Дата документу 05.10.2026 Справа № 546/222/26
Провадження № 2/554/3354/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
05 жовтня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Михайлової І.М.,
за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року №32-К, § 1 в частині виплати підйомних,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Решетилівського районного суду Полтавської області із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року №32-К, § 1 в частині виплати підйомних.
Позов умотивований тим, що у березні 1990 року Відділ охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів видав наказ № 32-К, § 1 стосовно працевлаштування ОСОБА_2 у Решетилівській ЦРЛ. Копія даного наказу була направлена до Решетилівської ЦРЛ, про що зазначено у його тексті. Решетилівська ЦРЛ виконала наказ Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати ОСОБА_2 відпускних (наказ № 50 від 10.12.1990 по Решетилівській ЦРЛ, § 8), але не виконала в частині виплати підйомних. 10.02.2026 до КНП "Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області" ОСОБА_1 звернулася із заявою про виконання наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати підйомних. Листом КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» від 06.03.2026 № 01.1.-17/289 відмовлено виплачувати підйомні у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 надавалася інформація щодо виплачених коштів. Доказом того, що підйомні не виплачені вважає те, що у наказі № 50 від 10.12.1990 по Решетилівській ЦРЛ, § 8 не зазначено, що ОСОБА_1 будуть виплачені підйомні як зазначено, що будуть виплачені відпускні.
22.08.2025 позивачка отримала травму правої кисті. Через вивих пястково фалангового суглоба І пальця правиї кисті та розриву ліктьової колатеральної зв`язки великого пальця (великий палець лижника) позивачка не може працювати на будь-якій роботі та заробляти собі на життя працею. Лікар-хірург КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» ОСОБА_3 встановив позивачці виражений ступінь обмеження здатності до трудової діяльності та помірний ступінь обмеження здатності самообслуговування.
Позивачка вказала, що у 2025 не отримувала дохід. З 04.12.2025 накладено арешт на всі її банківські рахунки.
Позивачкою вживалися заходи досудового врегулювання спору та 10.02.2026 подано до відповідача заяву про виконання наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати підйомних. Просила задовольнити позов, зобов`язати КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» виконати наказ Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року №32-К, § 1 в частині виплати підйомних.
Ухвалами Решетилівського районного суду Полтавської області від 12.03.2026 року та 13.03.2026 року задоволено заяви суддів Романенко О.О., Зіненка Ю.В. про самовідвід від розгляду цієї цивільної справи.
Розпорядженням голови Решетилівського районного суду Полтавської області Романенко О.О. № 2 від 16.03.2026 року матеріали позовної заяви направлено до Полтавського районного суду Полтавської області для розгляду.
Ухвалами Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2026 року, 26.03.2026 року, 31.03.2026 року, 06.04.2026 року задоволено заяви суддів Цибізової С.А., Любчика О.В., Зуб Т.О., Путрі О.Г. про самовідвід від розгляду цієї цивільної справи.
Розпорядженням голови Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О. № 3 від 08.04.2026 року вказану цивільну справу направлено до Шевченківського районного суду міста Полтави для розгляду.
09.04.2026 року дана цивільна справа надійшла до Шевченківського районного суду міста Полтави та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була розподілена до провадження судді Тімошенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.04.2026 року задоволено заяву судді Тімошенко Н.В. про самовідвід від розгляду названої цивільної справи № 546/222/26 та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 року справу розподілено до провадження судді Михайлової І.М.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Михайлової І.М. від 27.04.2026 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року № 32-К, § 1 в частині виплати підйомних. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 546/222/26. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд вказаної цивільної справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін відмовлено. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
08.05.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстрований 11.05.2026 року, надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» ОСОБА_4, у якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що у відповідача відсутня інформація щодо наявної заборгованості з оплати праці перед позивачем, відсутні відомості про незгоду позивача з оплатою праці у 1990-1991 роках, є неналежним та недостатнім посилання позивача на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду. Водночас триваюча (майже 36 років) пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Посилаючись на чинну ч.2 ст.233 КЗпП України зазначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Окрім того, зобов`язання КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» виконати наказ Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року №32-К в частині виплати їй підйомних не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Повноваження Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів вже припинено близько 30 років тому. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
09.05.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстровано 11.05.2026 року, надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якій просила відхилити заперечення відповідача щодо проходження позивачкою станом на 10.12.1990 року інтернатури по терапевтичній стоматології на базі Новосанжарської центральної рай лікарні, а не роботи лікарем-стоматологом Решетилівської ЦРЛ; відхилити доводи відповідача щодо виплати їй підйомних та вважати неналежним підтвердженням цього картку-справку за 1991 рік із записом «160 под.», яка фіксує лише нарахування, але не є доказом отримання грошових коштів; вважала, що порушення її права на підйомні є триваючим; зазначила, що лише 06.03.2026 року відповідач їй письмово повідомив про відмову виплатити підйомні; зазначила, що пред`явивши позов, застосувала цілком ефективний спосіб захисту її порушеного права на підйомні та вказала про необґрунтованість аргументу відповідача про припинення повноважень Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів.
10.05.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстроване 11.05.2026 року, надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення із клопотанням про витребування доказу та витребування у відповідача оригіналу карточки-справки на ім`я ОСОБА_1 за 1991 рік. Обґрунтоване тим, що вказаний доказ зберігається в архіві КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області», копія доказу подана відповідачем, доказ необхідний для спростування аргументу відповідача про те, що запис «160 под.» свідчить про виплату підйомних, разом із позовом не просила витребувати доказ, оскільки не знала, що відповідач, посилаючись на позначку «160 под.» буде заявляти про те, що виплатив підйомні.
10.05.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстровано 11.05.2026 року, надійшла заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову, обґрунтована тим, що на підставі положень ст.ст. 49, 279 ЦПК України просить змінити предмет позову та визнати протиправною бездіяльність КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області», яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги (підйомних), передбаченої параграфом 1 наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів від 13.03.1990 року №32-К та зобов`язати КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу (підйомні), передбачену параграфом 1 наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів від 13.03.1990 року №32-К.
14.05.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстроване 15.05.2026 року, надійшло клопотання ОСОБА_1 про додаткові пояснення у справі щодо такого: процесуальні наслідки неподання відповідачем мотивів відхилення аргументів позивача, наведених у відповіді на відзив, слід вважати фактичним визнанням позову.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів від 10.05.2026 року до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстроване 11.05.2026 та від 14.05.2026 року до суду через систему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстроване 15.05.2026, суд виходить із наступного.
Відповідно до вимог ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Позивач ОСОБА_1 звернулася із клопотанням поновлення строку для звернення із клопотанням про витребування доказу та витребування у відповідача оригіналу карточки-справки на ім`я ОСОБА_1 за 1991 рік, вмотивоване тим, що вказаний доказ зберігається в архіві КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області», копія доказу подана відповідачем, доказ необхідний для спростування аргументу відповідача про те, що запис «160 под.» свідчить про виплату підйомних. Зазначила, що разом із позовом не просила витребувати доказ, оскільки не знала, що відповідач, посилаючись на позначку «160 под.» буде заявляти про те, що виплатив підйомні.
Згідно із довідками про доставку електронного документу відповідач отримав клопотання про витребування доказів від 12.05.2026, 13.05.2026 року, до суду заперечень проти задоволення клопотання про витребування доказів не надіслав.
З огляду на те, що причину не витребування позивачкою доказів одночасно із позовом, суд не визнає поважною, вирішив у задоволенні клопотання позивачки від 10.05.2026 року, зареєстрованого 11.05.2026, відмовити.
14.05.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зареєстроване 15.05.2026 року, надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання додаткових пояснень у справі щодо такого: процесуальні наслідки неподання відповідачем мотивів відхилення аргументів позивача, наведених у відповіді на відзив, слід вважати фактичним визнанням позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 19.05.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для звернення із клопотанням про витребування доказів та про витребування доказів відмовлено. Постановлено прийняти заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову та проводити подальший розгляд справи з урахуванням зміни предмета позову.
Позовні вимоги вважати викладеними у такій редакції: визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області», яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги (підйомних), передбаченої параграфом 1 наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів від 13.03.1990 року №32-К та зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу (підйомні), передбачену параграфом 1 наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів від 13.03.1990 року №32-К.
29.05.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» на позовну заяву, з урахуванням зміни предмету позову. Представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року №32-К (дати видачі наказу не видно) вбачається, що ОСОБА_1 , випускницю стоматологічного факультету Полтавського медінституту 1989 року, якій змінено призначення з Запорізької області на Полтавську зараховано для проходження інтернатури по терапевтичній стоматології з 19.03.1990 по 19.02.1991 рік на базі Новосанжарської центральної райлікарні.
Після закінчення інтернатури позивачку направлено на посаду лікаря-стоматолога Решетилівської ЦРЛ. Оплата зарплати по основній посаді за рахунок закладу по місцю проходження інтернатури. Наказано оплатити проїзні і відпускні; підйомні оплатити після проходження інтернатури по місцю роботи, відповідно до КзПП УРСР. Житлом - забезпечена.
Отже, згідно із вищезазначеним наказом, станом на 10.12.1990 року позивач мала б проходити інтернатуру по терапевтичній стоматології на базі Новосанжарської центральної райлікарні, а не працювати лікарем-стоматологом Решетилівської ЦРЛ. Відтак, позовна заява не містить жодного нормативно-правового обгрунтування позовних вимог з посиланням на норми КзПП УРСР в редакції станом на 1990 рік, як і розміру підйомних, які нібито не були виплачені.
Із змісту листа КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» від 06.03.2026 №01.1.-17/289 вбачається, що закладом неодноразово надавалась відповідь щодо виплачених позивачці коштів, зокрема, у листі №01.4-19/222 від 16.02.2024, до якого було долучено карточки-справки за відповідні роки. Із змісту карточки-справки за 1990 рік, яку позивач долучає у справі №546/264/26 вбачається, що у ОСОБА_1 оклад (ставка) лікаря-стоматолога становив 160. З 19.12.1990 по 23.04.1991 позивачка перебувала на лікярняному у зв`язку з вагітністю та пологами. З карточки-справки за 1991 рік, яку було надано позивачу 16.02.2024, убачається, що у ОСОБА_1 оклад (ставка) лікаря-стоматолога становив 160 та було виплачено у січні 1991 року 160 под., що підтверджує виплату підйомних у розмірі окладу позивача. Позивача було звільнено із займаної посади 16.04.2002 за угодою сторін. Підстава: заява ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з наказу №16 від 15.04.2002 по Решетилівській центральній районній лікарні. Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість з оплати праці перед позивачем, як і відсутні відомості про незгоду позивача з оплатою праці у 1990-1991 роках.
Ураховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин, ст. 116, ч.2 ст.233 КЗпП України передбачалося, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник повинен був звернутися із відповідною заявою у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, проте ОСОБА_1 пред`явила позов через 36 років після виникнення спору та застосувала неефективний спосіб захисту - залучила неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові. Оскільки повноваження Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів припинено близько 30 років тому.
04.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якій заперечення відповідача відхилила, просила вважати відзив на позов зловживанням процесуальними правами. Також просила поновити строк для подання відповіді на відзив, оскільки перед відправкою перестав працювати її електронний кабінет.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив, суд виходить із положень ч.2 ст. 127 ЦПК України якою визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку. Отже, право учасника справи подати заяву про поновлення процесуального строку стосується процесуального строку встановленого законом, а не процесуального строку встановленого судом, який лише може бути продовжений за заявою учасника справи поданою до його закінчення. Оскільки згідно із довідкою про доставку електронного документу - відзиву на позов - ОСОБА_1 отримала відзив 30.05.2026 об 11 год. 14 хв. та відповідь на відзив подана позивачем 04.06.2026, суд встановив відсутність пропуску строку позивачем для подання відповіді на відзив.
11.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі, а саме засвідчених копій документів по Решетилівській ЦРЛ (накази, бухгалтерські довідки, розрахункові листи, платіжні відомості), що підтверджують розрахунок, нарахування та виплату підйомної допомоги колишнім працівникам Решетилівської ЦРЛ ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Просила поновити строк на подання клопотання, оскільки на момент пред`явлення позову не була відома позиція відповідача.
Вирішуючи вказане клопотання позивачки, суд виходив із положень ч.1 ст.13, ч.ч.1,6 ст.81, ч.2 ст.83, ч.ч.4,8 ст.83, та ураховуючи, що клопотання про витребування доказів подано із пропуском строку його подання, а також затребувані позивачем докази не належать до предмету доказування у справі, яка розглядається, суд ухвалив залишити клопотання позивача без задоволення.
11.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення ОСОБА_1 про направлення належним чином оформленої копії наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 13.03.1990 року № 32-К, параграф 1.
12.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява - пояснення ОСОБА_1 , у якій позивачка заперечувала проти відзиву на позов.
12.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло аналогічне клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі, а саме засвідчених копій документів по Решетилівській ЦРЛ (накази, бухгалтерські довідки, розрахункові листи, платіжні відомості), що підтверджують розрахунок, нарахування та виплату підйомної допомоги колишнім працівникам Решетилівської ЦРЛ ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Просила поновити строк на подання клопотання, оскільки на момент пред`явлення позову не була відома позиція відповідача.
Вирішуючи вказане клопотання позивачки, суд виходив із положень ч.1 ст.13, ч.ч.1,6 ст.81, ч.2 ст.83, ч.ч.4,8 ст.83, та ураховуючи, що клопотання про витребування доказів подано із пропуском строку його подання, а також затребувані позивачем докази не належать до предмету доказування у справі, яка розглядається, суд ухвалив залишити клопотання позивача без задоволення.
15.06.2026, 16.06.2026 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів: копії супровідного листа Департаменту охорони здоровя Полтавської ОВА від 12.06.2026, копії наказу від 13.03.1990, копії листа Решетилівської ЦРЛ від 19.07.1989 №196 та роздруківку електронної пошти позивачки.
22.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли клопотання про врахування пояснень та пояснення ОСОБА_1 щодо позовних вимог та їх суті.
24.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення ОСОБА_1 стосовно доказів на підтвердження правової позиції позивача та стосовно доказів, які подав відповідач.
24.06.2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про застосування принципу «належного врядування».
13.07.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про прискорення розгляду клопотання про витребування доказів.
10.08.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Михайлової І.М. від розгляду даної цивільної справи на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Михайлової І.М. визнано необґрунтованою та передано до канцелярії Шевченківського районного суду міста Полтави для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Михайлової І.М. відмовлено за необґрунтованістю.
28.09.2026 представник відповідача - через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки спірні правовідносини виникли у 1990-1991 роках, позивач повинна була дізнатися про порушення її прав на час виникнення спору.
28.09.2026 позивач через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надіслала заперечення проти вказаного клопотання, оскільки дізналася про порушення її права 06.03.2026 з листа Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» від 06.03.2026 №01.1-17/289.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що відповідно до листа Головного лікаря Решетилівського району від 19.07.1989 № 196 до Ректора Полтавського медичного стоматологічного інституту про направлення на роботу на посаді лікаря-стоматолога за спеціальністю стомалога ОСОБА_1 в ЦРК після проходження нею інтернатури. Житлом забезпечена.
Згідно із наказом Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 13.03.1990 № 32-К параграф 1 ОСОБА_1 , випускницю стоматологічного факультету Полтавського медінституту 1989 року, котрій змінено призначення із Запорізької області на Полтавську область, зарахувати для проходження інтернатури по терапевтичній стоматології з 19 березня 1990 року по 19 лютого 1991 року на базі Н-Санжарської центральної райлікарні. Після закінчення інтернатури відправити на посаду лікаря-стоматолога Решетилівської ЦРЛ. Оплата праці за основною посадою за рахунок установи за місцем проходження інтернатури. Оплатити проїзні та відпускні, підйомні оплатити після проходження інтернатури за місцем роботи, згідно із КЗпП УССР. Житлом забезпечена.
Відповідно до карточки - справки за 1990 рік Решетилівської центральної лікарні щодо лікаря-стоматолога ОСОБА_1 (БЛ - лікарняний) із окладом 160 з 10.12.1990 року, виплачувалася заробітна плата в розмірі 67,65 за період з 10.12.1990 по 31.12.1990 - 160, з 01.01 по 31.01 - 160, з 01.02 по 28.02 - 160, 01.03 по 31.03 - 160, 01.04 по 23.04 - 123. Загалом виплачено 677,09 із урахуванням податків.
Відповідно до карточки - справки за 1991 рік ОСОБА_1 працювала лікарем стоматологом із окладом 160, на підставі лікарняного листа (Б/Л) з 01.04 по 23.04 ОСОБА_1 нараховано 123 з окладом в 1990 році, у 01 місяці виплачено 160 под, у 02 місяці - по догляду за дитиною.
Відповідно до Витягу з наказу № 16 від 15.04.2002 по Решетилівській центральній лікарні, ОСОБА_1 , стоматолога, на підставі її заяви, звільнено із займаної посади за угодою сторін з 16.04.2002.
Факт перебування позивачки у 1990-1991 роках на посаді лікаря стоматолога, підтверджено і витягом з трудової книжки ОСОБА_1 - а саме записом від 10.12.1990 про прийняття на посаду лікаря Решетилівської районної лікарні (поліклініки) на підставі наказу №50 від 10.12.1990 по ЦРК.
Листом КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» від 06.03.2026 № 01.1.-17/289 позивачці відмовлено виплачувати підйомні у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 надавалася інформація щодо виплачених коштів.
Із змісту листа КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» від 06.03.2026 №01.1.-17/289 вбачається, що відповідачем неодноразово надавалась відповідь щодо виплачених позивачці коштів, зокрема, у листі №01.4-19/222 від 16.02.2024, до якого було долучено карточки - справки за відповідні роки.
Відповідно до ст.120 КЗпП УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) робітники і службовці мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.
Працівникам, які переводяться на роботу в іншу місцевість, в усіх випадках, крім переведення за власним бажанням, виплачуються: вартість проїзду самого працівника і членів його сім`ї; вартість перевезення майна; добові за час перебування в дорозі; заробітна плата за час перебування в дорозі і ще за шість днів (для збирання в дорогу і влаштування на новому місці); одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім`ї, який переїжджає. Робітникам і службовцям, які переводяться на іншу роботу за власним бажанням, зазначені компенсації можуть виплачуватись повністю або частково за погодженням сторін.
Працівникам, які переїжджають у зв`язку з прийняттям їх на роботу в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду самого працівника і членів його сім`ї; вартість перевезення майна; добові за час перебування в дорозі. Одноразова допомога цим працівникам і членам їх сімей, а також заробітна плата за час до початку роботи можуть виплачуватись повністю або частково за погодженням сторін.
Розміри і порядок виплати компенсацій зазначеним вище особам, а також компенсації при переїзді в іншу місцевість працівникам, які приймаються на роботу в порядку організованого набору, молодим робітникам і спеціалістам, які направляються на роботу після закінчення учбового закладу, встановлюються законодавством Союзу РСР.
Отже, працівникам, які переїздили в іншу місцевість законодавець гарантував одноразову допомогу (підйомні) на самого працівника та на кожного члена сім`ї, який переїжджає.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачка пред`явила позов до КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області», посилаючись на наказ державного органу від 1990 року, адресований іншій юридичній особі - Решетилівській ЦРЛ.
У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (статут, витяг з ЄДРПОУ, рішення засновника або довідка про реорганізацію), які б підтверджували, що відповідач - КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» є правонаступником прав та обов`язків радянської установи 1990 року.
Оскільки позивачка не довела факт переходу зобов`язань до відповідача, позовні вимоги до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» є необґрунтованими та недоведеними, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Із матеріалів справи, а саме із змісту карточки-справки за 1990 ріку убачається, що у ОСОБА_1 оклад (ставка) лікаря-стоматолога становив 160. З 19.12.1990 по 23.04.1991 позивачка перебувала на лікярняному у зв`язку з вагітністю та пологами. З карточки-справки за 1991 рік, убачається, що у ОСОБА_1 оклад (ставка) лікаря-стоматолога становив 160 та було виплачено у січні 1991 року 160 под., що підтверджує виплату підйомних у розмірі окладу позивача. Позивача було звільнено із займаної посади 16.04.2002 за угодою сторін. Підстава: заява ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з наказу №16 від 15.04.2002 по Решетилівській центральній районній лікарні. Таким чином, відсутня заборгованість з оплати праці перед позивачем, як і відсутні відомості про незгоду позивача з оплатою праці у 1990-1991 роках.
Суд зазначає, що за умови розгляду вимог позивачки як спору про стягнення грошових коштів, у задоволенні позову також слід відмовити за необґрунтованістю (оскільки надана відповідачем картка - справка за 1991 рік із відміткою «160 под.» доводить факт здійснення виплати ОСОБА_1 ) та додатково, у зв`язку із пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП УРСР (в редакції 1990 року), який сплив ще у 1991 році, та про застосування якого заявив відповідач.
Ураховуючи заперечення відповідача щодо наявності боргу та відсутності доказів того, що відповідач - КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» є правонаступником прав та обов`язків радянської установи - Решетилівської центральної лікарні, суд позбавлений процесуальної можливості встановити точний зміст розпорядчого акту та дату виникнення правовідносин, що свідчить про недоведеність позову з боку позивачки.
Крім того, суд зазначає, що обрання позивачкою способу захисту шляхом «зобов`язання виконати наказ 1990 року» органу, діяльність якого припинена 30 років тому, за умови припинення трудових відносин між сторонами ще у 2002 році, є неефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Суд зважає на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та виходить із такого.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року (справа № 385/321/20) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.
«Відповідно до частини першої статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що зі спливом шести місяців з дня відкриття спадщини спадкоємець, діючи розумно, обачливо і добросовісно, має отримати свідоцтво про право на спадщину…
Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається. Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення. … Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.
Варто враховувати, що строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав. ….
Об`єднана палата наголошує на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20). Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.»
Із матеріалів справи убачається, що позивачка звернулася до суду більше, ніж через 36 років після порушення її трудових прав - права на виплату підйомних у 1990-1991 роках.
Судом встановлено, що встановлений ст. 233 КЗпП УРСР тримісячний строк звернення ОСОБА_1 до суду сплив ще у 1991 році (після закінчення інтернатури), або щонайменше у липні 2002 року (після остаточного розрахунку при звільненні).
Оскільки позивачка звернулася до суду лише у 2026 році та не заявила клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин, сплив строку звернення до суду є безальтернативною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд відхиляє твердження позивачки про те, що про порушення її трудових справ дізналася у 2026 році, оскільки працівник, який не погоджується із розміром виплаченої заробітної плати, є таким, що дізнався про порушення прав, свобод та законних інтересів з дня отримання оспорюваної виплати або з дати неотримання оплати праці.
З огляду на недоведеність факту порушення прав позивачки та пропуск тримісячного строку на звернення з позовом до суду за захистом порушеного права, звернення до суду із позовом до неналежного відповідача, наявність заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд на підставі встановлених фактичних обставин дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне. За правилами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові - на позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 27.04.2026 позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
За змістом ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави Україна у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи, що у задоволенні позову про виконання наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року №32-К, § 1 в частині виплати підйомних відмовлено у повному обсязі, відсутні підстави для стягнення на користь держави судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» про виконання наказу Відділу охорони здоров`я Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів 1990 року №32-К, § 1 в частині виплати підйомних, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області», місцезнаходження юридичної особи: 38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Грушевського, буд. 76, код ЄДРПОУ 01999483.
Суддя І.М. Михайлова