімейного кодексу України (СК).
Визнання майна спільною сумісною власністю встановлює правовий статус спірного житла. У разі визнання судом житлового будинку спільною сумісною власністю, позивач автоматично набуває статусу співвласника цього майна (ст. 355, 368 ЦК України).
Вселення є способом захисту порушеного права. Право на вселення (користування або володіння житлом) прямо випливає з права власності або статусу члена сім`ї співвласника. Набуття статусу співвласника є абсолютною законною підставою для вселення.
Отже, цивільна справа №126/630/22 до розгляду якої зупинено провадження в справі про вселення, містить умови, які дають підстави вважати про взаємопов`язаність наслідків її розгляду на розгляд даної справи, оскільки обидві справи стосуються одного й того самого майна.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зупинення провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дудіна Леоніда Володимировича залишити без задоволення, а ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.М.Стадник
Судді Ю.Б.Войтко
І.В.Міхасішин