ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 р. Справа № 520/10561/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/10561/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст заяви та її обґрунтування.
17.08.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу.
В обґрунтування заяви позивач зазначав, що на виконання рішення суду відповідач провів індексацію пенсії за 2021-2025 роки, але розмір пенсії не змінено шляхом застосування положень постанови КМУ №821. Тобто, відповідач самовільно змінив спосіб та обсяг виконання рішення суду, підмінив підзаконним нормативно-правовим актом. При цьому, з 08.06.2026 (дати набрання законної сили рішенням у справі № 320/51895/25) Порядок № 821 втратив чинність та не підлягає застосуванню, отже з наведеної дати в Управління відсутня будь-яка правова підстава застосовувати до виплати пенсії спеціальний режим часткової, пропорційної та відстроченої виплати. Крім того, пенсія не може підпадати ні під яку постанову, оскільки позивач отримує її за рахунок підприємства, на якому набув пільгового стажу, а не з Державного бюджету. З посиланням на практику Верховного Суду зазначав про наявність підстав для накладення штрафу на відповідача.
ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про накладення штрафу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду поданого клопотання відсутній факт неподання відповідачем звіту у встановлений судом строк, а відтак відсутні й передбачені частиною десятою статті 382-3 КАС України правові підстави для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу. При цьому, суд звернув увагу, що питання щодо належності та повноти виконання рішення суду, а також наявності підстав для застосування заходів судового контролю, у тому числі накладення штрафу, може бути вирішене судом після спливу встановленого строку для подання звіту з урахуванням змісту поданого звіту та наданих на його підтвердження доказів, або у разі неподання такого звіту у встановлений судом строк.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:
скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року по справі №520/10561/25 про відмову у накладенні штрафу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії;
накласти на керівника (суб`єкта владних повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєву Галину Олександрівну, у адміністративній справі № 520/10561/25 - штраф у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (133120 грн);
стягнути з керівника (суб`єкта владних повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; місцезнаходження юридичної особи Баєвої Галини Олександрівни, на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) ; зареєстрований та фактично поживає: АДРЕСА_1 , - 66560 гривень штрафу;
іншу половину штрафу (66560 гривень) стягнути з керівника (суб`єкта владних повноважень) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Галини Олександрівни до Державного бюджету України;
попередити керівника (суб`єкта владних повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєву Галину Олександрівну, про те, що з наступного дня після набрання даним судовим рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції;
направити ухвалу суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, для виконання до державної виконавчої служби.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що на виконання рішення суду відповідач провів індексацію за 2021-2025 роки, але розмір пенсії не змінено шляхом застосування положень постанови КМУ №821. Разом з тим, з 08.06.2026 (дати набрання законної сили рішенням у справі № 320/51895/25) Порядок № 821 втратив чинність та не підлягає застосуванню. Скаржник зауважує, що Управління зобов`язане здійснювати виплату пенсії щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, а також виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі. Крім того, апелянт зауважує, що його пенсія не може підпадати ні під яку постанову, оскільки він отримує її за рахунок підприємства, на якому набув пільгового стажу, а не з Державного бюджету.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.
За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Згідно зі статтею 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.
Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Таким чином, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Згідно з частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частин першої-сьомої, десятої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.
З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №520/10561/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025, задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197. у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача, в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025.
Надалі ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, за наслідками розгляду якої ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/10561/25.
На виконання вказаної ухвали суду 05 червня 2026 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі №520/10561/25, в якому зазначено, що на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 16626,39 грн, внаслідок чого розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», склав 14539,52 грн, а розмір пенсійної виплати - 14698,74 грн.
Також відповідачем зазначено, що сума донарахування пенсії за період з 01.03.2025 по 30.06.2026 становить 95078,76 грн та підлягає виплаті відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Згідно зі звітом, станом на 27.05.2026 загальна заборгованість за рішенням суду складається із відкладеної та поточної заборгованості. При цьому відповідачем повідомлено, що протягом лютого-травня 2026 року частково виплачено суми доплат за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а залишок невиплачених коштів у розмірі 63493,76 грн буде виплачено після надходження відповідного фінансового забезпечення в межах бюджетних призначень.
Обґрунтовуючи неможливість одночасної виплати всієї суми заборгованості, відповідач послався на положення Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127, зазначивши, що виплата сум, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється в межах бюджетних асигнувань та відповідно до черговості, визначеної чинним законодавством.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.06.2026 про виконання рішення суду у справі №520/10561/25, поданого на виконання ухвали від 25.05.2026; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/10561/25.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зазначав, що сам по собі факт проведення перерахунку пенсії та визначення суми заборгованості не свідчить про повне виконання судового рішення, якщо присуджені кошти фактично не виплачені особі, на користь якої ухвалене рішення. При цьому вважав, що посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, відсутність достатнього фінансування та необхідність здійснення виплат у межах бюджетних асигнувань не змінюють обов`язковості виконання судового рішення та не є підставою для висновку про його повне виконання
Після постановлення ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 позивачем було подано клопотання про накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу. За результатами його розгляду судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, законність та обґрунтованість якої є предметом апеляційного перегляду.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
З наведеної норми слідує, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень пов`язується, зокрема, з неподанням звіту у встановлений судом строк або поданням такого звіту з порушенням встановленого строку за відсутності поважних причин. Тобто, необхідною передумовою застосування зазначеного заходу судового контролю є встановлення факту порушення суб`єктом владних повноважень встановленого судом строку подання звіту.
Як встановлено раніше судом, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/10561/25.
Таким чином, на момент вирішення клопотання про накладення штрафу (25.08.2026) визначений судом строк подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 520/10561/25 не сплив.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із відсутності передбачених частиною десятою статті 382-3 КАС України підстав для накладення штрафу на керівника відповідача та дійшов правильного висновку про передчасність заявленого клопотання.
При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що питання щодо належності та повноти виконання рішення суду, а також наявності підстав для застосування заходів судового контролю, у тому числі накладення штрафу, може бути вирішене судом після спливу встановленого строку для подання звіту з урахуванням змісту поданого звіту та наданих на його підтвердження доказів, або у разі неподання такого звіту у встановлений судом строк.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність застосування відповідачем під час виконання судового рішення положень Порядку №821 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони стосуються безпосередньо порядку та повноти виконання судового рішення, що не є предметом перегляду в межах цього апеляційного провадження.
Слід зауважити, що предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у порядку судового контролю за виконанням судового рішення, у зв`язку з чим підлягає з`ясуванню насамперед питання наявності передбачених статтею 382-3 КАС України правових підстав для застосування до керівника відповідача такого заходу судового контролю, як накладення штрафу.
За таких обставин наведені доводи апеляційної скарги щодо неправомірного застосування Порядку №821 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені позивачем обставини не свідчать про наявність правових підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень - відповідача, у зв`язку з чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні його клопотання.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 по справі №520/10561/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна