ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Львів Справа № 921/278/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
О.І. Матущак,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» б/н від 02.09.2026 (вх. № 01-05/2921/26 від 02.09.2026)
на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2026 (повний текст складено 17.08.2026, суддя Чопко Ю.О.)
у справі № 921/278/26
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Броварський завод Залізобетонних конструкцій»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезер-Ленд»
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 7 010 037,74 грн.
від позивача: Лисич Ю.В.
від відповідача: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Броварський завод Залізобетонних конструкцій» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезер-ленд» про стягнення 7 010 037,74 грн заборгованості (5 000 000 грн боргу, 804 509,69 грн пені, 961 134,38 грн інфляційних нарахувань, 244 393,67 грн 3% річних).
Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/278/26 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Броварський завод Залізобетонних конструкцій» задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезер-Ленд» на користь Приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн. основної заборгованості, 804 509 (вісімсот чотири тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 69 коп. пені, 961 134 (дев`ятсот шістдесят одну тисячу сто тридцять чотири) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 244 393 (двісті сорок чотири тисячі триста дев`яносто три) грн. 67 коп. 3% річних і 84 120 (вісімдесят чотири тисячі сто двадцять) грн. 46 коп. судових витрат.
31.07.2026 представник позивача, адвокат Лисич Ю.В. подав заяву про долучення доказів у справі № 921/278/26 (вх. № 6088 від 31.07.2026), до якої долучив докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 250 000,00 грн.
Подана заява обгрунтована тим, що сума правової допомоги розрахована в розмірі 5% від суми позову, відповідно до п.4.1. укладеного між сторонами договору про надання професійної правничої допомоги. Відтак вважає її обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.
Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2026 заяву залишено без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 4.1 договору розмір гонорару адвокатського об`єднання визначений у розмірі 5 % від суми основного боргу за представництво у суді першої інстанції, тобто фактично залежить від суми, яка підлягає стягненню за результатами розгляду справи, а не від обсягу фактично наданих послуг, витраченого адвокатом часу чи конкретних виконаних робіт.
З огляду на це суд кваліфікував зазначену винагороду як «гонорар успіху» та зазначив, що домовленість між адвокатом і клієнтом про його сплату є обов`язковою лише для сторін відповідного договору.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що така винагорода сама по собі не є витратами на професійну правничу допомогу, які можуть бути компенсовані за рахунок іншої сторони спору.
Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2026, Приватним акціонерним товариством «Броварський завод залізобетонних конструкцій» через систему «Електронний суд» було подану апеляційну скаргу б/н від 02.09.2026 (вх. № 01-05/2921/26 від 02.09.2026) в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове додаткове рішення суду, яким задовольнити заяву позивача та покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лезер - Ленд» витрати на правничу допомогу в розмірі 250 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково кваліфікував передбачену договором винагороду у розмірі 250 000 грн як «гонорар успіху». На думку апелянта, п. 4.1 договору встановлює саме фіксований розмір гонорару за професійну правничу допомогу, який лише визначається шляхом застосування 5 % до суми основного боргу (5 000 000 грн), а не залежить від позитивного результату розгляду справи чи від фактично присудженої судом суми. Тому, як зазначає апелянт, суд безпідставно ототожнив такий спосіб визначення вартості правничої допомоги з «гонораром успіху».
Також апелянт зазначає, що 250 000 грн є єдиними витратами позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, а не додатковою виплатою за позитивний результат, і відповідно не можуть розглядатися як «гонорар успіху». У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і безпідставно відмовив у розподілі 250 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лезер-Ленд» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області без змін. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для відшкодування ПрАТ «Броварський завод залізобетонних конструкцій» витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просить задовольнити такі вимоги частково та стягнути з ТОВ «Лезер-Ленд» на користь ПрАТ «Броварський завод залізобетонних конструкцій» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти вимог відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
14.09.2026 від Приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 23.09.2026 з?явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 23.09.2026 відповідач явки уповноважених представників не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Як передбачено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зважаючи на те, що до закінчення судових дебатів представник позивача заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після проголошення судом рішення, а також враховуючи, що такі докази фактично подано до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" 31.07.2026, тобто до спливу встановленого процесуальним законом п`ятиденного строку, суд дійшов висновку, що відповідну заяву подано у встановлений процесуальним законом строк.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У позовній заяві вказано, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5% від основного боргу по Договору, що становить 250 000,00 грн.
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 250 000,00 грн.
На підтвердження таких витрат ним подано до суду:
1) Копію Договору про надання професійної правничої допомоги №07/11/2025 від 07.11.2025 укладеного між Приватним акціонерним товариством «Броварський завод Залізобетонних конструкцій» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Право та справедливість», згідно із пунктом 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Як вбачається з п.2.1. укладеного Договору Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов`язання щодо представництва інтересів клієнта в суді першої та апеляційної інстанції з приводу стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ «Лезер-Ленд» (Код ЄДРПОУ 41923921), яка виникла на підставі Договору Про виготовлення та поставку товару № 11/03-п від 11 березня 2024.
Гонорар Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги, що визначена в п. 2.1. Договору встановлюються за згодою сторін у розмірі 10 % від суми основного боргу, що підлягає стягненню, з яких 5% від суми основного боргу, за надання правничих послуг в суді першої інстанції та 5% від суми основного боргу в суді апеляційної інстанції (в разі оскарження рішення будь-якою з сторін) (п.4.1. Договору).
Гонорар Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги, що визначена в п. 2.1. Договору, за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, підлягає сплаті не пізніше 6 місяців з моменту проголошення рішення судом першої інстанції (п.4.2. Договору).
Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання.
2) Копію Акта приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №07/11/2025 від 07.11.2026, відповідно до якого Адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв послуги професійної правничої допомоги вартістю 250 000,00 грн.
Так, суд першої інстанції проаналізувавши п. 4.1. Договору, в якому зазначено, що гонорар Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги, встановлено у розмірі 10 % від суми основного боргу, що підлягає стягненню, з яких 5% від суми основного боргу, за надання правничих послуг в суді першої інстанції та 5% від суми основного боргу в суді апеляційної інстанції (в разі оскарження рішення будь-якою з сторін), розцінив дану винагороду як «Гонорар успіху», яка не є обов`язковим для суду зобов`язанням у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, пунктом 4.1. Договору встановлено розмір гонорару Адвокатського об`єднання за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції у розмірі 5 % від суми основного боргу. Оскільки сума основного боргу, щодо стягнення якої здійснювалося представництво, становить 5 000 000,00 грн, розмір гонорару за представництво в суді першої інстанції складає 250 000,00 грн.
При цьому розмір зазначеного гонорару не поставлений у залежність від результату розгляду справи, зокрема від того, яка саме сума буде присуджена судом на користь клієнта. Відтак погоджений сторонами спосіб обчислення гонорару шляхом визначення його у відсотковому співвідношенні до суми основного боргу не свідчить про встановлення додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного результату у справі.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що передбачений пунктом 4.1. Договору гонорар не є додатковою винагородою у вигляді «гонорару успіху», про який йдеться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 757/20995/15-ц та від 10.07.2019 у справі № 912/2391/16. Натомість зазначена сума є погодженим сторонами гонораром за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції.
Таким чином, місцевий господарський суд помилково ототожнив погоджений сторонами розмір гонорару, визначений у відсотковому співвідношенні до суми основного боргу, з «гонораром успіху», який залежить від досягнення певного результату розгляду справи. У цьому випадку розмір гонорару визначений договором наперед та не залежить від змісту і результату судового рішення, а тому висновок суду першої інстанції про те, що 250 000,00 грн є «гонораром успіху», є помилковим.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20) та в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Оцінивши складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, кількість та зміст процесуальних документів, тривалість розгляду справи, ціну позову, а також співвідношення заявленого розміру витрат із обсягом фактично наданої правничої допомоги, колегія суддів вважає, що розумним та необхідним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є 70 000,00 грн.
Отже, додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2026 у справі № 921/278/26 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви ПрАТ «Броварський завод залізобетонних конструкцій» та стягнення з ТОВ «Лезер-Ленд» на користь позивача 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, в ході здійснення апеляційного провадження у цій справі доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника є обґрунтовані і є такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2026 у справі № 921/278/26 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» б/н від 02.09.2026 (вх. № 01-05/2921/26 від 02.09.2026) задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.08.2026 у справі № 921/278/26 скасувати, прийняти нове рішення, яким:
Заяву Приватного акціонерного товариства «Броварський завод Залізобетонних конструкцій» (вх.№8064 від 17.11.2025) задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезер-Ленд» (м. Тернопіль, вул. Білецька, будинок 1А; код 41923921) на користь Приватного акціонерного товариства «Броварський завод залізобетонних конструкцій» (Київська область, Броварський район, село Пухівка, вул. Набережна, 13; код 01273711) 70 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті заяви відмовити.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак