Справа № 305/3897/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
02 жовтня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Шевчука В.В.
суддів: Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2026 року (суддя Ластовичак В.Ю.) у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Вжовтні 2025 року ТОВ«ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 31.10.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 233595 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечувався відповідачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Відповідач здійснила всі необхідні дії, спрямовані на укладання Кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 100 грн.
22.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СірокоФінанс» уклали Договір факторингу №015-220221, згідно з яким ТОВ «СірокоФінанс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 233595.
В подальшому, 21.10.2024 ТОВ «СірокоФінанс» та ТОВ«ФК «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу №20241021/1, згідно якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, як наслідок станом на 13.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 493,08 грн., та складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 4 100 грн, залишку заборгованості по процентам за користування - 8 958,50 грн, заборгованості за пенею та штрафами - 0,00 грн, інфляційного збільшення - 2 434,58 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 15 493,08 гривень, а також судові витрати у розмірі 9 422,40 гривень, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень та сплаченого судового збору розмірі 2 422,40 гривень.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.05.2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ«ФК «Артеміда-Ф» просить скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.05.2026 року, ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути із ОСОБА_1 заборгованість розмірі 15 115,20 гривень, а також судові витрати, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень та сплаченого судового збору розмірі 2 422,40 гривень за подання позовної заяви та 3 633,60 грн. за подання апеляційної скарги.
Повне або часткове визнання боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2170цс16.
У даній справі ОСОБА_1 в офіційній переписці із позивачем у програмі Viber, визнала отриману суму коштів від Кредитора.
Місцевий суд попри визнання відповідачем суми отриманої позики в розмірі 4000 грн, розмір котрої в подальшому був підтверджений випискою АТ «Ощадбанк» від 23.04.2026 р. на суму зарахування кредиту 01.11.2019 в розмірі 4 000 грн., приходить до безпідставного висновку про відсутність доказів видачі кредиту.
Беззмістовними та незаконними є висновки суду щодо відсутності доказів зарахування коштів 31.10.2019 року, оскільки договір між сторонами був укладений/підписаний поза Операційним днем/часом, відповідно поступлення/зарахування коштів відбулося 01.11.2019 року.
Апелянт вказує, що відповідач, якщо б дійсно йому не були перераховані кошти, без проблем міг надати виписку із її карткового рахунку № НОМЕР_1 , у національній валюті, що відкрито в AT «ОЩАДБАНК», котра б підтверджували твердження ОСОБА_1 про неотримання коштів.
Зважаючи на особливості онлайн кредитування у позивача не було/не могло бути меморіальних ордерів (банківських виписок) про видачу кредитів, адже кредитні кошти зараховувались на картку № НОМЕР_1 , що обслуговується в у АТ «Ощадбанк» і позивач не будучи стороною договору не мав можливості самостійно отримати інформацію про рух коштів по картці Відповідача.
08.04.2026 року Рахівським районним судом Закарпатської області задоволено клопотання представника позивача Бачинського О.М. про витребування доказів -витребувано у АТ «Ощадбанк» виписку у формі відповідно до вимог законодавства, про рух коштів, а саме поступлення на картку № НОМЕР_1 , зазначену позичальником ОСОБА_1 , з 31.10.2019 і протягом трьох банківських робочих днів (31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019).
Позивач, після отримання виписки АТ «Ощадбанк» від 23.04.2026 р. на підтверджену суму зарахування кредиту 01.11.2019 в розмірі 4 000 грн., після подачі позовної заяви від 15.10.2025 р., керуючись правами наданими ст.ст. ст.ст. 43, 49, п.3 ч.2 ст.197 ЦПК України, уточнили позовні вимоги здійснивши перерахунок заборгованості, із суми, котра фактично була зарахована відповідачу на його картку.
Відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання Кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний Відповідачем), на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4100,00 (чотири тисячі сто гривень 00 копійок), однак від суми позики зазначеної у договорі при перерахуванні знімалися комісії, як за переказ так і за зарахування коштів, відповідно Відповідачу фактично зараховано на картку суму 4 000,00 грн., що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» від 23.04.2026 р.
Позивач TOB «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», як і первісний кредитор, з урахуванням перерахування усіх коштів на банківську карту позичальника, не володіють та не можуть володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки вони не є банками, а перерахування коштів здійснювалось з використанням оператора послуг платіжної інфраструктури, який і займався перерахуванням коштів.
Разом з тим, у разі заперечення відповідача факту отримання грошових коштів за вказаним договором, останній мав би надати виписки по його особовому рахунку, доступ до якої він має як клієнт, чи довідки про відсутність у нього банківської карти.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В позовній заяві позивач зазначає, що начебто 31.10.2019 року між нею та TOB «Лінеура Україна» було укладено Кредитний договір №233595, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи позивача (при цьому позивач у даній справі TOB «ФК «Артеміда-Ф» а не TOB «Лінеура Україна») доступ до якої було їй надано через Веб-сайт або мобільний додаток.
Однак, жодного доказу укладення такого договору, а ні у письмовій формі, а ні в електронній, саме між вказаними сторонами суду не надано.
Відсутні докази того, що нею було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (CMC повідомлення), зокрема, відсутні докази отримання мною будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації мене у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача чи його попередника, немає жодних доказів, що з мого боку була вчинена будь-яка дія, направлена на укладення даного договору та на отримання коштів на умовах позики чи на будь яких інших умовах, тобто не доведено моє вільне волевиявлення як учасника правочину, що відповідало б моїй внутрішній волі.
ОСОБА_1 вказує, що позивач посилається на те, що немає технічної можливості перевірити одноразовий ідентифікатор яким було підписано Кредитний договір.
В той же час будь яких інших доказів підписання договору, як то даних оператора мобільного зв`язку, даних ІР адреси, скріншотів переписки чи будь яких інших електронних доказів позивач не надає.
З наведеного вбачається, що в матеріалах справи немає жодного доказу підписання нею Кредитного договору, що свідчить про його не укладення (нікчемність).
Позивач стверджує що до позову долучено докази отримання кредиту, шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 , однак з такими доводами позивача вона не погоджуюсь.
Подаючи позов Позивач посилався на те, що згідно умов Кредитного договору було видано кредит в розмірі 4100,00 грн. Пізніше, після надходження на виконання ухвали суду банківських виписок, позивач вже поміняв свою позицію, і стверджував що кредит було видано в сумі 4100,00 грн, однак списано 100,00 грн комісії а тому фактично видано кредит в сумі 4000,00 грн,
При цьому ніякої комісії, згідно яких умов Кредитного договору чи закону представник Позивача не зазначив.
Таким чином отриманими в процесі розгляду справи доказами спростовано доводи позивача про видачу кредитних коштів.
Щодо доводів представника позивача що відповідач сама мала б замовити банківські виписки для спростування доводів позовної заяви, то вони є голослівними, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства.
Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документу, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у цій справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України).
Судом встановлено, 31.10.2019 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна та ОСОБА_1 , укладено Договір № 233595 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (Кредитний договір).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 4 100,00 грн. (далі - позика) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов?язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
1.2. Позика видається строком на 25 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.
1.3. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:
1.3.1. Акційна процентна ставка становить 0,95 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (346,75 процентів річних) у межах строку наданняпозики, зазначеного в путі 1.2 цього Договору.
1.3.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою 693,50 процентів річних).
1.3.3. У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процента ставка, відповідно до п. 3.4,.5. цього Договору.
1.4. Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 123,75 % від суми позики (у процентному виразі) або 5 073,75 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 23,75% від суми позики (у процентному виразі) або 973,75 грн. (у грошовому виразі).
1.5. Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 147,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 6 047,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1 947,50 грн. (у грошовому виразі).
1.6. Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта.
Разом з тим, розділом 3 Договору встановлено порядок повернення позики та нарахуваня/сплати процентів.
Пунктом 3.2. встановлено, що нарахування процентів за Договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього Договору).
Дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. ( п.3.2.1. Договору)
У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою. (п. 3.2.2. Договору).
Пунктом 3.4.2. Визначається, що у разі прострочення виконання зобов`язань за Договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору, з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення. (п. 3.4.3. Договору).
Вказаний договір разом з додатками до нього у вигляді графіку платежів було підписано електронним підписом ОСОБА_1 31.10.2019 о 18:07:16 год.
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт укладення/підписання кредитного договору (договору позики) не є достатньою підставою вважати, що позичальник отримав грошові кошти (кредит) і у нього виникло зобов`язання повернути їх та сплатити проценти, оскільки зі змісту ст.1054 ЦК України та п. 1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що кредитний договір (договір про споживчий кредит) є консенсуальним договором, на виконання якого сторони зобов`язуються вчинити певні дії, зокрема, кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31.10.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №233595, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у сумі 4100 грн. із строком кредитування - 25 днів.
Вказаний Договір №233595 укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 , що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Встановлено, що Договір №233595 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 31.10.2019 року (а.с.7-9).
22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СірокоФінанс» укладено договір факторингу №015-220221 (а.с.14-16).
В подальшому 21 жовтня 2024 року між ТОВ «СірокоФінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20241021/1 (а.с.21-24).
Відповідно до Витягу з акту прийому-передачі реєстру прав вимог №015-220221/01 від 22.02.2021 року (Додаткова угода №1 до Договору Факторингу № №015-220221/01 від 22.02.2021 року) від ТОВ «СірокоФінанс» до Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 13 058,50 грн., що складається із 4 100 гривень - заборгованість по кредиту; 8 958,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.29).
Щодо надходження коштів на рахунок ОСОБА_1 колегія суддів враховує наступне.
Згідно наявного в матеріалах справи Договору № 233595 від 31.10.2019 Клієнтом зазначена ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 2120, 13.10.2017 р.
Згідно п.1.6 даного договору відповідач при його укладенні зазначила свій картковий рахунок № НОМЕР_1 , у національній валюті, що був відкритий в АТ «ОЩАДБАНК».
В п. 1.1. договору визначено, сума кредиту складає: 4 100 грн.
WAYFORPAY - українська платіжна система, відкритий вебзастосунок, який дозволяє приймати платежі і переказувати гроші за допомогою мобільного телефону, Інтернету і платіжних карток у всьому світі.
Відповідно до платіжної інструкції WAYFORPAY за Кредитним договором №233595 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 31.10.2019 на суму 4 100грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayForPay - Credit7-233595-4 (а.с.11).
Судом першої інстанції задоволено клопотанням позивача про витребування доказів від АТ «Ощадбанк» та витребувано виписку про рух коштів, а саме поступлення на карту № НОМЕР_1 зазначену позичальником ОСОБА_1 з 31.10.2019 і протягом трьох банківських робочих днів.
Позивач після отримання виписки АТ "Ощадбанк" від 23.04.202026 уточнив позовні вимоги.
Відповідно до листа АТ «Ощадбанк» від 23.04.2026 № 46/12-11/57508/2026/ВТ, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 .
Із вказаної виписки слідує, що на вказаний рахунок ОСОБА_1 за період із 31.10.2019 по 02.11.2019, було зарахування коштів розмірі 4 500 гривень. Вказана сума не відповідає ні сумі позики (4 100 грн) згідно п. 1.1. Кредитного договору, ні сумі вказаній представником позивача в заяві про уточнення позовних вимог (4 000 грн).
Крім того, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що із вказаної виписку також слідує, що номер рахунку платника вказаний у виписці ( НОМЕР_6 ) не співпадає ані з рахунком ТОВ «Лінеура Україна» ( НОМЕР_7 ), ані з рахунком ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» ( НОМЕР_8 ), що у свою чергу суперечить довідці № 5923-ВП від 17.09.2025.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту виконання первісним кредитором Договір №233595.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем надано суду частину переписки, у якій Відповідач висловлює фрази, що за певних умов можуть трактуватися як згода з вимогами. Разом з тим, Відповідачка у запереченнях надала продовження тієї самої переписки, де в контексті подальшого діалогу Відповідач чітко заперечує свою вину/борг та роз`яснює свою позицію, що спростовує факт часткового визнання позову.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну і об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, та обґрунтовано відмовлено у позові.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст.ст.141, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий:
Судді: