ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року Справа № 924/1110/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2026 року та фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року у справі № 924/1110/25 (суддя Грамчук І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго"
до фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича
про стягнення 9 392,81 грн заборгованості
Апеляційні скарги розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2026 у справі №924/1110/25 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" до фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича про стягнення 9 392,81 грн заборгованості, відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2026 у справі № 924/1110/25 заяву фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича про розподіл судових витрат, задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на користь фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича 4 696,41 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У решті заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.
Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, фізична особа - підприємець Зозуля Михайло Степанович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволити повністю.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянти посилаються на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2026 у справі № 924/1110/25. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2026 у справі № 924/1110/25. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2026 та фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.08.2026 у справі №924/1110/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційних скарг відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини десятої статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини десятої статті 270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційних скарг підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача вважає додаткове рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, у зв`язку з чим просить залишити додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, у зв`язку з чим просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач у відповіді на відзив на апеляційну скаргу не погоджується з наведеними відповідачем запереченнями, вважає, що вони не спростовують доводів та обставин, викладених в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить її задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2019 Фізична особа-підприємець Зозуля М.С. приєднався до Публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції 1УП, яка є додатком 4 до Договору.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Згідно з підпунктом 3.4 пункту 3 Договору, датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 4 до цього Договору.
Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Договору, спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника, яка є додатком 4 до цього Договору, при цьому для одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.
Згідно з пунктом 5.8 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, а розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок).
Відповідно до підпункту 5.9 пункту 5 Договору, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, шляхом внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб; оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника та вважається здійсненою після надходження на такий рахунок усієї суми коштів, а спецрахунок Постачальника зазначається у його платіжних документах, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з підпунктом 5.10 пункту 5 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше п`яти робочих днів від дати отримання Споживачем такого рахунка, або протягом п`яти робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятій Споживачем, при цьому всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, погоджені Сторонами Договору, а також інформацію щодо адрес, телефонів та офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг і претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Підпунктом 5.11 пункту 5 Договору визначено, що у випадку, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ, з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів, а у разі порушення Споживачем строків оплати - вимагати сплати пені, яка нараховується за кожен день прострочення оплати за цим Договором у розмірі, зазначеному в комерційній пропозиції.
Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6 Договору, Споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6 Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.
Пунктом 13.6 Договору встановлено, що дія Договору припиняється у разі закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії Постачальником або її анулювання, банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником, зміни власника/користувача об`єкта Споживача або зміни електропостачальника.
Додатком 1 до Договору є заява-приєднання до його умов, яка містить, зокрема, ЕІС-код точки комерційного обліку, відомості про об`єкт споживання за адресою: Хмельницький район, с. Копистин, вул. Грузовий двір, 4, вид об`єкта - виробничо-складські приміщення, оператора системи - АТ "Хмельницькобленерго", а також відомості про споживача - ФОП Зозулю М.С.
Додатком 5 до Договору є акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, додатком 6 - акт встановлення, заміни, пломбування, технічної перевірки вузла обліку електричної енергії, встановленого в електроустановках напругою до 1000 В, а додатком 11 - розрахунок втрат.
Комерційною пропозицією № 1С/1Р, погодженою сторонами як додаток 2 до Договору, передбачено, що розрахунок вартості електричної енергії у розрахунковому періоді здійснюється таким чином: попередня (авансова) оплата заявленого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період здійснюється за прогнозованою ціною (тарифом) за 1 кВт*год, яка визначається за формулою: Цпрог = 1,1 * Цфакт(М-2) + Wпер, де Цфакт(М-2) - фактична ринкова ціна в місяці М-2 від розрахункового, а М - місяць (розрахунковий період), за який здійснюється оплата.
Остаточна оплата за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється Споживачем за фактичною ціною (тарифом) у розрахунковому періоді, при цьому фактична ціна (тариф) за 1 кВт*год зазначається в акті купівлі-продажу електричної енергії та розраховується Постачальником за формулою: Цфакт = (Вартість / Обсяг) + Т + Wпер, де Вартість - фактична вартість купівлі Постачальником обсягів електричної енергії, спожитої Споживачем, на РДД - ринку двосторонніх договорів, РДН - ринку "на добу наперед", ВДР - внутрішньодобовому ринку, БР - балансуючому ринку, яка визначається як сума добутків погодинних обсягів споживання електричної енергії Споживачем та фактичної ціни 1 кВт*год за кожну годину кожної доби розрахункового періоду з урахуванням графіка погодинного споживання за площадками групи Б усіх споживачів Постачальника та всіх витрат Постачальника (плата за послуги Оператора ринку, Адміністратора розрахунків, внески на регулювання НКРЕКП, витрати на фінансову гарантію ринків та інші обов`язкові витрати Постачальника для забезпечення діяльності на організованих сегментах ринку); Обсяг - фактичний обсяг споживання електричної енергії Споживачем у розрахунковому періоді, кВт*год; Т - тариф Постачальника, що для цієї комерційної пропозиції становить 0,071184 грн/кВт*год з ПДВ; Wпер - ціна (тариф) на послугу з передачі електричної енергії оператора системи передачі - ДП "Укренерго" на відповідний розрахунковий період (місяць), а для споживачів, приєднаних до мереж ОСП та які сплачують за послугу з передачі безпосередньо ДП "Укренерго", Wпер = 0.
Комерційною пропозицією № 1С/1Р також передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем самостійно у формі 100 % попередньої (авансової) оплати заявленого ним обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунком за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Попередня (авансова) оплата (далі - А) здійснюється Споживачем самостійно до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, у розмірі, який визначається за формулою: А = Обсягзаяв * Цпрог, де Обсягзаяв - заявлений Споживачем обсяг споживання електричної енергії на розрахунковий період.
Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла внаслідок різниці між Цпрог та Цфакт та/або Обсягзаяв та Обсяг, визначається після завершення розрахункового періоду, при цьому сума переплати зараховується як оплата вартості електричної енергії на наступний розрахунковий період або може бути повернута Постачальником на розрахунковий рахунок Споживача за його письмовою заявою, а сума недоплати підлягає безумовній оплаті Споживачем не пізніше п`яти банківських днів з дня отримання рахунка.
Оплата за спожиту електричну енергію, у тому числі попередня (авансова) оплата, здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий Постачальником в уповноваженому банку та зазначений у Договорі, на сайті Постачальника та/або в розрахункових документах.
Рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, та самостійно отримується Споживачем через особистий кабінет на сайті Постачальника, а у разі необхідності рахунок у паперовому вигляді може бути отриманий Споживачем у центрі обслуговування клієнтів Постачальника.
Якщо рахунок за фактично спожиту електричну енергію не був отриманий Споживачем ні засобами електронного зв`язку (чи через електронний кабінет), ні в паперовому вигляді у Постачальника до 5 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, такий рахунок вважається отриманим Споживачем 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, а Споживач - ознайомленим із ним.
Щодо строку дії Договору комерційною пропозицією № 1С/1Р передбачено, що Договір на її умовах набирає чинності з дня, наступного за днем отримання ТОВ "Хмельницькенергозбут" заяви-приєднання Споживача до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначено про обрання комерційної пропозиції № 1С/1Р, якщо протягом трьох робочих днів Споживачу не буде направлено повідомлення про його невідповідність критеріям обраної комерційної пропозиції, при цьому для діючих Договорів умови цієї комерційної пропозиції набирають чинності з 01.01.2021.
Договір на умовах цієї комерційної пропозиції укладається на строк один календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо жодна зі Сторін письмово не відмовиться від його пролонгації не пізніше ніж за 21 календарний день до передбачуваної дати припинення (початку розрахункового періоду).
У разі якщо на момент подання заяви-приєднання до Договору на об`єкт Споживача було припинено/призупинено постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, постачання здійснюється після відновлення у встановленому законодавством порядку надання відповідних послуг.
27.06.2022 щодо електроустановки об`єкта споживача ФОП Зозулі М.С. за адресою: Хмельницький район, с. Копистин, вул. Грузовий двір, 4, складено акт №1361 технічної перевірки відключення електроустановки.
За результатами перевірки обсягів споживання електричної енергії за договором №21500687 позивачем здійснено нарахування відповідачу за період з липня 2022 року по листопад 2023 року за електричну енергію в загальному обсязі 2 032 кВт*год за точкою комерційного обліку з ЕІС-кодом 62Z727841265387G, а саме: у липні 2022 року - 305 кВт*год на суму 1 607,95 грн; у серпні 2022 року - 305 кВт*год на суму 1 674,06 грн; у вересні 2022 року - 295 кВтг*од на суму 1 791,65 грн; у жовтні 2022 року - 305 кВт*год на суму 1 923,77 грн; у листопаді 2023 року - 295 кВт*год на суму 2 397,44 грн, при цьому в листопаді 2022 року оператором системи розподілу проведено зменшення обсягу електричної енергії на 295 кВт*год на суму 1 860,70 грн.
31.10.2022 щодо електроустановки об`єкта споживача ФОП Зозулі М.С. складено акт №5155 про відключення.
Згідно з пунктом 5.7 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, або протягом п`яти робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунка, оформленого Споживачем.
Відповідно до додатка 2 "Комерційна пропозиція № 1С/1Р" до Договору про постачання електричної енергії споживачу, рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим та самостійно отримується Споживачем через особистий кабінет на сайті Постачальника.
Якщо рахунок за фактично спожиту електричну енергію не був отриманий Споживачем ні засобами електронного зв`язку (чи через електронний кабінет), ні в паперовому вигляді у Постачальника до 5 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, такий рахунок вважається отриманим Споживачем 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, а Споживач - ознайомленим із ним.
Відповідно до умов, визначених у рахунках за спожиту електричну енергію, оплата за фактично спожиту електричну енергію здійснюється протягом п`яти банківських днів або в інший строк, передбачений Договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Таким чином, оплата фактично спожитої електричної енергії здійснюється Споживачем протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунка, який, у свою чергу, відповідно до комерційної пропозиції № 1С/1Р вважається отриманим Споживачем 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату електричної енергії №21500687 від 05.05.2022 (за липень 2022 року) на суму 1 607,95 грн з ПДВ, №21500687 від 05.09.2022 (за серпень 2022 року) на суму 1 674,06 грн з ПДВ, №21500687 від 05.10.2022 (за вересень 2022 року) на суму 1 791,65 грн з ПДВ, №21500687 від 07.11.2022 (за жовтень 2022 року) на суму 1 923,77 грн з ПДВ, №21500687 від 06.12.2022 (за листопад 2022 року) на суму 1 860,70 грн з ПДВ та №21500687 від 07.12.2023 (за листопад 2023 року) на суму 2 397,44 грн з ПДВ, які у встановлені строки відповідачем не оплачені.
Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" посилалося на те, що фізична особа-підприємець Зозуля М.С., будучи споживачем електричної енергії за договором №21500687, не здійснив у встановлені Договором та комерційною пропозицією строки оплату вартості спожитої протягом липня - листопада 2022 року та листопада 2023 року електричної енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 7 288,10 грн, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 7 288,10 грн основного боргу, 1 718,91 грн інфляційних втрат та 385,80 грн трьох відсотків річних.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 4 до цього Договору.
Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 Договору, спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника, яка є додатком 4 до цього Договору, при цьому для одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.
Відповідно до пункту 5.8 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, а розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.
