ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/230/26 Номер провадження 22-ц/814/4655/26 Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Дряниця Ю.В.,
судді Одринська Т.В., Панченко О.О.
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подано в його інтересах представником - адвокатом Феленком Сергієм Олександровичем,
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2026 року, постановлене суддею Тесленко Т.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
28.01.2026 ТОВ «Бізнес Позика» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 25.01.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №523681-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умов такого договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн, зі сплатою процентів у розмірі 0,86% за кожен день користування кредитом та комісію, а позичальник зобов`язався повернути кредит на умовах, установлених договором та графіком платежів.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало на зазначену позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті банківську картку за № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн. Проте позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 07.01.2026 утворилася заборгованість у розмірі 81 140,00 грн, яка складається із: 26 000,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту; 36 940,00 грн - прострочені платежі по процентам; 5 200,00 грн - прострочені платежі за комісією; 13 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, заявлених позивачем до стягнення включно із витратами, пов`язаними зі сплатою судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.06.2026 позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №523681-КС-001 про надання кредиту від 25.01.2025, що становить 81 140,00 грн, яка складається із: 26 000,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту; 36 940,00 грн- прострочені платежі по процентам; 5 200,00 грн - прострочені платежі за комісією; 13 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами неналежне виконання позичальником умов зобов`язання за кредитом, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту, комісією та відсотками, нарахованими у порядку статей 625 та 1048 ЦК України.
Відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Феленко С.О., не погодився із указаним судовим рішенням. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. За наслідками розгляду апеляційної скарги, просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн.
Ставить під сумнів цілісність правочину, який складається із договору про надання кредиту №523681-КС-001 від 25.01.2025, оферту, акцепт, паспорт споживчого кредиту, анкету, оскільки його укладення відбувалося шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Тоді як стороною позивача не надано суду для дослідження оригінали електронних документів, які містять оригінали електронного підпису, зокрема, позичальника. Останній в суді першої інстанції ініціював відповідне клопотання, яке було задоволено судом та його вимогу позивач надав виключно оригінал електронного документа, а саме, договору про надання кредиту №523681-КС-001 від 25.01.2025, який був підписаний тільки зі сторони позивача. Оригіналу вказаного договору та інших документів, які були б підписані відповідачем, у тому числі одноразовим ідентифікатором, - позивачем суду не надано.
Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи сформованої вручну заявки позичальника на отримання кредиту, як того вимагають положення п.3.2.1., п. 3.2.2. кредитного договору, як і доказів направлення позичальнику відповідного правочину.
Обставини викладеного, на думку сторони відповідача, свідчать про недоведеність належними доказами факту укладення позичальником кредитного договору та погодження ним істотних умов зобов`язання.
Вважає необґрунтованим розрахунок заборгованості за тілом кредиту та відсотками, який не включає у себе вчинені позичальником платежі, а стягнення відсотків у порядку статті 625 ЦК України - безпідставним, оскільки це суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу.
Посилаючись на вимоги статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», та, за відсутності доказів наявності, переліку послуг, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, вважає нікчемними умови зобов`язання в частині нарахування комісії, а отже безпідставними вимоги позову в частині їх стягнення.
Зазначає, що за відсутності договору про надання фінансових послуг між Позивачем і ТОВ «ПРОФІГІД», недоведеним є факт перерахування позичальнику кредитних коштів.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 11.08.2026.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із анкетою клієнта, складеною ТОВ «Бізнес Позика», стосовно позичальника: ОСОБА_1 , останній висловив бажання отримати кредит у розмірі: 26 000,00 грн; дата отримання кредиту: 25.01.2025; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; фінансовий номер телефону позичальника: НОМЕР_2 ; номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів: НОМЕР_3 ./а.с.52 т.1/
25.01.2025 05:08:23 ТОВ «Бізнес Позика» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», яка була прийнята останнім 25.01.2025 05:08:52./а.с.29, 40 т.1/
25.01.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №523681-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма). За умов такого договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (п.2.1. договору); тип кредиту: кредит (п.2.3. договору); строк, на який надається кредит: 24 тижні (п.2.4. договору); комісія за видачу кредиту: 5200,00 грн (п.2.5. договору); денна процентна ставка: 0,86% (п.2.11. договору); загальний розмір наданого кредиту: 26 000,00 грн (п.2.6. договору); строк дії договору: до 12.07.2025 (п.2.7. договору); орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 63 888,48 грн (п.2.8. договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6 669,25 процентів (п.2.10. договору).
Розділом 12 договору є реквізити та підписи сторін, який, серед іншого, містить відомості про особу позичальника та підписання ним такого правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8408, номер телефону НОМЕР_2 ; підпис винено 25.01.2025 05:08:52./а.с.19-28 т.1/
Передувало укладенню такого договору, ознайомлення позичальника із істотними умовами кредитування, викладеними у Паспорті споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником); інформація, яка надається споживачу для порівнянні різних пропозицій кредитодавця до укладення договору про споживчий кредит, який містить відомості про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8408, номер телефону НОМЕР_2 ; підпис винено 25.01.2025 05:08:39./а.с.16-18 т.1/
ТОВ «ПрофітГід» підтверджено здійснення переказу грошових коштів у рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:
- номер платіжної інструкції - ba064e44-dac9-11ef-b90a-000c29d57ed2_1;
- надавача платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід»;
- платник - ТОВ «Бізнес Позика»;
- номер транзакції - 43777-45579-69143;
- дата та час здійснення переказу коштів - 05:09 25.01.2025;
- сума переказу - 26 000,00 грн;
- номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_4 ;
- емітент платіжної картки отримувача - Монобанк;
- код авторизації - 811338;
- код RRN - 502505462926;
- призначення переказу - перерахування коштів ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №523681-КС-001 від 25.01.2025./а.с.53 т.1/
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом, складеним ТОВ «Бізнес Позика» відносно ОСОБА_1 станом на 08.01.2026 становить 81 140,00 грн, яка складається із: 26 000,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту; 36 940,00 грн- прострочені платежі по процентам; 5 200,00 грн - прострочені платежі за комісією; 13 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України./а.с.12-15 т.1/
До позовної заяви додано Правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «кредит 6 місяців» ТОВ «Бізнес позика» (нова редакція), затверджені наказом директора товариства від 27.11.2024 №31-ОД./а.с.54-66/
04.03.2026 АТ «Універсал Банк» повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , НОМЕР_5 ; а також надано рух коштів (виписка) за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування такої банківської картки за період із 25.01.2025-12.07.2025./а.с.96-104 т.1/
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що надана позивачем візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору детально відображає послідовні дії його сторін при укладення правочину в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому районним судом ураховано, що надані стороною позивача примірники електронного кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення є їх оригіналами, вони збережені в первісному та незмінному вигляді. До того ж кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами; позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати і якби його не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.
За встановлених обставин районний суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами погодження позичальником істотних умов зобов`язання та їх неналежне виконання позичальником, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту, комісією та відсотками, нарахованими у порядку статей 625 та 1048 ЦК України.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитися не може з таких підстав
Стосовно укладення кредитного договору та погодження позичальником істотних умов зобов`язання за ним, колегія суддів ураховує наступне
Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
На виконання наведених приписів цивільного процесуального законодавства, стороною позивача на доведення факту укладення кредитного договору надано суду оригінал кредитного договору та копію паспорту споживчого кредиту, які містять відомості про істотні умови кредитування, а сам правочин містить підписи кредитора та електронний підпис позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Крім цього реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.
Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, а відтак, не спростовано презумпцію правомірності правочину.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.
Посилання відповідача щодо недоведеності цілісності електронного правочину, колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак, зводяться до нерозуміння природи зобов`язання, що не звільняє відповідача від обов`язку його виконання.
Згідно із Розділом 12 кредитного договору позичальником вказано номер електронного платіжного засобу НОМЕР_4 .
АТ «Універсал Банк» підтверджено, що саме на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ; а також, що на вказаний рахунок 25.01.2025 зараховані кошти у розмірі 26000,00 грн.
