МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
Справа № 210/541/25
Провадження № 2-о/210/6/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 вересня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Сільченко В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Висоцької В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересовані особи: Криворізька міська рада, Третя криворізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлого,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу перебуває цивільна справа за заявою Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересовані особи: Криворізька міська рада, Третя криворізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлого. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до укладеного договору №KRHGGA[номер приховано] від 29.07.2008 року ОСОБА_1 (далі - заінтересована особа 3) 29.07.2008 року отримала кредит у розмірі 115 658,25 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.07.2028 року.
В подальшому, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ОСОБА_2 , 29.07.2008 року уклали договір іпотеки №KRHGGA[номер приховано]. Згідно з договором іпотеки було надано в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 55,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування 04.09.1990 року №1-2965.
У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором, банк звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором №KRHGGA[номер приховано].
19.11.2014 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі №210/4958/14-ц звернуто стягнення на заставлене домоволодіння по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу за кредитним договором №KRHGGA[номер приховано], однак в ході перегляду заочного рішення було встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дізнавшись про смерть іпотекодавця банк звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори (Металургійний/Дзержинський) з претензією кредитора №80729DNH0S577 від 23.03.2023 року в порядку ст.1281 ЦК України.
04.04.2023 року у відповідь на вищевказану претензію, нотаріальна контора повідомила, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа заведена на підставі претензії АТ КБ "ПРИВАТБАНК", при цьому з заявою про прийняття або про відмову від спадщини до П`ятої Криворізької державної нотаріальної контори ніхто не звертався.
26.09.2024 року заявником отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного руєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається що право власності на предмет іпотеки - будинок за адресою АДРЕСА_1 , по сьогоднішній день зареєстрований за померлою у 2016 році Іпотекодавцем.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми права та наявну заборгованість за кредитним договором, після смерті ОСОБА_2 зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки перед банком не припинилися і АТ КБ "ПРИВАТБАНК" має право на погашеня заборгованості за кредитним договором на рахунок іпотечного майна.
Ухвалою від 11 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Судове засідання призначене на 30.09.2026 року.
Представник заявника в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник зацікавленої особи Криворізької міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив суд відмовити у задоволені заяви.
Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, будь яких заяв про розгляд заяви за їх відсутності або заперечень на заяву від них до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Особливості розгляду справ про визнання спадщини відумерлою визначені главою 9 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим саме з цієї дати відкрилася спадщина після її смерті.
До складу спадщини входить нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 55,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 04 вересня 1990 року № 1-2965.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як убачається з матеріалів справи та відповіді Третьої криворізької державної нотаріальної контори від 04 квітня 2023 року, після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа на підставі претензії кредитора - АТ КБ «ПриватБанк», однак із заявою про прийняття спадщини або із заявою про відмову від її прийняття до нотаріальної контори ніхто не звертався.
Таким чином, у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк спадкоємцями не було вчинено дій, спрямованих на прийняття спадщини.
При цьому матеріали справи не містять доказів наявності спадкоємців, які б прийняли спадщину у спосіб, передбачений статтею 1268 ЦК України, у тому числі шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Суд враховує, що сама по собі відсутність заяви про прийняття спадщини не завжди є безумовним доказом відсутності спадкоємців, оскільки частина третя статті 1268 ЦК України передбачає можливість прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Однак у цій справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про фактичне прийняття спадщини будь-яким спадкоємцем. Належних та допустимих доказів постійного проживання спадкоємців із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини суду не надано.
Крім того, з моменту смерті ОСОБА_2 минуло понад десять років, при цьому право власності на спірний житловий будинок станом на час розгляду справи продовжує бути зареєстрованим за померлою особою.
Окремої оцінки потребують доводи заінтересованої особи - Криворізької міської ради - про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не є належним заявником у справі про визнання спадщини відумерлою.
Такі доводи суд вважає необґрунтованими, зважаючи на те, що Законом України від 20 вересня 2016 року № 1533-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли», який набрав чинності 19 жовтня 2016 року, до статті 1277 ЦК України було внесено зміни, якими прямо передбачено право кредитора спадкодавця подати заяву про визнання спадщини відумерлою. Одночасно були внесені відповідні зміни до ЦПК України, якими передбачено можливість подання такої заяви не лише органом місцевого самоврядування.
При цьому суд звертає увагу, що положення щодо права кредитора на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою були запроваджені законодавцем ще у 2016 році, тобто до звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду із цією заявою.
Отже, на час звернення заявника до суду відповідне право кредитора було прямо передбачене законом.
Водночас суд вважає необхідним врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 214/707/23.
У зазначеній справі заявником також виступав банк - АТ «УкрСиббанк», а заінтересованою особою - Криворізька міська рада. Правовідносини стосувалися кредитного договору та іпотеки нерухомого майна померлої особи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про право банку звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою та залишив відповідні судові рішення без змін.
Верховний Суд у цій постанові виходив, зокрема, з того, що кредитор спадкодавця має право звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, за наявності встановлених законом умов.
Таким чином, правова позиція Верховного Суду у справі № 214/707/23 є особливо релевантною до обставин цієї справи, оскільки стосується аналогічного правовідношення, а заінтересованою особою у тій справі також була Криворізька міська рада.
Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 29 липня 2008 року укладено кредитний договір № KRHGGA[номер приховано], відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 115 658,25 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 29 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № KRHGGA[номер приховано].
Предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 55,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, між заявником та спадкодавцем існували правовідносини, внаслідок яких у банку виникло забезпечене іпотекою майнове право.
Крім того, судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань АТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду з вимогами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2014 року у справі № 210/4958/14-ц було звернуто стягнення на заставлене домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Наведені обставини підтверджують не формальний, а реальний та безпосередній майновий інтерес заявника у визначенні правового статусу майна, яке належало померлій ОСОБА_2 та було передане в іпотеку для забезпечення виконання кредитного зобов`язання.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 490/132/22 спеціально звернув увагу на це питання.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що існування кредитного зобов`язання підтверджує статус банку як кредитора, а задоволення заяви кредитора про визнання спадщини відумерлою створює передумови для подальшого вирішення питання щодо задоволення його майнових вимог. При цьому визнання спадщини відумерлою визначає правовий статус спадкового майна, яке не було прийняте спадкоємцями, тобто усуває ситуацію, коли відсутня особа, до якої кредитор міг би пред`явити вимоги щодо боргу або звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, суд погоджується з тим, що АТ КБ «ПриватБанк» має правовий інтерес у зверненні до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
При цьому предметом розгляду цієї справи не є остаточне визначення розміру заборгованості за кредитним договором та не вирішується питання про спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Встановлення цих обставин необхідне лише тією мірою, якою вони підтверджують наявність у заявника статусу кредитора та його правового інтересу у визначенні правового статусу спадкового майна.
Саме такий підхід застосовано Верховним Судом у справі № 214/707/23, де суд зазначив, що розмір заборгованості за кредитним договором не є предметом доказування у справі про визнання спадщини відумерлою, якщо сам факт існування кредитних правовідносин та статус заявника як кредитора підтверджено.
Суд також враховує, що відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» смерть іпотекодавця не визначена самостійною підставою припинення іпотеки.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть якщо до нього не доведено інформацію про обтяження майна.
Отже, смерть ОСОБА_2 сама по собі не припинила забезпечувального обтяження нерухомого майна.
З огляду на те, що право власності на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_2 не було зареєстровано за іншою особою, а спадкоємці спадщину не прийняли, визначення правового статусу цього майна як відумерлої спадщини є необхідною передумовою для подальшої реалізації кредитором своїх прав у передбаченому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може бути визнана судом відумерлою.
Згідно з частиною другою статті 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Таким чином, для вирішення питання про визнання спадщини відумерлою суд має встановити сукупність таких юридично значущих обставин: факт смерті спадкодавця та відкриття спадщини; наявність спадкового майна; відсутність спадкоємців за заповітом і за законом або неприйняття ними спадщини; сплив передбаченого законом строку; належність спадкового майна відповідній територіальній громаді за місцем, визначеним законом.
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи. Факт належності їй житлового будинку підтверджується договором дарування від 04 вересня 1990 року № 1-2965 та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Факт відсутності спадкоємців, які прийняли спадщину, підтверджується матеріалами спадкової справи та інформацією Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про те, що із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався.
Крім того, з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 - минуло більше десяти років, тобто встановлений законом строк для прийняття спадщини сплив.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 490/132/22 підтвердив, що для визнання спадщини відумерлою суд повинен встановити відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину, та сплив одного року з часу її відкриття. За встановлення таких обставин суди мають правові підстави для визнання спадщини відумерлою.
Доводи Криворізької міської ради про відсутність підстав для задоволення заяви суд оцінює критично.
Насамперед, саме по собі заперечення органу місцевого самоврядування не спростовує факту смерті ОСОБА_2 , належності їй спірного нерухомого майна та відсутності осіб, які прийняли спадщину.
При цьому суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі № 214/707/23, яка стосувалася звернення банку із заявою про визнання спадщини відумерлою та заінтересованою особою у якій була Криворізька міська рада, Верховний Суд визнав правомірним звернення банку та погодився із передачею відумерлого спадкового майна у власність територіальної громади.
Також у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 490/132/22 Верховний Суд повторно підтвердив право кредитора спадкодавця на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою та зазначив, що таке рішення створює для кредитора правову можливість у подальшому заявляти свої майнові вимоги.
Отже, доводи Криворізької міської ради про те, що банк не має права бути заявником у цій категорії справ, суперечать як прямому припису статті 1277 ЦК України, так і актуальній практиці Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна.
Оскільки спірний житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідна спадщина після визнання її судом відумерлою переходить у власність територіальної громади в особі Криворізької міської ради.
При цьому така передача не означає задоволення майнових вимог заявника у цій справі.
Навпаки, правовим наслідком задоволення заяви є визначення правового статусу майна як відумерлої спадщини та його перехід до територіальної громади, після чого кредитор отримує можливість реалізовувати свої вимоги до нового власника майна у встановленому законом порядку.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність усіх передбачених законом правових підстав для визнання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , відумерлою.
Керуючись ст. 12, 13, 259, 264-266, ч. 1,3 ст. 293 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересовані особи: Криворізька міська рада, Третя криворізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлого - задовольнити.
Визнати спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складається з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будинок загальною площею 55,2 кв.м., реєстраційний номер майна 24057713 відумерлою та передати її у власність територіальної громади у особі Криворізької міської ради (адреса: 50101, Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В. Є. Сільченко