Підпунктом 5.10 пункту 5 Договору визначено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше п`яти робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом п`яти робочих днів від строку оплати, зазначеного у прийнятій Споживачем комерційній пропозиції.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6 Договору, Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Згідно з підпунктом 9.1 пункту 9 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Комерційною пропозицією №1С/1Р передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється Споживачем самостійно у формі 100 % попередньої (авансової) оплати заявленого Споживачем обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку, при цьому сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті не пізніше п`яти банківських днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до умов Комерційної пропозиції №1С/1Р, рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим та самостійно отримується Споживачем через особистий кабінет на сайті Постачальника.
У разі якщо рахунок за фактично спожиту електричну енергію не був отриманий Споживачем засобами електронного зв`язку (через електронний кабінет) або в паперовому вигляді у Постачальника до 5 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, такий рахунок вважається отриманим Споживачем 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, а Споживач - ознайомленим із ним.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заявлена позивачем до стягнення заборгованість сформована виходячи з обсягу споживання електричної енергії у кількості 2 032 кВт*год за період з липня по листопад 2022 року та листопад 2023 року, відомості про який передані позивачу оператором системи розподілу АТ "Хмельницькобленерго".
Так, згідно з листом АТ "Хмельницькобленерго" від 22.12.2023 №4-08-387-2023 за точкою комерційного обліку за адресою: Хмельницький район, с. Копистин, вул. Грузовий двір, 4, у липні 2022 року визначено обсяг споживання 305 кВт*год, у серпні 2022 року - 305 кВт*год, у вересні 2022 року - 295 кВт*год, у жовтні 2022 року - 305 кВт*год, у листопаді 2022 року проведено зменшення обсягу на 295 кВт*год, а в листопаді 2023 року визначено обсяг споживання 295 кВт*год.
Разом з тим у листі від 22.12.2023 №4-08-387-2023 АТ "Хмельницькобленерго" зазначило, що у листопаді 2023 року Фізичній особі-підприємцю Зозулі М.С. донараховано 295 кВт*год у зв`язку з відсутністю доступу до лічильника, а розрахунок здійснено за середньодобовим споживанням відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
При цьому Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" у наданих суду поясненнях зазначило, що нарахування фізичній особі-підприємцю Зозулі М.С. за період з червня по жовтень 2022 року здійснювалися за втратами електричної енергії в період роботи КТП-732 з 01.06.2022 по 31.10.2022.
За поясненнями оператора системи розподілу, розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача здійснювався відповідно до Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.06.2013 №399, згідно з якими загальна величина втрат електричної енергії визначається за формулами 5.3-5.6, а розрахунок втрат в елементах електромережі - відповідно до розділу 7 цих Методичних рекомендацій на підставі відповідних вихідних даних та розрахункової схеми.
Як підставу для нарахування втрат електричної енергії в мережі фізичної особи-підприємця Зозулі М.С., зокрема у трансформаторі КТП-732, Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" посилалося на додатки 5 та 11 до договору №687, а саме акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін і розрахунок втрат електричної енергії.
Водночас згідно з наявним у матеріалах справи додатком 7 до договору №687 від 21.05.2008 "Величина приєднаної та дозволеної до використання потужності" величина дозволеної до використання потужності об`єкта відповідача становить 21 кВт, тоді як у наданому оператором системи розподілу акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін зазначено приєднану потужність 60 кВт.
При цьому матеріали справи не містять звернень фізичної особи-підприємця Зозулі М.С. щодо збільшення дозволеної до використання потужності з 21 кВт до 60 кВт, як і інших доказів, які б підтверджували зміну встановленої додатком 7 до договору №687 величини дозволеної потужності.
Крім того, остаточні показники засобу комерційного обліку на момент відключення електроустановки 31.10.2022 зафіксовані не були у зв`язку з відсутністю доступу до засобу комерційного обліку, показники лічильника під час здійснення у листопаді 2023 року донарахування 295 кВт*год також не фіксувалися, а станом на 23.10.2025 зафіксувати остаточні показники приладу обліку з тієї ж причини не виявилося можливим.
