29.09.26
22-ц/812/1535/26
Провадження № 22-ц/812/1535/26
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
справа № 489/1611/26
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Вишневським Андрієм Анатолійовичем, на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 25 травня 2026 року під головуванням судді Коваленка І.В., повне судове рішення складено цього ж дня,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» ( далі - ТОВ «ФК «Єврокредит») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що 24 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» був укладений договір № 13-006-869-2-21-Г, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору про відступлення прав вимоги між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» від 03 вересня 2024 року № GL1N426240 та договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло до позивача.
За твердженням позивача, відповідач умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим за договором № 13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 117 528 грн 23 коп., з яких 42 572 грн 12 коп. - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена), 27 436 грн 11 коп. - заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена), 47 520 грн 00 коп. - заборгованість по сплаті комісій (в тому числі прострочена) яку позивач просив стягнути.
Також позивач просив стягнути з відповідача відшкодування сплаченого судового збору та 11 200 грн. витрат на правову допомогу.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Вишневський А.А. - просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, в матеріалах справи наявні лише копії договору кредиту, договору відступлення прав вимоги, виписки по рахунку, що викликає сумнів в достовірності даних документів та факті передачі заборгованості новому кредиторові. Також представник відповідача зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». За такого вважає, що відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії за користування кредитом.
Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №13-006-869-2-21-Г від 24.09.2021 в загальному розмірі 62 583,23 грн., а також судовий збір в сумі 1417,46 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту та процентами, що підлягає стягненню. Разом з тим суд вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії, оскільки позивач не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця і їх погодження зі споживачем при укладенні договору, а тому положення пункту 2.8 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 7425,00 грн., які зараховані банком на погашення заборгованості за комісією, слід зарахувати на погашення заборгованості по процентам. Витрати на правничу допомогу з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, а також з урахуванням складності справи, принципу розумності та справедливості було зменшено до 3000 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Вишневський А.А., посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Адвокат Вишневський А.А. вказує, що відповідач заперечує факт укладення з АТ «МЕГАБАНК» кредитного договору, який наданий позивачем, що підтверджується заявленим клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи та витребуванням оригіналу кредитного договору. Стверджує, що сам факт наявності платежів, які відображені в копії виписки по рахунку (оригінал якої також витребовувався відповідачем), не вказує на те що відповідач виконував кредитний договір, оскільки є сумнів в достовірності поданої копії, та й відповідно усіх даних викладених в ній. До того ж, сам по собі факт платежів не вказує на те що сторони домовились з усіх істотних умов договору згідно поданої копії кредитного договору. Крім того, представник відповідача вважає необґрунтованою відмову у задоволенні клопотання про проведення економічної експертизи, витребування договору про відступлення прав вимоги, оригіналів документів. Окрім того, адвокат Вишневський А.А. зазначає, що відповідач з 29 липня 2023 року, мав статус військовослужбовця, а 10 липня 2024 року, його було звільнено за інвалідністю отриманої під час захисту Батьківщини, а тому нарахування процентів за цей період є незаконним.
Також адвокатом Вишневським А.А. були заявлені клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналу виписки за рахунком ОСОБА_1 , що сформована у програмного комплексі АТ «МЕГАБАНК», оригіналу виписки за рахунком ОСОБА_1 , що сформована у програмного комплексі Національного банку України, оригінал кредитного договору № 13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року (з ануїтетними платежами), оригіналу заяви на видачу готівки № TR/3171551/3348/46 ОСОБА_1 , оригіналу Заяви-Анкети на отримання кредиту згідно кредитного договору №13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року, оригіналу договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року, про проведення економічного експертного дослідження і почеркознавчої експертизи на вирішення якої поставити питання щодо справжності підпису ОСОБА_1 наданих позивачем документах.
Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Вишневський А.А. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та заявлені клопотання.
Представник ТОВ «ФК «Єврокредит» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Щодо клопотань представника відповідача колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до частин другої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, такими:
докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;
докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (незалежних від нього) не міг надати їх до суду;
суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;
суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо);
наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18, від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23.
Зазначене також підтверджується практикою Верховного Суду з цього процесуального питання, що має значний вплив на дотримання принципів судочинства, зокрема змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19; постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/, від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22).
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача - адвокат Вишневський А.А. - заявляв вищевказані клопотання у суді першої інстанції та судом було обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні.
З урахуванням підстав та предмета позову, об`єкту доказування, фактичних обставин справи, які були предметом розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає потреби в призначенні судової почеркознавчої та економічної експертизи документів та витребуванні оригіналів документів, оскільки спір у цій справі може бути розглянутий шляхом оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, а предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, тоді як позовних вимог про визнання недійсними кредитного договору чи договору відступлення права вимоги у даній справі не було заявлено, позивачем долучені до позовної заяви документи на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а тому відповідно до ст. 95 ЦПК України, вони вважаються засвідченими належним чином.
З огляду на викладене протокольною ухвалою колегії суддів відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про призначення судової почеркознавчої і економічної експертизи документів та витребуванні оригіналів документів.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини першої статті 1048, частини першої статті 1049 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 150 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 24 вересня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13-006-869-2-21-Г (з ануїтетним и платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина).
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору, позичальник беззастережно та безвідклично підтверджує прийняття в повному обсязі публічної пропозиції (оферти) АТ «Мегабанк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua; згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх додатків до Договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; що у зв`язку із з вільним доступом до публічної частини Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за допомогою мережі Інтернет та у відділеннях Банку, відсутня необхідність у друкуванні публічної частини Договору та всіх додатків до неї; укладення з Банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у місці інформування Позичальника та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої Позичальник приєднується до Договору в цілому.
Згідно пунктами 1.3, 1.4 Договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси Банку готівкою.
В пунктах 2.1 - 2.13 Договору його сторони узгодили надання кредиту на строк з 24.09.2021 до 23.09.2026 у загальному розмірі 45000,00 грн., із сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 10 % річних, орієнтовною річною процентною ставкою 85,74 %, орієнтовною загальною вартістю кредиту на дату укладення договору 146 734,11 грн., розміром комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не раніше останнього робочого дня звітного місяця - 3,30 %, розмір щомісячного платежу - 2445,45 грн., розмір процентної ставки за користування кредитом понад строк, вказаний в пункті 2.2 Договору та за користування кредитом у разі наявності простроченої заборгованості - 90% річних.
Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими Договором.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом проводиться з першого по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором.
Відповідно до пункту 4.4 кредитного договору в разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 днів Банк обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини Сторін за цим Договором не втрачають свою чинність та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту Кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі , встановленому в пункті 2.11 цього Договору.
За умовами підпункту 3 .3.5 пункту 3.3 Договору, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав у разі затримання Позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.
Додатком до кредитного договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Кредитний договір та додаток до нього підписані відповідачем власноручним підписом.
Крім того, 24 вересня 2021 року відповідач підписав Заяву-Анкету на отримання кредиту, яка містить зокрема загальну інформацію про позичальника, інформацію щодо кредиту, фінансовий стан позичальника, відомості про його місце роботи, сімейний стан, контактних осіб.
До укладення кредитного договору відповідач ознайомився та підписав Паспорт споживчого кредиту, який містить, зокрема, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу інформацію.
АТ «МЕГАБАНК» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, що підтверджуються Заявою на видачу готівки № TR.3171551.3346.46 від 24 вересня 2021 року з підписом працівника банку та підписом ОСОБА_1 та випискою по особовим рахункам, сформованої АТ «Мегабанк» за період з 24.09.2021 по 02.12.2022.
Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості, складеного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», станом на 03 вересня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року складає 117528,23 грн., з яких 42572,12 грн. заборгованість за основним боргом, 27436,11 грн. - за нарахованими та несплаченими відсотками, 47520,00 грн. - за нарахованими та несплаченими комісіями.
03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до пункту 4 Договору № GL1N426240, його сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн., надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Перерахування грошових коштів в розмірі 23425777,00 грн. (відповідає розміру вказаному у Протоколі електронного аукціонну GFD001-UA-20240618-01260) ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» здійснило АТ «Мегабанк» платіжною інструкцією кредитового переказу від 31.07.2025 № 66895.
Згідно Витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №13-006- 869-2-21-Г від 24.09.2021 на суму 117528,23 грн, з яких: основний борг 42572,12 грн., відсотки 27436,11 грн, комісія 47520,00 грн.
27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено Договір № про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до боржників в тому числі і відповідача за кредитним договором №13-006-869-2-21-Г від 24.09.2021.
Переказ грошових коштів новому кредитору ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», відповідно до Договору № про відступлення права вимоги від 27.12.2024, підтвердило платіжними інструкціями від 27.12.2024 № 1074, від 31.01.2025 № 1091, від 22.09.2025 № 1822.
Згідно Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024, відбулося відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №13-006- 869-2-21-Г від 24.09.2021 на суму 117528,23 грн, з яких: основний борг 42572,12 грн., відсотки 27436,11 грн, комісія 47520,00 грн.
Після набуття права грошової вимоги до відповідача, а ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а ні ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювали жодних додаткових нарахувань та умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
01.12.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» направило вимогу відповідачу про погашення заборгованості в сумі 117528,23 грн. протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги, яка відповідачем не виконана.
Таким чином, позивач скористався право на дострокове стягнення кредиту та нарахованих процентів і комісії, що передбачено підпунктом 3.3.5 пункту 3.3 Договору та частиною другою статті 1050 ЦК України, тим самим змінивши строк кредитування.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Щодо доводів апелянта про недоведеність укладання кредитного договору між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , то колегія суддів їх відхиляє, оскільки вони суперечать матеріалам справи.
Так, з долученого позивачем до матеріалів справи копії кредитного договору № 13-006-869-2-21-Г вбачається, що він та додаток до нього підписані відповідачем власноручним підписом.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо неналежності наданих позивачем копій документів на підтвердження укладення кредитного договору та відмови суду першої інстанції у витребуванні їх оригіналів.
Так відповідно до ч. 1-5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви суду надано наступні докази: копії кредитного договору № 13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року (з ануїтетними платежами), виписки за рахунком ОСОБА_1 , що сформована у програмного комплексі АТ «МЕГАБАНК», виписки за рахунком ОСОБА_1 , що сформована у програмного комплексі Національного банку України, заяви на видачу готівки №TR/3171551/3348/46 ОСОБА_1 , оригінал Заяви-Анкети на отримання кредиту згідно кредитного договору №13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року, договору про відступлення права вимоги № GL1N426240 від 03 вересня 2024 року, договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року тощо.
Вказані документи підписані кваліфікованим електронним підписом представника ТОВ «ФК «Єврокредит» - адвокатом Журавльовим С.Г. відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за такого відсутні підставити ставити їх справжність під сумнів, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про витребування їх оригіналів.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо безпідставного відмовлення у задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи та економічної експертизи. Так, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, тоді як позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору у даній справі не було заявлено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволені.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення всієї заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками.
Так відповідно до п.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
До суду представником відповідача було подано документи, зокрема: копію довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України від 11 листопада 2023 року, копію військового квитка ОСОБА_1 , Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 липня 2024 року,
За вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 є таким, що має право на гарантії соціального та правового захисту передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для військовослужбовців, зокрема заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами за невиконання зобов`язань та відповідно є особою, на яку поширюється дія п.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Таким чином проценти за користування кредитними коштами в період з 29 липня 2023 року до 10 липня 2024 року, тобто коли ОСОБА_1 був військовослужбовцем та в межах періоду зазначеного в апеляційній скарзі, нарахуванню не підлягали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є обґрунтованими.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами за кредитним договором № 13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року, проте при визначенні розміру заборгованості за процентами не врахував наявність підстав для застосування до спірних правовідносин п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні шляхом стягнення заборгованості за договором № 13-006-869-2-21-Г від 24 вересня 2021 року в загальному розмірі 48 814 грн 94 коп.
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у виді судового збору в розмірі 1417 грн 46 коп.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 403507 від 06 лютого 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (а.с. 116).
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю другої групи, суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього судовий збір на користь позивача, тоді як відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України мав компенсувати частину судового збору, яка підлягала б стягненню з відповідача, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відтак рішення в цій частині підлягає зміні шляхом компенсування ТОВ «ФК Єврокредит» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати зі сплати судового збору за позовну заяву в розмірі 1105 грн 70 коп.
За таким же правилом підлягають розподілу і судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Отже, з ТОВ «ФК «Єврокредит» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 878 грн 19 коп.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Вишневським Андрієм Анатолійовичем, задовольнити частково.
Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2026 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №13-006-869-2-21-Г від 24.09.2021 в загальному розмірі 48 814 грн 94 коп. (сорок вісім тисяч вісімсот чотирнадцять гривень дев`яносто чотири копійки), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн 00 коп.(дві тисячі гривень).
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати зі сплати судового збору за позовну заяву в розмірі 1105 грн 70 коп. (одна тисяча сто п`ять гривень сімдесят копійок).
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 878 грн 19 коп. (вісімсот сімдесят вісім гривень дев`ятнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку і випадках, передбачених 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді Т.В. Серебрякова
Н.О. Тищук
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року