Справа № 306/1570/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Мацунича М.В., Шевчука В.В.
за участі секретаря - Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року (суддя Уліганинець П.І.) у цивільній справі № 306/1570/25 за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування Свалявської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання двох неповнолітніх дітей,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Органу опіки та піклування Свалявської міської ради про встановлення факту самостійного виховання двох неповнолітніх дітей.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.04.2023 ОСОБА_1 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він є батьком, який самостійно виховує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим, на думку позивача, він не підлягає призову під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказував, що 15.12.2022 ним було подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 документи на підтвердження цих обставин, зокрема рішення Свалявського районного суду від 06.12.2021 у справі № 306/1944/21 про розірвання шлюбу, рішення Свалявського районного суду від 05.07.2022 у справі № 306/613/22 про стягнення на його користь із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, рішення Свалявського районного суду від 14.07.2022 у справі № 306/614/22 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком позивача. Однак такі документи залишено РТЦК та СП без належного реагування.
07.04.2023 ОСОБА_1 поставлено на військовий облік та видано повістку для уточнення військово-облікових даних із вимогою надати довідку про самостійне виховання дітей.
Позивач зазначав, що через застосунок він додатково надав документи стосовно проживання дітей разом із ним, визначення місця проживання із батьком, їх навчання, обстеження матеріально-побутових умов. Після цього в електронному військово-обліковому документі позивача сформовано запис про перебування на обліку та бронювання до 08.08.2025.
Вказував, що станом на 01.07.2025 у матері дітей ОСОБА_2 наявна заборгованість за аліментами у розмірі 23 544 грн.
Незважаючи на надані ОСОБА_1 документи про самостійне виховання дітей, позивача було мобілізовано 08.07.2025 та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, однак для його розгляду йому необхідно надати судове рішення про встановлення факту самостійного виховання дітей, що і зумовило звернення до суду із цим позовом.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 дітей, які не досягли 18-річного віку, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 .
Ухвалами Свалявського районного суду залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_5 (ухвала від 21 жовтня 2025 року) та ОСОБА_2 (ухвала від 13 листопада 2025 року).
Ухвалою Свалявського районного суду від 11 березня 2026 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Мукачівський районний центр комплектування на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Рішення суду мотивові тим, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
На це рішення суду подав апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 .
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим судом не враховано, що рішенням Свалявського районного суду від 06.12.2021 у справі № 306/1944/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано; рішенням Свалявського районного суду від 05.07.2022 у справі № 306/613/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей;
Свалявським відділом ДВС видано довідку від 18.07.2025 про наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.07.2025 складає 23544,00 грн.;
рішенням Свалявської міської ради № 150 від 19.04.2023 визначено місце проживання дітей з батьком у АДРЕСА_1 ;
також місцевим судом не враховано, що третя особа ОСОБА_2 у заяві від 02.12.2025 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 ..
Скаржник вважає, що вказані докази підтверджуються факт самостійного виховання дітей позивачем.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_6 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Посилаючись на ст.141 СК України, вказує, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини. Факт розірвання шлюбу між сторонами та те, що сторони не проживають разом, не свідчить про неможливість участі матері у вихованні та утриманні дітей.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись за домовленістю батьків дитини, (враховуючи, що мати дітей не заперечує проти задоволення позовних вимог), в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, оскільки існує загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Окреме проживання батьків та встановлення місця проживання дитини із позивачем, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини .
Межі розгляду справи апеляційним судом, явка учасників та позиція суду
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
В судове засідання апелянт, представник відповідача та третя особа ОСОБА_2 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Апелянт проходить військову службу. Судова повістка направлялась на електронну адресу, вказану позивачем у позовній заяві та у апеляційній скарзі. Органу опіки та піклування Свалявської міської ради судова повістка була доставлена до електронного кабінету. Судова повістка, яка направлялась ОСОБА_2 за адресою, вказаною, в тому числі, у її заяві - повернулась із відміткою «адресат відсутній». Оскільки ОСОБА_2 про зміну місця свого проживання не повідомила суд, відтак, відповідно до положень ст 131 ЦПК України, повістка вважається доставленою. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з?явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта та представника ІНФОРМАЦІЯ_7 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
11.08.2007 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 06.12.2021 у справі № 306/1944/21 (а.с.5).
Від цього шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копіями свідоцтв про народження від 20.05.2010 серії НОМЕР_2 та від 28.04.2012 серії НОМЕР_3 (а.с.10,11).
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 14.07.2022 у справі № 306/614/22 ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 (а.с.8).
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.07.2022 у справі № 306/613/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 12.04.2020 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.6-7).
Згідно з довідкою Свалявського відділу ДВС від 18.07.2025 № 4058/245-37/30495, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.07.2025 складає 23 544,00 грн (а.с. 14).
Рішенням Виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19.04.2023 визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 (а.с.9).
З довідки №34 виданої ТДВ «Свалявські мінеральні води» від 09.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТДВ «Свалявські мінеральні води» з 01.04.2025 електромонтером з ремонту електроустаткування. Роботодавцем було заявлене клопотання № 749 від 04.07.2025 про зняття з розшуку військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який знаходився на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.12, 13).
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_9 №2425 від 10.07.2025, ОСОБА_1 08.07.2025 призваний на військову службу по мобілізації; згідно Довідки №2648/3, виданої ВЧ НОМЕР_1 від 08.07.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ВЧ НОМЕР_1 з 18.07.2025 (а.с.15, 18-19).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Змістом статті 141 СК України передбачена рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Положеннями Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8); батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11); на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ст. 12).
Отже, законами України встановлено рівні права та обов?язки обох батьків щодо своєї дитини.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки СК України чітко встановлює, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
Вищезазначений висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) та підлягає врахуванню під час вирішення питання щодо встановлення факту самостійного виховання/утримання позивачем малолітніх дітей.
Окреме проживання батьків, визначення місця проживання дітей із батьком не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дітей. Крім того, договір, укладений між сторонами, не підтверджує здійснення самостійного виховання та утримання заявником, а лише підтверджує дотримання ним цих обов`язків відповідно до закону, оскільки цим договором визначені права та обов`язки обох сторін.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у змісті постанов від 09 грудня 2025 року у справі № 307/4851/22, від 28 січня 2026 року у справі № 947/37166/23, від 21 вересня 2026 року у справі № 725/5881/25.
Колегія суддів зауважує, що дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 та постанова Верховного Суду від 21 вересня 2026 року у справі № 725/5881/25).
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/1).
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 , у якій вказано, що вона підтримує вимоги позивача ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.45).
Мати дитини не може відмовитися від батьківських обов`язків щодо виховання дитини, у тому числі у заяві про визнання позовних вимог чи у заяві про підтримання позовних вимог батька. Така заява не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у справі відсутні докази того, що мати дітей умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, ухиляється від участі у вихованні дітей.
При цьому проживання матері окремо не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні сина. Саме по собі проживання матері окремо від дітей не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання дітей, і не звільняє її від батьківських обов`язків, а свідчить лише про обставини проживання дітей разом з батьком, що узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у змісті постанов від 07 травня 2026 року в справі № 743/1602/24, від 10 червня 2026 року у справі № 372/1217/25, від 18 вересня 2026 року у справі № 394/15/25, від 21 вересня 2026 року у справі № 725/5881/15.
Позивачем під час розгляду справи не доведено, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.
Наявні у справі докази у їх сукупності не підтверджують ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей.
Надані до справи докази свідчать лише про проживання дітей разом із батьком, наявність заборгованості у матері зі сплати аліментів, однак не підтверджують ухилення матері від участі у вихованні дітей, що, своєю чергою, є підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення факту самостійного виховання батьком малолітніх дітей.
При цьому судова колегія зауважує, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування саме у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
Спір виникає між позивачем і відповідачем.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судова колегія вважає, що обраний позивачем відповідач у справі (Орган опіки і піклування Свалявської міської ради) не порушує і не оспорює права, свободи чи інтереси позивача тому є неналежним відповідачем.
Апеляційний суд зауважує, що у задоволенні вимоги про встановлення факту самостійного виховання батьком своїх дітей слід було відмовити з тих підстав, що позивач при зверненні до суду не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються обраним ним відповідачем - Органом опіки та піклування Свалявської міської ради.
Апеляційний суд, відповідно до основних принципів цивільного процесу, не має права залучати відповідачів на стадії апеляційного провадження.
Встановивши, що позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за відсутності клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем повинен ухвалити рішення про відмову у позові до неналежного відповідача.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про встановлення факту самостійного виховання двох неповнолітніх дітей, права позивача порушені обраним ним відповідачем - Органом опіки та піклування Свалявської міської ради, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Висновки апеляційного суду
Відповідно до ч. 4 ст 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні мотивувальної частини. Оскільки суд дійшов вірного висновку щодо відсутності доказів умисного ухилення матері дітей від виконання батьківських обов`язків та від участі у вихованні дітей, проте вирішив позов із неналежним складом учасників справи, тому, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, мотивувальна частина оскаржуваного рішення місцевого суду, відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року слід залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови апеляційного суду.
Резолютивну частину рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.
Головуюча:
Судді: