Справа № 727/4714/26
Провадження № 2/727/1958/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Зінич О.М.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
прокурора:Федоряк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області в особі Виконавчого комітету Путильської селищної ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області в особі Виконавчого комітету Путильської селищної ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав.
Посилався на те, що перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 31.03.2025 року шлюб між ними було розірвано.
Від шлюбу у них народилося п`ятеро дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Починаючи з січня 2024 року періодично та надалі з лютого 2025 року постійно відповідач не цікавиться дітьми, які проживають разом із ним та знаходяться виключно на його вихованні та утриманні.
ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дітей, не займається їх вихованням, не піклується про стан їхнього здоров`я, навчальний процес, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Наведі обставини підтверджує постановами Путильського районного суду Чернівецької області від 21.02.2024 року та від 17.03.2025 року, актами обстеження житлово-побутових умов, характеристиками навчальних закладів на дітей, рішенням органу опіки та піклування.
Таким чином, мати дітей ОСОБА_3 , будучи здоровою особою та маючи реальну можливість щодо виконання на мінімальному рівні своїх батьківських обов`язків, будучи неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, надалі свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та ухиляється від їх виконання.
Зважаючи на наведене, вважає, що наявні підстави у відповідності до вимог ст.155, ст.164 СК України для позбавлення відповідача материнських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 14.04.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
11.06.2026 року строк підготовчого провадження по справі було продовжено на тридцять днів.
Ухвалою суду від 23.06.2026 року зобов`язано Орган опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області в особі Виконавчого комітету Путильської селищної ради надати суду висновок по суті розв`язання спору.
11.08.2026 року судом витребувано від Органу опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області в особі Виконавчого комітету Путильської селищної ради документи, на підставі яких було складено висновок по суті розв`язання спору.
31.08.2026 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено судовий розгляд по суті.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Позивач у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник позивача позов підтримав та підтвердив, викладені у ньому обставини. Пояснив, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків без поважних причин. Просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися. У поданих до суду заявах просили розглянути справу у їх відсутності.
Прокурор у судовому засіданні заявлений позов не підтримав. Вважає, що суду не було надано достатніх доказів на підтвердження не виконання матір`ю дітей своїх батьківських обов`язків без поважних причин. Зазначив, що позбавлення матері батьківських прав є крайнім заходом та не може бути застосоване судом у даному випадку. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 31.03.2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 18.11.2014 року Виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області, актовий запис №11, було розірвано (а.с.15-17).
Від шлюбу у сторін народилося п`ятеро дітей,а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.18-22).
Згідно свідоцтв про народження дітей: батьком дітей зазначено ОСОБА_1 , матір`ю зазначено - ОСОБА_3 .
Із досліджених судом постанов Путильського районного суду Чернівецької області від 21.02.2024 року у справах №721/47/24, №721/48/24 встановлено, що ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП у зв`язку з ухиленням в січні 2024 року від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст.150 СК України, а саме: неналежні умови проживання, навчанння дітей, антисанитарія в будинку, відсутні запаси їжі (а.с.9-10). На підставі ст.22 Кодексу відносно ОСОБА_3 було застосовано усне зауваження.
Також, ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.184 ч.1 КУпАП постановами суду від 17.03.2025 року у справах №721/210/25, №721/222/25. Вказаними постановами суду встановлено, що ОСОБА_3 залишила дітей без нагляду та поїхала до міста Чернівці. У справі №721/210/25 до ОСОБА_3 на підставі ст.22 Кодексу застосовано усне зауваження (а.с.11-12). У справі №721/222/25 до ОСОБА_3 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 гривень (а.с.13-14).
Із дослідженого судом акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 28.05.2025 року встановлено, що сім`я ОСОБА_9 проживає в житловому будинку матері ОСОБА_10 , де їм виділено житлову кімнату, площею 12 кв.м. Комунальних зручностей немає. Сім`я малозабезпечена. Батько займається вихованням дітей. Мати ОСОБА_3 не проживає з дітьми з лютого 2025 року, не займається їх вихованням, не провідує, її місце перебування не відоме (а.с.23).
Окрім того, судом було досліджено характеристу, видану 28.05.2025 року ОСОБА_11 округом Виконавчим комітетом Путильської селищної ради відносно ОСОБА_3 , згідно якої остання до лютого 2025 року проживала в АДРЕСА_1 . З колишнім чоловіком ОСОБА_1 розлучена, спільно не проживає, спільно господарство не веде, вихованням дітей не займається, не проживає з ними, не відвідує, місце її перебування не відоме. За час проживання в селі зареконмендувала себе з негативної сторони. Сім`я перебуває в складних життєвих обставинах (а.с.24).
Батько дітей ОСОБА_1 не працює, на обліку в центрі зайнятості не знаходиться, розлучений, виховує п`ятеро неповнолітніх дітей. За час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони. В побуті поводить себе ввічливо, доброзичливо (а.с.25).
У матеріалах справи наявні характеристики відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які навчаються в ОЗ «Сергіївський ліцей імені Л.Кобилиці». Відповідно до наданих характеристик, зв`язок із класними керівниками підтримує бабуся, яка цікавиться успіхами онуків (а.с.26-29).
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відвідує корекційно-розвиткові заняття у КЗ «ПІРЦ» згідно висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 09.10.2024 року. На заняття дитину супроводжеє батько ОСОБА_1 (а.с.30).
Як видно із довідки Сергіївського Старостинського округу Виконавчого комітету Путильської селищної ради від 16.09.2025 року п`ятеро неповнолітніх дітей проживають разом із батьком ОСОБА_1 та перебувають на його утриманні (а.с.31).
Також, судом було досліджено довідку КНП «Путильська багатопрофільна лікарня» від 23.03.2026 року, відповідно до якої протягом двох років догляд за дітьми:ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснювала бабуся ОСОБА_10 . На всі профілактичні огляди та при захворюваннях зверталася тільки бабуся. Мати протягом цього часу з дітьми не приходила (а.с.32).
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
На виконання вимог статті 19 СК України ухвалою суду від 23.06.2026 року було витребувано від Органу опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області в особі Виконавчого комітету Путильської селищної ради письмовий висновок щодо суті розв`язання спору.
15.07.2026 року Органом опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області в особі Виконавчого комітету Путильської селищної ради було складено висновок, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав по відношенню до дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.115-117). У мотивувальній частині висновку Орган опіки та піклування зазначив, що мати не цікавиться життям та здоров' дітей з червня 2025 року, в телефонному режимі спілкується з старшими дітьми. За даний період ніяких подарунків чи коштів не надавала. За цей час мати не піклувалася про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечувала необхідного харчування та медичного догляду, не бачилася з дітьми, не здійснювала підготовку до дорослого життя та не проявляла інтересу до їх внутрішнього світу.
25.06.2026 року комісія склала акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, яким встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дітьми в АДРЕСА_2 в будинку бабусі ОСОБА_10 , в одній кімнаті, площею 16 кв.м. Комунальних зручностей не має, умови проживання потребують покращення.
Згідно довідки №170 від 30.09.2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.01.2026 року по 30.06.2026 року.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, детально врегульовані Сімейним кодексом України та спеціальними законодавчими актами.
За змістом положень статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідност.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Положеннямист.5 Сімейного кодексу України передбачено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Частиною сьомою статті 7 СК України регламентовано, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованоїПостановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року (далі-Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції з метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.
Згідно ст.27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.1ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.4ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав визначені ст.164 СК України. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, не цікавиться їх життям та не утримує їх, не піклується про здоров`дітей, не забезпечує здобуття дітьми освіти.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключнийі надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі№ 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17,від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 рокуу справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/1, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що неє неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява№ 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року в справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24), зазначено, що «67. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
При цьому, суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батьків, так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Суд звертає увагу на те, що з висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Путильської селищної ради від 15.07.2026 року та наданих на виконання ухвали суду документів, на підставі яких його було складено, видно, що органом опіки та піклування не було встановлено контакту з матір`ю дітей ОСОБА_3 , не відібрано у неї будь-яких пояснень та не з`ясовано причин, у зв`язку з якими остання на даний час не проживає разом із дітьми та не приймає участі у їх матеріальному утриманні.
Одночасно, Орган опіки та піклування у висновку вказав, що мати в телефонному режимі спілкується з старшими дітьми, що безумовно вказує на те, що ОСОБА_3 не втратила до них інтерес та цікавиться їх життям.
За відсутності обстеження умов проживання відповідача, з`ясування її думки стосовно заявлених позовних вимог, причин, ситуації, що склалася, неможливо розцінювати поведінку матері ОСОБА_3 , як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно неповнолітніх дітей.
Мати дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у їх житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того з ким діти проживають.
Суд враховує, що висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер, а тому суд не погоджується з вищевказаним висновком та приймає рішення по справі на підставі всіх встановлених судом фактичних обставин справи та зібраних доказів.
У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, неможливість змінити поведінку матері у кращу сторону.
Окрім того, суд установив, що відповідач дійсно протягом року не проживала разом із дітьми, проте в телефонному режимі підтрмувала зв`язок із дітьми, що свідчить проте, що вонане втратила інтересу до дітей та цікавиться має намір налагодити із нею відносини. Не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав відповідача довідки з навчального закладу та медичних установ, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дитни і не розкривають усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.
Аргументи представника позивача щодо неодноразового притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП суд відхиляє, оскільки остання на підставі ст.39 КУпАП по трьох фактах притягнення до адміністративної відповідальності та застосування стягнення у виді усного зауваження вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Наведені вище фактичні обставини, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками та неможливості змінити поведінку матері у кращу сторону.
З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дітей, зокрема в частині їх права на спілкування з батьками та збереження зв`язків із ними обома, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.
Також, позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей.
Водночас суд визнає за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на Орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.
Відповідачу раніше не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів, що на думку суду спонукатиме її до вжиття реальних заходів для налагодження відносин із неповнолітніми дітьми.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 164 СК України, ст.ст. 4,5,12, 13, 76-81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКП - НОМЕР_1 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування Путильської селищної ради Вижницького району Чернівецької області в особі Виконавчого комітету Путильської селищної ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Покласти на Виконавчий комітет Путильської селищної ради, як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 04417046), обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На рішення суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: Одовічен Я.В.