Також позивачем не надано актів купівлі-продажу електричної енергії за спірний період, у яких відповідно до умов погодженої сторонами Комерційної пропозиції №1С/1Р мала зазначатися фактична ціна (тариф) за 1 кВт*год, за якою здійснюється остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію.
При цьому рахунок-фактура №21500687 від 05.05.2022, визначений позивачем як рахунок за електричну енергію за липень 2022 року, сформований до початку відповідного розрахункового періоду, що також не узгоджується з умовами Комерційної пропозиції №1С/1Р, за якими рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи надані учасниками справи докази в їх сукупності, колегія суддів враховує, що заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 7 288,10 грн визначена позивачем виходячи з переданих оператором системи розподілу даних щодо обсягів електричної енергії, однак належними та допустимими доказами не підтверджено вихідних даних, на підставі яких визначено відповідні обсяги та вартість електричної енергії, з огляду на відсутність за спірний період фактичних показників засобу комерційного обліку, наявність суперечностей щодо величини приєднаної та дозволеної до використання потужності об`єкта відповідача, а також ненадання актів купівлі-продажу електричної енергії із зазначенням фактичної ціни (тарифу), передбачених умовами Комерційної пропозиції №1С/1Р.
Саме по собі надання оператором системи розподілу інформації про визначений ним обсяг електричної енергії у кількості 2 032 кВт*год не усуває обов`язку позивача як сторони, яка заявляє вимогу про стягнення заборгованості, довести належними та допустимими доказами як обсяг електричної енергії, покладений в основу відповідного нарахування, так і правильність визначення її вартості відповідно до умов укладеного сторонами договору та комерційної пропозиції.
При цьому рахунки-фактури, надані позивачем на підтвердження заявленої до стягнення суми, за встановлених у цій справі обставин самі по собі не підтверджують фактичного обсягу електричної енергії та правильності визначення її вартості, оскільки є розрахунковими документами, сформованими на підставі даних, обґрунтованість яких становить предмет заперечень відповідача та не підтверджена сукупністю інших належних доказів.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості за електричну енергію саме у заявленому до стягнення розмірі 7 288,10 грн, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Оскільки вимоги про стягнення 385,80 грн трьох відсотків річних та 1 718,91 грн інфляційних втрат нараховані позивачем у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, а наявність та розмір основної заборгованості, на яку здійснено відповідні нарахування, належними та допустимими доказами не підтверджені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Таким чином, встановивши відсутність належних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували фактичний обсяг електричної енергії, покладений в основу заявленої до стягнення заборгованості, правильність вихідних даних, використаних для визначення такого обсягу, а також обґрунтованість розрахунку вартості електричної енергії відповідно до погоджених сторонами умов Договору та Комерційної пропозиції №1С/1Р, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Доводи апелянта щодо належного укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії на умовах Комерційної пропозиції №1С/1Р не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки наявність між сторонами договірних відносин сама по собі не підтверджує обсяг електричної енергії, вартість якої заявлена позивачем до стягнення.
Не заслуговують на увагу й твердження скаржника про те, що належність відповідачу об`єкта за адресою: Хмельницький район, с. Копистин, вул. Грузовий двір, 4, та наявність укладеного з оператором системи розподілу договору підтверджують обґрунтованість здійснених нарахувань, оскільки такі обставини свідчать про приєднання відповідного об`єкта до електричних мереж, однак не підтверджують фактичного обсягу споживання електричної енергії у спірний період.
Так само не спростовує висновків місцевого господарського суду посилання скаржника на визначення оператором системи розподілу обсягу споживання у розмірі 2 032 кВт*год, оскільки показник приладу обліку на момент відключення електроустановки 31.10.2022 не був зафіксований через відсутність доступу до засобу комерційного обліку, тоді як у листопаді 2023 року оператором системи розподілу здійснено донарахування 295 кВт*год у зв`язку з некоректним зняттям втрат у листопаді 2022 року.
