САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
Справа № 206/2338/26
2-з/206/16/26
УХВАЛА
29 вересня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя Румянцев О.П.,
секретар судового засідання Богатько Д.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Дніпро заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 , -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
18 вересня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову в якій вона просить суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 123,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345474212101;- заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії у відношенні квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 123,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345474212101, в тому числі заборонити укладення будь-яких угод у відношенні зазначеної квартири, - накладення арешту на нежитлове приміщення у житловому будинку літ. А-4 в підвалі в нежитловому приміщенні у житловому будинку літ. А-4 в підвалі в нежитловому приміщенні ХІІІ поз. 3, 4 загальною площею 42,9 кв.м, яке розташоване за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345474212101. - заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії у відношенні нежитлового приміщення у житловому будинку літ. А-4 в підвалі в нежитловому приміщенні ХІІІ поз. 3, 4 загальною площею 42,9 кв.м, яке розташоване за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345474212101, в тому числі заборонити укладення будь-яких угод у відношенні зазначеного нежитлового приміщення.- накладення арешту на паркувальне місце №28 загальною площею 14,8 кв.м, яке розташоване у будівлі паркінгу літ.Б-1 в приміщення № 1, за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 346084112101.- заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії у відношенні паркувального місця №28 загальною площею 14,8 кв.м, яке розташоване у будівлі паркінгу літ.Б-1 в приміщення № 1, за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 346084112101, в тому числі заборонити укладення будь яких угод у відношенні зазначеного паркувального місця.- накладення арешту на паркувальне місце №23 загальною площею 16,3 кв.м, яке розташоване у будівлі паркінгу літ.Б-1 в приміщення № 1, за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 346058112101.- заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії у відношенні паркувального місця №23 загальною площею 16,3 кв.м, яке розташоване у будівлі паркінгу літ.Б-1 в приміщення № 1, за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 346058112101, в тому числі заборонити укладення будь-яких угод у відношенні зазначеного паркувального місця. - накладення арешту грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в межах позовних вимог в сумі 81 057 657,21 (вісімдесят один мільйон п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 21 копійку.
22 вересня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання на заяву про забезпечення позову в якій він зазначає, що у відзиві на первісну позовну заяву ОСОБА_2 визнано, що спірна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 123,3 кв.м., та нежитлове приміщення у житловому будинку літ. А-4 в підвалі в нежитловому приміщенні ХІІІ поз. 3, 4, загальною площею 42,9 кв.м., є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку із чим він не має наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на їх відчуження. Позивачем за первісним позовом не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що існують ризики того, що вказане спірне майно дійсно може бути відчуженим з метою ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Більше того, квартира та нежитлове приміщення є безпосереднім предметом зустрічного позову, яким ОСОБА_2 просить здійснити їх поділ, що своєю чергою свідчить про намір вирішити спір щодо зазначеного майна у судовому порядку, а не відчужити його. Крім того, провадження у справі відкрито ще у квітні 2026 року. Протягом усього цього часу існувала можливість вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного майна, однак таких дій не було вчинено. Позивачем не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про існування підстав для зміни такої поведінки або виникнення реального ризику відчуження на теперішній час. Таким чином, посилання позивача на припущення про можливість відчуження квартири та нежитлового приміщення не свідчить про наявність реального ризику ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, не підтверджують необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову в цій частині. До того ж слід зазначити, що в спірній квартирі прописана малолітня дитина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надаю витяг з реєстру територіальної громади. Реєстрація та фактичне проживання у квартирі малолітньої дитини є додатковою обставиною, яка істотно ускладнює можливе відчуження квартири без попередньої перевірки дотримання житлових прав дитини та, за наявності у неї права користування житлом, без участі органу опіки та піклування. Ця обставина разом із відсутністю будь-яких підготовчих дій щодо продажу квартири додатково зменшує ймовірність її відчуження під час розгляду справи. ІІ. Щодо накладення арешту та заборони вчинення певних дій стосовно спірних паркувальних місць. Так само у відзиві на первісну позовну заяву ОСОБА_2 визнано, що спірне паркувальне місце № НОМЕР_2 , яке розташоване у будівлі паркінгу літ. Б-1 в приміщенні №1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 14,8 кв.м., та паркувальне місце №23, яке розташоване у будівлі паркінгу літ. Б-1 в приміщенні №1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 16,3 кв.