ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/24385/25 пров. № А/857/38718/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року (головуючий суддя Мартинюк В.Я.) у справі № 380/24385/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, бездіяльності, скасування висновку службового розслідування та дисциплінарного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.01.2026, просить:
визнати протиправними дії щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 02.09.2025 року;
скасувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладене 02.09.2025 року;
визнати протиправними дії щодо зменшення розміру щомісячної премії за вересень 2025 року;
зобов`язати здійснити перерахунок та виплату незаконно утриманих коштів, а саме недоотриманої частини щомісячної премії за вересень 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що висновок не містить аналізу дисциплінарного проступку, об`єктивних критеріїв вини та обставин, що пом`якшують відповідальність. Використані оціночні судження («намір») не мають правового значення. Службову перевірку проводив підполковник ОСОБА_2 , який: не врахував жодного мого доказу; не дослідив справжність документів; не перевірив метадані файлів; фактично захищав винних; демонстрував упередженість. Вказує, що був позбавлений реального права на скаргу; ефективного адміністративного захисту; справедливої дисциплінарної процедури.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 380/24385/25 у задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач.
У апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції не було належним чином враховано його докази та аргументи, зокрема відпускний квиток, придбаний квиток на потяг та завчасне попередження командира взводу. Позивач вказує, що дата прибуття, зазначена у відпускному квитку - 01.09.2025, при цьому конкретної години прибуття (до 06:00 ранку) документ не містив, а строк прибуття визначається добами. Також апелянт зазначає, що за три дні 29.08.2025 він надіслав командиру квиток та повідомив про час прибуття до 18:00, жодних заперечень не отримав, що виключає факт самоусунення від обов`язків. З огляду на це, позивач вважає накладення догани та подальше зменшення премії необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
На вказану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, у якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає. Відповідач наголошує, що робочий день у підрозділі розпочинається о 06:00, і військовослужбовець повинен був спланувати своє повернення так, щоб прибути до початку заходів розпорядку дня 01.09.2025, тим більше, що 31.08.2025 було виділено як добу на доїзд. Оскільки позивач прибув після 18:00 без поважних та об`єктивних причин, не маючи офіційних документів, які б дозволяли затриматись, притягнення його до дисциплінарної відповідальності та відповідне зменшення премії відбулося правомірно та в межах повноважень командира.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №240 від 04.08.2025 року позивач вважається таким, що вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 календарних днів з 04 серпня по 13 серпня 2025 року з виїздом до м.Києва.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №254 від 15.08.2025 року позивач вважається таким, що вибув у щорічну основну відпустку на 17 календарних днів за 2024 рік (з них два дні на дорогу) з 15 серпня по 31 серпня 2025 року з виїздом до м.Києва.
Т.в.о. Командира стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 звернувся із рапортом від 02.09.2025 року до командира першого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в якому доповів, що 01.09.2025 року до позивача за грубе порушення розпорядку дня ним було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, про що оголошено перед строєм військовослужбовців підрозділу.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2725 від 06.10.2025 року позивачу наказано виплатити щомісячну премію згідно рішень у зменшеному розмірі від посадового окладу, а саме 427,5%.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2883 від 20.10.2025 року підполковнику ОСОБА_2 наказано провести службову перевірку за наслідками надходження від позивача звернення щодо вчинення можливих неправомірних дій військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 .
Із висновку службової перевірки по факту звернень позивача до Головного управління Національної гвардії України від 25.10.2025 року вбачається, що підполковник ОСОБА_2 запропонував службову перевірку по факту звернення до Головного управління Національної гвардії України солдата ОСОБА_1 вважати завершеною. Копію висновку службової перевірки по факту звернення до Головного управління Національної гвардії України солдата ОСОБА_1 зобов`язав надіслати встановленим порядком до ІНФОРМАЦІЯ_1 в термін до 05.11.2025. Враховуючи те, що не всі військовослужбовці до кінця розуміють вимоги чинного законодавства стосовно деяких питань проходження служби, з метою недопущення розбіжності тлумачень службових документів: начальнику служби військ частини в установчому наказі командира частини «Про організацію внутрішньої та вартової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ в умовах правового режиму воєнного стану» на 2026 рік окремо визначив час початку робочого дня в цілому для військової частини або окремо для кожного підрозділу, начальнику відділення кадрів частини при оформленні відпускних квитків вказувати в них не тільки дату прибуття, а й час визначений в установчому наказі «Про організацію внутрішньої та вартової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ в умовах правового режиму воєнного стану»; командирам підрозділів додатково провести інструктивно-методичні заняття зі всім особовим складом про порядок надання, використання та повернення зі всіх видів відпусток, відряджень, лікувальних закладів. Вимоги довести під особистий підпис до всього особового складу.
Листом від 04.11.2025 року відповідач повідомив позивача, що начальником варти відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №290 від 18.09.2025 року призначений та ніс службу головний сержант-командир першого стрілецького відділення стрілецького взводу (з ООВДО №72) стрілецької роти 1 СБ з ООВДО молодший сержант ОСОБА_4 , який підтверджує це в своєму поясненні. Також це відображено і в рішенні на добу №304 командира стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону з ОВДО капітана ОСОБА_5 , рішенні на добу №290 командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону з ООВДО підполковника ОСОБА_6 . Позивачем фотокопії не постової відомості, а одного з варіантів навчального рішення т.в.о. командира стрілецького взводу стрілецької роти 1 СБ з ОВДО молодшого сержанта ОСОБА_7 . Дані різноманітні навчальні рішення, коли начальником варти заступає командир батальйону, хтось із заступників командира батальйону, командир роти заповнялись в процесі навчання командиром 1 СБзООВДО підполковником ОСОБА_3 молодшого сержанта ОСОБА_8 , який був призначений т.в.о. командира стрілецького взводу стрілецької роти 1 СБ з ОВД та за посадою мав заповнювати книгу служби, приймати рішення на добу. В постовій відомості варти з охорони та оборони об?єкта №551 від стрілецького взводу (з ООВДО №72) стрілецької роти (з ООВДО №77,72,78) 1 СБ з ООВДО військової частини НОМЕР_1 начальник варти - молодший сержант ОСОБА_9 . За період несення служби вартою з 18.00 19.09 по 18.00 20.09.2025 командир 1 СБзООВДО підполковник ОСОБА_3 на об?єкті не з?являвся. Підстав вважати, що він порушив бойовий наказ немає.
Листом від 04.11.2025 року відповідач повідомив позивача, що догана від 02.09.2025 року накладена не командиром 1 СБ з ООВДО підполковником ОСОБА_3 , а т.в.о. командира стрілецької роти (з ООВДО №77, 72, 78) 1 стрілецького батальйону з ООВДО військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 , що підтверджується рапортом командира стрілецької роти (з ООВДО №77, 72, 78) 1 стрілецького батальйону з ОВДО військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 на ім?я командира НОМЕР_3 з ООВДО, рішенням на виплату премії військовослужбовцям НОМЕР_4 стрілецького батальйону з охорони та оборони важливих державних об?єктів військової частини НОМЕР_1 за вересень 2025 року, в якому Вам передбачено виплату 75% премії з врахуванням догани отриманої 02.09.2025 року та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2725 від 06.10.2025 «Про виплату щомісячної премії за вересень 2025 року». Що стосується правомірності накладення стягнення то вона підтверджується тим, що позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №254 від 15.08.2025 року, відпускного квитка від 07.08.2025 року №3725 перебував у основній щорічній відпустці по 31.08.2025 року, з обов?язком передбаченим у відпускному квитку прибути 01.09.2025 року, що означає прибути до підрозділу на момент початку робочого дня, а не на його закінчення. У відповідності до розпорядку дня робочий день в підрозділах 1-го стрілецького батальйону з ООВДО розпочинається о 06.00. Тому і своє прибуття Ви повинені були спланувати завчасно, враховуючи, що основна частина відпустки завершилась 30.08.2025 року, а 31.08.2025 року це був додатковий день наданий саме на повернення з відпустки до місця несення служби. Враховуючи, що він прибув на службу після відпустки з запізненням, не приймав участі в заходах передбачених розпорядком дня, стягнення, а саме догана, оголошена т.в.о. командира роти від 02.09.2025 року, накладено на законних підставах.
