ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/25022/25 пров. № А/857/45961/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сала П. І.,
суддів: Димарчук Т.М., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року (суддя Морська Г.М.) про повернення без розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 по 28.11.2020 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 28.11.2020 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року 2102 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 28.11.2020 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції, що діяла до 21.02.2018 та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою № 704 закладений механізм щорічного збільшення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2018 встановлений на рівні 1762 грн, прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законами України про Державний бюджет України на 2020 рік є більшим. Отже, за час проходження військової служби позивачу виплачене у меншому, ніж законодавчо належало, грошове забезпечення, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія, оскільки відповідач неправильно обрахував розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, оскільки грошове забезпечення нараховувалось із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не на 01.01.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі № 380/25022/25, яке набрало законної сили, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 29.01.2020 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_2 грошового забезпечення та інших виплат у 2020 році.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 29.01.2020 по 28.11.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 рік відповідно та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23.07.2026 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного судового рішення шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі № 380/25022/25 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 28.11.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, премії, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 рік відповідно та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Водночас військову частину НОМЕР_1 зобов`язано протягом п`яти робочих днів з дня отримання ухвали надати суду належним чином завірені копії документів на підтвердження виконання рішення суду від 12.02.2026 у справі № 380/25022/25, або докази, які стали причиною його невиконання.
12.08.2026 позивач ОСОБА_1 повторно подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/25022/25, в якій просив суд встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 12.02.2026 щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 28.11.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 рік відповідно та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Також у заяві позивач просив накласти на керівника військової частини НОМЕР_2 штраф за невиконання судового рішення та не подання звіту в терміни, передбачені ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 у справі № 380/25022/25, в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину якого стягнути на користь позивача, а іншу половину - до Державного бюджету України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду від 12.02.2026 у справі № 380/25022/25 протягом одного місяця з дня постановлення цієї ухвали.
Крім того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 на підставі положень ч. 2 ст. 167 КАС України вирішено повернути без розгляду заяву ОСОБА_1 від 12.08.2026 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Суд дійшов висновку, що така заява містить вимоги, які станом на дату її подання вже були прийняті судом до розгляду та щодо яких судовий розгляд не закінчено, що свідчить про очевидну безпідставність повторно поданої заяви.
Позивач із зазначеною ухвалою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду заяви від 12.08.2026 про встановлення судового контролю.
Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 23.07.2026 вже була розглянута попередньою ухвалою суду від 28.07.2026, якою зобов`язано військову частину НОМЕР_1 протягом п`яти робочих днів із дня отримання ухвали надати суду належним чином завірені копії документів на підтвердження виконання рішення суду від 12.02.2026 у справі № 380/25022/25, або докази, які слугували підставою для його невиконання.
Отже, на думку позивача, суд першої інстанції був зобов`язаний розглянути звіт відповідача щодо виконання або не виконання судового рішення, з урахуванням заяви позивача від 12.08.2026.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.
На підставі положень ст.ст. 311, 312 КАС України, беручи до уваги, що оскаржуване судове рішення прийнято в порядку письмового провадження, а клопотання про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходили, апеляційний розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні за змістом норми закріплено у статті 14 КАС України.
Крім того, згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 2 червня 2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Поряд з цим, виконуючи функцію, закріплену у статті 129-1 Конституції України, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.
Зокрема, відповідно до частини першої-другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Частиною першою статті 382 КАС України унормовано, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першою-третьою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За правилами, передбаченими частиною першою статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Водночас за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (частини перша, друга статті 382-3 КАС України).
Отже, така форма судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень-відповідача подати звіт про виконання судового рішення має на меті забезпечити виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у порядку та спосіб, встановлені судом, та відновити тим самим права, свободи або законні інтереси фізичної особи, права та інтереси юридичної особи, які були порушені суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, що і зумовило звернення до суду за захистом відповідних прав, свобод та інтересів.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2026, розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, вирішено таку задовольнити та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду від 12.02.2026 у справі № 380/25022/25 протягом одного місяця з дня постановлення цієї ухвали.
Суд виходив із того, що, як стверджує позивач, рішення суду від 12.02.2026 в частині виплати перерахованого йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.11.2020 у не виконується. При цьому суд врахував, що у строк, визначений ухвалою від 28.07.2026 про прийняття заяви позивача до розгляду, відповідач не скористався своїм правом надати пояснення та докази щодо виконання рішення суду.
Таким чином, вказана ухвала не порушує прав позивача, прийнята в його інтересах та покликана у межах встановленої законом процедури забезпечити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, яке ухвалено на користь позивача та набрало законної сили.
Крім того, відповідна ухвала не перешкоджає подальшому здійсненню судового контролю за виконанням судового рішення у справі.
При цьому колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що його заява була задоволена ухвалою суду від 28.07.2026, оскільки цієї ухвалою судом прийнято до розгляду відповідну заяву та визначено процесуальний порядок її розгляду (в судовому засіданні чи у письмовому провадженні).
Крім того, зазначеною ухвалою суд зобов`язав відповідача подати не звіт про виконання судового рішення, а письмові пояснення та їх документальне підтвердження - для перевірки тверджень заявника щодо невиконання рішення суду від 12.02.2026 у справі № 380/25022/25.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє покликання позивача на те, що після закінчення відповідного п`ятиденного строку суд першої інстанції, з урахуванням заяви позивача від 12.08.2026, був зобов`язаний накласти на керівника військової частини НОМЕР_1 штраф за неподання звіту про виконання або не виконання судового рішення з урахуванням заяви позивача від 12.08.2026.
Оцінюючи заяву позивача від 12.08.2026 про встановлення судового контролю, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав її такою, що подана до суду за наявності іншої (аналогічної) заяви від 23.07.2026, розгляд якої ще не завершився.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Частиною другою статті 167 КАС України передбачено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Отже, з урахуванням того, що заява ОСОБА_1 від 12.08.2026 містить вимоги, які станом на дату подання такої заяви вже були прийняті судом до розгляду та щодо яких не закінчено судовий розгляд у встановленому законом порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для її повернення без розгляду в силу приписів ч. 2 ст. 167 КАС України, як очевидно безпідставної.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведені мотиви, апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанцій - без змін.
Підстав для розподілу судових витрат не встановлено.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі № 380/25022/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач П. І. Сало
судді Т. М. Димарчук
Л. П. Іщук