м., є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку із чим він не має наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на їх відчуження. При цьому, ним не було визнано позовні вимоги в цій частині виключно з тих підстав, що законодавством не передбачено можливості поділу спільного майна подружжя шляхом одночасного визнання за кожною зі сторін права власності на різні самостійні об`єкти нерухомого майна без застосування механізмів поділу майна в натурі, визначення часток у праві власності або присудження одному із співвласників неподільного майна із виплатою іншому співвласнику відповідної грошової компенсації. Незважаючи на те, що однією з позовних вимог залишається припинити право спільної сумісної власності подружжя на паркувальне місце №23, яке розташоване у будівлі паркінгу літ. Б-1 в приміщенні №1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 16,3 кв.м, та визнати за ОСОБА_2 право власності на таке паркувальне місце, позивач за первісним позовом просить забезпечити позов накладенням арешту та забороною йому вчиняти певні дії стосовно цього ж майна, що є процесуально необґрунтованим. Позивачем за первісним позовом не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що існують ризики того, що вказане спірне майно дійсно може бути відчуженим з метою ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, провадження у справі відкрито ще у квітні 2026 року. Протягом усього цього часу існувала можливість вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного майна, однак таких дій не було вчинено. Позивачем не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про існування підстав для зміни такої поведінки або виникнення реального ризику відчуження на теперішній час. Таким чином, посилання позивача на припущення про можливість відчуження паркувальних місць не свідчить про наявність реального ризику ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, не підтверджують необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову в цій частині. ІІІ. Щодо накладення арешту на грошові кошти. Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 нібито приховував від неї інформацію про банківські рахунки та грошові кошти, не свідчить про наявність ризику істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду через приховування або виведення грошових коштів. Ненадання банківської інформації у позасудовому порядку не є дією з відчуження або приховування коштів. Після постановлення ухвали про витребування доказів банківські установи надали відповідні відомості, а відповідач не вчиняв дій, спрямованих на перешкоджання виконанню ухвали. В своїй заяві про уточнення позовних вимог позивач за первісним позовом просить здійснити поділ грошових коштів в сумі 162115314,42 гривень, які обліковувались на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 та стягнення з нього половини коштів від цієї суми, що становить 81057657,21 гривень, в той час, як в своєму клопотанні позивач за первісним позовом просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на його ім`я в межах позовних вимог в сумі 81057657,21 гривень. Ані з заяви про уточнення позовних вимог, ані з самої заяви про забезпечення позову не вбачається, яким саме чином позивач визначила, що на банківських рахунка ОСОБА_2 обліковувались грошові кошти у вказаній нею сумі. При цьому, заявляючи вимогу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на його ім`я в межах позовних вимог в сумі 81057657,21 гривень, позивач за первісним позовом фактично визначила, що на момент подання нею заяви про забезпечення позову на банківських рахунках ОСОБА_2 знаходяться грошові кошти в сумі 81057657,21 гривень, що не відповідає реальному розміру грошових коштів розміщених на його банківських рахунках, в той час, як положення п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачають можливість забезпечення позову виключно шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Також позивачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. Посилання лише на те, що грошові кошти є платіжним засобом і відповідач об`єктивно має можливість ними розпоряджатися, ґрунтується виключно на загальній властивості грошових коштів як об`єкта цивільного обороту, а не на будь-яких конкретних обставинах, які б свідчили про існування реального ризику їх відчуження, приховування або іншого розпорядження саме з метою ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду. Сам по собі факт існування між сторонами спору щодо грошових коштів та можливість їх вільного використання відповідачем не можуть автоматично свідчити про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову. Інше розуміння фактично означало б, що у кожній справі, предметом якої є грошові кошти, сам лише характер такого майна та можливість його використання відповідачем був би достатньою підставою для накладення арешту, без встановлення конкретного ризику, який обумовлює необхідність такого заходу. Такий підхід не відповідає самій природі забезпечення позову, яке застосовується для запобігання конкретному ризику істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду, а не лише з огляду на абстрактну можливість розпорядження відповідача належним йому майном. Таким чином, позивачем не доведено ані наявності на момент звернення із заявою про забезпечення позову грошових коштів у розмірі, на який вона просить накласти арешт, ані існування конкретного ризику їх приховування, відчуження чи іншого розпорядження, яке могло б істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. За таких обставин накладення арешту на грошові кошти ґрунтувалося б виключно на припущенні про можливість відповідної поведінки відповідача та не мало б належного фактичного обґрунтування. До вказаних обставин слід зазначити також наступне: - ОСОБА_2 має постійне місце проживання, офіційні джерела доходу та належне йому майно, не змінював місця проживання, не вчиняв дій щодо приховування майна, не відчужував спірні об`єкти після відкриття провадження та не ухилявся від участі у справі. Відомості про відкриті виконавчі провадження, невиконані судові рішення або інші обставини, які свідчили б про його неплатоспроможність чи намір ухилитися від виконання майбутнього рішення суду, відсутні. Позивач за первісним позовом не надала зрозумілого розрахунку 162115314,42 грн., не відокремила обороти за рахунками від залишків коштів, по декілька разів порахувати перекази між власними рахунками ОСОБА_2 . Не відокремила особисті, кредитні, транзитні, підприємницькі, а також, що найголовніше, вже витрачені в інтересах сім`ї кошти. Не визначила період формування коштів. Не пояснила курс перерахунку валют, та й взагалі не довела, що вся сума має режим спільного майна подружжя тощо. Саме по собі відображення певних сум у банківських виписках, як оборотів за рахунками, не означає, що ці кошти одночасно існували, залишалися у власності відповідача на визначену сторонами дату та становили об`єкт права спільної сумісної власності подружжя. Перекази між рахунками однієї особи, повернення коштів, кредитні надходження, транзитні операції та витрачання коштів на потреби сім`ї не можуть механічно додаватися та визнаватися окремими об`єктами поділу. Позивач просить одночасно застосувати декілька майнових обмежень, проте не зазначає вартість кожного об`єкта нерухомого майна та не пояснює, яким чином буде забезпечено дотримання єдиної сукупної межі забезпечення. Застосування декількох заходів забезпечення допускається лише за умови, що вони у своїй сукупності не створюють надмірного обтяження та не перевищують межі вимог, які ними забезпечуються. Таким чином, позивачем за первісним позовом не доведено наявності обставин, які свідчили б про існування реального ризику істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту її прав та інтересів у разі невжиття заходів забезпечення позову. Водночас необхідність застосування заявлених заходів забезпечення позову належним чином не обґрунтована, а самі такі заходи не ґрунтуються на конкретних обставинах справи, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
23 вересня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення з приводу заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову в яких вона зазначає, щодо наявності достатніх підстав для накладення арешту на грошові кошти. У своїй Позовній заяві позивач зазначала, що не має можливості визначити суму коштів, залишок на рахунках та валюту в якій розмішені грошові кошти на банківських рахунках, оскільки такі рахунки відкриті на ім`я відповідача, доступ до яких у позивачки відсутній, а відповідач відмовляється повідомити такі інформацію та відмовляється передати позивачці половину таких коштів. Позивач не мала можливості отримати вище перелічені докази самостійно з причин того, що такі докази містять інформацію з обмеженим доступом. Для встановлення залишку сум на депозитних рахунках у банківських установах, позивач разом з цим позовом подала клопотання про витребування доказів. 30.06.2026 року Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра витребувано інформацію, що становить банківську таємницю щодо наявності відкритих рахунків, із зазначенням суми коштів, що обліковується на такому рахунку станом на 27.03.2026р., а також банківські виписки по таким рахункам за період з 01.01.2022р. по 27.03.2026р., а також інформацію про наявність відкритих банківських сейфових скриньок (сейфів) які відкриті на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . На виконання ухвали суду, від банківських установ було надано банківські виписки по рахунках. Зокрема такі виписки були надані АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" та АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"З аналізу наданих документів слідує, що сума грошових коштів яка була розміщена на депозитних (вкладних) рахунках відповідача, а також сума виплачених процентів від таких вкладів та підлягає поділу становить 162115314,42 (сто шістдесят два мільйони сто п`ятнадцять тисяч триста чотирнадцять) гривень 42 копійки, з яких в банківській установі ПАТ "КБ "АКОРДБАНК" - 102268727,89 гривень, в АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" - 45946562,49 гривень, в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" - 13900024,04 гривень. Таким чином, позивач визначила суму забезпечення шляхом калькуляції сум, що наявні у банківських виписках. Відповідачем не доведено та не надано до суду інших розрахунків, що свідчили б про існування інших сум на рахунках відповідача за період перебування сторін у шлюбних відносинах, натомість відповідач надав виключно виписки з рахунків, що станом на 22.09.2026 року відсутні відкриті рахунки та грошові кошти. Також відповідач стверджує, що кошти які були на рахунках відповідача витрачались виключно в інтересах родини, однак доказів цього не було надано. Позивач вважає, що надані відповідачем довідки з банківських установ тільки підтверджують факт необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, бо згідно наданих банками виписок, на виконання ухвали суду, стає зрозумілим, що відповідач мав грошові кошти на рахунках на момент розірвання шлюбу, а вже станом на 22.09.2026 року вивів їх у невідомому напрямку, рахунки закрив, що фактично свідчить про умисні дії відповідача направлені на приховування грошових коштів від поділу. У зв`язку з цим, позивач вважає, що існують достатні підстави для застосування заходів забезпечення позову. Щодо належності доказів. Так, відповідачем разом з запереченнями на заяву про забезпечення позову в якості доказів подано лист-подяки Федерації єврейських громад України та оздоровчого закладу «БАЇТ ЛЕБАНОТ» в яких відповідачу віддають велику пошану та вдячність за підтримку. Позивачу не зрозуміло з якою метою надано ці документи, яку мету крім розчулення такі докази несуть, бо доказової сили вони не мають, бо не містять нічого, що має відношення до предмета доказування. Якщо ж надані листи розглядати у вигляді характеристики, то цивільний процес також не передбачає прийняття рішень на основі «гарної характеристики» сторони, це є недопустимим. Крім того, надані документи не підтверджують та не спростовують жодного факту, який наводився у позовних вимогах за первісним та за зустрічним позовом, ба більше даний « доказ» не спростовує наведених фактів і у заяві про забезпечення позову поданої позивачкою. Таким чином, відповідач подає до суду докази, які не мають жодного процесуального наповнення, не передбачені вимогами ЦПК та й в загалом не мають жодного відношення до справи. Позивач зворушена відданістю відповідача до релігії та релігійних організацій, однак не розуміє як така відданість може допомогти в процесі поділу спільного майна подружжя. У зв`язку з цим, позивач просить суд визнати неналежними доказами лист від 23.08.2023 року Федерації єврейських громад України, лист від 07.09.2026 року Федерації єврейських громад України, подяку оздоровчого закладу «БАЇТ ЛЕБАНОТ» від 19.07.2022 року та залишити без розгляду надані докази. Просить суд прийняти та здійснити розгляд пояснень на заперечення на заяву про забезпечення позову. Залишити без розгляду заперечення на заяву про забезпечення позову. Задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.
Згідно ч.1 ст.153 УПК України Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Згідно ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.09.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства" при вирішенні питання про забезпечення позову суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зважаючи на викладені обставини та приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід забезпечення позову в частині спірних об`єктів нерухомого майна відповідає характеру заявлених позовних вимог, спірне майно безпосередньо є предметом спору, претензії позивача можуть бути обґрунтованими, а невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити ефективний захист прав позивача та виконання можливого рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача, суд приходить до висновку про необхідність забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення та паркувальні місця АДРЕСА_4 , а також заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на їх відчуження. Застосування такого заходу забезпечення позову спрямовано виключно на недопущення зміни правового статусу об`єктів нерухомого майна та не позбавляє відповідача права володіння та користування ними.
Разом з тим, суд не вбачає достатніх підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 81057657,21 грн. Надані банківські виписки відображають рух коштів за рахунками за певний період, однак самі по собі не підтверджують наявність у відповідача на момент звернення із заявою саме такої суми грошових коштів. Крім того, між сторонами існує спір щодо складу, розміру та правового режиму коштів, які позивач вважає спільним майном подружжя. Сам факт наявності у минулому коштів на рахунках та їх подальшого руху не свідчить про наявність реального ризику їх приховування, відчуження чи іншого розпорядження відповідачем з метою ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду. Конкретних обставин, які б підтверджували існування такого ризику саме на час розгляду заяви, судом не встановлено.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Окрім того, суд не знаходить підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки підстав, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України відносно позивача не існує.
Зважаючи на викладені обставини та приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід забезпечення позову передбачений законом та є співмірним відносно заявленим позовним вимогам, а також враховуючи існуючу імовірність ускладнення виконання судового рішення у разі невжиття таких заходів, керуючись ст.ст. 7, 149, 150, 153, 258-260, 353-354 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Встановити заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 123,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345474212101;
Встановити заборону на відчуження нежитлового приміщення у житловому будинку літ. А-4 в підвалі в нежитловому приміщенні у житловому будинку літ. А-4 в підвалі в нежитловому приміщенні ХІІІ поз. 3, 4 загальною площею 42,9 кв.м, яке розташоване за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 345474212101;
Встановити заборону на відчуження паркувального місця АДРЕСА_5 загальною площею 14,8 кв.м, яке розташоване у будівлі паркінгу літ.Б-1 в приміщення №1, за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 346084112101;
Встановити заборону на відчуження паркувального місця № НОМЕР_3 загальною площею 16,3 кв.м, яке розташоване у будівлі паркінгу літ.Б-1 в приміщення № 1, за адресою в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 346058112101.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Відомості відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.П.Румянцев