Справа №491/786/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,
за участю сторін у справі:
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гусєвої О.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 133470 гривень 42 копійки.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28 жовтня 2019 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту. 28 жовтня 2019 року відповідач підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн.; тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 20 років; процентна ставка, відсотків річних: 43,2%; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4%. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті. На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 09/23, тип - Універсальна, згодом, отримав додатково кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 10/28, тип - Універсальна, кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 12/28, тип - Універсальна та кредитну картку номер - НОМЕР_4 , строк дії - 05/28, тип - Універсальна. У процесі користування рахунком відбулась зміна розміру процентної ставки до 42,0% річних. Також, відбулась зміна розміру кредитного ліміту до 105000.00 грн.. Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно до положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 р. відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, чим зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим відповідач станом на 16 липня 2025 року має заборгованість в сумі 133470 гривень 42 копійки, яка складається з наступного: 104697 гривень 23 копійки - заборгованість за тілом кредита, 28773 гривні 19 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.
У зв`язку з цим представник позивача звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Ананьївського районного суду Одеської області ОСОБА_2 від 02 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та для її судового розгляду визначено головуючого суддю Желяскова О.О..
Ухвалою судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскова О.О. від 14 серпня 2026 року вказану справу було прийнято до провадження та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Крім того, відповідачу було роз`яснено про його процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.
06 жовтня 2025 року до суду від представника відповідача - адвоката Гусєвої О.Д., надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем було виявлено несанкціоноване списання коштів з його кредитної картки 03 листопада 2024 року на його зарплатну картку, через що він звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанк» особисто та повідомив про вказаний факт. За результатами його звернення обидві його картки були заблоковані та йому було повідомлено, що до несанкціонованого зняття коштів з його карток причетні шахраї. Одночасно 04 листопада 2024 року йому були випущені нові картки та видано нову кредитну картку. Після отримання нових карток відповідач залишив приміщення відділення банку та гроші з кредитної картки не знімав. При цьому, в той же день з його кредитної картки почали списуватися грошові кошти. З приводу несанкціонованого зняття коштів він 07 листопада 2024 року прибув до відділення банку та повідомив про вказаний факт та картки в нього були вилучені. Також він в той же день звернувся до поліції з відповідною заявою з приводу несанкціонованого списання коштів з його кредитної картки, однак кримінальне провадження за вказаним фактом було відкрито лише 06 березня 2025 року та в подальшому його було визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12025162250000185 за ч.4 ст.190 КК України (а.с.55-73).
06 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з додатками до неї, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, оскільки позовні вимоги є законними та обґрунтованими, та зазначає, що відповідач дійсно звертався до відділення банку з заявою про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку та проведеною службовою перевіркою встановлено, що автентифікація відповідача відбувалася з типового пристрою у застосунку банку з мобільного телефону відповідача з його фінансового номера. Оспорювані операції за рахунком відповідача 04 листопада 2024 року проводились ймовірно самим відповідачем. Таким чином відсутні підстави для покладення на позивача як на надавача платіжних послуг відповідальності за проведення операції з переказу коштів з рахунку відповідача, які здійснені 04 листопада 2024 року. Саме на відповідача як користувача платіжною системою банку має бути покладена відповідальність за ці операції, а сума перерахованих за операціями коштів обґрунтовано включена банком до сум використаного відповідачем кредитного ліміту (а.с.92-116).
Також представником позивача 08 червня 2026 року до суду були надані додаткові пояснення з додатками до них, відповідно до яких представник позивача вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не відповідають дійсності (а.с.204-216).
В судове засідання, призначене на 01 жовтня 2026 року, представник позивача не з`явилась, однак подала письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує (а.с.262-253).
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що не здійснював оспорюваних грошових переказів. Також зазначив що нікому не повідомляв та не передавав логін та пароль до свого електронного кабінету, а також не переходив за сумнівними посиланнями та не відповідав на дзвінки з невідомих номерів телефонів. Також зазначив, що після блокування карток та отримання нових карток, коли він вийшов з відділення банку, з його картки знову почали списуватися грошові кошти, однак в той же день він не зміг звернутися знову до відділення банку, оскільки воно вже було закрите у зв`язку з закінченням робочого часу. В подальшому при зверненні знову до відділення банку картки в нього були вилучені. Водночас, у відділенні банку йому повідомили, що вірогідно мали місце шахрайські дії з його картковими рахунками. Він з цього приводу звернувся до поліції, де в подальшому було відкрито кримінальне провадження за ч.4 ст.190 КК України та його було визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Представник відповідача - адвокат Гусєва О.Д., в судовому засіданні підтримала надані відповідачем пояснення та зазначила, що з урахуванням обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також наданих письмових доказів, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, надані сторонами в ході розгляду справи, а також докази, витребувані судом за клопотанням сторін, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_5 , виданого 02 червня 2017 року органом 5123 (а.с.37), а також відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №5654 від 21 серпня 2025 року (44).
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов`язку в натурі.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача стосуються порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення отриманих грошових коштів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору..
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно копії анкети-заяви від 28 жовтня 2019 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.32). Зазначений факт також не заперечується відповідачем у справі.
Позивач вказує, що відповідач зобов`язання за кредитним договором щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом систематично належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 16 липня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 133470 гривень 42 копійки, яка складається з наступного: 104697 гривень 23 копійки - заборгованість за тілом кредита, 28773 гривні 19 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.
При цьому, ухвалою суду від 18 лютого 2026 року судом було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів у зв`язку з невизнанням відповідачем позовних вимог з причини того, що до його банківської картки було отримано несанкціонований доступ сторонніми особами, які здійснили без його згоди переказ коштів на інший рахунок та за вказаним фактом відповідач звернувся до органів національної поліції, де було розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. У зв`язку з цим згідно клопотання представника відповідача судом було витребувано від Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області копії матеріалів кримінального провадження №12025162250000178, відомості про яке внесено до ЄРДР 06 березня 2025 року за фактом несанкціонованого списання грошових коштів з кредитної картки потерпілого яка відкрита АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач стверджує, що жодного боргу перед банком не має, оскільки мають місце шахрайські дії, вчинені третьою особою.
На виконання ухвали суду від 18 лютого 2026 року до суду надійшли матеріали вище вказаного кримінального провадження (172-186).
Як встановлено судом, відповідно до копії витягу з ЄРДР від 11 березня 2026 року, 06 березня 2025 року до ОРУП №2 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт від слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про те, що в ході розгляду матеріалів ЖЄО №2863 від 07 листопада 2024 року було встановлено, що 04 листопада 2024 року до СПД №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо несанкціонованого зняття грошових коштів у розмірі 104000 гривень з кредитного ліміту, який знаходився на його кредитній картці № НОМЕР_6 (а.с.174).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідач одразу звернувся до чергової частини СПД №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області з повідомленням про те, що з його кредитної картки ПриватБанку невідомі особи зняли грошові кошти в сумі 104000 гривень 00 копійок.
06 березня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за ч.4 ст.190 КК України, що підтверджується витягами з кримінального провадження №12025162250000185. Розпочаті слідчі дії. Також з матеріалів кримінального провадження встановлено, що 07 листопада 2024 року працівником поліції було складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від відповідача по справі (а.с.175-176).
На час розгляду справи відповідач постановою слідчого від 09 вересня 2025 року визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та триває досудове розслідування (179-180).
Також з матеріалів кримінального провадження встановлено. що в підтвердження протиправності списання грошових коштів з його карткового рахунку відповідач надав працівниками поліції виписку по його рахунку, яка місить відомості про списання з його рахунку зазначених вище грошових коштів (а.с.177).
Відповідач також був допитаний як потерпілий у вказаному кримінальному провадженні (а.с.181-184).
Відповідно до ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено ЗУ "Про платіжні послуги».
Відповідно до ч.1 ст.66 ЗУ «Про платіжні послуги» банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).
Вимогами ч.3 ст.66 ЗУ «Про платіжні послуги» встановлено, що надавачі фінансових, нефінансових платіжних послуг, послуг, суміжних з платіжними, і заснована ними юридична особа повинні забезпечити технологічний та програмно-апаратний захист персональних даних суб`єктів помилкових, неналежних платежів згідно з цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.68 ЗУ «Про платіжні системи» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
У відповідності до ч.2 ст.68 ЗУ «Про платіжні системи» під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.
Згідно з ч.3 ст.68 ЗУ «Про платіжні системи», надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час:
1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;
2) ініціювання дистанційної платіжної операції;
3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
Водночас, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг на Клієнта покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі №387/746/18.
Надані суду позивачем на виконання ухвали суду від 18 лютого 2206 року письмові докази містять інформацію, зокрема про те, що оспорювані операції за рахунком відповідача 04 листопада 2024 року, ймовірно проведено самим відповідачем під впливом невстановленої особи (а.с.161-166)
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що саме відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за допомогою його карткового рахунку.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обставини, які підлягають доказуванню позивачем повинні свідчити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені. В разі недоведеності таких обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.
Позивачем не доведено, що відповідач розголосив свої персональні дані третім особам. Позивач не довів того, що відповідач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При цьому, наявними в матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності підтверджується той факт, що відповідач одразу після виявлення несанкціонованих переказів з його карткового рахунку звернувся до відділення банку, а після блокування його карток та видачі нових, фактично одразу відбулися нові перекази з його картки, які відповідач не здійснював, а тому повторно звернувся до відділення банку за вказаним фактом, а в подальшому до поліції, де було відкрито кримінальне провадження за ч.4 ст.190 КК України та відповідача визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Суд погоджується із доводами відповідача, про те, що він відразу звернувся із заявою до правоохоронних органів, а отже ризик збитків від здійснення цієї операції несе банк.
Таким чином, наведені вище докази свідчать про те, що відповідачем не здійснювався переказ кредитних коштів третій особі згідно наданих сторонами платіжних інструкцій, а кошти були зняті з карткового рахунку відповідача шляхом обману, в зв`язку з чим за даним фактом триває досудове розслідування.
Відповідач виконав свої обов`язки та звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій.
У зв`язку з цим суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що грошові перекази були здійснені саме відповідачем, хоча позивачем і надано суду документи в підтвердження його доводів, а саме, входу до особистого кабінету з фінансового номера відповідача, однак вказані документи не підтверджують вчинення вказаних дій саме відповідачем.
Виходячи з зазначеного, а також врахувавши те, що банк не надав доказів передачі відповідачем іншим особам чи втрати інформації, яка дає змогу здійснювати платежі з використанням інтернет-банкінгу «Приват24», суд дійшов висновку про відсутність обставин, які безспірно доводять, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-Коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19.
Таким чином, суд дійшов висновку про істотне порушення банком вимог Закону України «Про платіжні послуги» та умов укладеного між сторонами договору, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком особи, які нею не замовлялися та не оформлялися, що завдало їй істотної шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, яку вона має погашати, тому приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості, яка утворилась з часу незаконного зняття невстановленими особами грошових коштів з карткового рахунку відповідача. Вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними.
При цьому позивач, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, не довів вину відповідача у вказаних операціях.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно ч.ч.1, 3 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові, на позивача.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для розгляду питання про судові витрати, понесені позивачем, відсутні.
На підставі п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Крім того представник відповідача в судовому засіданні просила витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень 00 копійок стягнути з позивача.
Представник відповідача 01 червня 2026 року подала до суду заяву, в якій просила відмовити відповідачу у стягненні з позивача витрат на правову допомогу, оскільки розмір витрат у 10000 гривень 00 копійок не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, не відповідає складності справи, а тому є явно завищеним.
Заслухавши представника відповідача, взявши до уваги заяву представника відповідача, суд приходить до висновку про стягнення в повному обсязі з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень 00 копійок, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень 00 копійок, представником відповідача надано суду: договір про надання правничої допомоги №12 від 13 вересня 2025 року, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Гусєвою О.Д. (а.с.68-69), додаток до вказаного договору №12 від 13 вересня 2025 року, згідно якого сума гонорару адвоката складає 10000 гривень 00 копійок (а.с.70), описи наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №12 від 13 вересня 2025 року, які містять перелік наданих адвокатом відповідачу послуг (а.с.71, 157), квитанції до прибуткового касового ордера №23 від 13 вересня 2025 року та №12 від 11 березня 2026 року, відповідно до яких відповідач сплатив адвокату Гусєвій О.Д. за надані нею послуги правничої допомоги в загальній сумі 10000 гривень 00 копійок (а.с.72, 156).
Таким чином, суд вважає, що витрати у даному розмірі відповідають складності справи, її значенню для сторін, тривалістю її розгляду, обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а тому, враховуючи, що в задоволенні позивних вимог відмовлено, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень 00 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 279, 352-354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570;
відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .
Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.
Повний текст рішення згідно ч.6 ст.259 ЦПК України складено 05 жовтня 2026 року.
Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Суддя Желясков О.О.
Рішення набуло законної сили "__"__________________20___ року.