Що стосується здійснення нарахувань виходячи з технологічних втрат електричної енергії, розрахованих відповідно до Методичних рекомендацій, то наведене не усуває необхідності доведення позивачем належними та допустимими доказами вихідних даних, на підставі яких визначено відповідні втрати та сформовано заявлений до стягнення обсяг електричної енергії.
Посилання апелянта на додаток №5 до договору №687, яким визначено межі балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, наведеного висновку не спростовує, оскільки саме по собі визначення балансової належності відповідних електроустановок не підтверджує фактичного обсягу спожитої відповідачем у спірний період електричної енергії та правильності вихідних даних, покладених в основу розрахунку технологічних втрат.
Не впливає на правильність висновків суду першої інстанції й ненадання відповідачем власного контррозрахунку або інших доказів на спростування визначених оператором системи розподілу обсягів, оскільки саме позивач зобов`язаний довести обставини, на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги, у тому числі обсяг електричної енергії та правильність визначення заборгованості.
При цьому перебування відповідача за межами України саме по собі не виключає можливості споживання електричної енергії на належному йому об`єкті, однак ця обставина не є визначальною для вирішення спору, оскільки не усуває встановленої судом першої інстанції недоведеності обсягу електричної енергії, покладеного позивачем в основу заявленої до стягнення заборгованості.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції поданих доказів та не спростовують його висновку про недоведеність належними та допустимими доказами фактичного обсягу електричної енергії, за який позивачем здійснено спірні нарахування.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2026 у справі №924/1110/25 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" до фізичної особи-підприємця Зозулі Михайла Степановича про стягнення 9 392,81 грн заборгованості відмовлено.
31.07.2026 до Господарського суду Хмельницької області від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з позивача 47 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
04.08.2026 представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн, обґрунтоване неспівмірністю заявлених відповідачем витрат зі складністю справи, обсягом та характером наданих адвокатами послуг.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши подані на підтвердження понесених витрат докази та врахувавши заперечення позивача щодо їх розміру, дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.
При цьому суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат фізичної особи-підприємця Зозулі Михайла Степановича на професійну правничу допомогу, врахував характер і складність спору, обсяг наданих адвокатами послуг, кількість підготовлених процесуальних документів та судових засідань, ціну позову і значення справи для сторін, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, у зв`язку з чим поклав на позивача обов`язок з відшкодування відповідачу 4 696,41 грн витрат на професійну правничу допомогу, що становить 50 % від розміру заявлених позовних вимог, відмовивши у решті заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, при цьому представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України), яке передбачає подання заяви (клопотання) про відшкодування таких витрат разом із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а також можливість зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), при цьому такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене частиною четвертою статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, а також стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії та бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення процесуального законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на професійну правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, при цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотиви такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має також враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, у зв`язку з чим суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.
Отже, сам по собі факт погодження між адвокатом та клієнтом певного розміру гонорару та його документальне підтвердження не зумовлює безумовного покладення всієї суми таких витрат на іншу сторону спору, оскільки при вирішенні питання про їх розподіл суд повинен надати самостійну оцінку реальності, необхідності, обґрунтованості та розумності заявлених витрат, їх співмірності зі складністю справи, обсягом фактично наданої правничої допомоги, витраченим адвокатом часом, ціною позову та значенням справи для сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу фізичною особою-підприємцем Зозулею Михайлом Степановичем надано докази надання правничої допомоги адвокатами Афадєєвим В.В. та Банделюком І.Л. на загальну суму 47 000,00 грн.
Заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу складається з 31 000,00 грн вартості правничої допомоги, наданої адвокатом Афадєєвим В.В., та 16 000,00 грн вартості правничої допомоги, наданої адвокатом Банделюком І.Л.
Зі змісту поданих на підтвердження понесених витрат документів вбачається, що професійна правнича допомога надавалася відповідачу у межах розгляду справи №924/1110/25, предметом якої були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" про стягнення 9 392,81 грн, з яких 7 288,10 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 385,80 грн трьох відсотків річних та 1 718,91 грн інфляційних втрат.
