Номер провадження: 22-ц/813/9608/26
Справа № 520/81/15-ц
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
28.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
перевіривши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гайдай Олег Васильович на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність,-
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2015 року у цивільній справі № 520/81/15-ц задоволено позовні вимоги АТ «Дельта Банк» та в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором № 11317266000 від 20.03.2008 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у розмірі 2501934,39 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 1 187 710, 01 грн., сума заборгованості за відсотками - 1 314 224, 38 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 20.03.2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м., житловою площею 38, шляхом визнання за ПАТ «Дельта банк» право власності на предмет іпотеки.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року здійснено заміну стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «Укрдебт Плюс» з виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2015 у цивільній справі № 520/81/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.
У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення від 27 липня 2015 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 27 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гайдай О.В. 22 вересня 2026 року звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Однак, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду зважаючи на наступне.
Частиною 2 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, стаття 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Згідно з вказаною нормою такі заперечення включаються до апеляційної скарги на рішення суду та перевіряються на предмет законності і обґрунтованості під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги - частина 1 статті 367 ЦПК України.
Вищевказані приписи згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року №3-рп/2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Таким чином, право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі №522/14750/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі№623/3792/15-ц, у постанові від 13 березня 2019 року у справі №522/18296/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати в порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи своїми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц та від 13 червня 2018 року у справі №761/6099/15-ц.
Згідно з п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянтом оскаржується саме ухвала про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, яку апелянт оскаржує як самостійне судове рішення.
Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал визначених статтею 353 ЦПК України на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гайдай О.В. на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення слід повернути апелянту.
Крім того, судом роз`яснено заявниці, що залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення означає що зазначене заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати складення повного тексту ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Керуючись ст.ст. 284, 287, 288, 353, 357 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гайдай Олег Васильович на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2026 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність - повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий ________________О.С. Комлева
Судді ________________ М.М. Драгомерецький
________________С.М. Сегеда