Позивач звернувся до командира стрілецької роти НОМЕР_4 стрілецького батальйону АДРЕСА_1 військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 12.11.2025 року, в якому просив клопотання про надання йому копії наказу або витягу №2725 від 06.10.2025 року «Про виплату щомісячної премії за вересень 2025 року», в якому передбачено виплату 75% премії з врахуванням отриманої догани за 02.09.2025 року.
Листом від 28.11.2025 року відповідач повідомив позивача, що надсилає йому витяг з наказу №2725 від 06.10.2025 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3330 від 28.11.2025 року наказано службове розслідування за наслідками надходження звернення позивача щодо вчинення можливих неправомірних дій окремими посадовими особами військової частини НОМЕР_1 провести начальнику групи пунктів управління відділення командних пунктів секції планування застосування штабу майору ОСОБА_11 .
Із висновку службового розслідування по фату звернення позивача до Головного управління Національної гвардії України від 11.12.2025 року вбачається наступна інформація:
«Відповідно до висновку службової перевірки щодо правомірності накладення дисциплінарного стягнення встановлено, що дане стягнення, а саме догана від 01.09.2025 року накладена т.в.о. командира стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , 78) НОМЕР_4 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_10 за грубе порушення розпорядку дня солдатом ОСОБА_1 , що полягало у несвоєчасному поверненні з відпустки. Встановлено, що солдат ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №254 від 15.08.2025 року, відпускного квитка від 07.08.2025 року №3725 перебував у основній щорічній відпустці з 15.08.2025 по 31.08.2025 року (з них 2 дні на дорогу), з обов`язком передбаченим у відпускному квитку з`явитися за місцем служби до 01.09.2025. Що означає прибути до підрозділу на момент початку робочого дня, а не на його закінчення, або коли заманеться військовослужбовцю. У відповідності до розпорядку дня в підрозділах 1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) початок робочого дня о 06.00. Тому і своє прибуття даний військовослужбовець повинен був спланувати завчасно, враховуючи, що основна частина відпустки завершилась 30.08.2025 року, а 31.08.2025 року це був додатковий день наданий саме на повернення з відпустки до місця несення служби. Таким чином твердження солдата ОСОБА_1 про те, що у висновку службової перевірки не враховано його відпускний квиток не відповідає дійсності. В свою чергу квиток на потяг 715K 01.09.2025, як і знімки екранів з повідомленнями абоненту ОСОБА_12 лише підтверджують факт, що солдат ОСОБА_1 не мав наміру використовувати 31.08.2025 як добу доїзду до місця служби, не придбав завчасно квитки для повернення до місця служби та розглядав лише потяги з відправкою 01.09.2025 з Києва. Оскільки, солдат ОСОБА_1 01.09.2025 був відсутній на службі та не брав участі у заходах передбачених розпорядком дня, то, відповідно, догана накладена т.в.о. командира роти правомірна та обгрунтована. Стосовно скарги на дії підполковника ОСОБА_2 то варто зазначити, що твердження солдата ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, оскільки перевірка не була формальною та враховувала усі зібрані докази, в тому числі пояснення солдата ОСОБА_1 . Підполковник ОСОБА_2 під час здійснення перевірки отримав пояснення від солдата ОСОБА_1 , підполковника ОСОБА_3 , молодшого сержанта ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_13 та на підставі зібраних та опрацьованих доказів зробив правомірні висновки. На наданих аудіозаписах розмови солдата ОСОБА_1 та підполковника ОСОБА_2 , які були зроблені солдатом ОСОБА_1 приховано та без попередження підполковника ОСОБА_2 , погроз чи схиляння з боку останнього не чути. Варто зазначити, що голоси на аудіо записах тихі та не чіткі, важко зрозуміти кому вони належать. Проведеним службовим розслідуванням фактів, які б свідчили про неправомірність накладеного дисциплінарного стягнення на солдата ОСОБА_1 та необґрунтованість висновку службової перевірки, проведеної відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2025 №2883 не виявлено.
Запропоновано службове розслідування по факту звернення до Головного управління Національної гвардії України солдата ОСОБА_1 вважати завершеним».
Листом від 12.12.2025 року відповідач повідомив позивача, що 27.11.2025 супровідним листом за №50/10/2-К-457-ЕП заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по роботі з особовим складом скеровано за належністю для розгляду в межах компетенції звернення солдата ОСОБА_1 , надіслане 26.11.2025 на електронну пошту Головного управління Національної гвардії України, в якому останній просить перевірити правомірність дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , а саме: старшого офіцера відділення по роботі з особовим складом секції персоналу підполковника ОСОБА_14 - з приводу не належного проведення службової перевірки, що була здійсненна відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2025 №2883 за фактом звернень солдата ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України (Nє350/10/2-К-333-ЕП, №50/10/2-К-334-ЕП від 20.10.2025), та командира НОМЕР_4 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів) підполковника ОСОБА_3 - з приводу притягнення солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, що було предметом проведеної службової перевірки підполковником ОСОБА_15 . З метою перевірки фактів наведених у зверненні наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2025 №3330, начальником групи пунктів управління командних пунктів секції планування застосування штабу військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_11 , проведено службове розслідування. Проведеним службовим розслідуванням фактів, які б свідчили про неправомірність накладеного дисциплінарного стягнення на солдата ОСОБА_1 та необґрунтованість висновку службової перевірки, проведеної відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2025 №2883 не виявлено. Твердження солдата ОСОБА_1 про те, що у висновку службової перевірки не враховано відпускний квиток не відповідає дійсності. В свою чергу квиток на потяг 715К 01.09.2025, як і знімки екранів з повідомленнями абоненту ОСОБА_12 лише підтверджують факт, що солдат ОСОБА_1 не мав наміру використовувати 31.08.2025 як добу доїзду до місця служби, не придбали завчасно квитки для повернення до місця служби та розглядали лише потяги з відправкою 01.09.2025 з Києва. Підполковник ОСОБА_2 під час здійснення перевірки отримав пояснення від солдата ОСОБА_1 , підполковника ОСОБА_3 , молодшого сержанта ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_13 та на підставі зібраних та опрацьованих доказів зробив правомірні висновки. На наданих солдатом ОСОБА_1 аудіозаписах ніби то спілкування з підполковником ОСОБА_2 , які були зроблені приховано та без попередження підполковника ОСОБА_2 , погроз чи схиляння з боку останнього не чути. Також варто зазначити, що голоси на аудіо записах тихі та не чіткі, важко зрозуміти кому вони належать.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №389 від 19.12.2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Змістом спірних правовідносин є дії щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 02.09.2025 року; щодо зменшення розміру щомісячної премії за вересень 2025 року.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, виховання культури ґендерної рівності та нетерпимості до будь-яких проявів дискримінації, в тому числі за ознакою статі, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, сексуальним домаганням та правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання (ст.3 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (абзац перший ст.5 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до абзацу другого цієї норми, стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Згідно із абзацом третім ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни (абзац п`ятий Дисциплінарного статуту).
Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав (ст.6 Дисциплінарного статуту).
Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту (ст.7 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
На військовослужбовців може бути накладене таке дисциплінарне стягнення як догана (п. «б» ст.48 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст.84 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.1 ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Згідно із ч.1 ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Частиною другою вказаної норми передбачено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (ст.88 Дисциплінарного статуту).
З огляду на викладені норми, суд зазначає, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноважень суб`єкта його накладення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №254 від 15.08.2025 року та відпускним квитком від 07.08.2025 року №3725, позивач перебував у щорічній відпустці по 31.08.2025 року включно, враховуючи час на дорогу. До місця несення служби він зобов`язаний був з`явитися до 01.09.2025 року.
Відповідно до встановленого розпорядку дня у підрозділах 1-го стрілецького батальйону з ООВДО робочий день розпочинається о 06:00. Позивач, не заперечуючи фактичних обставин справи, підтверджує, що прибув до частини після 18:00 01.09.2025 року, тобто фактично був відсутній протягом усього робочого дня.
Надаючи оцінку ключовому доводу апелянта про те, що він завчасно (29.08.2025 року) надіслав командиру взводу через месенджер квиток на потяг та повідомив про своє прибуття до 18:00, колегія суддів зазначає наступне.
Сам по собі факт повідомлення через месенджер про маршрут слідування не звільняє військовослужбовця від обов`язку прибути вчасно. Відпускний квиток є офіційним документом, який чітко визначає межі перебування поза розташуванням частини. Направлення повідомлення у месенджері, так само як і відсутність прямої заборони чи заперечень від командира у переписці, не є тотожним офіційному дозволу на подовження часу перебування у дорозі чи зміні часу прибуття на службу.
Військовослужбовець зобов`язаний самостійно та завчасно планувати свою логістику таким чином, щоб прибути до місця служби до початку робочого дня о 06:00, адже 31.08.2025 року було спеціально виділено як додаткову добу саме для повернення до місця несення служби. Відсутність позивача на службі протягом робочого дня 01.09.2025 року без поважних та документально підтверджених об`єктивних перешкод є очевидним порушенням розпорядку дня. Придбання квитка на потяг, що прибуває пізніше необхідного часу, є наслідком неналежного планування позивачем часу на повернення і не слугує правомірною підставою для запізнення.
Щодо доводів апелянта про формальність перевірки та непроведення службового розслідування перед безпосереднім накладенням стягнення, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції. Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення про накладення стягнення може передувати службове розслідування. Його проведення є обов`язковим лише тоді, коли причини та умови правопорушення потребують додаткового з`ясування. У цій ситуації факт відсутності військовослужбовця у строю на початку дня був очевидним, що надавало командиру обґрунтовані підстави для оперативного реагування у вигляді усної догани, що відповідає нормам Статуту. Згодом, реагуючи на звернення позивача на гарячу лінію, відповідач провів повноцінне службове розслідування (наказ №3330 від 28.11.2025 року), яке врахувало всі зібрані докази і підтвердило правомірність початкового стягнення.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо наявності аудіозапису розмови з підполковником ОСОБА_2 , який, за переконанням позивача, підтверджує обставини тиску та упередженості, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи, зокрема з висновку службового розслідування від 11.12.2025 року, слідує, що вказаний аудіозапис був здійснений приховано, без відома та попередження співрозмовника. Крім того, як зафіксовано у матеріалах перевірки, під час її проведення осіб, чиї голоси наявні на записі, достеменно не було встановлено та ідентифіковано.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку, а обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на прихований характер створення цього запису поза межами офіційних процедур, а також враховуючи відсутність беззаперечного встановлення належності голосів конкретним особам за наслідками службового розслідування, вказані матеріали не відповідають критеріям допустимості та достовірності доказів.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних підстав для надання правової оцінки змісту цього запису. Відтак, доводи скаржника про здійснення на нього тиску, що обґрунтовуються вказаним аудіозаписом, відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження належними засобами доказування.
Оцінюючи вимоги про скасування дій щодо зменшення розміру щомісячної премії, суд апеляційної інстанції констатує, що ці вимоги є похідними.
Відповідно до пункту 4 розділу XVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200, командир військової частини наділений повноваженнями зменшувати розмір премії військовослужбовцям виключно за той місяць, у якому вони допустили проступок. Оскільки факт дисциплінарного правопорушення (несвоєчасне повернення з відпустки) підтверджено, дії відповідача щодо виплати премії за вересень 2025 року у зменшеному розмірі (427,5% замість повного обсягу) на підставі наказу №2725 від 06.10.2025 року є правомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності та зменшенні розміру його преміювання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають легітимних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 380/24385/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. М. Глазько
судді І. В. Глушко
Р. М. Шавель