Справа № 932/6601/20
Провадження № 2/932/349/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі: головуючий суддя Малінов О.С., при секретарі Ликовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька, -
ВСТАНОВИВ:
10 червня 2020 року До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про встановлення місця проживання дитини.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 24.07.2010року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. 14.02.2017 року шлюб було розірвано. Від цього шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати із позивачкою. У зв`язку із наявними протиріччями між нею та відповідачем у поглядах на виховання та місце проживання дитини, просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 .
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року №4273-IX, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, з 30 квітня 2025 року змінено найменування Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на Шевченківський районний суд міста Дніпра.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 року ця справа передана на розгляд судді Малінову О.С.
Ухвалою від 27.08.2025 року справа прийнята суддею до свого провадження.
З огляду на те, що розгляд справи по суті не було розпочато, позивачка ОСОБА_1 заявою від 20.04.2026 року доповнила позовні вимоги і просила також надати дозвіл на виїзд дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України без згоди батька ОСОБА_2 , без необхідності отримання його нотаріально посвідченої згоди, у супроводі матері ОСОБА_5 .
Доповненні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач протягом тривалого часу не бере участь у вихованні дитини, не підтримує з нею належного зв`язку, не цікавиться її життям і станом здоров`я, у тому числі в період воєнного стану в Україні. З урахуванням попередньої негативної поведінки відповідача існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі необхідності оформлення виїзду дитини за межі України, відповідач може безпідставно відмовити у наданні відповідної згоди або ухилятись від її надання, що створить перешкоди у реалізації прав та законних інтересів дитини.
Ухвалою суду від 07.07.2026 року зазначена заява була прийнята до розгляду разом із первісним позовом.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання 03.09.2026 року не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав відзив на уточнений позов, а також заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини. Зазначив у заяві, що оскільки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 14 років, відповідно до ч.3 ст.160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років визначається нею самою. Тобто відсутній предмет спору.
Представник третьої особи Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за відсутністю предмету спору.
Відповідача ОСОБА_2 у відзиві зазначив, що з питанням про надання дозволу на виїзд їх доньки за межі України позивачка до нього не зверталась і немає жодних підстав вважати, що він може відмовити у виїзді дитини за кордон. Тому вважає цю вимогу не доведеною.
З`ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
З 24.07.2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2017 року шлюб було розірвано. Від цього шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилась проживати із позивачкою.
Відповідно до частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Порядок виїзду за кордон громадян України визначено положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведеного необхідно зробити висновок, що виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон не обмежується законом, а законом лише встановлюється певний порядок оформлення такого виїзду.
Частина 1, стаття 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20.11.1989, яка ратифікована для України 27.09.1991, передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина забезпечується таким захистом і піклуванням, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитині законами або іншими заходами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, духовно, морально і соціально у здорових і нормальних умовах свободи і гідності.
Батьки зобов`язані брати участь у вихованні своєї дитини, виходячи із власної ініціативи, закладаючи основи здоров`я, нормального відновлення дитини до основних життєвих засад, розвитку інтелектуальних здібностей.
Позивачка та її дитина є громадянами України, мають постійне місце проживання в Україні, постійно мешкають за зазначеною у позовній заяві адресою.
Тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини. Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18).
Суд також враховує пояснення ОСОБА_6 про те, що вони з матір`ю хотіли поїхати на відпочинок в іншу країни, але батько не дозволив, тому мати і звернулась до суду, які зазначені у Довідці КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради від 03.11.2021 року № 94.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги безперервну агресію рф проти України, постійні, майже щоденні ракетні удари по території України, у тому числі по місту Дніпро, суд вважає за доцільне надати позивачці дозвіл на виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 , за межі України без згоди та дозволу батька дитини, на строк з дати набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною 16 років - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому суд вважає за недоцільне відкладати розгляд справи за клопотанням відповідача ОСОБА_2 яке обґрунтовано продовженням в країні воєнного стану «постійними вибухами, обстрілами країною-агресором громадської інфраструктури, що загрожує здоров`ю та життю… із-за чого доводиться по декілька разів в день шукати укриття та проводити час у бомбосховищах». Суд розцінює це клопотання як зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, оскільки в матеріалах справи містяться близько 15 аналогічних заяв відповідача, починаючи з травня 2022 року.
Вказані відповідачем підстави для відкладення розгляду справи фактично підтверджують доводи позивачки, що у разі необхідності оформлення виїзду дитини за межі України, відповідач може безпідставно відмовити у наданні відповідної згоди або ухилятись від її надання, що створить перешкоди у реалізації прав та законних інтересів дитини, а також вищенаведений висновок суду про необхідність надання дозволу на виїзд за межі України у зазначений період.
Враховуючи вище викладене, керуючись, ст.ст.12, 81, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька - задовольнити.
Надати ОСОБА_1 дозвіл на виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України без згоди та дозволу батька дитини - ОСОБА_2 , на строк з дати набрання рішенням законної сили до 01.01.2028 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 44017322, 49069, м. Дніпро, вул. М. Грушевського, буд.70.
Суддя О.С.Малінов