02.10.26
22-ц/812/1945/26
Справа №490/3585/26
Провадження № 22-ц/812/1945/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
02 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
за відсутності учасників справи повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Саламатіним О.В., дата складання повної ухвали не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та посиалючсиь на обставини викладені у позові просила розірвати договір купівлі-продажу, стягнути з відповідача загальну суму 19 758,92 грн, яка складається із вартості товару - 9 839,28 грн, моральна шкода - 5 000 грн, штраф 4919,64 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2026 року позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів, залишено без руху, оскільки позивачка звернулася з цією позовною заявою в електронній формі через електронний кабінет та не долучила до позовної заяви докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу та надано позивачці термін для виправлення недоліків позовної заяви строком 5 (п`ять) днів з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання суду доказів надсилання позивачкою відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
28 травня 2026 року позивачка надала до суду додаткові пояснення у справі до яких долучила в якості додатків два документи: лист-повідомлення про відправку копій позовної заяви з додатками від 28 травня 2026 року та фіскальний чек від 28 травня 2026 року.
Суд першої інстанції виснував, що надані позивачкою на виконання вимог ухвали суду від 27 травня 2026 року документи - лист-повідомлення про відправку копій позовної заяви з додатками від 28 травня 2026 року та фіскальний чек від 28 травня 2026 року не є належними доказами надсилання відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України, а саме у паперовій формі листом з описом вкладення, як того вимагалося в ухвалі Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 травня 2026 року.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва 11 червня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Вказував, що на виконання ухвали суду першої інстанції, позивачем 28 травня 2026 року рекомендованим листом надіслано відповідачу у паперовій формі позовну заяву із додатками на яких грунтуються позовні вимоги. Відповідні документи він отримав у відділенні АТ «Укрпошта» 02 червня 2026 року, що підтверджується трекінгом відправлень R4[телефон приховано].
Вказує, що отриманий ним позов із доданими до нього документами в паперовій формі відповідав вимогам частини 8 статті 43 ЦПК України, оскільки був скріплений власноручним підписом ОСОБА_2 , також у конверті знаходився лист-повідомлення про відправку відповідачу копій позовної заяви з додатками згідно реєстру документів. Опис цих докуметів і їх зміст відповідав документам, які долучені позивачем до позовної заяви, яку надіслано до суду в електронній формі через електронний кабінет ОСОБА_2 .
Зазначає, що скориставшись своїм правом, визначеним статтями 43, 178 ЦПК України, відповідач 15 червня 2026 року надіслав відзив позивачу і суду першої інстанції.
На думку вiдповiдача, у визначений судом строк вимоги ухвали суду першоi інстанції вiд 27 травня 2026 року про направлення позову із додатками учаснику справи виконанi належним чином. Поштова квитанцiя вiд 28 травня 2026 року є належним та допустимим доказом на пiдтвердження надiслання вiдповiдачу доданих до позову документів, якi позивач визначив терміном «реестр, «реєстр документів», a не «опис вкладення», як вказав у оскаржуваній ухвалі суду.
Вважає, що лист-повідомлення про відправку позовної заяви з додатками згідно реєстру документів, з урахуванням його скріплення власноручним підписом позивача є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.
На думку відповідача, надмірний формалізм при обгрунтуванні судом першої інстанції судового рішення про залишення позову без розгляду порушує право учасників справи на справедливий судовий розгляд і містить ознаки порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Так, зазначала, що вона скориставшись своїм законним процесуальним правом, усунула всі недоліки, додала необхідний технічний документ та 15 червня 2026 року подала новий правомірний позов до того самого відповідача, з тих самих підстав (нова справа №490/5477/26).
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2026 року за новим позовом вже відкрито провадження 2/490/4136/2026. Більш того, відповідач вже отримав копію нового позову.
На думку позивачки, подача відповідачем апеляційної скарги на ухвалу про залишення попереднього позову без розгляду за наявності вже відкритого нового провадження є очевидним процесуальним зловживанням (у розумінні статті 44 ЦПК України). Метою відповідача є не захист своїх прав, а штучне створення процесуального хаосу, затягування розгляду спору по суті в новому провадженні та ухилення від матеріальної відповідальності за продаж неякісного товару в період енергетичної нестабільності.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомдені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу, а відповідач у заяві від 23 вересня 2026 року просили розглядати справу без їх участі.
Справу розглянуто за відсутності сторін, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Мотиви, якими керується апеляційний суд та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів, та призначено до розгляду в порядку српощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживача, розірвання договору та стягнення коштів, залишено без руху, оскільки позивачка звернулася з даною позовною заявою в електронній формі через електронний кабінет та не долучила до позовної заяви докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу та надано позивачці термін для виправлення недоліків позовної заяви строком 5 (п`ять) днів з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання суду доказів надсилання позивачкою відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
Вказана ухвала позивачкою була отримана в електронному кабінеті 27.05.2026 21:40:43, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу (арк. 48).
28 травня 2026 року ОСОБА_2 надала до суду додаткові пояснення у справі до якого долучила в якості додатків два документи: лист-повідомлення про відправку копій позовної заяви з додатками від 28 травня 2026 року та фіскальний чек від 28 травня 2026 року.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд вважав, що станом на 11 червня 2026 року, позивачка не усунула недоліки, зазначені в ухвалі суду від 27.05.2026 року, оскільки надані нею на виконання вказаної ухвали документи: лист-повідомлення про відправку копій позовної заяви з додатками від 28 травня 2026 року та фіскальний чек від 28 травня 2026 року не є належними доказами надсилання відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України, а саме у паперовій формі листом з описом вкладення.
Із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
В силу приписів статті 43 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
За умовами пункту 1 частини 1 статті 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 43 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Отже, при зверненні з позовом позивач повинен надати до суду докази направлення цієї позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасниками справи листами з описами вкладення.
Відповідно до частин 11, 12, 13 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно пунктом 8 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що звертаючись до суду із позовом, на позивача покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов`язковим для виконання вимог ЦПК України про належне надсилання позовної заяви та документів іншій стороні.
Як вбачається із наданого позивачкою на виконання вимог ухвали суду від 27 травня 2026 року лист-повідомлення про відправку не містить номеру поштового відправлення, а таке унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позовної заяви з доданими документами з описом вкладення відповідачеві.
А відтак колегія суддів погоджується з тим, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вірно зазначив, що доданий лист-повідомлення та фіскальний чек від 28 травня 2026 року не є належним доказом направлення відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами, оскільки не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення, а фіскальний чек підтверджує лише надання (оплату) послуг поштового зв`язку та не надає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення Тобто, зазначений лист-повідомлення не відповідає вимогам пункту 61 Правил, а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Тобто, без виконання усіх вимог щодо порядку надсилання позовної заяви, суд першої інстанції був позбавлений можливості визнати належним надіслання копії позовної заяви відповідачеві, що спростовує аргументи апелянта про те, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при вирішенні питання про залишення позову без розгляду.
Отже, позивачка ОСОБА_2 фактично не виконала вимоги ухвали суду першої інстанції від 25 травня 2026 року у вказаній справі, а тому суд з дотриманням положень статті 177 ЦПК України постановив ухвалу від 11 червня 2026 року.
Колегія суддів звертає увагу, що правові висновки щодо необхідності наявності номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №916/2110/20, від 06.07.2020 у справі №916/2828/19, від 26.03.2020 у справі №910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі №910/28408/15.
З огляду на викладене, враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 11 червня 2026 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладаються на апелянта.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).
Згідно з частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 02 жовтня 2026 року.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2026 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.