При цьому Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн з огляду на неспівмірність заявленої відповідачем суми витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатами робіт та ціною позову.
Досліджуючи обсяг фактично наданої відповідачу професійної правничої допомоги, суд першої інстанції встановив, зокрема, дублювання окремих послуг адвокатами Афадєєвим В.В. та Банделюком І.Л., оскільки участь у судовому засіданні 09.07.2026 включена до розрахунку витрат кожного з адвокатів.
Крім того, до розрахунку витрат на професійну правничу допомогу було включено участь представника у судовому засіданні 11.07.2026, тоді як судове засідання у справі №924/1110/25 у зазначену дату не проводилося.
Врахувавши характер та складність спору, ціну позову, обсяг і зміст фактично виконаної адвокатами роботи, наявність дублювання окремих послуг, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності заявлених витрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача всієї заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 000,00 грн та визначив до відшкодування 4 696,41 грн.
Колегія суддів враховує, що предмет спору у даній справі стосувався стягнення 9 392,81 грн заборгованості та нарахувань за договором постачання електричної енергії, а його вирішення не вимагало дослідження значного обсягу доказів чи встановлення складних фактичних обставин.
При цьому заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 47 000,00 грн більш ніж у п`ять разів перевищує ціну позову, що саме по собі не виключає можливості їх відшкодування, однак підлягає врахуванню судом при оцінці пропорційності та розумності таких витрат з огляду на предмет і складність конкретного спору.
Надання відповідачу професійної правничої допомоги двома адвокатами є його правом та способом організації власного захисту, однак залучення декількох представників саме по собі не зумовлює обов`язку іншої сторони відшкодовувати в повному обсязі витрати на послуги кожного з них, якщо окремі надані ними послуги дублюються або необхідність їх одночасного надання не обумовлена обставинами справи.
Зокрема, включення участі у судовому засіданні 09.07.2026 до розрахунку витрат обох адвокатів за відсутності обґрунтування необхідності одночасного виконання ними відповідної процесуальної дії, а також зазначення у розрахунку участі представника у судовому засіданні 11.07.2026, яке у справі не проводилося, обґрунтовано враховано судом першої інстанції при оцінці реальності, необхідності та співмірності заявлених витрат.
Крім того, окреме включення до розрахунку вартості аналізу матеріалів справи та формування правової позиції поряд із підготовкою відзиву, заперечень і додаткових письмових пояснень також підлягає оцінці з урахуванням того, що такі дії є взаємопов`язаними складовими надання правничої допомоги в межах єдиної правової позиції відповідача.
За наведеного, враховуючи ціну позову, характер та складність спору, фактичний обсяг наданої відповідачу професійної правничої допомоги, а також подане позивачем клопотання про зменшення відповідних витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на позивача всієї заявленої відповідачем суми у розмірі 47 000,00 грн та обґрунтованість визначення до відшкодування 4 696,41 грн витрат на професійну правничу допомогу, що становить 50 % від розміру заявлених позовних вимог.
Доводи апелянта щодо обсягу та необхідності наданих адвокатами послуг, а також співмірності заявлених витрат фактично повторюють позицію відповідача, яка була предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції і не спростовують його висновків.
Не заслуговують на увагу доводи щодо необхідності відшкодування всієї заявленої суми з огляду на тривалість розгляду справи та результат її вирішення, оскільки такі обставини не зумовлюють автоматичного покладення на іншу сторону всіх понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Також безпідставним є посилання на порушення права відповідача на компенсацію судових витрат, оскільки таке право судом забезпечено, а незгода з визначеним розміром відшкодування не свідчить про його порушення.
Щодо зауважень про недостатню мотивованість додаткового рішення, то його зміст свідчить про врахування судом першої інстанції визначених процесуальним законом критеріїв оцінки та розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачу та не свідчать про неправильне застосування судом норм процесуального права при їх розподілі.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 липня 2026 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 серпня 2026 року у справі №924/1110/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.