02.10.2026 Єдиний унікальний номер 205/4307/26
Справа № 205/4307/26
Провадження 2-з/205/1412/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Волошенко Д.С., ознайомившись із клопотанням представника позивача - адвоката Іващенка Романа В`ячеславовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєва Тетяна Миколаївна, про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана цивільна справа.
29.09.2026 року представник позивача - адвокат Іващенко Р.В. через систему «Електронний суд» направив до суду заяву про забезпечення позову в якій він просив:
- вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2165770412101);
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії (переходу права власності, відчуження, дарування, поділу, оформлення іпотеки, застави) щодо 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2165770412101).
В обґрунтування клопотання зазначив, що предметом спору є право на спадкування нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яким на даний час володіє ОСОБА_2 . У вказаному будинку проживає ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ВПО №1204-5003376350. Також, за цією адресою ним утримується пасіка, яка забезпечує потреби господарства, що підтверджується паспортом пасіки № UA 12-08-28. Зазначив, що у випадку задоволення позовних вимог у справі про визнання заповіту недійсним, у ОСОБА_1 виникне право на 1/2 частку у спадковому майні його батька та діда. Водночас, без вжиття заходів забезпечення позову існує ризик, що спірне майно буде відчужене третім особам, що унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду. На думку представника, вказані заходи забезпечення позову будуть співмірними із заявленими позовними вимогами, фактично не змінять спосіб життя відповідача та не накладуть на неї додаткових витрат.
Суд розглядає заяву про забезпечення позову протягом двох днів без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України.
Ознайомившись із змістом заяви та матеріалами цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
Виходячи зі змісту ст.ст. 149-151 ЦПК України забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.
У відповідності з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Також, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Положеннями ч. 5 ст. 153 ЦПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 року у справі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Вказана правова позиція викладена також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання заповіту недійсним, а до спадкового майна померлого ОСОБА_3 входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Із вказаної заяви також вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є власницею житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 11.09.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гуніною І.О.
На думку суду, вказані представником заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду вказаного судового спору та недопущення з її боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 127/25378/21, від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2163/23, від 21 березня 2024 року у справі № 530/1685/23.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Європейський суд з прав людини неодноразово підтверджував позицію щодо змісту поняття «ефективний засіб юридичного захисту». Так, у рішеннях ЄСПЛ від 29 червня 2006 року «Пантелеєнко проти України», від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», від 17 липня 2008 року у справі «Каіч та інші проти Хорватії» зазначається, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом, а саме поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення порушення права.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність реального спору між сторонами, а також наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом позову, спосіб забезпечення є співмірним, достатнім, пропорційним та доцільним заходом забезпечення з огляду на зміст заявлених позовних вимог, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог може в подальшому унеможливити виконання рішення суду у цій справі, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 81, 149-153, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотанням представника позивача - адвоката Іващенка Романа В`ячеславовича про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 205/4307/26, шляхом накладення арешту на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2165770412101), власником якого є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії (щодо переходу права власності, відчуження, дарування, поділу, оформлення іпотеки, застави, тощо) щодо 1/2 (однієї другої) частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2165770412101), власником якого є ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Федотова Вікторія Миколаївна
.