Обставини викладеного узгоджується із відомостями наданими ТОВ «ПрофітГід», яким підтверджено здійснення переказу грошових коштів у рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи./а.с.190-194 т.1/
Доводів, які б спростовували презумпцію правомірності такого правочину, апеляційна скарга не містить, як і спростувань фактичного отримання кредитних коштів та їх використання у спірний період, а тому суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 000,00 грн. Посилання відповідача у доводах апеляційної скарги на відсутність у матеріалах справи сформованої вручну заявки позичальника на отримання кредиту, як того вимагають положення п.3.2.1., п. 3.2.2. кредитного договору зводяться до їх довільного трактування на власну користь, що жодним чином не свідчить про неукладеність договору, зобов`язання за яким виконувалася обома сторонами, у тому числі позичальником, який вчиняв періодичні платежі. Натомість, твердження відповідача про відсутність доказів направлення позичальнику кредитного договору спростовуються наданим позивачем скріншотоп електронної переписки між [пошта прихована] (кредитор) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (позичальник)./а.с.199 т.1/
За встановлених обставин твердження сторони відповідача про недоведеність укладення кредитного договору, а відтак, відсутності волевиявлення позичальника на укладення такого правочину, колегія суддів до уваги не приймає. Натомість ураховує, що у справі, яка переглядається наявні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дозволяють установити, що без дотримання процедури верифікації клієнта та введення ним одноразового ідентифікатора, алгоритм дій кредитора не допускає зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника емітований АТ «УніверсалБанк».
Стосовно підставності стягнення заборгованості за процентами в порядку статті 1048 ЦК України, колегія суддів ураховує наступне
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.
Як убачається із матеріалів справи, при укладенні кредитного договору сторони зобов`язання погодили строк кредитування - 24 тижня, який сплив 12.07.2025 (п.2.3, п.2.7. договору); денна процентна ставка за кредитом: 0,86% та її розрахунок за формулою.
Між тим, згідно із розрахунком позивача нарахування процентів здійснювалося за відсотковою ставкою 1,00% на день, що суперечить умовам зобов`язання.
Із рахуванням викладеного, установивши, що відсотки за користування кредитом можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто із 25.01.2025 по 12.07.2025 виходячи із того, що денна процентна ставка за кредитом становить 0,86%,колегія суддів дійшла висновку, що розмір заборгованості за відсотками в порядку статті 1048 ЦК України, із відрахуванням вчинених позичальником платежів становить: 30788,40 грн ((26000,00 грн х 0,86%) х 169 днів - 7000,00 грн (платежі відповідача).
Стосовно підставності стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими у порядку статті 625 ЦК України, колегія суддів ураховує наступне
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача, що до спірних правовідносин нарахування сум відповідно до статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану є неправомірним, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по таких відсотках у розмірі 13 000,00 грн слід відмовити.
Стосовно підставності стягнення комісії за надання кредиту, колегія суддів ураховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
Апеляційний суд, аналізуючи зміст кредитного договору, встановив, що такий правочин не визначає необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитора, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, також кредитором у договорі про надання кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які позивачем визначено плату, як комісію за надання кредиту в розмірі 5 200,00 грн.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що такі умови надання споживчого кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та частини другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні позову в частині стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити.
Доводів на спростування викладеного позивачем не наведено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду скасуванню, із постановленням нового рішення, яким позов задовольнити частково та стягнуто із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 56788,40 грн, із яких: 26000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30788,40 грн - заборгованість за відсотками. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Стосовно стягнення правничих витрат, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, колегія суддів ураховує наступне
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Із матеріалів справи убачається, що представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Феленко С.О. на підставі додаткової угоди №6 до договору №25/02-26 про надання правничої (правової) допомоги від 16.07.2026, якою погоджено розмір гонорару адвоката 7500,00 грн./а.с.54 т.2/; зобов`язання за таким договором виконано, що підтверджується платіжною інструкцією №985135908 від 16.07.2026./а.с.55/
Установивши викладене та враховуючи особливості предмета спору та обсяг наданих адвокатом послуг (складання апеляційної скарги), колегія суддів, керуючись принципом співмірності, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача правничих витрат у розмірі 3000,00 грн.
Згідно зі ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, 70%, шляхом взаємозаліку, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 773,60 грн (1863,68 грн (судовий збір позивача) - 1090,08 грн (судовий збір відповідача).
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Феленком Сергієм Олександровичем, задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №523681-КС-001 про надання кредиту від 25 січня 2025 року, що становить 56788,40 грн, із яких: 26000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30788,40 грн - заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 773,60 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.В. Дряниця
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко