ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/943/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сковородіної О.М.
Колесника Р.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 02.06.2026
у справі №910/943/26 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія
"Нафтогаз Трейдинг"
до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 2 508 940,75 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 2 508 940,75 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 8762-ТКЕ(24)-19 від 12.09.2024 в частині оплати одержанного газу, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 2 508 940,75 грн, з яких 1 953 404,35 грн основного боргу, 91 768,41 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53 704,11 грн три проценти річних з простроченої суми та 410 063,88 грн пені.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фірми "Т.М.М. " - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1 953 404,35 грн боргу, 91 768,41 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53 704,11 грн три проценти річних з простроченої суми, 5 000 грн пені, 30 107,29 грн витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за договором, тому з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 1 953 404,35 грн боргу (3 210 920,53-1 257 516,18), 91 768,41 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53 704,11 грн три проценти річних з простроченої суми.
Суд також дійщов висновку, що враховуючи встановлені обставини прострочення сплати одержаного упродовж вересня 2024-квітня 2025 років природного газу з вини відповідача, позивач набув права вимагати від відповідача сплати належної відповідно до умов п. 7.2. договору пені в розмірі 410 063,88 грн.
При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо ступеня виконання зобов`язання, характеру вчиненого правопорушення, відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строку оплати природного газу, а також того, щоб сума штрафних санкцій не становила джерела безпідставного збагачення кредитора, виходячи із характеру господарської діяльності із забезпечення тепловою енергією населення м. Харкова, розташованого на території можливих бойових дій, суд відповідно до вимог ст. 616 ЦК України вважав можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача неустойки до 5 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.06.2026 у справі №910/943/26 скасувати в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 405 063,88 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник наголошує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо.
Також зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження майнового стану відповідача, у зв`язку з чим, суд не міг об`єктивно вирішити питання щодо зменшення неустойки.
Крім того, апелянт посилається на те, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Наголошує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
За доводами скаржника, зменшивши пеню на 87% судом першої інстанції було знівельоване саме значення пені та недотримано баланс інтересів сторін.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
01.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Відповідач наголошує на тому, що зменшивши пеню суд першої інстанції врахував характер господарської діяльності сторін, ступінь виконання сторонами зобов`язань за договором, характер вчиненого правопорушення та поведінку сторін, щоб сума штрафних санкцій не становила джерела безпідставного збагачення позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строку оплати природного газу.
Відповідач зазначає, що зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення неустойки направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, чи інших причин не має можливості включення в договір зменшеного розміру неустойки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв і клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 апеляційну скаргу у справі №910/943/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сковородіна О.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/943/26. Судове засідання призначено на 21.07.2026. Витребувано матеріали справи №910/943/26 з Господарського суду міста Києва.
02.07.2026 матеріали справи №910/943/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
20.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Враховуючи, що за результатом апеляційної розгляду спави №910/943/26, рішення суду першої інстанції від 02.06.2026 залишено без змін, питання щодо розстрочення виконання рішення, має розглядати Господарського суд міста Києва, який є судом, що розглядав справу як суд першої інстанції.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/943/26.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.07.2026, справу №910/943/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сковородіна О.М., Колесник Р.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 колегія судів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/943/26 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Сковородіна О.М., Колесник Р.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2026.
10.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 15.09.2026.
15.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 15.09.2026.
У судовому засіданні 15.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 15.09.2026 з`явились представники сторін, які надали свої пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 405 063,88 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
12 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю було укладено договір постачання природного газу № 8762-ТКЕ(24)-19, згідно з яким позивач (постачальник) зобов`язався поставити у період вересня 2024-30 квітня 2025 років відповідачу (споживачу) природний газ в об`ємі 399,32761 тис. м3, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного газу на умовах договору.
Відповідно п. 3.5 договору приймання-передача газу переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Ціна природного газу встановлюється у порядку, визначеному у пункті 4 договору.
Згідно п. 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Строк дії договору відповідно до умов п. 13.1 договору встановлений з дати його підписання та діє до 30 квітня 2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2024 р., 31 жовтня 2024 р., 30 листопада 2024 р., 31 грудня 2024 р., 31 січня 2025 р., 28 лютого 2025 р., 31 березня 2025 р., 30 квітня 2025 р. стверджується факт передачі позивачем відповідачу протягом вересня 2024-квітня 2025 років природного газу загальною вартістю 3210920,53 грн.
Відповідачем було частково сплачено за поставлений позивачем природний газ за спірний період за договором у розмірі 1 257 516,18 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи.
Таким чином, у відповідача перед позивачем існує невиконане грошове зобов`язання за договором в сумі 1 953 404,35 грн.
За таких обставин, у зв`язку з порушенням умов договору зі сторони відповідача, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1 953 404,35 грн основного боргу, 91 768,41 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53 704,11 грн три проценти річних з простроченої суми та 410 063,88 грн пені.
Заперечуючи проти задоволення позову в частині заявлених вимог про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, відповідач посилався на те, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 р. "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" містить пряму заборону в умовах воєнного стану, до його припинення чи скасування, здійснювати нарахування та стягнення пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою) в територіальних громадах, що розташовані на територіях можливих бойових дій, до яких включена Харківська міська територіальна громада.
Вказував, що його товариство фактично задовольняє потреби побутових споживачів шляхом забезпечення тепловою енергією, і у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії" за договором) є колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирних будинків. Несвоєчасність та неповнота розрахунків із позивачем є наслідком недоотримання грошових коштів від фактичних споживачів послуг. Також заявив про зменшення на підставі ст. 551 ЦК України розміру пені на 99% до 4 100,64 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Рішення суду першої інстанції від 02.06.2026 оскаржується позивачем лише в частині незадоволених позовних вимог про стягнення 405 063,88 грн пені.
В решті рішення суду сторонами не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, беручи до уваги положення укладеного сторонами договору постачання природного газу № 8762-ТКЕ(24)-19 від 12.09.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 953 404,35 грн заборгованості, 91 768,41 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 53 704,11 грн три проценти річних з простроченої суми, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його правильним. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов`язку зі своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ за договором постачання природного газу № 8762-ТКЕ(24)-19 від 12.09.2024, становить 410 063,88 грн.
При цьому Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю просила місцевий господарський суд зменшити розмір пені на 99%, в обґрунтування чого відповідач, зокрема, посилався на те, що:
- основним видом діяльності ФІРМИ "Т.М.М." - ТОВ є комплексне обслуговування об`єктів; відповідач забезпечує теплопостачання багатоквартирних житлових будинків в м. Харкові шляхом купівлі газу для систем автономного теплопостачання багатоквартирних житлових будинків; в силу об`єктивних та незалежних від відповідача причин (перебування м. Харкова в зоні можливих бойових дій; високі ризики руйнування житлових будинків та інфраструктури; складні гуманітарні умови; втрата роботи та ін.) значна частина побутових споживачів послуг теплопостачання вимушена була змінити місце свого проживання й не здійснює оплат повністю або частково; причиною виникнення заборгованості є настання надзвичайних та невідворотних подій, що об`єктивно унеможливлюють належне виконання договірних зобов`язань ФІРМОЮ "Т.М.М." - ТОВ;
- пеня, заявлена позивачем до стягнення, становить більше 20% основного боргу, а в сукупності з сумою 3% річних - майже 25%, що нівелює компенсаційний характер неустойки;
- задоволення вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 410 063,88 грн, 3-х процентів річних - 53 704,11 грн та інфляційних втрат - 91 768,41 грн призведе до збитків для відповідача в розмірі майже 30% від суми основного боргу;
- порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а стягнення неустойки в сумі 410 063,88 грн не забезпечує баланс інтересів сторін у справі з урахуванням таких критеріїв як справедливість, розумність та пропорційність.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідач в силу своєї господарської діяльності забезпечує теплопостачання багатоквартирних житлових будинків в м. Харкові, розташованого на території можливих бойових дій, шляхом купівлі газу для систем автономного теплопостачання багатоквартирних житлових будинків.
При цьому, суд зважає на ті обставини, що фактичними споживачами послуг теплопостачання (використаного для їх забезпечення газу) є побутові споживачі, які в силу незалежних від відповідача причин, якими є: перебування м. Харкова в зоні можливих бойових дій; високі ризики руйнування житлових будинків та інфраструктури; складні гуманітарні умови, не здійснюють оплат повністю або частково з відповідачем, що має наслідком неможливість належного виконання договірних зобов`язань ФІРМОЮ "Т.М.М." - ТОВ.
Незважаючи на вказані обставини, відповідач частково виконав свої грошові зобов`язання за договором постачання природного газу № 8762-ТКЕ(24)-19 від 12.09.2024 сплативши за поставлений природний газ 1 257 516,18 грн.
В той же час, колегією суддів не встановлено обставин, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.
Поряд з цим, зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
Колегія суддів також враховує, що майновий стан сторін та їх соціальна значимість мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, адже здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану перед усім спрямовано на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків, тощо.
Тому, застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю , а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин щодо ступеня виконання зобов`язання, характеру вчиненого правопорушення, враховуючи діяльність відповідача, а також зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків через прострочення виконання відповідачем його грошових зобов`язань, погіршення фінансового стану, виходячи із характеру господарської діяльності із забезпечення тепловою енергією населення м. Харкова, розташованого на території можливих бойових дій, враховуючи надмірний розмір штрафних санкцій, що становить більше 20% основного боргу, з урахуванням того, що стягнення з відповідача штрафних санкцій є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 5 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання позивача на відсутність обставин для звільнення або зменшення відповідальності відповідача за неналежне виконання договірних зобов`язань, оскільки в даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Здійснивши зменшення штрафних санкцій місцевим господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 02.06.2026 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/943/26 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Матеріали справи №910/943/26 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сковородіна
Р.М. Колесник