ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9999/26 Справа № 212/6417/26 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 212/6417/26
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Акуленка А.А., Бондар Я.М.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 20 липня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 22 січня 2001 року по 30 квітня 2001 року працював підземним прохідником у шахті ім. Артема ДП «Рудоуправління ім. Кірова», з 01 травня 2001 року по 15 серпня 2014 року - підземним прохідником у шахті ім. Артема Шахтоуправління з підземного видобутку руди КДГМК «Криворіжсталь», реорганізованого у ВАТ «КГМК «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тобто в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача 13 років 7 місяців.
Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці у позивача були виявлені наступні професійні захворювання: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язо-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), деформуючого артрозу ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів; хронічний (пиловий) бронхіт, ЛН першого ст.
По факту даних професійних захворювань складено Акт № 20 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31 липня 2015 року де вказано, що вказані вище професійні захворювання виникли через те, що позивач працював у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», виконуючи роботи в підземних умовах шахти, які характеризувалися фізичним перевантаженням та запиленістю повітря робочої зони, що перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.
За довідками МСЕК від 2015 року, 2016 року, 2018 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності (40% - радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт) та третю групу інвалідності. За довідкою МСЕК серії 12ААА № 079283 від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 встановлено 40 % втрати професійної працездатності (25% - радикулопатія , 15% - хронічний бронхіт) безстроково.
Таким чином через хронічне професійне захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Отже, факт моральних страждань є очевидним, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров`я у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці.
У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 328 586 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1 500 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачу була відшкодована моральна шкода, оскільки між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та позивачем 30 листопада 2015 року було проведено зустріч, за результатами якої складено та підписано протокол зустрічі адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з ОСОБА_1 у зв`язку з професійним захворюванням, яким запропоновано у рахунок добровільної компенсації моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 15 000 грн, на що позивач погодився, не маючи претензій до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Отже, між сторонами була досягнута домовленість щодо розміру, способу та одноразового характеру відшкодування моральної шкоди, що свідчить про реалізацію потерпілим права, передбаченого ст. 23 ЦК України. Факт виконання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зобов`язання доводиться платіжним дорученням № 600044289 від 23 грудня 2015 року, згідно з яким зазначена сума була перерахована з рахунку підприємства на рахунок позивача в АТ «Укрсіббанк». Враховуючи, що право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди за спричинене йому професійне захворювання було реалізовано, підприємство виконало зобов`язання з виплати такої компенсації, то виходячи з одноразового характеру відшкодування моральної шкоди, повторні вимоги про стягнення моральної шкоди за тими ж обставинами не підлягають задоволенню.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від позивача надійшло клопотання про розглдя справи за його відсутності, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Єфремову Т.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи: ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та працював на вказаному підприємстві з 22 січня 2001 року по 30 квітня 2001 року - підземним прохідником у шахті ім. Артема ДП «Рудоуправління ім. Кірова», з 01 травня 2001 року по 15 серпня 2014 року - підземним прохідником у шахті ім. Артема Шахтоуправління з підземного видобутку руди КДГМК «Криворіжсталь», реорганізованого у ВАТ «КГМК «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», звідки позивача було звільнено за власним бажанням по виходу на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31 липня 2015 року, складеного відносно підприємства ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 13 років 3 місяці на підприємстві відповідача, професійного захворювання: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м`язо-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), деформуючого артрозу ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів; а також хронічний (пиловий) бронхіт, ЛН першого ст., встановленого Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини від 07 липня 2015 року. При цьому виникнення у позивача професійного захворювання сталось внаслідок його роботи на виробництві ПрАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за умов праці, які характеризувались фізичним перевантаженням, та в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала допустимі норми.
На підставі виписки МСЕК від 24 вересня 2015 року ОСОБА_1 була встановлена первинно третя інвалідності та визначено 50% втрати професійної працездатності (40% радикулопатія, 10% хронічний бронхіт) внаслідок професійного захворювання.
Також за виписками МСЕК від 06 жовтня 2016 року та від 25 вересня 2018 року ОСОБА_1 була підтверджена третя інвалідності та визначено 50% втрати професійної працездатності (40% радикулопатія, 10% хронічний бронхіт) внаслідок професійного захворювання.
Натомість, згідно із випискою МСЕК від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 була встановлено безстроково 40% втрати професійної працездатності (25% радикулопатія, 15% хронічний бронхіт) внаслідок професійного захворювання без визначення групи інвалідності.
У зв`язку із професійними захворюваннями ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в 2014 році, 2017 році, 2023 році, що підтверджується виписками-епікризами відносно позивача.
Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції враховував значні тяжкі зміни життєвих зав`язків позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з перенесенням позивачем фізичного болю, необхідністю вжиття додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі ушкодженням здоров`я, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд першої вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 150 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно з частиною п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
Тлумачення частини п`ятої статті 23 ЦК України свідчить, що за загальним правилом компенсація моральної шкоди відбувається одноразово. Виключення щодо одноразової компенсації моральної шкоди може бути передбачено таким універсальним регулятором як договір або ж нормою закону.
Зокрема, частиною першою статті 1168 ЦК України допускається компенсація моральної шкоди періодичними платежами, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 210/5096/19 .
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц ).
Спричинення моральної шкоди працівникові внаслідок порушення його трудових прав шкідливими умовами виробництва - це негативне явище, яке породжує у роботодавця обов`язок її відшкодувати. Сторони трудового договору можуть досягти спільної домовленості про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо сторони не досягли домовленості, то в рішенні суду визначаються спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Як встановлено по справі, між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та позивачем 30 листопада 2015 року було проведено зустріч, за результатами якої складено та підписано протокол зустрічі адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з ОСОБА_1 у зв`язку з професійним захворюванням, яким запропоновано у рахунок добровільної компенсації моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 15 000 грн, на що позивач погодився, не маючи претензій до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з метою відшкодування позивачу моральної шкоди, згідно платіжного доручення № 600044289 від 23 грудня 2015 року перерахувало з рахунку підприємства на рахунок позивача в АТ «Укрсіббанк» позивачу 15 000 грн.
Відповідно до п.3 Протоколу зустрічі адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з ОСОБА_1 (а.с.55 зворот), потерпілий ОСОБА_1 з пропозицією адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», умовами та розміром відшкодування моральної шкоди погодився, претензій до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має.
Отже, ОСОБА_1 прийняв виконання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди та не оспорював його умов.
Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, особам надається право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.
Отже, принцип свободи договору відповідно до статті 6, частини першої статті 626, статті 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Разом з тим сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства, заборона випливає зі змісту акта законодавства, така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
У справі, що переглядається, презумпція правомірності договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 30 листопада 2015 року не спростована, зазначений договір є правомірним та таким, що виконаний його сторонами: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ОСОБА_1 .
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Отже, позивач реалізував своє право на отримання компенсації за моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у розмірі, спосіб та строки, визначені ним самостійно у результаті домовленості з відповідачем, тому зобов`язання відповідача з відшкодування завданої моральної шкоди припинилось виконанням, проведеним належним чином.
У разі, коли позивачу за його згодою вже надано добровільне відшкодування моральної шкоди за тим самим фактом ушкодження на виробництві, національне законодавство не створює підстав для автоматичного повторного нарахування компенсації за ті самі моральні збитки. За умов, коли позивач не оспорював договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, обумовлена ним виплата моральної шкоди може бути врахована як повна сатисфакція, а вимога про повторне відшкодування не підлягає до задоволення.
При таких обставинах апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідачу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає компенсація за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України судового збору в сумі 1 800 грн за подання відповідачем апеляційної скарги у зв`язку з її задоволенням.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - залишити без задоволення.
Судовий збір, понесений Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн компенсувати за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню вкасаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: